Рішення

від 14.05.2019 по справі 340/547/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/547/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Повразюка Р.В.,

відповідача - Гончаревського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агата-Україна" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 №UA 100000/2019/100002/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 54-55 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, зокрема, 54 дивани розкладні, прийнято рішення про коригування митної вартості даного товару. Позивач стверджує, що графа 33 оскаржуваного рішення не містить жодних конкретних підстав щодо не підтвердження декларантом числових значень складових митної вартості імпортованого товару та які саме документи містять розбіжності, як це передбачено наказом Мінфіна України від 24 травня 2012 року № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору". Вимога додаткових документів здійснена відповідачем без дотримання приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. На переконання позивача, враховуючи приписи ст.ст.51, 52, 54 Митного кодексу України, відповідач повинен встановити відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів та вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Також, посилаючись на ст.335 Митного кодексу України, зазначав, що у даному випадку, транспортним документом є коносамент (ВІLL ОF LADIN) №MRFB18112185 від 04.12.2018, в якому не передбачено відображення відомостей про вартість перевезення товарів. При цьому, посилався на те, що на підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів позивачем надано відповідачу договір транспортного експедирування від 18.02.2016, рахунок № 3190 від 04.01.2019 та довідку про транспортні витрати №3190 від 04.01.2018, відповідно до яких вартість перевезення становить 37597,50 грн.. Позивач вважає, що подані ним до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати товар та містять достатні відомості про складові їх митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.

Ухвалою судді від 04.03.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, розгляд справи по суті призначено на 02.04.2019 (а.с.1).

Ухвалою суду від 22.03.2019 задоволено клопотання представника відповідача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.89).

02.04.2019 у зв`язку з технічними причинами, на підставі п.3 ч.2 ст.205 КАС України, розгляд справи відкладено на 22.04.2019 (а.с.174).

22.04.2019 у зв`язку з неявкою без поважних причини належним чином повідомленого позивача, розгляд справи відкладено до 14.05.2019 (а.с.184).

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції та у поданому до суду відзиві на позовну заяву вказав, що надані додаткові документи містили неточності, не були об`єктивними та не підтверджуються документально. Так, вказував, що відповідно до наданої позивачем заявки №FW2649 від 04.12.2018 на перевезення визначена вартість фрахту становить 1350 дол. США по курсу міжбанку. Згідно із наданою довідкою на перевезення №3190 задекларована вартість перевезення складає 37597,50 грн.. Стверджував, що на його думку, якщо здійснити розрахунок то 1350 дол. США відповідно міжбанку (курс згідно даних Міністрерства фінансів України на дату 04.12.2018 становив 28,03 грн.) складає 37840,5 грн. Крім того в заявці зазначено вартість ПРР (навантажувально-розвантажувальні роботи) в сумі 472 дол. США. Проте, не зазначено на території продавця чи покупця вони здійснюються. Відповідно умов поставки FОВ, якщо витрати за навантаження на борт судна в країні відправлення здійснюються за рахунок покупця, а не продавця, то вони мають бути включені до митної вартості товару, як складова митної вартості. Також, посилався на виявлення в інших документах наступних розбіжностей: в копії декларації країни відправлення №530420180046202807 зазначено коносамент ЕS31811300309, проте до митного оформлення надано лише коносамент МRFВ18112185. Крім того, зазначав, що в платіжних дорученнях, що стосуються оплати за товар зазначено в призначеннях платежу рахунок-Фактуру №АМІ-001, проте дата рахунку, що поданий до оформлення є 27.11.2018. а в платіжному дорученні зазначено 19.09.2018. Таким чином виник сумнів в тому, що ці банківські документи стосуються оплати саме за товар, що оцінюється і стосується даної партії вантажу. Також, посилався на те, що на письмову вимогу органу доходів і зборів не надано наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Таким чином, на переконання відповідача, виявлені органом доходів і зборів обставини унеможливлюють підтвердження митної вартості за ціною угоди декларантом не усунуто (а.с.102-107).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту №СН/19/09 від 19.09.2018, позивачем ввезено на митну територію України товари:

- диван розкладний KL37-6 Pale green дсп/дерево/тканина арт. DS6309 - 9 шт.;

- диван розкладний KL37-12 Pale grеу дсп/дерево/тканина арт. DS6309 - 9 шт.;

- диван розкладний YJ8667-28 Ganmeta дсп/дерево/тканина арт. DS6309 - 9 шт.;

- диван розкладний КL37-6 Pale green дсп/дерево/тканина арт. DS6315 - 9 шт.;

- диван розкладний КL37-12 Pale grеу дсп/дерево/тканина арт. DS6315 - 9 шт.;

- диван розкладний YJ8667-28 Ganmeta дсп/дерево/тканина арт. DS6315-9 шт. (а.с.10-15). Умови поставки: FОВ - порт завантаження, згідно правил Інкотермс 2010.

14.01.2019 позивачем подано до Київської міської митниці ДФС вантажну митну декларацію UA100010/2019/306409, якою було задекларовано для митного оформлення вищезазначений товар, який ввозиться на територію України, у якій позивачем визначено митну вартість товару на рівні 3,55 дол. США/кг (а.с.17-18). Згідно змісту даної декларації митні платежі, розраховані позивачем, становлять 104971,21 грн., у тому числі, податок на додану вартість - 104971,21 грн.(а.с.17-18).

Разом із даною вантажною митною декларацією позивачем подано документи для підтвердження митної вартості, зокрема, Commercial invoice No. АМІ-001 від 27.11.2018., банківський платіжний документ SWIFT б/н від 21.09.2018, банківський платіжний документ SWIFT б/н від 21.12.2018 року; коносамент (ВІLL ОF LADING) №МRFВ18112185 від 04.12.2018; рахунок №3190 від 04.01.2019; довідка про транспортні витрати №3190 від 04.01.2018; прайс-лист від 20.09.2018; зовнішньоекономічний контракт № СН/19/09 від 19.09.2018, договір транспортного експедирування від 18.02.2016 №18022016; копію митної декларації країни відправлення №530420180046202807 від 30.11.2018 (а.с.10-38).

14.01.2019 позивачем отримано електронне повідомлення Київської міської митниці ДФС про необхідність подання оригіналів документів, зазначених у митній декларації (а.с.39), в якому відповідачем зазначено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ст.53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - каталоги, специфікації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - інші додаткові документи за власним бажанням декларанта".

14.01.2019 декларантом позивача подано заяву №2/01/19 про проведення письмової консультації, оскільки з електронного повідомлення не можливо встановити підстави з яких не можливо перевірити митну вартість товарів (а.с.40).

Судом встановлено, що позивачем, на вимогу органу доходів і зборів надано наступні документи: - експертний висновок №В-52 від 15.01.2019 про якісні та вартісні характеристики товарів; - акт № 3190 від 11.01.2019, виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг; заявку на перевезення вантажу №FW2649 від 04.12.2018 до договору №18022016 від 18.02.2016 (а.с.41-45).

24.01.2019 відповідачем надіслано позивачу електронне повідомлення про проведення письмової консультації (а.с.46-48), в п.3 якої зазначено, що за митною декларацією спрацювала система аналізу ризиків щодо здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товарів. На момент митного оформлення декларантом не надано всіх відомостей щодо ціни товару, а саме документів що підтверджують вартість перевезення та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.2 ст.53 МК України).

Згідно п.6 електронного повідомлення про проведення письмової консультації від 24.01.2019 відповідачем зазначено, що надані позивачем додаткові документи містили неточності та не були об`єктивними та не підтверджуються документально. Відповідно до наданої позивачем заявки №FW2649 від 04.12.2018 на перевезення визначена вартість фрахту становить 1350 дол.США/по курсу міжбанку. Згідно із наданою довідкою на перевезення №3190 задекларована вартість перевезення складає 37597,50 грн. Якщо здійснити розрахунок, то 1350 дол.США відповідно міжбанку (курс згідно даних МІНФІНУ на дату 04.12.2018 становив 28,03 грн.) складає 37840,5 грн.. Крім того в заявці зазначено вартість ПРР (навантажувально-розвантажувальні роботи) в сумі 472 дол. США. Проте, не зазначено на території продавця чи покупця вони здійснюються. Відповідно умов поставки FОВ, якщо витрати за навантаження на борт судна в країні відправлення здійснюються за рахунок покупця, а не продавця, то вони мають бути включені до митної вартості товару, як складова митної вартості. Також, посилався на виявлення в інших документах наступних розбіжностей: в копії декларації країни відправлення №530420180046202807 зазначено коносамент ЕS31811300309, проте до митного оформлення надано лише коносамент МRFВ18112185. Крім того, зазначав, що в платіжних дорученнях, що стосуються оплати за товар зазначено в призначеннях платежу рахунок-Фактуру №АМІ-001, проте дата рахунку, що поданий до оформлення є 27.11.2018, а в платіжному дорученні зазначено 19.09.2018.

24.01.2019 відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 №UA100000/2019/100002/2, згідно якого митну вартість товару було скориговано на рівні 4,02 доларів США/кг, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00092 (а.с.49-52).

В графі 33 вказаного рішення, як підставу коригування митної вартості зазначено, зокрема, наступне: "… за митною декларацією спрацювала система аналізу ризиків щодо здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товарів. На момент митного оформлення декларантом не надано всіх відомостей щодо ціни товару, а саме документів що підтверджують вартість перевезення та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.2 ст.53 МК України)…"

Не погоджуючись із такими висновками щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування прийнятого відповідачем рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).

