Ухвала

від 13.05.2019 по справі 912/1445/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13 травня 2019 року Справа № 912/1445/17

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.,

при секретарі судового засідання Філіповій А.Г.

розглянувши у справі № 912/1445/17 від 06.06.2017 про банкрутство Приватного підприємства "Галант-Україна" (далі - ПП "Галант-Україна"), вул. Тімірязєва, 76, м. Кропивницький, 25006,

в судовому засіданні позовну заяву №4 від 10.01.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокко" (далі - ТОВ "Стокко"), вул. Єгорова, 28/22, м. Кропивницький, 25006, код ЄДР 32415827,

до відповідача 1. ПП "Галант-Україна", вул. Тараса Карпи, 76, м. Кропивницький, 25006, код ЄДР 36119824

та відповідача 2. Фермерського господарства "Агроекохолод" (далі - ФГ "Агроекохолод"), вул. Квіткова, 1, с. Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27641, код ЄДР 37964349

про визнання недійсними договору генерального підряду та акту приймання-передачі

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - адвокат Флоренко О.Ю., ордер серія КР №71603 від 06.02.2019;

від відповідача 1. - ліквідатор, арбітражний керуючий Кноблох І.В.;

від відповідача 2. - участі не брали.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Постановою від 02.10.2017 господарський суд визнав ПП "Галант-Україна" банкрутом. Відкрив ліквідаційну процедуру щодо банкрута - ПП "Галант-Україна". Призначив ліквідатором банкрута - ПП "Галант-Україна" арбітражного керуючого Кноблох І.В.

До господарського суду 10.01.2019 надійшла позовна заява №4 від 10.01.2019 кредитора ТОВ "Стокко" до відповідачів з вимогами:

- прийняти до розгляду дану позовну заяву в межах розгляду справи №912/1445/17 про банкрутство ПП "Галант-Україна";

- ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, укладений між ФГ "Агроекохолод" та ПП "Галант-Україна";

- ухвалити рішення, яким визнати недійсним акт приймання-передачі незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 датований 23.04.2015, укладений між ПП "Галант-Україна" та ФГ "Агроекохолод" про приймання-передання об`єкту нерухомого майна (незавершене будівництво), розташованого за адресою вулиця Квіткова, 1, село Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області, а саме: овочесховища (незавершене будівництво), площа забудови 7086,7 кв.м; прохідної, площа забудови 11,6 кв.м; вагової, площа забудови 13,7 кв.м; вагів, площа забудови 81 кв.м; конденсаторів, площа забудови 21,6 кв.м; чилера, площа забудови 8,9 кв.м; трансформаторної, площа забудови 10,1 кв.м; убиральні, площа забудови 3,2 кв.м; пожежного резервуару; пожежного резервуару; майданчика для відвантаження, площа забудови 526,4 кв.м; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м; ганка, площа забудови 1,7 кв.м; ганка, площа забудови 1, 7 кв.м; вимощення, площа забудови 460 кв.м; вимощення, площа забудови 13880 кв.м; бетонного майданчика, площа забудови 1989 кв.м; огорожі, довжиною 400 п.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м.;

- судові витрати в сумі 7 048,00 гривень покласти на відповідача;

- витребувати у фермерського господарства оригінали договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 та акту приймання-передачі незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, датованого 23.04.2015, які укладені між ФГ "Агроекохолод" та ПП "Галант-Україна", і оглянути їх в судовому засіданні під час слухання даної справи.

Ухвалою від 14.01.2019 господарський суд прийняв позовну заяву №4 від 10.01.2019 кредитора - ТОВ "Стокко" до розгляду в межах справи №912/1445/17 про банкрутство ПП "Галант-Україна". Ухвалив позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 12.02.2019 на 11:00. Зазначив, що відповідач має право у строк протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву, що має відповідати вимогам ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Позивач має право у строк протягом 10 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву надати відповідь на відзив, що має відповідати вимогам частин 3-6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач має право у строк протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив подати заперечення, що мають відповідати вимогам частин 3-6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Зобов`язав відповідача 2. до дати підготовчого засідання суду, не пізніше 11.02.2019, надати господарському суду: належним чином засвідчені копії (для долучення до матеріалів cправи) договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 та акту приймання-передачі незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 датованого 23.04.2015 при наявності у даній справі таких документів відповідні письмові пояснення. Оригінали зазначених документів надати для огляду у засіданні суду - 12.02.2019 об 11:00. Зобов`язав позивача до дати підготовчого засідання суду, не пізніше 11.02.2019, надати господарському суду: відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви (крім доказів витребуваних судом у відповідача 2. п. 7 даної ухвали).

До господарського суду 08.02.2019 відповідачем 2. подано відзив №б/н від 07.02.2019 на позовну заяву з вимогою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю. (т. 7 а.с. 164-235)

Такий відзив подано відповідачем з пропуском встановленого судом процесуального строку на його подання.

За ст. 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно відзив №б/н від 07.02.2019 відповідача 2., поданий після закінчення процесуального строку, підлягає залишенню без розгляду.

Відповідачем 1. відзив на позов в строки визначені судом не подано, поруч з цим 12.02.2019 вказаною особою надано суду пояснення №б/н від б/д на відзив відповідача 2. При цьому, документальні докази надсилання або надання заздалегідь відповідачем 1. зазначених пояснень та доданих до нього доказів, станом на 12.02.2019, іншим учасникам справи відсутні.

Ухвалою від 12.02.2019 господарський суд усне клопотання представника позивача задовольнив. Підготовче засідання відклав до 05.03.2019 до 15:00 год. Запропонував відповідачу 1. до дати засідання суду надати господарському суду: документальні докази направлення пояснення №б/н та б/д на відзив ФГ "Агроекохолод" та доданих до нього документів учасникам провадження. Запропонував відповідачу 2. до дати засідання суду надати господарському суду: документальні докази отримання ухвали суду про відкриття провадження від 14.01.2019 - 28.01.2019 чи в іншу дату, при відсутності таких доказів відомості про поважність причин подання відзиву за межами встановленого судом строку. Вказав, що позивач має право у строк протягом 10 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву надати відповідь на відзив, що має відповідати вимогам частин 3-6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачі мають право у строк протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив подати заперечення, що мають відповідати вимогам частин 3-6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Зобов`язав відповідача 2. оригінали документів наданих суду в копіях, на виконання вимог п. 7 ухвали від 14.01.2019, надати для огляду у засіданні суду - 05.03.2019 о 15:00. Зобов`язав повторно позивача до дати підготовчого засідання суду, не пізніше 04.03.2019, надати господарському суду: відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви (крім доказів витребуваних судом у відповідача 2. в п. 7 ухвали від 14.01.2019).

До господарського суду 25.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив №8 від 25.02.2019.

Ухвалою від 05.03.2019 господарський суд клопотання №б/н від 21.02.2019 відповідача 1. задовольнив. Продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів. Клопотання №б/н від 04.03.2019 відповідача 2. задовольнив. Підготовче засідання відклав до 28.03.2019 до 11:40 год. Зобов`язав відповідача 2. оригінали документів наданих суду в копіях, на виконання вимог п. 7 ухвали від 14.01.2019, надати для огляду у засіданні суду - 28.03.2019 о 11:40.

До господарського суду 28.03.2019 відповідачем 1. подано клопотання №б/н від 28.03.2019 про призначення судової експертизи.

Ухвалою від 09.04.2014 господарський суд клопотання №б/н від 28.03.2019 відповідача 1. про призначення судової експертизи залишив без розгляду. Закрив підготовче провадження та призначив позовну заяву №4 від 10.01.2019 кредитора - ТОВ "Стокко" в межах справи №912/1445/17 про банкрутство ПП "Галант-Україна" до судового розгляду по суті 12.04.2019 на 12:00 год.

Ухвалою від 12.04.2019 господарський суд судове засідання у справі №912/1445/17 щодо розгляду позовної заяви №4 від 10.01.2019 ТОВ "Стокко" відклав на 13.05.2019 на 11:00 год.

Всі, без виключення, учасники провадження у справі про банкрутство, повідомленні про дату, час та місце засідання суду, вказана обставина підтверджується наявними матеріалами справи та присутністю, в судовому засіданні - 13.05.2019, повноважних представників позивача та відповідача 1.

У судовому засіданні 13.05.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача 1. визнав позовні вимоги позивача повністю та просив їх задовольнити з обґрунтуванням своєї позиції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1., дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012, між ФГ «Агроекохолод» в особі директора Лисенко О.Ю., як Замовник та ПП «Галант Україна» , в особі Кривошеї A.M., як Генпідрядник, укладений договір генерального підряду №1/12.

Відповідно до предмету вказаного договору Генпідрядчик зобов`язався у відповідності з вимогами проектно-кошторисної і нормативної документації виконати власними силами і силами залученими субпідрядників, роботи по будівництву і вводу у експлуатацію об`єкту: «Комбіноване сховище плодово-овочевої продукції на 10 тисяч тон» , розташоване у с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області.

Пунктом 1.4 Договору генерального підряду сторони погодили, що Генпідрядник зобов`язується виконати усі роботи, погоджені сторонами у цьому договорі, із своїх матеріалів, виробів, конструкцій і матеріалів, конструкцій Замовника. Обладнання постачається Замовником.

Ціни на матеріали, вироби, конструкції, обладнання яке придбаває Генпідрядник для виконання робіт, заздалегідь, не менш ніж за 10 днів до дати придбання письмово погоджує з Замовником. У порядку погодження цін, Замовник може визначити постачальника, у якого Генпідрядник вправі закупити відповідне майно для виконання робіт.

За змістом пункту 1.6 вказаного договору, документом, підтверджуючим виконання Генпідрядником робіт по Договору (за виключенням робіт, які виконуються на протязі гарантійного терміну), є Декларація про готовність об`єкту до експлуатації.

Пунктом 2.1 Договору Сторони визначили дату початку робіт - лютий 2012 року.

Загальна вартість всього комплексу робіт, які виконує Генпідрядником по цьому Договору є приблизною і складає 15 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ. (п.3.1 Договору).

Розділом 4 Договору, Сторони передбачили зобов`язання Генпідрядника, і п.4.2 погодили, що Підрядник погоджує з Замовником у письмовій формі залучення субпідрядних організацій для виконання робіт по цьому договору.

Пунктом 8.6 Договору Сторони погодили, що всі права на результати робіт, результати інтелектуальної діяльності, створені в процесі виконання робіт, у тому числі виключні права на них (інтелектуальна власність) після приймання робіт стають виключною власністю Замовника.

Здача приймання виконаних будівельно-монтажних і інших робіт проводиться сторонами щомісяця і оформлюється підписанням акту - приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт. (п. 11.1 договору)

Після закінчення виконання етапу робіт, передбаченого календарним графіком виконання робіт, генпідрядник надає замовнику підписаний зі свого боку акт приймання виконаного етапу робіт в двох екземплярах.

За змістом п.12.1 Договору, приймання завершеного будівництва об`єкту здійснюється робочою комісією, сформованою замовником, яка регламентується нормами діючого законодавства.

Приймання об`єкту до реєстрації Декларації про готовність закінченого будівництва об`єкту до експлуатації забезпечує Замовник.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що:

- оспорюваний договір генерального підряду від 04.01.2012, а також акт приймання передачі від 23.04.2015, які укладені та підписані від імені банкрута заступником директора Кривошеєю A.M., вчинені ним з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), без відповідного обсягу цивільної дієздатності і внаслідок зловмисної домовленості з ОСОБА_1 , який на той час був одночасно засновником і керівником банкрута та ФГ "Агроекохолод";

- укладаючи договір генерального підряду №1/22 від 04.01.2012 по будівництву «Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон» , сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаний а їх дії не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків;

- акт приймання-передачі від 23.04.2015 об`єкту незавершеного будівництва за договором Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, який від імені банкрута укладений заступником директора Кривошеєю A.M., вчинений ним з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), без відповідного обсягу цивільної дієздатності та внаслідок зловмисної домовленості з ОСОБА_1 ; спірний акт укладений в порушення умов спірного договору генерального підряду та з численними порушеннями чинного в Україні законодавства; спірний акт укладено в період, коли на майно банкрута було накладено арешт та заборону вчиняти відносно нього будь-які дії.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, позицію відповідача 1., проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов таких висновків.

За ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) - провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 3 ГПК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Приписами ч. 1 ст. 20 Закону встановлено - правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

При цьому, метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених статтею 20 Закону, є встановлення факту відчуження майна боржника у період після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню, та наявність обставин, прямо визначених положеннями статті 20 Закону.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011 та від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17.)

В даному випадку спірний правочин укладений сторонами у 2012 році, тобто майже за 5 років до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача 1., тобто не в так званий «підозрілий період» , а значно раніше.

Укладення такого правочину є проявом вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству під час здійснення підприємницької діяльності.

Тому, такий правочин не може бути визнаний недійсним у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав зазначених у ст. 20 Закону.

Позивач не надав до суду доказів доведення відповідача 1. до стійкої фінансової неспроможності внаслідок укладення такої угоди, зокрема, доказів фінансового стану боржника та відомостей стосовно відсутності у нього грошових коштів у 2011-2014 рр.

Між відповідачем 1. та ТОВ «Стокко» , який в даній справі є кредитором, 27.02.2012 укладено договір №212/1 будівельного підряду. Згідно з пунктом 1.1. договору №212/1 кредитор зобов`язався, відповідно з вимогами проектно-кошторисної документації, виконати власними силами та силами залучених субпідрядників роботи по будівництву об`єкту «Комбіноване сховище плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон» (далі - Сховище) в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області.

В період з 2012 по 2014 роки кредитор (ТОВ «Стокко» ) виконав будівельні роботи по будівництву Сховища та передав їх банкруту шляхом оформлення і підписання актів форми КБ-2в та форми КБ-3. ПП «Галант-Україна» розрахунок в повному обсязі не здійснило, заборгованість перед ТОВ «Стокко» складає 4 444 868,73 грн.

Позивач з метою захисту порушеного права у травні 2014, вересні 2015 та у червні 2016 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовами до ПП «Галант-Україна» про стягнення заборгованості. Тобто скористався за своїм вибором одним із способів захисту його порушеного права та інтересу шляхом пред`явлення позову з вимогою про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду №212/1 від 27.02.2012. Таким чином, позивач має право вимоги виконання судового рішення, як стягувач за судовим наказом, виданим на підставі відповідного рішення суду. Отже, майнові права позивача захищені в судовому порядку шляхом присудження до стягнення заборгованості за вказаним договором.

При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином правочин, укладений відповідачами 04.01.2012, порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Стокко» , з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між позивачем та відповідачем 1. виникли 04.11.2011 та 27.02.2012.

Оскарження позивачем, договору генерального підряду №1/12, укладеного відповідачами 04.01.2012 майже 5 років тому, є по суті ні чим іншим, як втручанням в господарські відносини та підприємницьку діяльність відповідачів.

Крім цього, судом враховано, в грудні 2011 року, ФГ «Агроекохолод» уклав з генеральним проектувальником ПП «Аю-Даг» договір на розробку та виготовлення проекту - будівництво комбінованого сховища плодо-овочевої продукції на 10тис. тон в с Підлісному Олександрівського району Кіровоградської області.

Вказана проектна організація у 2012 році розробила вказаний проект.

Затвердження вказаного проекту відбулося лише 24.09.2012, у зв`язку з отриманням лише 12.04.2012 технічних умов приєднання електроустановок юридичних осіб (крім населення) до електричних мереж за №279/79, виданих ПАТ «Кіровоградобленерго» , та тривалим оформленням права оренди земельних ділянок, які розташовані під об`єктом будівництва, а саме укладання між ФГ «Агроекохолод» та орендодавцями ОСОБА_2 M., Лисенко Л ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , договорів оренди земельних ділянок, (копії договорів від 03.09.2012, знаходяться в матеріалах проектної документації).

На дату укладання договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, ОСОБА_1 , обіймав посади керівника виконавчих органів в обох юридичних особах.

За ч. 1-5 ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписантами договору може бути представник сторони договору.

Правовий режим представництва у цивільно-правових відносинах визначається главою 17 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана, або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 3 статті 237 ЦК України визначено підстави виникнення представництва: договір, закон, акт органу юридичної особи та інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства.

Стаття 238 ЦК України визначає перелік правочинів, що їх може вчиняти представник. Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Але у ч. 3 ст. 238 ЦК України міститься заборона на вчинення правочинів представником від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.

02.01.2012 ПП «Галант Україна» в собі ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_4 укладений строковий трудовий договір, відповідно до якого вказана особа приймалася на посаду заступника директора ПП «Галант Україна» .

Відповідно до прав та обов`язків, які визначені у вказаному договорі, а також запобігання порушень вимог ст. 238 ЦК України, ОСОБА_5 ., підписав зі сторони ПП «Галант Україна» договір Генерального підряду №1/12.

Щодо підписання акту приймання передачі об`єкту незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2015, то відповідно до змісту вказаного акту, ОСОБА_6 , підписував вказаний акт від імені ПП «Галант Україна» на підставі довіреності.

Згідно з частиною 2 ст. 207 ЦК України, правочин, що його вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, статутом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Водночас серед підстав виникнення представництва стаття 237 ЦК України визначає представництво, яке ґрунтується на акті органу юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка згідно з установчими документами юридичної особи чи за законом виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За наведених правовідносин не можна говорити про наявність певних застережень у статуті ПП «Галант Україна» відносно виконавчого органу та перевищення його повноважень, а отже твердження ТОВ «Стокко» у своїй позовній заяві про порушення господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) без відповідного обсягу цивільної дієздатності нівелює спроби поставити такий договір під сумнів як недійсний.

В даному випадку відсутня пряма законодавча заборона для юридичних осіб вчиняти правочин через поєднання їх представницьких органів в одній особі. Звідси, не знайшла свого підтвердження позиція позивача стосовно порушення у такому випадку вимог чинного законодавства щодо представництва.

Більше того, позивач не довів належними та допустимими доказами відсутності відносин між відповідачем 1. та гр. ОСОБА_4 за трудовим контрактом №1 від 02.01.2012 та наявність дефекту довіреності №б/н від 03.01.2012.

Стосовно «злочинної домовленості» ОСОБА_1 з ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

В даному випадку, позивач викладає у своїй позовній заяві лише власні міркування, які є необґрунтованими і які ні чим не підтверджуються.

Твердження позивача, що будівельні роботи по будівництву об`єкта станом на 04.01.2012 на той час вже були розпочаті та проводилися виключно ТОВ «Стокко» , відповідно до укладеного з відповідачем 1. договору будівельного підряду №212 від 04.11.2011 не заслуговують на увагу, оскільки у судовому рішенні від 03.07.2014 у справі №912/1661/14, зазначено: « 04.11.11 р. між приватним підприємством "Галант-Україна" (далі - Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стокко" (далі - Підрядник) укладено договір будівельного підряду № 212 (далі - Договір 1, а.с. 36 - 39), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого Замовник доручив, а Підрядник зобов`язався на свій ризик, своїми силами, засобами, із власних матеріалів і матеріалів Замовника виконати у відповідності до умов даного Договору будівельно-монтажні роботи по виготовленню металоконструкцій каркасу будівлі будівельного об`єкту "Овочесховище" в с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області. Склад і об`єми виконаних робіт визначаються договірною ціною і локальними кошторисами. Замовник зобов`язується прийняти та оплати у відповідності з умовами даного Договору виконані Підрядником роботи.

Договір 1 підписаний сторонами та скріплений круглими печатками підприємств.

04.11.11 р. сторонами також підписано Додаток № 1 до Договору 1, в якому погодили договірні ціни і об`єми будівельно-монтажних робіт за Договором 1. Так, погоджена сторонами договірна ціна за весь об`єм виконаних робіт за Договором 1 складає 781837,00 грн.

27.02.12 р. між Замовником та Підрядником укладено договір будівельного підряду № 212/1 (далі - Договір 2 , а.с. 41- 53), п. 16.1. якого анульовано дію Договору 1, укладеного між тими ж сторонами.»

Будівництво об`єкту почалося в лютому 2012 року, але по технічних причинах лише 05.10.2012 ФГ «Агроекохолод» звернулося до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області з декларацією про початок виконання будівельних робіт. У вказаній декларації було зазначено про початок будівництва комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 6 тисяч тон. Номер декларації -08312182127.

ФГ «Агроекохолод» повторно звернулося до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області з декларацією про початок виконання будівельних робіт у зв`язку з технічною помилкою у попередній декларації стосовно місткості овочесховища, а саме замість 10 000 тисяч тон, зазначено 6 тисяч тон. Номер декларації - 083140660420.

Також, підтвердженням того, що Замовником будівництва вказаного овочесховища був ФГ «Агроекохолод» є те, що 30.08.2013 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області була проведена планова перевірка дотримання вимог ФГ «Агроекохолод» законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складений акт №1073/20 13ю-Олк.

За змістом акту, власник будівництва ФГ «Агроекохолод» , виконроб будівництва - ПП «Талант - Україна» .

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду, підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно- кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно- кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити її.

Статтею 876 ЦК України передбачено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

За актом приймання-передачі, Генпідрядник - позивач передав, а Замовник (ФГ «Агроекохолод» ) прийняло результати робіт за договором генерального підряду №1/12.

На овочесховище виготовлений технічний паспорт і 11.12.2015 отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно (незавершене будівництво з відсотком готовності 85%).

Вказані факти і обставини спростовує безпідставні твердження позивача стосовно того, що дії відповідачів не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, а також про те, що нібито передачу майна боржника у період дії арешту та заборони на його відчуження.

Як вбачається зі змісту ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 по справі за № П/811/578/16, апеляційним судом було встановлено, що у грудні 2015 відбулася передача з балансу ПП «Галант-Україна» на баланс відповідача ФГ «Агроекохолод» майна, а саме: незавершеного будівництва комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області (зазначену обставину також підтвердив представник позивача (ФГ «Агроекохолод» в судовому засіданні).

В процесі судового розгляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що згідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. від 21.05.2015 в межах іншого виконавчого провадження ВП № 46264909 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПП «Галант- Україна» із забороною його відчуження.

18.05.2017 Олександрівський районний суд Кіровоградської області розглянув у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохні С.О. про примусове проникнення на територію ФГ «Агроекохолод» з метою опису та арешту майна, що належить ПП «Галант-Україна» . Розглянувши зазначене подання державного виконавця, Олександрівський районний суд Кіровоградської області виніс ухвалу, якою надав дозвіл головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохні C.O. на примусове проникнення на територію ФГ «Агроекохолод» , що знаходиться за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області, де перебуває майно, яке належить боржнику ПП «Галант-Україна» - комбіноване сховище плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон, а також плодоовочева продукція, яка зберігається в овочесховищі.

Зазначена ухвала Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18.05.2017 ФГ «Агроекохолод» не оскаржувалась.

Суд зазначає, що посилання позивача на вищенаведені судові рішення є безпідставним, оскільки вони не містять підстав для звільнення позивача від доказування обставин справи через інший склад сторін, ніж у справі, що розглядається (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Таким чином, висновок позивача про очевидну незаконність передачі в 2015 року з балансу ПП «Галант-Україна» на баланс ФГ «Агроекохолод» майна: незавершеного будівництва Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської АДРЕСА_4 під час дії арешту та заборони на відчуження майна ПП «Галант-Україна» із забороною його відчуження не є таким, що встановлений та неоспорений у цій справі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

При цьому, відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути дво - чи багатосторонніми (договори).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216, 875, 876, 877, 882 ЦК України, ст. 20 Закону.

