Ухвала

від 14.05.2019 по справі 299/350/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/350/18

У Х В А Л А

14 травня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - Джуги С.Д.

суддів - Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Закарпатського обласного управління АТ Ощадбанк на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року, ухваленого суддею Надопта А.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ та визнання права на частку у майні, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності,-

встановив :

У лютому 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що 22. 01.1992 року між нею та відповідачем - ОСОБА_2 був укладений шлюб. На протязі 26 років сторони разом ведуть спільне подружнє життя, розлучитися наміру не мають, проте виник спір, щодо майна набутого у шлюбі, кошти за яке вони виплачували спільно з сімейного бюджету.

Їй на праві спільної сумісної власності належить частина прав на придбане у шлюбі майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 загальною площею 157,7 кв.м., житлова площа - 64,5 кв.м.; земельна ділянка розташована під житловим будинком в АДРЕСА_1 в розмірі 0,0700 га кадастровий номер НОМЕР_1 ; нежитлова будівля цеху по переробці сільгосппродукції в АДРЕСА_3 загальною площею 397,0 кв. м.; земельна ділянка на ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 площею 0,2643 га, за кадастровим номером НОМЕР_2 ; будівля магазину автозапчастин в АДРЕСА_5 загальною площею 35,7 кв. м.; земельна ділянка для будівництва гаражу розташована в АДРЕСА_5 площею 0,0045 га за кадастровим номером НОМЕР_3 ; земельну ділянку розташовану на території Виноградівської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,1676 га, за кадастровим номером НОМЕР_4 .

Сторони неодноразово мали розмови про поділ майна, проте необхідності щодо фактичного поділу не мали, відповідач ОСОБА_2 бажає залишити їй та їхнім спільним дітям усе майно, але останнім часом відповідач має труднощі із кредиторами та спільне майно знаходиться в заставі. Саме тому виникли обставини які змусили її звернутись до суду з позовом про розподіл та визнання права власності в частці на майно, яке придбане у шлюбі.

Вищезазначене майно було придбано відповідачем під час перебування його в шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю. З врахуванням наведеного, позивачка просила: в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за нею право власності на 1/2 (одну другу) частини житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , згідно до договору кпівлі-продажу від 27.08.1996 року, за реєстровий №2836;

визнати за нею право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки, яка знаходиться під частиною житлового будинку та необхідна для його обслуговування, яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,0700 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , згідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_5 від 15.12.2006 року;

визнати за нею право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки для ведення товарного сільсько-господарського виробництва, розміром 1,1676 га, згідно до Державного Акту на права приватної власності на землю, серії НОМЕР_6 від 24.04.2001 року, за кадастровим номером: НОМЕР_7 ;

визнати за нею право власності на 1/2 (одну другу) частину нежитлової будівлі, цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_3 ;

визнати за нею право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2643 га по АДРЕСА_3 , кадастровий номер: НОМЕР_8 ;

визнати за нею право власності на 1/2 (одну другу) частину будівлі автомагазину в АДРЕСА_5 площею 35, 7 кв. метри, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно;

визнати за нею право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки для будівництва гаражу в АДРЕСА_5 , площею 0,0045 га, кадастровий номер: НОМЕР_9 .

Рішенням Виноградівського районного суду від 03 квітня 2018 року заявлений позов задоволено, вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Закарпатського обласного управління АТ Ощадбанк (Банк), як особа, яка не брала участь у справі, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину нежитлової будівлі, цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вказана будівля ОСОБА_2 передана в іпотеку згідно договору іпотеки від 16.07.2007 року в забезпечення кредитного договору від 12.07.2007 року, а тому воно не могло бути предметом поділу між подружжям, оскільки право розпорядження майном, що перебуває в іпотеці можливе виключно за згоди іпотекодержателя (Банку).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що дане майно придбане в період шлюбу, є спільним майном подружжя. Договір іпотеки був укладений без її згоди як співвласника майна. Майнові права та інтереси банку не порушені, так як ОСОБА_2 заклав до іпотеки виключно те майно, яке належить йому у складі Ѕ частини від спільного володіння. Рішення суду жодним чином не порушує законні права банку, оскільки судом не вирішувалося питання на право розпорядження майном боржника. З врахуванням наведеного просить закрити апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що нього не було будь - яких намірів щодо самостійного розпорядження майном, яке є предметом іпотеки, поділ спільного майна ініційовано його дружиною. Рішення суду є законним, так як права та інтереси Банку не вирішувалися. Апеляційне провадження у справі просить закрити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд Закарпатської області дійшов висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що сторони у справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 22. 01.1992 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, між ними виник спір щодо майна набутого у шлюбі, кошти за яке вони виплачували спільно з сімейного бюджету.

