Постанова

від 20.05.2019 по справі 820/3145/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2019 року

Київ

справа №820/3145/13-а

адміністративне провадження №К/9901/785/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Волошина Д.А. від 13.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів: Мінаєвої О.М., Старостіна В.В. від 09.09.2013 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ананта до Харківської митниці Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ананта (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів (далі - відповідач/Митниця), в якому просило визнати дії посадових осіб Харківської обласної митниці Державної митної служби України щодо строків проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ Ананта та щодо висновків, викладених у акті №0018/13/807000000/31152527 про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ Ананта від 21.03.2013 протиправними; скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Харківської обласної митниці Державної митної служби України від 05.04.2013 №54 в сумі 55041,07 грн., з них за основним платежем 44032,86 грн. та за штрафними санкціями 11008,21 грн. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Ананта в повному обсязі; скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Харківської обласної митниці Державної митної служби України від 05.04.2013 №55 в сумі 941,95 грн., з них за основним платежем - 753,56 грн. та за штрафними санкціями - 188,39 грн. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Ананта в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на помилковість висновків митного органу про вчинення ним порушень Митного кодексу України та Податкового кодексу України за період з 01.02.2010 по 31.10.2012, які не доведені належними доказами і є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р Харківської обласної митниці Державної митної служби України від 05.04.2013 №54 на загальну суму 55041,07 грн., з них: за основним платежем - 44032,86 грн. та за штрафними санкціями - 11008,21 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 №54, оскільки позивач мав право скористатися пільгою по сплаті податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України товарів - лікарських засобів. В іншій частині позовних вимог суди дійшли висновку про їх необґрунтованість та у задоволенні позову відмовили.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.

У касаційній скарзі Митниця посилається на те, що судами попередніх інстанцій правову оцінку обставинам справи надано без належного документального підтвердження того, що ТОВ Ананта на митну територію України ввозився лікарський засіб Цефтриаксон , що не відповідав критеріям, визначеним Міністерством охорони здоров`я України.

При цьому зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржуються судові рішення в частині скасування податкового повідомлення-рішення форми Р Харківської обласної митниці Державної митної служби України від 05.04.2013 №54 на загальну суму 55041,07 грн.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2013 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Вказує, що ТОВ Ананта не допустило порушень при митному оформленні лікарського засобу Цефтриаксон , який відповідав критеріям, визначеним Міністерством охорони здоров`я України. При цьому рішення про припинення дії реєстраційного посвідчення на лікарський засіб не приймалось та із Державного реєстру лікарських засобів України такий не виключався.

Разом з тим, позивачем подано заяву з проханням закрити провадження у справі на підставі статей 157, 228 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) у зв`язку з припиненням юридичної особи ТОВ Ананта , на підтвердження чого додано постанову Господарського суду Харківської області від 30.04.2013, ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.11.2013 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (дата запису про припинення юридичної особи 10.12.2013).

Крім того, й Митницею подано клопотання про закриття провадження у даній справі відповідно до статей 157, 228 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року).

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 4 частини першої розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

В силу частини першої статті 354 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а також заяви і клопотання про закриття провадження по справі, з огляду на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ананта Митницею складено акт від 21.03.2013 №0018/13/807000000/31152527, яким встановлено порушення вимог статті 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості товарів, а саме: невключення до митної вартості сум витрат на транспортування товарів до митної території України, що, у свою чергу, спричинило несплату до бюджету України ТОВ Ананта належних платежів (без врахування штрафних санкцій): всього - 753,56 грн., в тому числі мито - 0,00 грн., ПДВ - 753,56 грн.; підпункту 197.1.27 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 44032,86 грн., оскільки ТОВ Ананта було отримано пільгу по сплаті податку на додану вартість (преференція 002) на товар лікарський засіб Цефтриаксон , який не відповідав критеріям, визначеним Міністерством охорони здоров`я України для лікарських засобів, дозволенних для виробництва і застосування в України та внесених до Державного реєстру лікарських засобів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013: - №54, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності в сумі 55041,07 грн., з них за основним платежем - 44032,86 грн. та за штрафними санкціями - 11008,21 грн.; - №55, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності в сумі 941,95 грн., з них за основним платежем - 753,56 грн. та за штрафними санкціями - 188,39 грн.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов`язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України (стаття 40 зазначеного Кодексу).

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу (стаття 70 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Закону України Про податок на додану вартість платником податку є: будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

В силу пункту б пункту 10.1 статті 10 Закону України Про податок на додану вартість особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

При цьому згідно із пунктом 10.3 статті 10 Закону України Про податок на додану вартість платники податку, визначені у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) особі, визначеній у підпункті б пункту 10.1 цієї статті.

Враховуючи викладене, митні органи здійснюють контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Приписами пункту 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а відповідно до пункту 19 цієї статті митні процедури - операції, пов`язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов`язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

За приписами пункту 22 постанови Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 №80 Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) до зазначеного переліку входять документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування.

Згідно із статтею 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2010 році Товариством за митною декларацією від 07.09.2010 №807070001/2010/114853 було ввезено на митну територію України товар - лікарський засіб цефтриаксон порошок для приготування розчину для ін`єкцій по 1 г. у флаконах №1 , № серії 3737.

Зазначений товар пройшов необхідну процедуру митного оформлення. Під час здійснення митного контролю відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених позивачем даних ВМД, в тому числі щодо коду товару та наявності пільги (звільнення від податку на додану вартість, преференція 002 відповідно до приписів підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України Про податок на додану вартість ). При цьому будь-які зауваження були відсутні. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару у зв`язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) Митниця не скористалася.

Що ж до доводів касаційної скарги стосовно невідповідності лікарського засобу Цефтриаксон вимогам аналітично-нормативної документації за показником якості Прозорість розчину та його подальше знищення, то, як правильно зазначили суди, ця обставина не є такою, що впливає на визначення ввезеного на митну територію товару як лікарського засобу та щодо сплати податку на додану вартість, підтвердженої митним органом при його ввезенні.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи ж касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.

В іншій частині сторони із судовими рішеннями погодилися та їх не оскаржували.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ананта та клопотання Харківської митниці ДФС про закриття провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду