Ухвала

від 06.05.2019 по справі 807/1514/15

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

іменем України

06 травня 2019 рокум. Ужгород №807/1514/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: Ужгородська міська рада - представник - не з`явився;

відповідач: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради - представник - не з`явився;

відповідач: Головне територіальне управління юстиції в Закарпатській області - представник - Андращук Діана Степанівна;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету на стороні позивача: Орган самоорганізації населення Будинковий комітет "Моноліт" - представники - не з`явилися;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету на стороні позивача: ОСОБА_1 представник - ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" - представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року у справі за позовом Ужгородської міської ради до Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету на стороні позивача: Орган самоорганізації населення Будинковий комітет "Моноліт", ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності,-

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2015 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася Ужгородська міська рада Закарпатської області з позовною заявою до Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, Державного реєстратора Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Сабов Юлії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Орган самоорганізації населення Будинковий комітет "Моноліт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна", якою просила суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 лютого 2015 року, індексний номер 19259887 видане державним реєстратором Сабов Ю.В. та визнати недійсним свідоцтво про право власності, серія та номер 33473173 видане Реєстраційною службою Ужгородського міськрайонного управління юстиції 11 лютого 2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" код ЄДРПОУ 05392045 (88006, вул. Чурговича, 4, м. Ужгород, Закарпатська область) на гуртожиток літери А за адресою: АДРЕСА_1 . Квітів, 1 в м АДРЕСА_2 .

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року позовну заяву було задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Сабов Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19259887 від 11 лютого 2015. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 33473173 від 11 лютого 2015 року, що видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" код ЄДРПОУ 05392045 на гуртожиток літера А загальною площею 372,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Квітів АДРЕСА_3 будинок 1 в м. Ужгороді, Закарпатської області (Т.1 а.с.а.с. 188-195).

15 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі № 807/1514/15 (Т.1 а.с.а.с. 213-215).

Мотивуючи свою заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна", зокрема, вказувало на те, що після постановлення судового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року та набрання ним чинності, ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року у справі № 308/13418/14-ц, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 26 листопада 2016 року скасовано.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року (суддя Скраль Т.В.) відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року (Т. 2 а.с.а.с. 16-19).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року (суддя Скраль Т.В.), яка занесена до журналу судового засідання було залучено до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету на стороні позивача ОСОБА_1 та замінено первинного відповідача Державного реєстратора Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Сабов Юлію Володимирівну на належного Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (Т. 2 а.с.а.с. 89-94).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року (суддя Скраль Т.В.), яка занесена до журналу судового засідання було замінено первинного відповідача, а саме Ужгородське міськрайонне управління юстиції Закарпатської області замінено на Головне територіальне управління юстиції в Закарпатській області (Т. 2 а.с.а.с. 115-118).

Відповідно до розпорядження від 10 березня 2017 року № 35 було призначено повторний автоматичний розподіл справ, у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Скраль Т.В.. Справу розподілено судді Шешені О.М. (Т. 2 а.с. 150).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (суддя Шешеня О.М.) було призначено справу за нововиявленими обставинами до судового розгляду за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, а саме: постанови від 30 грудня 2015 року в адміністративній справі № 807/1514/15 (Т. 2 а.с.а.с. 151, 152).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року (суддя Шешеня О.М.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, а саме: постанови від 30 грудня 2015 року в адміністративній справі № 807/1514/15 залишено без розгляду із застосуванням інституту аналогії (Т. 2 а.с.а.с. 219-223). Питання щодо встановлення причин пропуску строків подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами судом не ставилось, а відтак і не розглядалося.

02 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-України" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року у справі № 807/1514/15 за позовом Ужгородської міської ради до Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету на стороні позивача: Орган самоорганізації населення Будинковий комітет "Моноліт", ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності (Т. 3 а.с.а.с. 7-10).

В заяві заявник просив суд: "1. Переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року у справі № 807/1514/15, за наслідками чого в задоволенні позову Ужгородської міської ради Закарпатської області до Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Державного реєстратора Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Сабов Юлії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Орган самоорганізації населення Будинковий комітет "Моноліт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-України" про скасування рішення - відмовити у повному обсязі".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року було залишено без руху та надано скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, шляхом подання суду клопотання про поновлення строку звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (Т. 3 а.с.а.с. 16-18).

01 листопада 2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду на виконання вказаної ухвали від 04 жовтня 2018 року надійшла заява про поновлення процесуального строку. Відповідно до якої представник ТзОВ "Агробуд-Україна" просив визнати поважними причини пропуску строку для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Закарпатського окружного адміністративного суду

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року було відкрито провадження за нововиявленими обставинами та поновлено строк звернення до суду третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року (Т. 3 а.с.а.с. 2-5).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено у зв`язку із тим, що таке клопотання було заявлено передчасно (Т. 3 а.с.а.с. 183-187).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року відмовлено представнику третьої особи ОСОБА_1 - адвокату Логойді В.М. у задоволенні клопотання про залишення заяви без розгляду (Т. 3 а.с.а.с. 190-196).

Заперечуючи проти клопотання про закриття провадження у справі представник третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Логойда В.М. 06 травня 2019 року надав суду відповідне заперечення. Зокрема, крім іншого, представник вказав на те, поновлення строків для звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не відповідає принципу правової визначеності (порушення статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рим, 1950 p.).

З цього приводу судом зауважується наступне. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення "res judicata" (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

У справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) (заява № 28342/95), Європейський суд з прав людини, зокрема зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справу "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99).

Таким чином визначальним є "остаточність" рішення.

У відповідності до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року набрала законної сили 15 лютого 2016 року, вказана постанова не була предметом перегляду ні в апеляційному, ні в касаційному порядку.

Отже ні одним із учасників судового розгляду не було використане своє право оскарження в апеляційному та касаційному порядку постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі за № 807/1415/15.

У відповідності до статті 149 частини 5, статті 249 частини 6 та статті 355 частини 5 КАС України законодавцем визначено, що ухвалені рішення у певних випадках (що передбачені цими нормами) є остаточними та оскарженню не підлягають. Таким чином, суд резюмує, що "остаточність" рішення прямо залежить від можливості оскарження такого. В одному випадку рішення набуває статусу "остаточного" після ухвалення відповідного рішення вищою інстанцією, а в іншому - законодавчо встановленому випадку, рішення набуває статусу "остаточного" фактом його постановлення відповідною інстанцією без можливості його подальшого оскарження.

Як вже було зазначено вище постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року не була предметом апеляційного, а відтак й касаційного перегляду. Можливість такого перегляду не втрачена, оскільки існує інститут поновлення строків (визнання причин пропуску поважними з певними виключеннями). Таким чином позиція адвоката Логойди В.М. про те, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі за № 807/1415/15 є "остаточним рішенням" є не вірно, вона суперечить нормам КАС України та не відповідає зазначеним вище рішенням Європейського суду з прав людини. А відтак мова про порушення принципу юридичної (правової) визначеності у даній ситуації не може йти.

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 4 частиною 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України, у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Відповідно до пункту 2 цієї ж статті, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно статті 4 частини 1 пункт 7 КАС України під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 9 частини 1 цієї ж статті, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до статті 17 частини 2 пункту 1 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм КАС України, публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, з урахуванням складу учасників судового процесу.

Наведене узгоджується і з положеннями статті 19 ЦПК (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

В даному випадку спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав щодо іншої особи, а не позивача, а саме скасування реєстраційної дії, яка надавала Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" права титульного володіння, користування та розпорядження (права власності) щодо нежитлових приміщень.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на нерухоме майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права власності на об`єкти нерухомого майна і відсутністю такого права у третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна", отже в даному випадку вбачається спір між позивачем та третьою особою.

Крім цього, оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі №817/1048/16 та справі №826/3202/16, від 18 квітня 2018 року у справі №804/1001/16, від 20 червня 2018 року у справі № 814/803/17, від 4 вересня 2018 р. у справі №823/2042/18 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава зобов`язана організувати систему судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклєв проти України").

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у статті 6 частині 1 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З метою забезпечення кращого захисту прав, свобод фізичних та юридичних осіб в різних сферах суспільних правовідносин, здійснення якісного та неупередженого судочинства, належної організації діяльності судів України, запроваджено систему спеціалізації судів при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 13 КАС України, рішення суду - рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги. Таким рішенням суду, яким вирішувалися позовні вимоги (вимоги адміністративного позову) до 15 грудня 2017 року була постанова.

У відповідності до статті 368 частини 4 пункту 3 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У відповідності до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 239 частини 1 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З огляду на викладене, з врахуванням суті спірних правовідносин, суд вважає що позовні вимоги не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства та у відповідності до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України необхідно закрити провадження у справі в частині позовних вимог та роз`яснити позивачу, що за захистом своїх прав, за наявності певного складу учасників справи, йому слід звертатися до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 368 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року, що ухвалена у справі № 807/1514/15.

Провадження у справі № 807/1514/15 за позовом Ужгородської міської ради до Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету на стороні позивача: Орган самоорганізації населення Будинковий комітет "Моноліт", ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна" про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності - закрити .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 06 травня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 11 травня 2019 року.

Суддя С.Є. Гаврилко