В період шлюбу ними придбано майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 загальною площею 157,7 кв.м., житлова площа - 64,5 кв.м.; земельна ділянка розташована під житловим будинком в АДРЕСА_1 в розмірі 0,0700 га кадастровий номер НОМЕР_1 ; нежитлова будівля цеху по переробці сільгосппродукції в м. Виноградів по вул . Партизанська буд . б/н загальною площею 397,0 кв. м.; земельна ділянка на ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 площею 0,2643 га, за кадастровим номером НОМЕР_2 ; будівля магазину автозапчастин в АДРЕСА_5 загальною площею 35,7 кв. м.; земельна ділянка для будівництва гаражу розташована в АДРЕСА_5 площею 0,0045 га за кадастровим номером НОМЕР_3 ; земельну ділянку розташовану на території Виноградівської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,1676 га, за кадастровим номером НОМЕР_4 .

12.07.2007 року ВАТ Державний ощадний банк України та приватним підприємцем ОСОБА_2 (позичальником) було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №01-07/07, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 225 000грн. на погашення обігових коштів з остаточним терміном повернення не пізніше 12.07. 2010 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором 16.07.2007 року між банком та позичальником укладено іпотечний договір, який зареєстрований в реєстрі за №2460, згідно якого приватний підприємець ОСОБА_2 (іпотекодавець) передав в іпотеку нежитлову будівлю цеху по переробці сільгосппродукції в м . АДРЕСА_3 загальною площею 397,0 кв. м., яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.06.2003 року.

Апелянт Банк, як особа, яка не брала участь у справі, обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що оскаржуваним рішенням від 03.04.2018року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину нежитлової будівлі, цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_3 в м . Виноградів вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки дане майно не могло бути предметом поділу між подружжям, так як воно перебуває в іпотеці.

Однак такі посилання апелянта не можуть бути взяті до уваги, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч.1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що майно - нежитлова будівля цеху по переробці сільгосппродукції набуто сторонами у справі в період шлюбу, є спільним сумісним майном подружжя, і позивачка у даному майні має частку в Ѕ частині , та право на його поділ.

Згідно ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконаня боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Банком не подано жодних належних, допустимих доказів, які б підтверджували, що позичальник ОСОБА_2 має невиконане зобов`язання перед банком за укладеним кредитним договором від 12.07.2007 року, термін остаточного погашення якого настав 12.07.2010року, розмір такої заборгованості станом на момент ухвалення судом рішення (03.04.2018 року), а також, що банк, як іпотекодержатель, за рахунок предмета іпотеки, мав намір або має його на даний час, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Добросовісність означає, що учасники цивільних правовідносин повинні діяти чесно, відкрито, і з повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Банком не подано жодних доказів, що позивач ОСОБА_1 , подаючи у лютому 2018 року позов про поділ спільного майна подружжя, використовує своє законне право на поділ майна всупереч законних інтересів банку і для уникнення виконання зобов`язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором від 12.07.2010 року, остаточний строк виконання якого настав 12.07.2010 року. Банком не подано жодних доказів, які б свідчили, що з 12.07.2010 року банком вживалися заходи звернення стягнення на предмет іпотеки і дії позивача були направлені на недопущення звернення стягнення на дане майно. Тобто, банком не доведено недобросовісність дій позивача і зловживання його законними правами.

Таким чином, з врахуванням вищевказаного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішенням суду від 03 квітня 2018 року в оскаржуваній частині не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки апелянта.

Відповідно до ч.1 п.3, ч.2 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

За наведених обставин апеляційне провадження за поданною апеляційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись ч.1 п.3, ч.2 ст. 362, ст.381 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив :

апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Закарпатського обласного управління АТ Ощадбанк на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ та визнання права на частку у майні, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 20 травня 2019 року.

Головуючий :

Судді :