Постанова

від 08.05.2019 по справі 820/3836/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.

08 травня 2019 р.Справа № 820/3836/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Калитки О. М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою приватного підприємства АГРО-АЛЬЯНС-2007 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року по справі за адміністративним позовом Дослідного сільськогосподарського підприємства БВ у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватне підприємство АГРО-АЛЬЯНС-2007 про визнання незаконним та скасування рішення, -

В с т а н о в и л а:

17.05.2018 року позивач Дослідне сільськогосподарське підприємство БВ у формі товариства з обмеженою відповідальністю (подалі - ДСП БВ ТОВ) звернувся до суду з позовом, яким просить визнати незаконним та скасувати рішення № 8 Виконавчого комітету Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 15.12.2017 року Про визнання недійсним записів про реєстрацію договорів оренди земельної частки (паю) , надалі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним, оскільки порушує процедуру реєстрації договорів оренди та визнання їх недійсними та зачіпає права і охоронювані законом інтереси ДСП БВ ТОВ як орендаря земельних часток (паїв).

Вказує, що ним та пайщиками не надано згоду на визнання недійсними договорів оренди, а орган самоврядування не наділений правом визнавати недійсним рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Під час реєстрації договорів оренди Алісівською сільською радою Близнюківського району Харківської області не дотримано строків реєстрації цих договорів, а саме: деякі договори перебували на реєстрації більше року через відсутність робочої техніки, складністю та об`єму даних та завантаженість штату персоналу тощо, а тому порушена своєчасність проведення реєстрації.

Отже, на думку позивача, реєстрація даних договорів була проведена із значним затягуванням часу і проводилася протягом року не з вини пайщиків чи позивача.

У поясненнях відповідач Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області зазначає, що в 2014-2016 роках питання реєстрації договорів оренди земельної ділянки частки (паю) між пайщиками-колишніми членами СВК Харківська овочева фабрика та ДСП БВ у формі ТОВ на засіданнях виконавчого комітету Алісівської сільської ради належним чином не розглядались.

Також відповідач зазначив, що під час реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) між пайщиками-колишніми членами СВК Харківська овочева фабрика та ДСП БВ у формі ТОВ допущено порушення п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 119 щодо особистого надання орендодавцем або направлення поштою примірників договорів оренди.

На підставі викладеного, відповідач визнав недійсними з моменту реєстрації записи, зроблені в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що є предметом розгляду даної справи.

У поясненнях на позов третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне підприємство АГРО-АЛЬЯНС-2007 (подалі - ПП АГРО-АЛЬЯНС-2007 ) зазначає, що внесення записів до Книг записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) не є рішенням органу місцевого самоврядування.

На думку ПП АГРО-АЛЬЯНС-2007 , в даному випадку Алісівська сільська рада діяла як орган державної реєстрації, при цьому не приймаючи жодних рішень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року (рішення у повному обсязі складено 01.02.2019 року) адміністративний позов ДСП БВ у формі ТОВ задоволено частково наступним чином:

Визнано протиправним та скасовано рішення № 8 Виконавчого комітету Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 15.12.2017 року Про визнання недійсним записів про реєстрацію договорів оренди земельної частки (паю) .

Судом проведений розподіл судових витрат, а саме: стягнуто на користь позов ДСП БВ у формі ТОВ сплачену суму судового збору в розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Висновок суду вмотивований тим, що рішення № 8 Виконавчого комітету Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 15.12.2017 року Про визнання недійсним записів про реєстрацію договорів оренди земельної частки (паю) прийнято не на підставі Закону, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України.

З урахуванням тієї обставини, що означене рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України визнається судом протиправними і скасовується, суд на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України визначився про необхідність визнання його протиправним та скасування.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ПП АГРО-АЛЬЯНС-2007 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, , невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а також виключити із мотивувальної частини судового рішення посилання на положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , лист Державної реєстраційної служби України від 06.08.2013 року № 2951/05-15-13 Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами , постанову КМУ від 17.10.2012 року № 1051 про затвердження Порядку ведення державного земельного кадастру .

Скаржник вважає, що Рішення № 8 не підлягає скасуванню, як таке, що прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства та на їх підставі.

Вказує, що спростовуючи довід відповідача про порушення п. 3 Порядку № 119 щодо особистого надання орендодавцем або направленням поштою примірників договорів оренди, суд першої інстанції послався на лист Алісівської сільської ради від 25.04.2016 року № 22, в якому голова сільради зазначив про необхідність скасування рішення № 3 від 10.02.2016 року щодо скасування реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) колишнього СВК Харківська овочева фабрика та ДСП БВ у формі ТОВ, які були зареєстровані в книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) в 2010-2016 роках. При цьому, судом не було взято до уваги, що в рішенні № 3 мова йшла про зовсім інші договори оренди від 2010 року.

Крім цього, суд при прийнятті оскаржуваного рішення сплутав два абсолютно різні поняття, а саме: земельна частка (пай) і земельна ділянка і виносячи рішення керувався положеннями закону, що регулює порядок реєстрації, зміни, припинення правовідносин, пов`язаних саме із земельною ділянкою , а не із земельною часткою (паєм) .

Так, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд мотивує своє рішення положеннями постанови КМУ від 17.10.2012 року № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , цитує положення цього Порядку та робить висновок, що запис в Поземельній книзі може бути скасовано лише на підставі рішення суду.

При цьому, суд не збентежило те, що в даному випадку були скасовані записи про реєстрацію земельної частки (паю), а порядок ведення Державного земельного кадастру визначає процедуру державної реєстрації земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння її кадастрового номера.

Порядок реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) затверджений постановою КМУ від 24.01.2000 року за № 119, і Книга записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться згідно Порядку № 119 не тотожна до Поземельної книги, і Державний земельний кадастр не містить і не може містити відомостей про земельні частки (паї). В Порядку ведення Державного земельного кадастру немає жодного слова про земельні частки (паї).

Також, одним із основних законів, що суд застосував до виниклих правовідносин є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та невідомо з яких міркувань послався на роз`яснення Державної реєстраційної служби України, викладені у листі Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами від 06.08.2013 року № 2951/05-15-13.

Однак, згідно з частиною 1 статті 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте сертифікат на земельну частку пай є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), в свою чергу земельна частка (пай) - це право на умовну земельну частку в гектарах з відповідною оцінкою без виділення у загальному масиві земель. Земельна частка (пай) не має установлених меж і певного місця розташування. Внести відомості до Державного реєстру речових прав стосовно земельної частки (паю) неможливо, оскільки частка (пай) не є нерухомим майном.

Таким чином, положення постанови КМУ від 17.10.2012 року № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Закону України Про державний земельний кадастр , якими суд обґрунтував прийняте рішення, не підлягають застосуванню у даному випадку.

Крім того, посилаючись на положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , тобто фактично оцінюючи діяльність Алісівської сільської ради, як державного реєстратора, суд першої інстанції в той же час застосовує до виниклих правовідносин Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 та говорить, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення та вносити до них зміни.

Також, судом не досліджувалось питання наявності у осіб, названих орендодавцями у Книзі реєстрації договорів Алісівської сільської ради відповідних сертифікатів на право на земельну частку (пай), так само, як і не встановлювалось фізичне існування таких орендодавці , хоча у суду мали б виникнути обґрунтовані сумніви в останньому.

Також, в оскаржуваному рішенні суд зазначає, що договори оренди, які укладені між пайщиками та ТОВ ДСП БВ є чинними та учасники договорів не давали згоду на припинення дії договорів. Однак, зазначені договори в більшості своїй вже припинені. Жодного договору оренди, предметом якого була б земельна ділянка, а не пай, у ДСП БВ не має.

В порушення вимог процесуального законодавства суд не вказав, на підставі яких доказів він дійшов висновку про існування чинних 666 договорів оренди земельної частки паю, укладених між пайщиками - колишніми членами СВК ХОФ та ТОВ ДСП БВ ; у зв`язку з чим відхилив докази, надані представником 3-ї особи; мотиви застосування норм права, що регулюють реєстрацію, зміну, припинення правовідносин щодо земельних ділянок та не застосування законодавства, що регулює порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю).

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надійшов, що не перешкоджає розгляду справи.

Сторонами судове рішення в апеляційному порядку не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Судом установлено, що 09.07.2014 року, 02.04.2015 року, 12.02.2016 року здійснена реєстрація договорів оренди земельної частки (паю) між пайщиками-колишніми членами СВК Харківська овочева фабрика та ДСП БВ у формі ТОВ, що копією Книги записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області /т. 1, а.с. 62-79/.

Відповідно до довідки про оренду землі від 15.02.2016 року Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області: станом на 01.01.2016 року на території Алісівської сільської ради ДСП БВ у формі ТОВ орендує землю у пайщиків СВК Харківська овочева фабрика по сертифікатам згідно договорів оренди у кількості 666, зареєстрованих в Алісівській сільській раді Близнюківського району Харківської області в книзі реєстрації договорів /т. 1, а.с. 110/.

Під час засідання виконавчого комітету Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, яке оформлено рішенням № 4 від 25.04.2016 року встановлено, що договори оренди земельних ділянок (паїв), які укладалися між ТОВ ДСП БВ та пайщиками 09.07.2014 року - 645 договорів, 02.04.2015 року - 7 договорів, 12.02.2016 року - 14 договорів, укладені законно та зареєстровані відповідно до чинного законодавства.

Крім того, зазначено, що реєстрацію не може бути скасовано до закінчення дії договорів органом, що проводив реєстрацію, тобто свої рішення орган місцевого самоврядування не вправі скасовувати самостійно, а тільки за рішенням суду /т. 1, а.с. 59-60/.

15.12.2017 року Виконавчим комітетом Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області прийнято Рішення № 8 Про визнання недійсними записів про реєстрацію договорів оренди земельної частки (паю) , відповідно до якого, вирішено визнати недійсними з моменту реєстрації записи, зроблені в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, укладені між пайщиками-колишніми членами СВК Харківська овочева фабрика та ДСП БВ у формі ТОВ, у кількості 666 договорів /т. 1, а.с. 57, зворот/.

Підставою для прийняття означеного рішення слугувала та обставина, що в 2014-2016 роках питання реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) між пайщиками-колишніми членами СВК Харківська овочева фабрика та ДСП БВ у формі ТОВ, на засіданнях виконкому Алісівської сільської ради належним чином не розглядались. Крім того, під час реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) допущено порушення п. 3 постанови КМУ № 119 щодо особистого надання орендодавцем або направленням поштою примірника договорів оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України, об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 року № 161-XIV (подалі - Закон № 161-XIV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 3 Закону № 161-XIV).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 6 цього Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Умови та процедура реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) визначається Порядком про реєстрацію договорів оренди земельної частки (паю) № 119, затвердженим постановою КМУ від 24.01.2000 року (подалі - Порядок № 199).

Відповідно до п. 2, 3 Порядку № 119, реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування:

- договір оренди у двох примірниках;

- сертифікат на право на земельну частку (пай).

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації.

Судом установлено, що Алісівська сільська рада Близнюківського району Харківської області не здійснювала реєстрацію договорів оренди земельної ділянки (паю) в розумінні ст. 6 Закону № 161-XIV та Порядку № 119.

За приписами ст. 48 КАС України ( Заміна неналежної сторони ) якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача (ч. 3 ст. 48). Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48). Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 5 ст. 48). Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (ч. 7 ст. 48).

Отже у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо заміни неналежної сторони - Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області на належну - Виконавчий комітет Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України установлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної ПП АГРО-АЛЬЯНС-2007 , скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог ДСП БВ ТОВ, оскільки такі вимоги заявлені до неналежного відповідача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки іншим доводам апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10.02.2010 року).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 48, 268, 270, 271, 272, 287, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства АГРО-АЛЬЯНС-2007 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову Дослідного сільськогосподарського підприємства БВ у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) О.М. Калитка З.О. Кононенко Постанова у повному обсязі складена і підписана 17 травня 2019 року.