Постанова

від 10.02.2021 по справі 299/350/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/350/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 лютого 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., ГОТРИ Т.Ю.

за участю секретаря БАЛАЖ Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 299/350/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя , за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України на рішення Виноградівського районного суду від 3 квітня 2018 року, головуючий суддя Надопта А.А., -

встановив:

12.02.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи таким.

Сторони з 22.01.1992 перебувають у шлюбі, під час якого за спільні кошти набули у власність майно:

житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 загальною площею 157,7 кв.м., житловою площею - 64,5 кв.м.;

земельну ділянку, розташовану під житловим будинком в АДРЕСА_1 , площею 0,0700 га, кадастровий номер 2121210100:00:004:0335;

нежитлову будівлю цеху по переробці сільгосппродукції в АДРЕСА_2 загальною площею 397,0 кв. м.;

земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 площею 0,2643 га, кадастровий номер 2121210100:00:012:0012;

будівлю магазину автозапчастин в АДРЕСА_3 загальною площею 35,7 кв. м.;

земельну ділянку для будівництва гаража, розташовану в АДРЕСА_3 , площею 0,0045 га, кадастровий номер 2121210100:00:003:0432;

земельну ділянку, розташовану на території Виноградівської міської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,1676 га, кадастровий номер 2121210100:07:011:0021.

Сторони неодноразово міркували по поділ майна, але не бачили в цьому необхідності, проте, останнім часом відповідач має труднощі з кредиторами, а спільне майно перебуває в заставі. Саме ці обставини змусили позивачку звернутися до суду з позовом про розподіл набутого в шлюбі з відповідачем майна.

Оскільки майно було придбане під час шлюбу, то в силу приписів ст. 22 КШС України воно є спільною сумісною власністю подружжя, кожен із подружжя має рівні права щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Нормами СК України (ст.ст. 60, 63, 69, 70, 71) ці питання регулюються аналогічно, подружжя, якщо не домовилося про порядок поділу майна, вправі вирішити відповідний спір судовим порядком. Відповідно до ст. 89 ЗК України, земельна ділянка, що перебуває в спільній сумісній власності подружжя з презумпцією рівності часток у праві власності, може бути поділена між ними.

Посилаючись на ці обставини, позивачка ОСОБА_1 просила:

виділити за нею майнове право на частку в розмірі 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , майнові права на яку набуті на підставі договору купівлі-продажу від 2708.1996 за реєстровим№ 2360;

визнати за нею право власності на:

1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться під частиною житлового будинку та необхідна для його обслуговування, розташована в АДРЕСА_1 , площа якої складає 0,700 га, кадастровий номер 2121210100:00:004:0335, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 056667 від 15.12.2006;

1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 1,1676 га відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 012836 від 24.04.2001, кадастровий номер 2121210100:07:011:0021;

1/2 частину нежитлової будівлі цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_2 ;

1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2643 га по АДРЕСА_2 ;

1/2 частину будівлі автомагазину в АДРЕСА_3 площею 35,7 кв. м відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно;

1/2 частину земельної ділянки для будівництва гаража в АДРЕСА_3 площею 0,0045 га відповідно до державного акту на право власності.

Рішенням Виноградівського районного суду від 03.04.2018 позов задоволено:

в порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканкою АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), право власності на:

1/2 частину житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , згідно до договору купівлі-продажу від 27.08.1996 за реєстровим № 2836;

1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться під частиною житлового будинку та необхідна для його обслуговування, яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,700 га, кадастровий номер 2121210100:00:004:0335, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 056667 від 15.12.2006;

1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 1,1676 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 012836 від 24.04.2001, кадастровий номер 2121210100:07:011:0021;

1/2 частину нежитлової будівлі цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_2 ;

1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2643 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2121210100:00:012:0012;

1/2 частину будівлі автомагазину в АДРЕСА_3 площею 35,7 кв. м відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно;

1/2 частину земельної ділянки для будівництва гаража в АДРЕСА_3 площею 0,0045 га, кадастровий номер 2121210100:00:003:0432.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8810,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору.

