Ухвала

від 19.04.2019 по справі 1-1371/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-1371/11

Провадження № 1-в/761/146/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва, у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , засудженої ОСОБА_4 , розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Києвіклопотання про вирішення питань пов`язаних з виконанням вироку, а саме про скасування арешту та звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженої вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2013 року у справі за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів передбачених ст. 255 ч. 1, ст. 27 ч. 3, ст. 28 ч. 4, ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 3, ст. 28 ч. 4, ст. 200 ч. 2, ст. 27 ч. 3, ст. 28 ч. 4, ст. 358 ч. 2, ч. 3, ст. 27 ч. 3, ст. 28 ч. 4, ст. 212 ч. 3, ст. 27. ч. 3, ст. 28 ч. 4, ст. 366 ч. 2, КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні злочинів передбачених ст. 255 ч. 1, ст. 28 ч. 4, ст. 200 ч. 2, ст. 28 ч. 4, ст. 358 ч. 2, ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 28 ч. 4, ст. 212 ч. 3, ст. 28 ч. 4, ст. 366 ч. 2 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів передбачених ст. 255 ч. 1, ст. 28 ч. 3 ст. 205 ч.1, ст. ст. 28 ч. 4, 358 ч. 2, 3, ст. ст. 27 ч. 5, 28 ч. 4, ст. 212 ч. 3 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ст. 255 ч. 1, ст. ст. 27 ч. 3, 28 ч. 4, ст. 212 ч. 3 ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів передбачених 255 ч. 1, ст. ст. 27 ч. 3, 28 ч. 4, ст. 212 ч. 3 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у вчиненні злочинів передбачених ст. 28 ч. 3 ст. 205 ч. 2, ст. ст. 28 ч. 3, 358 ч. 2, 3, ст. ст. 27 ч. 5, 28 ч. 3, 212 ч. 3 КК України,

в с т а н о в и в:

14.02.2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання про вирішення питань пов`язаних з виконанням вироку, а саме про скасування арешту та звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Присутні в судовому засіданні учасники процесу просили клопотання задовольнити.

Дослідивши клопотання та надані суду матеріали, заслухавши думку присутніх учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Виносячи вирок від 15.11.2013 суд керувався нормами КПК України 1960 року, оскільки справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва у 2011 році, тобто до набрання чинності КПК України 2012 року.

Разом з тим, розділ XI Перехідні положення КПК України 2012 року не містить положень щодо розгляду за нормами КПК України 1960 року питань, пов`язаних із виконанням вироку.

За таких обставин, беручи до уваги те, що клопотання про вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку суду надійшло і фактично розглядається під час дії КПК України, прийнятого у 2012 році, порядок вирішення вказаного клопотання не повинен суперечити положенням чинного кримінально-процесуального законодавства і має гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному примусу та до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне керуватись нормами КПК України, чинними на момент розгляду заявленого сторонами клопотання, з урахуванням однак і положень КПК України 1960 року.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків судом вирішуються інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, передбачено, що клопотання про вирішення питань, зазначених у п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України подається та розглядається судом, який ухвалив вирок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України, у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, особа звільняється від покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк два роки.

Положеннями ч. 2 ст. 80 КК України, передбачено, що строки давності щодо додаткових покарань визначаються основними покаранням, визначеним за вироком суду.

Так, судом встановлено, що 15.11.2013 вироком Шевченківського районного суду м. Києва, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції 2011 року) та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 15 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 тисяч гривень з позбавленням права обіймати певні посади повязанні з виконанням організаційно розпорядчих функцій на строк 1 (один) рік, з конфіскацією майна.

14.03.2014 ухвалою Апеляційного суду м. Києва вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2013 залишено без змін.

23.04.2014 вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2013 звернуто до виконання в частині застосованого до ОСОБА_4 додаткового покарання у виді конфіскації майна шляхом направлення виконавчого листа разом із необхідними документами до ДПІ у Оболонському районі.

Відомостей про виконання зазначеного вироку в частині призначеного судом додаткового покарання кримінальна справа не містить.

Інформації щодо ухилення засудженої ОСОБА_4 від відбування покарання суду надано не було.

Відповідно до вимоги на судимість від 11 квітня 2019 року, засуджена ОСОБА_4 у період з дня набрання вироком законної сили і до моменту розгляду вказаного клопотання до кримінальної відповідальності не притягувалась.

За таких обставин, враховуючи, що з дня постановлення вироку стосовно ОСОБА_4 пройшло більш ніж шість років, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 будучи засудженою до покарання у виді штрафу, яке є менш суворим, ніж обмеження волі, не ухилялась від його відбування та не вчинила з моменту постановлення вироку нового злочину, суд приходить до висновку про можливість звільнення її від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна у зв`язку з закінченням стрків давності виконання обвинувального вироку.

Що ж стосується клопотання засудженої ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного на її майно постановою слідчого з ОВС СВПМ ДПА в Черкаській області ОСОБА_11 від 09.11.2009, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи, що стосовно ОСОБА_4 наявні підстави для звільнення її від покарання у вигляді конфіскації належного їй майна, суд приходить до висновку про те, що у арешті накладеному під час досудового слідства постановою слідчого з ОВС СВПМ ДПА в Черкаській області ОСОБА_11 від 09.11.2009 відпала потреба, а тому він повинен бути скасованим, а клопотання засудженої в цій частині задоволеним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 80 КК України, ст.ст. 174, 537, 539 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання засудженої ОСОБА_4 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджену вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року від додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постановою слідчого з ОВС СВПМ ДПА в Черкаській області ОСОБА_11 від 09.11.2009 скасувати.

Ухвала може бути оскаржена прокурором або засудженим протягом семи діб з моменту її оголошення до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя ОСОБА_1