Відповідно до п.23 ст.4 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Пункт 24 статті 4 Митного кодексу України, визначає митний контроль як сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

У відповідності до ч.1 ст.7 Митного кодексу України порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно п.2 ч.1 ст.8 Митного кодексу України, державна митна справа здійснюється на основі принципів виключних повноважень органів доходів і зборів України щодо здійснення державної митної справи.

З наведених положень Митного кодексу України випливає, що питання встановлення митної вартості та її контролю відноситься до виключної компетенції митних органів, в тому числі і Київської міської митниці ДФС та не може бути предметом вирішення будь-якого іншого органу чи інших осіб.

За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.ч.1, 2 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження митної вартості диванів розкладних, подано разом з митною декларацією UA100010/2019/306409 подано до Київської міської митниці ДФС: Commercial invoice No. АМІ-001 від 27.11.2018., банківський платіжний документ SWIFT б/н від 21.09.2018, банківський платіжний документ SWIFT б/н від 21.12.2018 року; коносамент (ВІLL ОF LADING) №МRFВ18112185 від 04.12.2018; рахунок №3190 від 04.01.2019; довідка про транспортні витрати №3190 від 04.01.2018; прайс-лист від 20.09.2018; зовнішньоекономічний контракт № СН/19/09 від 19.09.2018, договір транспортного експедирування від 18.02.2016 №18022016; копію митної декларації країни відправлення №530420180046202807 від 30.11.2018 (а.с.10-38).

Крім того, позивачем, на вимогу органу доходів і зборів надано наступні документи: - експертний висновок №В-52 від 15.01.2019 про якісні та вартісні характеристики товарів; - акт №3190 від 11.01.2019, виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг; заявку на перевезення вантажу №FW2649 від 04.12.2018 до договору №18022016 від 18.02.2016 (а.с.41-45).

Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідачем проведено у зв`язку з неможливістю надати всіх відомостей щодо ціни товару, а саме документів що підтверджують вартість перевезення та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, суд зазначає про протиправність зроблених відповідачем висновків яка обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Відповідно до ст.335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі, зокрема, при перевезенні водним транспортом:

а) генеральна декларація, що містить, зокрема, найменування та опис судна, відомості про його реєстрацію та національну належність, прізвище капітана, прізвище та адресу суднового агента;

б) декларація про вантаж, яка містить, зокрема, відомості про найменування портів відправки, портів заходу судна, завантаження та вивантаження товарів, першого порту відправки товарів, порту вивантаження товарів, що залишаються на борту, перелік коносаментів або інших документів, що підтверджують наявність та зміст договору морського (річкового) перевезення, кількість вантажних місць товару, опис та вид упаковки товарів, які підлягають вивантаженню у даному порту;

в) декларація про припаси (суднові припаси), яка містить, зокрема, відомості про найменування суднових припасів, що є в наявності на судні, та їх кількість;

г) декларація про особисті речі екіпажу судна;

ґ) суднова роль, що містить відомості про кількість і склад членів екіпажу під час прибуття і відправлення судна, зокрема, прізвища, імена, громадянство, звання або посаду, дату і місце народження, вид і номер документа, що посвідчує особу;

д) список пасажирів, що містить відомості про пасажирів під час прибуття і відправлення судна, зокрема, кількість пасажирів на судні, прізвища, імена, громадянство, дату і місце народження, порти посадки і висадки;

е) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

є) транспортні (перевізні) документи на товари (за наявності), які містять, зокрема, відомості про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки;

ж) комерційні документи (за наявності) на товари та відомості про розміщення товарів на борту судна;

з) відомості про наявність (відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, наявні у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини;

и) відомості про наявність (відсутність) на борту судна небезпечних товарів, зброї, боєприпасів.

Доказів неподання позивачем на вимогу митного органу встановлених наведеною нормою документів суду не надано.

При цьому, судом встановлено, та не заперечувалось представником відповідача, що позивачем, на підтвердження вартості перевезення було надано договір транспортного експедирування від 18.02.2016 №18022016; рахунок №3190 від 04.01.2019; довідка про транспортні витрати №3190 від 04.01.2018; акт № 3190 від 11.01.2019, виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг; заявку на перевезення вантажу №FW2649 від 04.12.2018 до договору №18022016 від 18.02.2016, коносамент (ВІLL ОF LADING) №МRFВ18112185 від 04.12.2018, зі змісту яких вбачається, що вартість перевезення товару, який задекларовано позивачем, становить 37597,50 грн..

Таким чином, суд вважає, що позивачем належним чином підтверджено вартість перевезення задекларованого товару.

Щодо посилання відповідача, що подані документи містили неточності, а саме відповідно до поданої заявки №FW2649 від 04.12.2018 на перевезення визначена вартість фрахту становить 1350 дол.США/по курсу міжбанку. Згідно із наданою довідкою на перевезення №3190 задекларована вартість перевезення складає 37597,50 грн. Якщо здійснити розрахунок, то 1350 дол.США відповідно міжбанку (курс згідно даних МІНФІНУ на дату 04.12.2018 становив 28,03 грн.) складає 37840,5 грн.. Такий висновок відповідача, суд вважає необґрунтованим, оскільки розрахунок вартості перевезення здійснює експедитор та зазначає у рахунку на оплату. Застосування курсу валюти саме на дату 04.12.2018 не вказує про розбіжність даних, які містяться у наданих до митного оформлення документах а лише вказує вартість перевезення, розрахованої експедитором відповідно до умов договору.

Крім того, як зазначав відповідач, в заявці позивача на перевезення вантажу зазначено вартість ПРР (навантажувально-розвантажувальні роботи) в сумі 472 дол. США. Проте, не зазначено на території продавця чи покупця вони здійснюються. Відповідно умов поставки FОВ, якщо витрати за навантаження на борт судна в країні відправлення здійснюються за рахунок покупця, а не продавця, то вони мають бути включені до митної вартості товару, як складова митної вартості. Такі доводи відповідача, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до Інкотермс Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, термін FОВ франко-борт (... назва порту відвантаження) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Згідно підрозділу А.6. Розподіл витрат продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: - нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; - сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Суд вважає посилання відповідача на те, що в копії декларації країни відправлення №530420180046202807 зазначено коносамент ЕS31811300309, проте до митного оформлення надано лише коносамент МRFB18112185, безпідставними, та погоджується з позицією представника позивача, що коносамент не є документом, що підтверджує митну вартість товару або її складових, а також не впливає на її розмір. До того ж, коносамент ЕS31811300309 складено на перевізника, а після завантаження товару на судно коносамент МRFB18112185 для покупця.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на розбіжності в даті рахунку-фактури АМІ-001, яка зазначена в платіжному дорученні, що стосується оплати за товар, з наступних підстав.

Дослідивши зміст платіжного доручення, судом встановлено, що в останньому зазначено дату рахунку-фактури АМІ-001 - 19.09.2019 (а.с.22-23).

Інша інформація, зазначена у платіжному дорученні, зокрема, загальна вартість перерахованих коштів 5192,10 доларів США та 12114,90 доларів США підтверджують вартість, зазначену у комерційному інвойсі АМІ-001 - 17307,00 Доларів США.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив даний факт як допущення механічної помилки.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей щодо ціни товару, а саме документів що підтверджують вартість перевезення та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати неправильне визначення позивачем митної вартості товару.

За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані позивачем документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб`єктами владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, винесеними не у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги від 18.02.2019 (а.с.166-167), згідно якого адвокат Семенов Олександр Миколайович (Виконавець) бере на себе обов`язок надати ТОВ "Агата-Україна" (Клієнт) правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором, а Клієнт зобов`язується забезпечити Виконавця всім необхідним для виконання цього договору та оплатити надані послуги на умовах цього договору (пп.2.2.1 п.2.1 договору). Згідно пп.4.1 п.4 даного договору за надання правової допомоги та послуг, передбачених пп.2.2.1 цього договору, Клієнт сплачує Виконавцеві 5000 грн. без ПДВ.

Також позивачем надано акт від 26.02.2019 прийому наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 18.02.2019 (а.с.168), в якому зазначено про виконання адвокатом послуг, а Клієнт немає жодних претензій.

На підтвердження оплати клієнтом отриманих ним послуг адвоката, згідно договору про надання правової допомоги від 18.02.2019, позивачем надано суду платіжне доручення №441 від 26.02.2019 на суму 5000 грн. та виписку по рахунку з банку (а.с.169, 170).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою у розмірі 5000 грн., є обґрунтованим належними доказами та співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт.

А тому, з урахуванням задоволення позовних вимог, здійснені позивачем витрати: на оплату судового збору в сумі 1921 грн. та на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агата-Україна" (25031, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул.Євгена Тельнова, 15, ЄДРПОУ: 38094975) до Київської міської митниці ДФС (03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, 8-а, ЄДРПОУ: 39422888) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/100002/2 від 24.01.2019.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агата-Україна" (ЄДРПОУ: 38094975) здійснені ним судові витрати: на оплату судового збору в сумі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) ; на правничу допомогу - 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (ЄДРПОУ: 39422888) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено - 17.05.2019.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина