Постанова

від 12.08.2019 по справі 340/547/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 340/547/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 р. (суддя Кармазина Т.М., повне судове рішення складено 17.05.2019 р.) в справі № 340/547/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агата-Україна до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агата-Україна звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA100000/2019/1000002/2 від 24.01.2019 р.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасоване рішення про коригування митної вартості товарів № UА100000/2019/1000002/2 від 24.01.2019 р. Київської митниці ДФС; стягнуто на користь ТОВ Агата-Україна за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС судові витрати: на оплату судового збору в сумі 1921 грн. та на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції, що надані позивачем на вимогу додаткові документи містили неточності, не були об`єктивними та не підтверджуються документально, зокрема: невідповідність вартості фрахту, зазначену у довідці на перевезення, вартості, підтвердженою документально; відсутні відомості про місце здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт (на території продавця чи покупця), що може свідчить про заниження митної вартості через не включення цієї складової; в копії декларації країни відправлення зазначено інший коносамент, ніж надано до митного оформлення; невідповідність дати рахунку, зазначеному у платіжному дорученні, даті рахунку-фактурі, наданої до митного оформлення. Вказане розбіжності унеможливлюють підтвердження митної вартості за ціною угоди. Також апелянт вважає завищеними та не підтвердженими належними доказами витрати на правничу допомогу, стягнуті на користь позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Учасники справи до судового засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, у зв`язку з чим відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту №СН/19/09 від 19.09.2018 позивачем ввезено на митну територію України товари: диван розкладний KL37-6 Pale green дсп/дерево/тканина арт. DS6309 - 9 шт.; диван розкладний KL37-12 Pale grеу дсп/дерево/тканина арт. DS6309 - 9 шт.; диван розкладний YJ8667-28 Ganmeta дсп/дерево/тканина арт. DS6309 - 9 шт.; диван розкладний КL37-6 Pale green дсп/дерево/тканина арт. DS6315 - 9 шт.; диван розкладний КL37-12 Pale grеу дсп/дерево/тканина арт. DS6315 - 9 шт.; диван розкладний YJ8667-28 Ganmeta дсп/дерево/тканина арт. DS6315 - 9 шт. Умови поставки: ОВ - порт завантаження, згідно правил Інкотермс 2010.

14.01.2019 позивачем подано до Київської міської митниці ДФС вантажну митну декларацію UA100010/2019/306409, якою задекларовано для митного оформлення вищезазначений товар, у якій позивачем визначено митну вартість товару на рівні 3,55 дол. США/кг.

Разом із вантажною митною декларацією позивачем подано документи для підтвердження митної вартості, зокрема, Commercial invoice No. АМІ-001 від 27.11.2018, банківський платіжний документ SWIFT б/н від 21.09.2018, банківський платіжний документ SWIFT б/н від 21.12.2018 року; коносамент (ВІLL ОF LADING) №МRFВ18112185 від 04.12.2018; рахунок №3190 від 04.01.2019; довідка про транспортні витрати №3190 від 04.01.2018; прайс-лист від 20.09.2018; зовнішньоекономічний контракт № СН/19/09 від 19.09.2018, договір транспортного експедирування від 18.02.2016 №18022016; копію митної декларації країни відправлення №530420180046202807 від 30.11.2018.

14.01.2019 позивачем отримано електронне повідомлення Київської міської митниці ДФС про необхідність подання оригіналів документів, зазначених у митній декларації: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; каталоги, специфікації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; інші додаткові документи за власним бажанням декларанта.

14.01.2019 декларантом позивача подано заяву №2/01/19 про проведення письмової консультації, оскільки з електронного повідомлення не можливо встановити підстави, з яких не можливо перевірити митну вартість товарів.

Позивачем на вимогу органу доходів і зборів надано наступні документи: експертний висновок №В-52 від 15.01.2019 про якісні та вартісні характеристики товарів; акт № 3190 від 11.01.2019 виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг; заявку на перевезення вантажу №FW2649 від 04.12.2018 до договору №18022016 від 18.02.2016.

24.01.2019 відповідачем надіслано позивачу електронне повідомлення про проведення письмової консультації, в п. 3 якої зазначено, що за митною декларацією спрацювала система аналізу ризиків щодо здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товарів. На момент митного оформлення декларантом не надано всіх відомостей щодо ціни товару, а саме документів що підтверджують вартість перевезення та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 2 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно з п. 6 електронного повідомлення про проведення письмової консультації від 24.01.2019 відповідачем зазначено, що надані позивачем додаткові документи містили неточності та не були об`єктивними та не підтверджуються документально. Відповідно до наданої позивачем заявки №FW2649 від 04.12.2018 на перевезення визначена вартість фрахту становить 1350 дол.США/по курсу міжбанку. Згідно із наданою довідкою на перевезення №3190 задекларована вартість перевезення складає 37597,50 грн. Якщо здійснити розрахунок, то 1350 дол.США відповідно міжбанку (курс згідно даних Мінфіну на дату 04.12.2018 становив 28,03 грн.) складає 37840,5 грн. Крім того, в заявці зазначено вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в сумі 472 дол. США. Проте, не зазначено, на території продавця чи покупця вони здійснюються. Відповідно до умов поставки FОВ, якщо витрати за навантаження на борт судна в країні відправлення здійснюються за рахунок покупця, а не продавця, то вони мають бути включені до митної вартості товару, як складова митної вартості. Також посилався на виявлення в інших документах наступних розбіжностей: в копії декларації країни відправлення №530420180046202807 зазначено коносамент ЕS31811300309, проте до митного оформлення надано лише коносамент МRFВ18112185. Крім того, зазначав, що в платіжних дорученнях, що стосуються оплати за товар, зазначено в призначеннях платежу рахунок-фактуру №АМІ-001, проте дата рахунку, що поданий до оформлення, є 27.11.2018, а в платіжному дорученні зазначено 19.09.2018.

24.01.2019 відповідачем відмовлено у митному оформленні товарів та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 №UA100000/2019/100002/2, яким митну вартість товару скориговано на рівні 4,02 доларів США/кг, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00092.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належними доказами митної вартості.

При стягненні на користь позивача витрат на правничу допомогу суд першої інстанції зазначив, що розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою, у сумі 5000 грн. є обґрунтованим належними доказами та співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Суд вважає приведені вище висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ Агата-Україна на підставі контракту № CН/19/09 від 19.09.2018 р., укладеному з Shenzhen D&S Kingdom Furniture Co., LTD (Китай), ввезено на митну територію України на умовах поставки ОВ порт завантаження товар - диван розкладний KL37-6 Pale green дсп/дерево/тканина арт. DS6309 - 9 шт.; диван розкладний KL37-12 Pale grеу дсп/дерево/тканина арт. DS6309 - 9 шт.; диван розкладний YJ8667-28 Ganmeta дсп/дерево/тканина арт. DS6309 - 9 шт.; диван розкладний КL37-6 Pale green дсп/дерево/тканина арт. DS6315 - 9 шт.; диван розкладний КL37-12 Pale grеу дсп/дерево/тканина арт. DS6315 - 9 шт.; диван розкладний YJ8667-28 Ganmeta дсп/дерево/тканина арт. DS6315 - 9 шт.

14.01.2019 р. декларантом подано до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію а режимі ІМ40 № UA100010/2019/306409 для здійснення вказаного вище митного товару.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору відповідно до статті 58 Митного кодексу України в загальній сумі 17307 дол. США, що еквівалентно 524856,04 грн.

На підтвердження митної вартості товару декларантом подано документи, передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України: комерційний інвойс № АМІ-001 від 27.11.2018 р., банківський платіжний документ SWIFT б/н від 21.09.2018 р., банківський платіжний документ SWIFT б/н від 21.12.2018 р.; коносамент (Вill of lading) №МRFВ18112185 від 04.12.2018 р.; рахунок №3190 від 04.01.2019 р.; довідка про транспортні витрати №3190 від 04.01.2018 р.; прайс-лист від 20.09.2018 р.; зовнішньоекономічний контракт № СН/19/09 від 19.09.2018 р.; договір транспортного експедирування від 18.02.2016 р. №18022016; копію митної декларації країни відправлення №530420180046202807 від 30.11.2018 р.

Системою аналізу ризиків за митною декларацією згенеровано обов`язкову форму контролю що контролю правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з можливим заниженням митної вартості, у зв`язку з чим органом доходів і зборів повідомлено декларанта про необхідність надання (за наявності) таких додаткових документів: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; каталоги, специфікації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до встановленого рахунку-фактури; інші додаткові документи за власним бажанням декларанта.

Декларантом надано органу доходів і зборів наступні документи: довідку про вартість перевезення, експертний висновок №В-52 від 15.01.2019 р. про якісні та вартісні характеристики товару, акт № 3190 від 11.01.2019 р. виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, заявку на перевезення вантажу №FW2649 від 04.12.2018 р. до договору №18022016 від 18.02.2016 р.

14.01.2019 р. декларантом позивача подано заяву №2/01/19 про проведення письмової консультації, оскільки з електронного повідомлення не можливо встановити підстави з яких не можливо перевірити митну вартість товарів.

За результатами проведення консультації та контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, органом доходів і зборів встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять наступні розбіжності.

1. Невідповідність вартості фрахту, зазначену у довідці на перевезення, вартості, підтвердженою документально.

2. Відсутність відомостей про місце здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт (на території продавця чи покупця), що може свідчить про заниження митної вартості через не включення цієї складової.

3. В копії декларації країни відправлення зазначено інший коносамент, ніж надано до митного оформлення.

4. Невідповідність дати рахунку, зазначеному у платіжному дорученні, даті рахунку-фактурі, наданої до митного оформлення.

Київською міською митницею 24.01.2019 р. прийняте рішення про коригування митної вартості №UA100000/2019/1000002/2, яким митна вартість визначена за другорядним методом визначення митної вартості (2ґ - резервний метод), яке ґрунтувалося на раніше визнаній (визначеній) органом доходів та зборів митній вартості, а саме вартість товару скориговано із застосуванням відомостей про митну вартість товарів за МД від 18.01.2019 р. № UA500060000/2019/1276 до вартості 4,020 дол. США за одиницю, на загальну суму 21105,00 дол. США.

24.01.2019 р. Київською міською митницею видано позивачу картку відмови № UA100010/2019/0092 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Згідно з ч. ч. 8-9 цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

Згідно з ч. 6 цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості є встановлення в ході здійснення митного контролю розбіжності в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.

Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару відповідачем встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Стосовно невідповідності вартості фрахту, зазначену у довідці на перевезення, вартості, підтвердженою документально, суд зазначає наступне.

Так, органом доходів і зборів вказується, що відповідно до наданої позивачем заявки №FW2649 від 04.12.2018 р. на перевезення визначена вартість фрахту становить 1350 дол.США по курсу міжбанку. Згідно із наданою довідкою на перевезення №3190 задекларована вартість перевезення складає 37597,50 грн. Якщо здійснити розрахунок, то 1350 дол.США відповідно до курсу міжбанку (курс згідно з відомостями Мінфіну на дату 04.12.2018 р. становив 28,03 грн.) складає 37840,5 грн.

Судом встановлено, що розрахунок вартості фрахту, який зазначено у рахунку на оплату, здійснено експедитором. При цьому застосовано курс валют, відмінний від курсу міжбанку на 04.12.2018 р.

Проте, застосування курсу валюти за інші дату, ніж 04.12.2018 р. (дата заявки), не може розцінюватися як невідповідність вартості фрахту, зазначену у довідці на перевезення, вартості, підтвердженою документально, тобто не може вважатися тією обставиною, за якою неможливо обчислити складові митної вартості.

Зауваження відповідача про відсутність відомостей про місце здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт (на території продавця чи покупця), що може свідчить про заниження митної вартості через не включення цієї складової до митної вартості товару, зводяться до того, що відповідач вказує, що в заявці зазначено вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в сумі 472 дол. США., але не зазначено, на території продавця чи покупця здійснюються такі роботи. Відповідно до умов поставки FОВ, якщо витрати за навантаження на борт судна в країні відправлення здійснюються за рахунок покупця, а не продавця, то вони мають бути включені до митної вартості товару як складова митної вартості.

Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За приписами частини 11 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Відповідно до Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) за терміном FOB (Free on Board) Вільно на борту означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з очищення товару від мит ??для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна на або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Доводи відповідача, що перевізник повинен зазначити в інвойсах, на території продавця чи покупця здійснюються роботи із завантаження, не відповідають вимогам, які висуваються Інкотермс-2010 до умов поставки FOB.

Така позиція суду відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 02.03.2018 р. в справі № 804/2997/17.

Відповідачем також вказано, що в копії декларації країни відправлення № 530420180046202807 зазначено коносамент ЕS31811300309, проте до митного оформлення надано лише коносамент МRFВ18112185.

Разом з тим, декларація країни відправлення (експортна декларація) не є документом, що підтверджує митну вартість товару у розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, тому наявність певних розбіжностей в такий декларації із документами, наданими до митного оформлення відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митної вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару, не впливає на числові значення складових митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.03.2018 р. в справі № 804/2997/17.

Суд вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що декларація країни відправлення не підтверджує митну вартість товару або її складові, зазначення номеру коносаменту жодним чином не впливає на її розмір. При цьому суд звертає увагу, що коносамент ЕS31811300309 складено на перевізника, а після завантаження товару на судно коносамент МRFB18112185 - для покупця.

Щодо зазначення органом доходів і зборів про невідповідність дати рахунку, зазначеному у платіжному дорученні, даті рахунку-фактурі, наданої до митного оформлення, суд вказує на таке.

Відповідачем вказується, що в платіжних дорученнях, що стосуються оплати за товар, зазначено в призначеннях платежу рахунок-фактуру №АМІ-001, проте дата рахунку, що поданий до оформлення, є 27.11.2018 р., а в платіжному дорученні зазначено 19.09.2018 р.

Судом встановлено, що в банківському платіжному документі SWIFT б/н від 21.12.2018 р. зазначено дату рахунку-фактури АМІ-001 19.09.2018 р. Інша інформація, зазначена у платіжному дорученні (загальна вартість перерахованих коштів 5192,10 доларів США та 12114,90 доларів США) відповідає вартості, яка зазначена у комерційному інвойсі АМІ-001 - 17307,00 доларів США.

Вказана розбіжність жодним чином не вказує на наявність обґрунтованих підстав, які дають органу доходів і зборів підстави вважати, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, або для висновку про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

В цьому випадку наданий до митного оформлення банківський платіжний документ ідентифікується з оцінюваною партією товару, відповідно, наявність технічної помилки не є підставою для сумніву у заявленій декларантом митної вартості та жодним чином не впливає на числові значення складових митної вартості.

Суд вказує, що подані декларантом документи надавали змогу органу доходів і зборів перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі документи не містили розбіжностей щодо найменування імпортованого товару, його кількості та вартості.

Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи апелянта про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд вважає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Суд не піддає сумніву право органу доходів і зборів контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Суд зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.09.2012 р. (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31.03.2015 р. в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, орган доходів і зборів мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу, не спростовані відповідачем.

Розглядаючи доводи апелянта про безпідставність стягнення на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., суд виходить з наступного.

За приписами статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).

Відповідно до частин 1, 4 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 2-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем підтверджено розмір витрат на правничу допомогу належними доказами.

Так, умовами договору про надання правничої допомоги від 18.02.2019 р., укладеного ТОВ Агата-Україна як клієнтом з адвокатом Семеновим О.М. як виконавцем, встановлено, що виконавець (адвокат) має представляти інтереси клієнта (ТОВ Агата-Україна ) в адміністративній справі щодо оскарження рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 р. № UA100000/2019/1000002/2 шляхом підготовки позовної заяви до Кіровоградського окружного адміністративного суду (пп. 2.2.1); за надання правової допомоги та послуг, передбачених пп. 2.2.1 договору, клієнт сплачує виконавцю 5000 грн. без податку на додану вартість (п. 4.1).

Актом прийому наданих послуг від 26.02.2019 р. встановлено надання послуг виконавцем (адвокатом Семеновим О.М.) та прийняття послуг клієнтом (ТОВ Агата-Україна ) за договором від 18.02.2019 р., а саме підготовлено та передано позовну заяву щодо оскарження рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 р. № UA100000/2019/1000002/2 шляхом підготовки позовної заяви до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Платіжним дорученням № 441 від 26.2019 р. ТОВ Агата Україна перераховано адвокату Семенову О.М. 5000 грн. із призначенням платежу - сплата за надання правової допомоги згідно з договором від 18.02.2019 р. без ПДВ., що також підтверджується випискою по рахунку ТОВ Агата-Україна .

Частиною 7 статті 134 КАС визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не доведено не співмірність витрат, тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 р. в справі № 340/547/19 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 р. в справі № 340/547/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агата-Україна до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 12.08.2019 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.08.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш