Постанова

від 14.05.2019 по справі 815/374/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 815/374/17

Категорія: 8.3

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Дата і місце ухвалення: 06.09.2017р., м. Одеса

Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

–          Лук'янчук О.В.

при секретарі – Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Еффект» до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гравел», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2017 року приватне підприємство «Еффект» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнення 20.01.2017р. позовних вимог, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 року: №0009351402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 292 046,46 грн. та №0009341402, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 63731 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім «Гравел» є безпідставними, оскільки під час проведення перевірки посадовим особам Головного управління ДФС в Одеській області було надано всі належним чином оформлені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом щодо придбання, транспортування та оплати в січні 2015 року будівельних матеріалів, а також щодо подальшого використання ПП «Еффект» придбаного товару у власній господарській діяльності на виконання взятих на себе зобов'язань за договорами, укладеними з КП «Теплопостачання міста Одеси» та Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради. Позивач вважає необґрунтованими посилання податкового органу на формування його контрагентом ТОВ «Торговий дім «Гравел» податкового кредиту за договорами з підприємствами з ознаками сумнівності, оскільки порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 17 жовтня 2016 року №0009351402 та №0009341402.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову від 06.09.2017р. та прийняти нове рішення – про відмову в задоволенні позову ПП «Еффект».

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням податкового органу на те, що ТОВ «Торговий дім «Гравел» не могло реалізувати будівельні матеріли на адресу ПП «Еффект» у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського персоналу та виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Також, апелянт посилається на те, що надані до перевірки документи, підтверджуючі транспортування товару, оформлено з недоліками, зокрема, вони не містять всіх необхідних реквізитів. В наданих до перевірки ТТН в графі «Автомобіль» вказано автомобілі МАН 1503, МАН 8708, МАН 9244, ІВЕКО 3451 та ДАФ 0731, проте їх неможливо ідентифікувати у зв'язку з тим, що не вказано повністю модель, тип, реєстраційний номер автомобіля. В графах «Пункт навантаження» та «Пункт розвантаження» не зазначені повні адреси, а лише вказано «м.Одеса», «Прибужський гранкарєр» або «Олександрівський завод Первомайськ». Крім того, ТОВ «Торговий дім «Гравел» не зареєстровано податкових накладних на придбання транспортних послуг та оренди транспортних засобів за січень 2015 року.

Посилається апелянт і на те, що ПП «Еффект» не надало до перевірки акти виконаних робіт (послуг), журнали складського обліку та супровідні документи на перевезення товару згідно видаткової накладної №29/1/1 від 29.01.2015р.

ПП «Еффект» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить скаргу податкового органу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції – без змін. Позивач просить суд апеляційної інстанції врахувати, що він не був замовником перевезення товару, так як відповідно до домовленостей з ТОВ «Торговий дім «Гравел» саме постачальник зобов'язувався здійснити поставку та користь позивача. ПП «Еффект» не може нести будь-яку відповідальність за правильність складання первинних документів іншими юридичними особами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, згідно наказу ГУ ДФС в Одеській області від 29.08.2016р. №1333, у період з 01.09.2016р. по 07.09.2016р. головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Лошак І.В. проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Еффект» з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ «ТД «Гравел» (код за ЄДРПОУ 39098918) за період січень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки №288/15-32-14-02/33803233 від 14.09.2016р.

У висновках акту перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за січень 2015 року в розмірі 233 637,17 грн., та завищено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 65 731 грн.

Зокрема, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого у складі вартості товару (будівельні матеріали), придбаного протягом перевіреного періоду у ТОВ «ТД «Гравел». В обґрунтування висновку щодо безпідставності включення до податкового кредиту сум податку за господарською операцією з названим контрагентом, відповідач зазначає, що договором поставки укладеним позивачем з контрагентом ТОВ «ТД «Гравел» не зазначено: які саме умови поставки «Інкотермс» застосовані, не вказано місце навантаження (передачі) товару (склад покупця, склад продавця, кар'єр, адреса, тощо). Відсутні специфікації товарів, які є «невід'ємною частиною договору». Крім того, ПП «Еффект» до перевірки не надало первинні документи, зокрема договори на транспортування товару, журнал складського обліку товару, супровідні документи на перевезення товарів (ТТН, тощо), згідно видаткової накладної від 29 січня 2015 року № 29/1/1 та інші документи, що підтверджують зазначену операцію та подальше використання даних товарів в господарській діяльності підприємства. Згідно наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення піску, щебеню та цементу встановлено, що за технічними можливостями не можливо було здійснювати шість рейсів щодо перевезення товару в один день одним і тим же водієм на відстані Миколаївська область – Одеса. Не надано також і договори з перевізниками, які зазначені в названих вище документах на транспортування. До того ж, контролюючий орган вказує, що ТОВ «ТД «Гравел» не зареєстровано податкових накладних на придбання транспортних послуг та оренди транспортних засобів за січень 2015 року.

В акті перевірки, також, зазначено, що аналізом можливості перевезення за зазначеними параметрами встановлено, що: ТТН від 10 січня 2015 року №838967, №838972, №838977, №838952, №838957 та № 838962, де Гончар здійснено перевезення щебеню 40/70 до пункту розвантаження м. Одеса, що не є можливим у зв'язку з віддаленістю пункту навантаження та пункту розвантаження; ТТН від 10 січня 2015 року № 838970, № 838975, №838980, №838955, №838960, №838965, де Каретниковим здійснено перевезення щебеню 40/70 до пункту розвантаження м. Одеса, що не є можливим у зв'язку з віддаленістю пункту навантаження та пункту розвантаження; ТТН від 10 січня 2015 року №838968, №838973, №838978, №838953, №838958, №838963, де Савельевим здійснено перевезення щебеню 40/70 до пункт розвантаження м. Одеса, що не є можливим у зв'язку з віддаленістю пункту навантаження та пункту розвантаження; ТТН від 10 січня 2015 року №838969, №838974, №838979, №838954, №838959, №838964, де Телажко здійснено перевезення щебеню 40/70 до пункт розвантаження м. Одеса що не є можливим у зв'язку з віддаленістю пункту навантаження та пункту розвантаження. Отже, водії Гончар, Каретников, Савельев та Телажко здійснювали протягом 10 січня 2015 року шість рейсів на відстань 144-166 км, що потребує приблизно 18 годин в одному напрямку, без урахування часу на навантажувально/розвантажувальні роботи та повернення автомобіля до пункту навантаження, що не є фізично можливим здійснити дані перевезення одним водієм. Крім того, в графах «Пункт навантаження» та «Пункт розвантаження» не зазначено повні адреси, а зазначено лише «м. Одеса», «Прибужський гранкарєр» або «Олександрійський завод Первомайськ», що не дає змогу ідентифікувати точну адресу навантаження та розвантаження товару.

У зв'язку з цим, контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку, що первинні документи та податкові накладні, які стали підставою для формування ПП «Еффект» податкового кредиту, неможливо вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які засвідчують факт придбання товару, тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

На підставі акту перевірки №288/15-32-14-02/33803233 від 14.09.2016р. Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 року: №0009351402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 292 046,46 грн. (в т.ч.: за основним платежем – 233 637,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 58409,29 грн.) та №0009341402, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року в розмірі 63731 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень ПП «Еффект» звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушення ПП «Еффект» п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, зафіксованих актом перевірки №288/15-32-14-02/33803233 від 14.09.2016р. Суд дійшов висновку, що надані позивачем документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не зафіксовано.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом обов'язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевірений період основним видом діяльності ПП «Еффект» було Будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20)

До податкового кредиту з ПДВ за січень 2015 року позивачем віднесено ПДВ на загальну суму 233637,17 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТД «Гравел» на виконання договору поставки №1/10 від 01.10.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2014р. між ТОВ «ТД «Гравел» (Постачальник) та ПП «Еффект» (Покупець) укладено договір поставки №1/10, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця будівельні матеріали в асортименті, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість вказаного Товару (п. 1.1 Договору). Загальна вартість цього Договору визначається як загальна сума вартості усіх поставлених за цим Договором партій Товару. Вартість партії Товару за цим договором здійснюється шляхом 100% передплати не пізніше ніж за три доби до моменту поставки відповідної замовленої партії Товару. (п.п.6.1.2, 6.2.1 Договору). Умови поставки визначаються Сторонами відповідно до INCOTERMS, 2010 (п.4.1 Договору). Моментом поставки є момент передачі Товару перевізнику (п.5.1. Договору).

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до перевірки видаткові накладні №29/01/1 від 29.01.2015р., №28/01/2 від 28.01.2015р. та податкові накладні №4 від 29.0.12015р., №2 від 28.01.2015р., з яких вбачається, що ТОВ «ТД «Гравел» поставило на адресу ПП «Еффект» товар наступної номенклатури: цвяхи, плитка тротуарна, бруси, цегла, земля рослинна, плитка перекриття, каболка, коліно, муфти, труби, болти з гайками, щебінь, цемент, пісок тощо. Факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН податковим органом не заперечується.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, на поточний рахунок ТОВ «ТД «Гравел» сплачено в січні 2015 року 80000 грн. згідно платіжного доручення №27 від 28.01.2015р. Станом на 31.01.2015р., згідно картки рахунку 631 за січень 2015 року, заборгованість ПП «Еффект» перед ТОВ «ТД «Гравел» складає 1729797,72 грн.

За умовами договору поставки №1/10 від 01.10.2014р. послуги по перевезенню Товару забезпечував Постачальник - ТОВ «ТД «Гравел» шляхом укладання договору з перевізником - ПП «Троя». Факт отримання ПП «Еффект» товару від Перевізника ПП «Троя», підтверджується товарно-транспортними накладними

До перевірки, також, позивач надав письмові докази щодо наявності в нього складських приміщень, в які доставлявся отриманий за договорами поставки товар, а саме: договір позички площадки для складування сировини від 14.05.2014р., укладений з ТОВ «Альянс».

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій ПП «Еффект» з ТОВ «ТД «Гравел».

Надані позивачем первинні документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу України та, відповідно, підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а тому в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного переміщення товару.

В акті перевірки №288/15-32-14-02/33803233 від 14.09.2016р. та в обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган, серед іншого, зазначив, про ненадання ПП «Еффект» до перевірки специфікації товарів, які є «невід'ємною частиною договору».

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки пунктом 1.2. договору №1/10 від 01.10.2014р. визначено, що одиниці виміру, ціна Товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості сторін наступним чином: 1) в Специфікації до цього Договору або 2) у залізничних накладних або 3) у рахунку на оплату та/або у видаткових накладних на такий товар.

Тобто, умовами договору №1/10 від 01.10.2014р. визначено можливість визначення характеристик товару, який поставляється, у видаткових накладних, що мало місце у даній справі. Варто зазначити, що вказаним договором не передбачено, що специфікація товарів є «невід'ємною частиною договору», як про це зазначає контролюючий орган в акті перевірки №288/15-32-14-02/33803233 від 14.09.2016р.

Щодо посилань апелянта на те, що в договорі поставки не визначено які саме умови поставки за «Інкотермс» застосовано, місце навантаження (передачі) товару (склад-покупця, склад-продавця, кар'єр, адреса, тощо), не зазначено, хто укладав договір з перевізником, розрахунки з перевізником, вантажно-розвантажувальні роботи, то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 27 ЦК України проголошено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Такі обов'язкові (істотні) умови встановлені у частині 3 статті 180 ГК України, якою визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та ярок дії договору.

При укладенні ПП «Еффект» договору поставки від 01.10.2014р. №1/10 ці обов'язкові умови було погоджено, зокрема, між продавцем та постачальником було обумовлено предмет - поставка та оплата будівельних матеріалів, строк такої поставки, а також вартість Товару.

За умовами пунктів 4.3.- 4.4 договору поставки від 01.10.2014р. №1/10, Постачальник здійснює поставку Товару партіями на підставі заявок Покупця, заявка Покупця надається Постачальнику в письмовому вигляді або факсу, відсутність письмової заявки Покупця не означає відсутність замовлення партії Товару, якщо остання надана усно.

Як слідує з матеріалів справи, 02.01.2015р. ПП «Еффект» направлено на адресу постачальника ТОВ «ТД «Гравел» заявку №1 на поставку щебеню, погодивши строки та умови поставки, а також визначивши, що Товар має бути поставлений на умовах СРТ: м. Одеса, вул. Хуторська, 70-А.

11.01.2015р. та 20.01.2015р. позивачем на адресу постачальника ТОВ «ТД Гравел» також було направлено заявки №2 та №3 щодо поставки цементу та піску на умовах СРТ: м. Одеса, вул. Хуторська, 70-А.

Зазначений товар був доставлений та прийнятий ПП «Еффект», що підтверджується актами приймання-передачі Товару від 02.01.2015р., 03.01.2015р., 04.01.2015р., 05.01.2015р., 06.01.2015р., 09.01.2015р., 10.01.2015р., 11.01.2015р., 12.01.2015р., 13.01.2015р., 14.01.2015р., 15.01.2015р., 20.01.2015р., 24.01.2015р., 27.01.2015р.

Відповідно до умов погоджених між сторонами договору поставки №1/10 від 01.10.2014р. заявок - Товар був отриманий інженером-проектувальником ОСОБА_3, що підтверджується довіреністю №313 від 02.01.2015р., довіреністю №318 від 12.01.2015р., довіреністю №325 від 19.01.2015р., довіреністю №336 від 23.01.2015р. та зберігався на складі ПП «Еффект», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70-А, який перебуває у користуванні позивача відповідно до договору позички №14/05 від 14.05.2015р.

Колегія суддів приймає надані позивачем заявки, акти приймання-передачі товару та довіреності, оскільки Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в постанові від 07.02.2019р., зазначив право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки або під час судового провадження у суді першої інстанції. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на усіх стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

Щодо використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, то як вбачається з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт, придбані у ТОВ «ТД «Гравел» будівельні матеріали використано ПП «Еффект» для виконання взятих на себе зобов'язань за договорами підряду, укладеними з КП «Теплопостачання міста Одеси» (від 05.12.2014р. №ТГО-687/14, №ТГО-688/14, №ТГО-689/14, №ТГО-690/14, №ТГО-691/14, №ТГО-693/14, №ТГО-692/14, №ТГО-696/14, №ТГО-697/14, №ТГО-698/14, №ТГО-699/14, №ТГО-700/14, №ТГО-701/14, №ТГО-711/14, №ТГО-712/14, №ТГО-713/14, №ТГО-714/14, №ТГО-715/14, №ТГО-716/14) та Управлінням дорожнього господарства Одеської міськради.

При проведенні перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем належними доказами не підтверджено факт транспортування придбаного товару від постачальника ТОВ «ТД «Гравел» до покупця ПП «Еффект». При цьому, ГУ ДФС в Одеській області не взяла до уваги надані до перевірки товарно-транспортні накладні на перевезення піску, щебеню та цементу, з посиланням на те, що за технічними можливостями не можливо було здійснювати шість рейсів щодо перевезення товару в один день одним і тим же водієм на відстані Миколаївська область – Одеса. Крім того, в графах «Пункт навантаження» та «Пункт розвантаження» не зазначено повні адреси, а зазначено лише «м. Одеса», «Прибужський гранкарєр» або «Олександрійський завод Первомайськ», що не дає змогу ідентифікувати точну адресу навантаження та розвантаження товару.

Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання контролюючого органу виходячи з наступного.

Як слідує з умов договору поставки від 01.10.2014р. №1/10 обов'язок здійснити поставку товару на користь покупця покладено на постачальника товару ТОВ «ТД «Гравел», яке, в свою чергу, звернулося до автомобільного перевізника ПП «Троя» з метою здійснення перевезення.

Зазначені обставини безпосередньо підтверджуються даними, наведеними у заявках на відвантаження товару та товарно-транспортних накладних, відповідно до яких у графі «замовник» перевезення, зазначено ПП «Троя», яке й здійснювало перевезення (щебеню, піску та цементу) із залученням найнятих перевізників Торянник, Л-Профіт, Волошин.

Тобто, ПП «Еффект» не може нести відповідальність за правильність оформлення та повноту даних товарно-транспортних накладних, оскільки вказане підприємство не брало участі у їх оформленні.

При цьому, дослідивши наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних колегією суддів встановлено, що в них зазначено всі відомості, на підставі яких можливо ідентифікувати зміст послуги перевезення вантажу, а також суб'єктів господарювання, які брали участь у здійсненні відповідної господарської операції.

Більше того, наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Щодо здійснення ГУ ДФС в Одеській області аналізу товарно-транспортних накладних від 10 січня 2015 року №838967, №838972, №838977, №838952, №838957, № 838962, № 838970, № 838975, №838980, №838955, №838960, №838965, №838968, №838973, №838978, №838953, №838958, №838963, №838969, №838974, №838979, №838954, №838959, №838964, за наслідками якого зроблено висновок, що водії Гончар, Каретников, Савельев та Телажко здійснювали протягом 10 січня 2015 року шість рейсів на відстань 144-166 км, що не є фізично можливим для одного водія, то ПП «Еффект» при зверненні з позовом до суду зазначило, що фактично у ТТН №838967 - 838970, №838971-838975, №838977 - 838980 допущено описку у даті їх виписки, а саме: замість дати « 11.01.2015р.» проставлено дату « 10.01.2015р.».

Фактично же ПП «Еффект» 10.01.2015р. отримало товар за товарно-транспортними накладними №838951 - 838965 у кількості 607,1 тон, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 10.01.2015р. та заявкою на обсяг поставки товару на цей день.

11.01.2015р. ПП «Еффект» отримало товар за товарно-транспортними накладними №838966 - 838980 у кількості 606,6 тон, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 11.01.2015р. та заявкою на обсяг поставки товару на цей день.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі посилання позивача, оскільки враховує, що бланки ТТН мають поліграфічно проставлену нумерацію та заповнюються по порядку. При цьому, наприклад, товарно-транспортна накладна №838966 датована 11.01.2015р., а наступні після неї мають дату 10.01.2015р. На користь такого висновку свідчать і наявні в матеріалах справи первинні документи, які підтверджують фактичний обсяг отриманого 10.01.2015р. та 11.01.2015р. товару (акти приймання-передачі товару, заявки на відвантаження).

А відтак, твердження ГУ ДФС в Одеській області щодо невідповідності фактичних витрат часу одним водієм на перевезення 10.01.2015р. певної кількості товару є необґрунтованими.

В акті перевірки, також, зазначено, що до перевірки ПП «Еффект» не були надані договори з перевізниками, які зазначені в документах на транспортування, тоді як постачальник ТОВ «ТД «Гравел» не реєструє податкових накладних на придбання транспортних послуг та оренди транспортних засобів за січень 2015 року.

Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в постанові від 07.02.2019р., зазначив про необхідність дослідження доказів щодо реєстрації постачальником ТОВ «ТД «Гравел» податкових накладних на придбання транспортних послуг та оренди транспортних засобів за січень 2015 року.

На виконання вказаних висновків суду касаційної інстанції в судовому засіданні учасникам справи запропоновано надати суду докази реєстрації/не реєстрації ТОВ «ТД «Гравел» податкових накладних на придбання транспортних послуг та оренди транспортних засобів за січень 2015 року, в тому числі і по ПП «Троя».

Представник ПП «Еффект» зазначив про неможливість надання ним відповідних доказів з підстав відсутності у підприємства доступу до відповідної інформації, якою, в свою чергу, володіє відповідач. При цьому, позивач пояснив, що так як за домовленістю з ТОВ «ТД «Гравел» поставка товару здійснювалася за рахунок та силами постачальника, тому він не зобов'язаний перевіряти наявність/відсутність укладених договорів з перевізниками, декларування контрагентом відповідних господарських операцій, як і вимагати від постачальника товару документального підтвердження операцій щодо перевезення вантажу. При цьому, ПП «Еффект» в повному обсязі виконало взяті на себе зобов'язання за договором поставки від 01.10.2014р. №1/10, а саме: прийняло товар та оплатило його вартість.

В свою чергу, ГУ ДФС в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого процесуальним законодавством покладено тягар доказування правомірності прийнятих ним рішень, не надано суду доказів щодо не реєстрації ТОВ «ТД «Гравел» податкових накладних на придбання транспортних послуг та оренди транспортних засобів за січень 2015 року, а також не зазначено об'єктивних причин неможливості їх надання.

Щодо журналу складського обліку сипучих матеріалів, ненадання до перевірки якого зафіксовано актом перевірки №288/15-32-14-02/33803233 від 14.09.2016р., то копію вказаного журналу надано позивачем суду першої інстанції.

При вирішенні спору колегія суддів також враховує, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «ТД «Гравел» був діючою юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В січні 2015 року основним видом діяльності вказаного підприємства було Добування піску, гравію, глини і коаліну (КВЕД 08.12). Також, товариство здійснювало діяльність з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнання (КВЕД 46.73), що узгоджується зі змістом господарських операцій з ПП «Еффект».

З досліджених наявних в матеріалах первинних документів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності правочину, укладеного з вказаним контрагентом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 17 жовтня 2016 року №0009351402 та №0009341402 і їх скасування.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС в Одеській області висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування постанови суду першої інстанції від 06 вересня 2017 року немає.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 травня 2019 року.

Головуючий:           І.Г. Ступакова

Судді:           А.І. Бітов

                    О.В. Лук'янчук