Рішення суду в порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України як особа, яка не брала участі у справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскаржило ПАТ Державний ощадний банк України . На обґрунтування скарги посилається на таке.

Справа стосується законних майнових прав та інтересів банку, оскільки за кредитним договором від 12.07.2007 № 01-07/07 банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 225000,00 грн, а виконання зобов`язань позичальником було на підставі договору від 16.07.2007 забезпечено іпотекою цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_2 . Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2010 у справі № 16/111 на користь банку було стягнуто з боржника ОСОБА_2 246467,69 грн.

Таким чином, у силу вимог закону та п.п. 2.1., 2.2. іпотечного договору іпотекодавець не вправі був без згоди банку (іпотекодержателя) будь-яким чином зменшувати кількісні та якісні показники предмета іпотеки, відчужувати його і в будь-який спосіб розпоряджатись ним.

У разі поділу майна подружжя предметом поділу є не тільки майно сторін, але й борги, якими воно обтяжене.

Апелянт просить рішення суду скасувати в частині задоволення вимоги про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежитлової будівлі цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_2 та відмовити в позові в цій частині.

У відзиві на апеляцію позивачка ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, зокрема, що договір іпотеки був укладений без її згоди, її права як співвласника майна були порушені іншим співвласником. Перебування майна в іпотеці не визначається законом як перешкода для його поділу подружжям, яке має право на такий поділ у будь-який час.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14.05.2019 апеляційне провадження в справі було закрито, оскільки оскарженим рішенням суду не вирішувалося питання про цивільні права та обов`язки ПАТ Державний ощадний банк України .

Постановою Верховного Суду від 25.03.2020 ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14.05.2019 скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що ПАТ Державний ощадний банк України мало право на оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки поділ майна може порушити майнові права банку як кредитора та іпотекодержателя, а відповідні обставини щодо заборгованості за кредитним договором, виконання рішення суду про стягнення боргу тощо підлягають з`ясуванню з метою об`єктивного та неупередженого розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: апелянта ПАТ Державний ощадний банк України адвоката Мартиняка В.В., який скаргу підтримав, позивачки ОСОБА_1 адвоката Лишенко Н.С., яка апеляцію не визнала, розглянувши справу за апеляцією за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст. 4 ч. 1, ст. 19 ч. 1 ЦПК України), зазначене стосується як права на позов, так і права на апеляцію. Особа на власний розсуд здійснює своє право на захист і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, що була чинною на час виникнення відповідних юридичних фактів), ст. 12 ч.ч. 1, 4, ст. 13 ч. 3 ЦПК України); особа зобов`язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення позову до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленими вимогами; предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч.ч. 2, 3, ст. 13 ч. 1, ст.ст. 76-81 ЦПК України).

Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності пред`явлених до належного відповідача (відповідачів) вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

Апелянт, подаючи в порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України скаргу, повинен довести наявність у нього права на її подання, наявність фактів і обставин, що свідчать про вирішення судом питання саме про його права і обов`язки, про порушення рішенням суду, ухваленим без залучення до участі в справі апелянта, його законних прав та інтересів.

За приписами ЦПК України, суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не робить висновків щодо судового рішення в неоскарженій частині по суті і бере до уваги відповідні пов`язані факти і обставини, оскільки це необхідно для розгляду апеляції (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч. 1 ЦПК України).

Апеляційний суд розглядає справу, яка надійшла на новий апеляційний розгляд після скасування судового рішення судом касаційної інстанції, з урахуванням положень ст. 411 ч. 5 ЦПК України про те, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судове рішення, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачаються такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються законодавством щодо права власності та у відповідній частині законодавством про кредитування та іпотеку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із 22.01.1992 перебувають у шлюбі (а.с. 19-21).

За даними:

Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 533503, виданого Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації 13.05.2003, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виноградівською райдержадміністрацією 22.03.2000 за № 138, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності в цілому на будівлю цеху по переробці сільгосппродукції, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 без номера (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1029871) (а.с. 16);

Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.06.2018 № 126560847, право власності в цілому на будівлю цеху по переробці сільгосппродукції, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 без номера (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1029871), зареєстровано за ОСОБА_2 05.06.2003 із такими реквізитами щодо підстави виникнення права власності: свідоцтво про право власності, 117, 04.06.2003, Виноградівська райдержадміністрація (а.с. 64-66).

В силу положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) достовірність відомостей, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, презюмується (ст. 2 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 3 ч. 1 п.п. 1, 2, 3, ст. 4, ст. 5 ч. 1, ст. 12 ч.ч. 1, 2, 5).

Апелянт ПАТ Державний ощадний банк України на стадії апеляційного розгляду справи подав суду документи, з яких випливає, що:

12.07.2007 банк і приватний підприємець ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 01-07/07, на підставі якого банк надав позичальнику кредит у сумі 225000,00 грн на строк по 12.07.2010 (а.с. 47-51);

виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою належної позичальнику нежитлової будівлі - цеху по переробці сільгосппродукції загальною площею 397 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 без номера, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 05.06.2003 Виноградівським БТІ у реєстровій книзі № 1-гр під номером 117, під реєстраційним номером 1029871, вартість предмета іпотеки становить 458250,00 грн, про що банк (на той час - відкрите акціонерне товариство) та іпотекодавець уклали договір іпотеки нерухомого майна № 01-07/07, що був посвідчений 16.07.2007 приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я. за реєстровим № 2460 (а.с. 52-55);

рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2010 у справі № 16/111 за позовом ВАТ Держаний ощадний банк України до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором від 12.07.2007 № 01-07/07 стягнуто з відповідача на користь позивача 246467,69 грн заборгованості, з яких 225000,00 грн основний борг, 19972,92 грн - борг за відсотками, 1494,77 грн пеня, а також 2700,68 грн - судові витрати (а.с.56-57);

на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2010 у справі № 16/111 цим судом 02.11.2010 був виданий наказ про примусове виконання рішення (а.с. 58).

Обтяження нерухомого майна у вигляді іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки нерухомого майна № 01-07/07, посвідченим 16.07.2007 приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я. за реєстровим № 2460, були зареєстровані в день укладення договору за реєстраційними номерами, відповідно, 5309663 і 5309529 (а.с. 65-66).

За умовами договору іпотеки, іпотекодавець не має права без письмової згоди іпотекодержателя вчиняти будь-які дії, що можуть вплинути як безпосередньо, так і опосередковано, як тепер, так і в майбутньому на кількісні та якісні показники предмета іпотеки та платоспроможність іпотекодавця; зокрема, іпотекодавець не повинен без письмової згоди іпотекодержателя розпоряджатись будь-яким чином предметом іпотеки або його частиною, зменшувати без належних на те підстав, наявність яких повинна бути письмово обґрунтована іпотекодавцем, якісні та кількісні показники предмета іпотеки, а також укладати стосовно предмета іпотеки договори оренди та будь-які інші угоди, що встановлюють обтяження предмета іпотеки (п. 2.2.). Тобто, за змістом цих умов договору будь-які дії, що можуть вплинути на правовий статус, цивільний оборот предмета іпотеки, на права щодо нього, на вартість майна, на можливість звернення стягнення на предмет іпотеки тощо могли вчинятися іпотекодавцем лише з відома та за письмовою згодою іпотекодержателя.

Ці умови договору іпотеки узгоджуються з положеннями ст.ст. 6, 202, 509, 586 ЦК України, ст. 9 Закону України Про іпотеку (Закон № 898-IV) та є обов`язковими для виконання (ст.ст. 204, 525, 526, 629 ЦК України).

Виданий Господарським судом Закарпатської області наказ про примусове виконання рішення у справі № 16/111 неодноразово пред`являвся до примусового виконання, наразі здійснюється виконавче провадження № 55849099, що було відкрите 21.02.2018 (а.с. 185, 193-196). В рамках виконавчого провадження № 22779540, що було відкрите 23.11.2010 і було завершене 30.12.2011 шляхом повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі ст. 47 ч. 1 п. 5 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV (у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з`ясувати місце проживання, перебування боржника - фізичної особи), на все нерухоме майно ОСОБА_2 постановою держвиконавця від 23.11.2010 накладено арешт, це обтяження зареєстроване 23.11.2010 за № 10523046 (а.с. 65, 185), відомостей про припинення цього обтяження немає.

30.05.2018, тобто, невдовзі після набрання рішенням Виноградівського районного суду від 03.04.2018 у справі, що розглядається, законної сили (ст. 273 ч. 1, ст. 354 ч. 1 ЦПК України) це рішення було подане ОСОБА_2 до Виноградівського РВ ДВС (а.с. 60-63).

Станом на 29.07.2020 заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ Державний ощадний банк України за кредитним договором від 12.07.2007 № 01-07/07 не погашена і визначається в сумі 163204,78 грн, де 159009,33 грн основний борг, 1494,77 грн пеня, 2700,68 грн - судові витрати (а.с. 190-191). З приводу звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, в рамках виконавчого провадження № 55849099 вирішується питання оцінки майна для його подальшої реалізації (а.с. 196).

Виходячи з норм закону щодо виникнення цивільних прав і обов`язків, набуття подружжям під час перебування в шлюбі майна у спільну сумісну власність із презумпцією рівності їх часток при поділі майна (ст.ст. 4, 86, 112 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 2, 8, 11-13, 16 Закону України Про власність , ст.ст. 22, 23 КШС України) нежитлова будівля - цех по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , що визнається учасниками процесу і протилежного не встановлено. ЦК України (2003 р.) (ст.ст. 11, 316-319, 328, ст. 355, ст.ст. 368, 369), СК України (ст.ст. 60, 61, 63, 66, 70) ці питання регулюють аналогічно.

Відповідно до ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 549, 550, 572, 589, 590, 611, 614, 623-626, 629, 1050, 1054 ЦК України (2003 р.), ст.ст. 3, 7, 33 Закону № 898-IV цивільні права та обов`язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору заборговане, а той управі вимагати борг, вимагати виконання порушеного зобов`язання, сплати неустойки, в тому числі, за рахунок предмета іпотеки; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов`язана діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається. За загальним правилом заміна боржника у зобов`язанні іншою особою допускається лише за згодою кредитора (ст. 520 ЦК України).

Сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст.ст. 1, 2, ст. 13 ч. 6 ЦК України).

Отже, питання поділу нерухомого майна, яке є предметом іпотеки і за рахунок якого ПАТ Державний ощадний банк України як кредитор-іпотекодержатель управі задовольнити свої вимоги до боржника-іпотекодавця ОСОБА_2 , стосується цивільних прав, обов`язків і законних цивільних інтересів банку, може вплинути на права і обов`язки банку щодо сторін такого поділу майна. Будь-які зміни в правовому статусі предмета іпотеки, в оформленні відповідних прав тощо, які можуть ускладнити чи унеможливити процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, мають істотне значення для кредитора-іпотекодержателя.

З дій як боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 55849099, так і ОСОБА_1 , яка за даними Єдиного державного реєстру судових рішень пред`явила до ОСОБА_2 і ПАТ Державний ощадний банк України позов про звільнення з-під арешту у виконавчому провадженні № 55849099 цеху по переробці сільгосппродукції по вул. Партизанській, будинок без номера, в м. Виноградові Закарпатської області саме як власник 1/2 частини цього майна на підставі рішення Виноградівського районного суду від 03.04.2018 у справі № 299/350/18 (справа № 299/3455/18), вбачається факт використання вказаного рішення суду всупереч законним правам та інтересам ПАТ Державний ощадний банк України , з метою фактичного уникнення звернення стягнення на це майно.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.11.2019 у справі № 337/474/14-ц висловив правову позицію, за змістом якої поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу; боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника ; тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними за зводиться до зловживання правом.

Аналогічна правова позиція висловлена і власне у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі, що розглядається.

У цьому зв`язку апеляційний суд зауважує також, що в даному конкретному випадку дії сторін у цій справі щодо поділу спільного майна подружжя порушують умови договору іпотеки.

За таких умов, спір щодо поділу цеху по переробці сільгосппродукції по вул. Партизанській, будинок без номера, в м. Виноградові Закарпатської області стосується законних прав та інтересів ПАТ Державний ощадний банк України . Поза тим, питання щодо поділу цього майнового об`єкта та визнання права власності на нього не може відповідно до закону вирішуватися без участі особи, яка ґрунтуючись на своїх законних правах та інтересах як іпотекодержателя щодо цього майна заперечує можливість поділу майна та визнання права власності на нього за іншою, аніж іпотекодавець, особою, вказує на порушення її прав тощо.

ПАТ Державний ощадний банк України як іпотекодержатель цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_2 не був залучений до участі в справі.

Суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не з`ясував і не перевірив обставин стосовно того, чи існують обтяження, заборони щодо зазначеного об`єкта нерухомості. Суд залишив поза увагою, що питання про право власності на спірне нерухоме майно не могло вирішуватися без урахування дійсних обставин щодо руху майнових прав на нього, і, відповідно, без урахування прав і/або наявності чи відсутності конкретних дій осіб, які мають законні права та інтереси щодо спірного майна.

Суд у порядку, передбаченому ст. 12 ч. 5, ст. 53, ст. 189 ч. 1, ст. 197 ч. 2 п.п. 4, 6, 7, 19, ст. 214 ч. 2 ЦПК України, питання про участь у справі інших осіб (особи), прав і обов`язків яких (якої) стосується спір, особи (осіб), на права і обов`язки яких (якої) щодо сторін може вплинути рішення в справі, не обговорив і не мав процесуальних підстав за відсутності таких належних учасників (учасника) процесу для вирішення спору щодо сторін по суті, що, власне, і потягло наслідки, які випливають із положень ст. 352 ч. 1 ЦПК України.

Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість реального вирішення спору через відсутність у справі у відповідному процесуальному статусі особи, яка має право іпотеки щодо спірного об`єкта нерухомості, без якої про законність розв`язання спору не йдеться.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції не мав законних підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_2 і дійшов хибного висновку про можливість задоволення позову в цій частині. Апелянт ПАТ Державний ощадний банк України довів наявність у нього права на апеляційне оскарження рішення Виноградівського районного суду від 03.04.2018.

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи суд не вправі за відсутності для того належних підстав змінювати склад учасників процесу в справі (ст. 13 ч. 1, ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст. 55 ч. 1, ст. 184, ст.ст. 351, 352, ст. 367 ч. 1 ЦПК України). Тож на стадії апеляційного провадження викладені обставини не можуть бути змінені, а порушення норм закону не можуть бути усунені чи виправлені.

Прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (ст. 376 ч. 3 п. 4 ЦПК України).

Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення суду в частині задоволення вимоги позову про визнання права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_2 скасувати, у задоволенні цієї вимоги позову відмовити .

Керуючись ст. 352 ч. 1, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4 , ст. 382, ст. 411 ч. 5 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України задовольнити, рішення Виноградівського районного суду від 3 квітня 2018 року в частині задоволення вимоги позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя щодо визнання права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_2 скасувати, у задоволенні цієї вимоги позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний ощадний банк України 4564,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 24 лютого 2021 року.

Судді