Рішення

від 25.04.2019 по справі 910/11702/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2019

Справа №910/11702/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елула"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Бондар Е.А;

від відповідача - Харін О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про:

- витребування у відповідача нерухоме майно, реєстраційний номер 845880000 - нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №5 групи приміщень №19 (групи приміщень №19) загальною площею 65,20 км.м. розташоване за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 7/9;

- визнання за ПАТ "Старокиїівський банк" (код ЄДРПОУ 19024948) право власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 845880000 - нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №5 групи №19 (групи приміщень №19) загальною площею 65,20 кв.м. розташоване за адресою: м Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 7/9.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача без встановленої законом правової підстави та поза волею ПАТ «Старокиївський банк», а також було передано ТОВ «Елула» безоплатно, то це майно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ТОВ «Елула» на користь ПАТ «Старокиївський банк».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 відкрито провадження у справі №910/11702/18, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2018.

Ухвалою суду від 16.10.2018 відкладено розгляд справи на 15.11.2018.

15.11.2018 підготовче засідання не відбулося в зв'язку із перебуванням судді І.І. Борисенко в відпустці.

Ухвалою суду від 19.11.2018 призначено розгляд справи на 29.11.2018.

14.11.2018 відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) у якості третьої особи на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивач подав письмові пояснення, в яких заперечив проти задоволення клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Суд розглянувши подане клопотання вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки відповідач не довів суду, яким чином рішення у даній справі вплине на права та обов'язки третьої особи щодо однієї зі сторін спору.

14.11.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/22763/15 від 04.05.2018, на якому ґрунтуються позовні вимоги не набрало законної сили. Також, у відзиві відповідач вказує, що позивач пропустив строк позовної давності про витребування приміщення та визнання права власності, оскільки право на позов про витребування майна виникло у позивача 11.06.2014 року, коли йому стало відомо про витребування приміщення з його власності.

30.11.2018 позивач подав відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 по справі №910/22763/15 вступило в законну силу 12.12.2017. Щодо строку позовної давності то позивач вказує, що саме з 12.12.2017, тобто з моменту встановлення недійсності правочину починається перебіг строку позовної давності, отже строк позовної давності позивачем не пропущений.

05.12.2018 відповідачем подана заява про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву (з додатками) на позовну заяву.

Подана заява задоволена судом. Визнано причини пропуску строку поважними. Відзив прийнято судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/11702/18 до судового розгляду по суті на 24.01.2019.

У судовому засіданні 24.01.2019 суд задовольнивши клопотання відповідача відклав розгляд справи по суті на 12.02.2019.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Подані 11.02.2019 відповідачем письмові пояснення щодо позовної заяви, судом, у судовому засіданні 12.02.2019 не прийняті до розгляду, зважаючи на пропуск строку для подання.

Через відділ діловодства суду 12.02.2019, позивачем подано клопотання, відповідно до якого позивач зазначив, що постановою Касаційного господарського суду від 24.01.2019 року по справі № 910/22763/15 рішення судів попередніх інстанцій було скасовано частково в частині визнання недійсним іпотечного договору.

Як вбачається із п. 5 ст. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, повинні бути підтверджені певними доказами.

24.01.2019 року Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду була розглянута касаційна скарга ТОВ «Авіва Інтер» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі № 910/22763/15. Постановою Касаційного господарського суду від 24.01.2019 року по справі № 910/22763/15 рішення судів попередніх інстанцій було скасовано частково в частині визнання недійсним іпотечного договору. При цьому, касаційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі № 910/22763/15 в частині висновків судів щодо віднесення спірного іпотечного договору до категорії нікчемних, а також висновків суду щодо припинення іпотечного договору 15.01.2014 року.

Отже, в процесі розгляду даної справи, Верховним Судом переглянуто рішення суду від 04.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду України від 12.12.2017, якими позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги.

Посилання відповідача на зміну підстав позову, у зв'язку поданням позивачем відповідного клопотання з поясненнями, судом не береться до уваги, зважаючи на те, що позивачем не змінено відповідні підстави позову: ст. 216 Цивільного кодексу України, яка встановлює наслідки недійсного, і в тому числі, правові наслідки нікчемного правочину; ст.ст. 387, 388, 392 Цивільного кодексу України.

Розгляд справи по суті відкладався.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 25.04.2019 судом було заслухано вступне слово позивача, відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

У судовому засідання 25 квітня 2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Громадянином України ОСОБА_2 та громадянином Ізраїлю ОСОБА_1 28 грудня 2012 року укладено попередній договір (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим №4479), за умовами якого сторони зобов'язались в майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1 - №26 (групи приміщень №36 в літ. А) загальною площею 304 кв.м., в будинку 7/ 9 по вулиці Микільсько-Ботанічній у місті Києві та нежитлові приміщення №1 - №5 (групи приміщень №16 в літ. А) загальною площею 74 кв.м. в будинку 11 по вулиці Микільсько-Ботанічній у місті Києві.

Основний договір між сторонами попереднього договору укладено не було.

У той же день, 28 грудня 2012 року громадянином Ізраїлю ОСОБА_1 та позивачем у справі, в якості забезпечення виконання зобов'язань громадянина України ОСОБА_5 за попереднім договором (посвідченим 28.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., реєстровий номер 4479) укладено іпотечний договір (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., реєстровий номер 4480), відповідно до якого позивач передав в іпотеку визначені попереднім договором нежитлові приміщення та які на час укладення договору належали позивачу.

Предметом іпотеки за Іпотечним договором виступало нерухоме майно, яке ОСОБА_2 зобов'язався продати гр. Ізраїлю ОСОБА_1 за Попереднім договором, а саме:

- нежилі приміщення з № 1 по № 26 групи приміщень № 36 (в літ. А) загальною площею

304,00 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна. 7/9;

- нежилі приміщення з № 1 по № 5 групи приміщень № 16 (в літ. А) загальною площею

74,00 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 11.

Відповідно до Договору про внесення змін і доповнень до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко JI.B. 28.12.2012 за реєстр №4480 (від 15.01.2013 року реєстр №111), було змінено та доповнено Іпотечний договір підпунктами 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5, а саме було додано наступні нежилі приміщення:

- нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №6 групи приміщень №18 (колишня квартира 18) загальною площею 53,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Микольсько-Ботанічна, 7/9;

- Нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №5 групи приміщень №19 (колишня квартира 19) загальною площею 65,20 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ. вул. Микільсько-Ботанічна. 7/9;

- Нежиле приміщення загальною площею 170,10 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ. вул. Микольсько-Ботанічна, 7/9.

Було також змінено оціночну вартість Предмету іпотеки , а саме 5 363 211,00 грн.

Відповідно до Договору про внесення змін і доповнень до Іпотечного договору, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.B. 28.12.2012 за реєстр №4480, (від 07.04.2014 року реєстр №813), був зменшений перелік майна, переданого в іпотеку, та викладений у новій редакції пункт 2 Іпотечного договору №4480:

« 2. У зв'язку з виключенням об'єктів з Предмету іпотеки сторони домовились змінити пункт 2.1. статті 2 Іпотечного договору та викласти його в наступній редакції:

2.1.Предметом іпотеки за цим Договором є наступне нерухоме майно»:

- нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №6 групи приміщень №18 (колишня квартира 18) загальною площею 53,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна. 7/9.

Іпотекодержатель має право зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки в односторонньому порядку у разі виникнення у нього права звернути стягнення на предмет іпотеки (п.6.7 Іпотечного договору).

11.06.2014 року ОСОБА_1 на підставі іпотечного застереження, передбаченого п. 6.7 Іпотечного договору, звернув стягнення у позасудовому порядку на предмет іпотеки - нерухоме майно, реєстраційний номер 845880000 - нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №5 групи приміщень №19 (колишня квартира 19) загальною площею 65,20 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 7/9 (надалі по тексту - Нерухоме майно) - шляхом прийняття його у власність, і зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки. Згодом, 11.09.2014 року ОСОБА_1 вніс Нерухоме майно до статутного фонду ТОВ «Елула» без сплати останнім грошових коштів на користь ОСОБА_1 за отримане Нерухоме майно.

В матеріалах справи наявний акт оцінки і передачі майна до статутного капіталу учасником товариства з обмеженою відповідальністю від 11.09.2014, відповідно до якого спірне нерухоме майно було передано відповідачу з подальшим зарахуванням його вартості на баланс Товариства.

На даний час за відповідачем на праві власності зареєстрований об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 845880000 - нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №5 групи приміщень № 19 (групи приміщень №19) загальною площею 65,20 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 7/9, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, які містяться в матеріалах справи.

Позивач вважає, що було порушено його право власності на вищезгадане нерухоме майно, яке підлягає відновленню у судовому порядку шляхом прийняття відповідного рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння (тобто з володіння відповідача) та визнання права власності за позивачем на це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено в ст. 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як було з'ясовано судом, на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/22763/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер", треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/22763/15 позов було задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 28.12.2012 № 4480, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський банк". Визнано за ПАТ "Старокиївський банк" право власності на нерухоме майно реєстраційний номер 863080000, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 35 ) з № 1 по № 4 (групи приміщень № 34) в літ. А загальною площею 170,1 м2 за адресою: Микільсько-Ботанічна, 7/9. Вирішено витребувати у ТОВ "Авіва Інтер" зазначене нерухоме майно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/22763/15 було залишене без змін.

Постановою Верхового Суду від 24.01.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/22763/15 в частині визнання недійсним іпотечного договору від 28.12.2012 №4480, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" скасовано. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/22763/15 залишено без змін.

Відповідно до постанови Касаційного господарського суду від 24.01.2019 року по справі №910/22763/15, колегією суддів зокрема зазначено, що суди обґрунтовано зазначили про відсутність будь-яких документів, які б підтверджували намір ОСОБА_2 придбати в банку майно, з метою його подальшого перепродажу третім особам, а також про те, що ОСОБА_2 на момент укладення вказаних договорів був одним із основних акціонерів банку та Головою наглядової ради банку. Таким чином, встановивши недобросовісну поведінку Голови наглядової ради ПАТ "Старокиївський банк" ОСОБА_2 , суди дійшли правильних висновків про те, що вказані договори мали на меті відчуження майна банку на користь ОСОБА_1 , при цьому розрахунок за майно був проведений між ОСОБА_1 та безпосередньо ОСОБА_2 , а не банком, як власником відчужуваного майна. Разом з тим, вийшовши за межі позовних вимог та визнавши недійсним іпотечний договір від 28.12.2012 № 4480, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський банк", судами попередніх інстанцій порушено правила підвідомчості та не враховано, що однією із сторін цього договору є фізична особа, а відтак спір про визнання зазначеного договору недійсним підвідомчий суду загальної юрисдикції.

Таким чином, Касаційним господарським судом було скасоване рішення судів попередніх інстанцій через порушення норм підсудності у відповідній частині. При цьому, Касаційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі № 910/22763/15 в частині вимог про визнання за публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 863080000, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 35) з № 1 по № 4 (групи приміщень № 34) (в літ. А) загальною площею 170,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Микільсько - Ботанічна, 7/9 та витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер" нерухоме майно, реєстраційний номер 863080000, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 35) з № 1 по № 4 (групи приміщень № 34) (в літ. А) загальною площею 170,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Микільсько - Ботанічна, 7/9.

В ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 24.01.2019 встановлено безпідставність вибуття спірного майна із власності позивача, а також те, що вищезазначені попередній та іпотечний договори мали на меті відчуження майна банку на користь ОСОБА_1 , при цьому розрахунок за це майно був проведений між ОСОБА_2 та безпосередньо ОСОБА_1, а не банком, як власником відчужуваного майна.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 24.01.2019 №910/22763/15 підтверджено правильність висновків суддів попередніх інстанцій щодо то, що попередній договір припинився після 15.01.2014, а разом з ним припинилась і іпотека за іпотечним договором від 28.12.2012.

Основний договір між сторонами укладено не було.

Відповідно до частини 3 статті 635 ПК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Відтак, громадянином Ізраїлю ОСОБА_1 було безпідставно зареєстровано за собою право власності на спірне нерухоме майно на підставі іпотечного договору, який на час здійснення такої реєстрації вже припинився, в силу припинення забезпеченого ним основного зобов'язання, та в подальшому було безпідставно передано це майно у власність ТОВ "Елула", засновником якого він є.

Якщо майно було набуте безвідплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини 3 статті 388 ПК України).

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено вимогами статті 387 ПК України, згідно якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на вищевикладене, суд вказує, що в даному випадку відсутня правова підстава для вибуття спірного нерухомого майна з володіння позивача, а отже, право власності на спірне нерухоме майно не перейшло від позивача до ОСОБА_1 , а останній в свою чергу, не мав права передавати спірне нерухоме майно до статутного фонду відповідача.

За висновком суду, в даному випадку права позивача порушено відповідачем, а тому вимоги про витребування у відповідача у Товариства з обмеженою відповідальністю «Елула» на користь ПАТ «Старокиївський банк» нерухоме майно, реєстраційний номер 845880000 - нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №5 групи приміщень №19 (групи приміщень № 19) загальною площею 65,20 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 7/9 та визнання за позивачем права власності на це нерухоме майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо строку позовної давності суд вказує наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 03.09.2018.

Про порушення своїх прав позивач дізнався на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року по справі № 910/22763/15 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі № 910/22763/15, яким було визнано недійсним Іпотечний договір, на підставі якого нерухоме майно вибуло з володіння ПАТ «Старокиївський банк».

Рішення суду №910/22763/15 про встановлення недійсності Іпотечного договору вступило в силу 12.12.2017 (до перегляду його Верховним Судом майже через 2 роки - 24.01.2019). До цього моменту, на підставі ст. 204 Цивільного кодексу України, яка встановлює правомірність правочину, правочин вважався правомірним. Саме з 12.12.2017 року, тобто з моменту встановлення недійсності правочину і починається перебіг строку позовної давності, оскільки ПАТ «Старокиївський банк» дізнався про недійсність Іпотечного договору, і у ПАТ «Старокиївський банк» виникло право на позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, яке вибуло від ПАТ «Старокиївський банк» на підставі недійсного договору.

За висновком суду позивачем не було пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на підставі ст. 216 ЦК України, ст.ст. 387, 388, 392 ЦК України.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" задовольнити повністю.

Визнати за Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, ідентифікаційний код 19024948) право власності на нерухоме майно, реєстраційний номер нерухомого майна 845880000 - нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №5 групи приміщень №19 (групи приміщень №19) загальною площею 65,20 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 7/9.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Елула" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-А, ідентифікаційний код 39396235) на користь Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, ідентифікаційний код 19024948) нерухоме майно, реєстраційний номер нерухомого майна 845880000 - нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №5 групи приміщень №19 (групи приміщень №19) загальною площею 65,20 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 7/9.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елула" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-А, ідентифікаційний код 39396235) на користь Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, ідентифікаційний код 19024948) 24 262 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят дві) грн. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.05.2019

Суддя І.І. Борисенко