Але у справі між сторонами - ФГ «Агроекохолод» та ПП «Галант- Україна» не було вчинено правочину по передачі майна поза межами договору Генерального підряду, а були вчинені дії в межах договору Генерального підряду від 04.01.2012, що в подальшому обумовило виникнення права власності у відповідача 2. на спірне майно.

11.12.2015 відповідач 2. у справі набув право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва у приватну власність.

Суд констатує право приватної власності як непорушне, законне, таке, що набувається на підставах, встановлених законом або договором, що і було здійснено відповідачем 2. у даному випадку.

Стосовно ж посилання у позові на договір підряду між позивачем і кредитором, акт інвентаризації, знаходження спірного майна на балансі відповідача 1. як незавершених капітальних інвестицій - всі ці обставини не можуть спростувати факт права власності на нерухомий об`єкт незавершеного будівництва відповідача 2., оскільки належним доказом наявності такого факту є саме зареєстроване право власності у відповідача 2. на спірний об`єкт.

Вищевказані обставини встановлені судом апеляційної інстанції та мають відповідне відображення в постанові від 14.01.2019 у даній справі. Така постанова станом на даний час в касаційному порядку не оскаржена та набрала законної сили

В даний час право власності відповідача 2. на об`єкт незавершеного будівництва Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. АДРЕСА_1 , 1, с. Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області - є незаперечним, оскільки не спростовано в тому числі і у судовому порядку.

Положення ст. 202 ЦК України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч. 1, 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності (ч. 1-6 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Положення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 звертають увагу судів на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України).

Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (ч. 1 ст. 20 Закону, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження"). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

Позивачем не надано суду документальних доказів відсутності у відповідача 1. дозволу на виконання будівельних робіт чи відповідної ліцензії, оскільки довідка №01-22-06/5645-18 від 05.12.2018 Управління Держпраці у Кіровоградській області містить відомості лише про те, що дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не видавалися.

При цьому, укладення спірного договору відбулася до прийняття рішень Господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2014 у справі № 912/1661/14, від 15.10.2015 у справі № 912/3412/15, від 13.07.2016 у справі № 912/2352/16 за якими стягнуто з відповідача 1. на користь позивача: 4 444 868,73 грн, в тому числі 246 658,66 грн штрафу та 69 470,65 грн судового збору.

Відповідно, спірний договір укладено 04.01.2012, тобто до того, як державним виконавцем 18.12.2013 в рамках виконавчого провадження накладено арешт на майно відповідача 1.

Позивач не обґрунтував та не довів, що внаслідок укладення відповідачами спірного правочину було ускладнене або стало неможливим ефективне звернення стягнення на майно відповідача 1.

Отже, за умови наведених вище обставин, не знайшла свого підтвердження правова позиція позивача стосовно того, що укладений договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, може бути кваліфікований як правочин, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків з метою приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення рухомого майна з власності відповідача 1. щоб уникнути виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості з відповідача 1. на користь позивача.

За умови недоведеності та необґрунтованості вчинення відповідачами на шкоду іншим особам, зокрема, позивачу, не може бути піддано обмеженню право власника розпоряджатися своєю власністю через твердження, які ґрунтуються лише на припущеннях.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. Водночас частиною п`ятою статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбаченим договором купівлі-продажу, у визначені строки. (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» )

За таких обставин, у зв`язку з недоведеністю - у задоволенні позовних вимог позивача до відповідачів необхідно відмовити, судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача згідно положень ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 3, 12, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 2, 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Примірники цієї ухвали направити кредиторам (ухвала суду від 03.08.2017), банкруту, ліквідатору - арбітражному керуючому Кноблох І.В., ФГ "Агроекохолод" (27342, Кіровоградська область, Олександрівський район, село Підлісне).

Повний текс ухвали складено 17.05.2019.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.