Рішення

від 15.05.2019 по справі 909/108/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/108/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Приватної виробничо-комерційної фірми "Сітник"

про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею,

за участю представників сторін:

від позивача: Головчак Наталії Богданівни;

від відповідача: Устінського Андрія Вікторовича,

В С Т А Н О В И В:

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

2. Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У січні 2019 Хриплинська сільська рада Івано-Франківської міської ради звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "Сітник" про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. 04.02.2019, за наслідком автоматизованого розподілу справи № 909/108/19 (протокол від 31.01.2019), Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В. залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків, допущених при поданні позовної заяви, зокрема зобов`язано позивача надати суду докази сплати судового збору в розмірі 1 921, 00 гривень

6. 25.02.2019 суд відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 21.03.2019. Однак, 21.03.2019 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності судді Михайлишина В. В.

7. 25.03.2019 підготовче засідання призначено на 09.04.2019.

8. 09.04.2019 cуд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 23.04.2019.

9. 23.04.2019 відкладено розгляд справи по суті на 15.05.2019.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

10. У силу приписів статті 161 Господарського процесуального кодексу України, позивачем подано такі заяви по суті справи: позовна заява вих. № 62/02.2-27 від 29.01.2019 (вх. № 2019/19 від 31.01.2019), відзив на позов б/н від 19.03.2019 (вх. № 4869/19 від 20.03.2019), відповідь на відзив № 61/02.2-27/1 від 25.03.2019 (вх. № 5311/19 від 27.03.2019).

11. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на наявність підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею, оскільки Приватною виробничо-комерційною фірмою "Сітник" не внесено зміни у державний акт щодо зміни площі земельної ділянки (у зв`язку з набуттям права власності на будівлі і споруди іншими особами). Крім того, починаючи з дня отримання державного акту на право постійного користування землею до сьогоднішнього дня Приватна виробничо-комерційна фірма "Сітник" не декларувала зазначену земельну ділянку в податкових деклараціях, не здійснила жодного платежу щодо сплати земельного податку чи орендної плати за користування земельною ділянкою, що свідчить про визнання відповідачем факту відсутності будь-якого майна на земельній ділянці.

12. Позиція відповідача. У відзиві на позов відповідач зазначає, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІФ 15/4-000051 від 05.07.1994 Приватній виробничо-комерційній фірмі "Сітник" на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3, 8 га. На думку відповідача, відсутні підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею, оскільки наведені позивачем причини, а саме: несплата земельного податку або орендної плати чи набуття права власності на будівлі і споруди іншими особами, не є підставами в розумінні статті 143 Земельного кодексу України.

13 . У відповіді на відзив позивач вказує на те, що твердження відповідача є суперечливими, оскільки право постійного користування земельною ділянка площею 3, 8 га останній підтверджує, проте пояснення щодо порушення вимог земельного законодавства в частині несплати земельного податку не надає. Більше того, відповідачем не заперечується факт наявності на спірній земельній ділянці приміщень і будівель, що належать іншим особам. Станом на сьогоднішній день змін до Державного акту на постійне користування землею від 1994 року внесено не було, земельна ділянка з 1994 року у встановленому законом порядку не сформована.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. 26.02.1992 року Івано-Франківською міською радою прийнято рішення № 53, відповідно до якого Приватній виробничо-комерційній фірмі "Сітник" виділено земельну ділянку площею 3, 8 га для будівництва виробничої бази.

15. 05.07.1994 Приватній виробничо-комерційній фірмі "Сітник" видано державний акт на право постійного користування землею серії ІФ 15/ НОМЕР_1 , який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 51.

16. З акту вбачається, що Приватній виробничо-комерційній фірмі "Сітник" на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3, 8 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

17. Відповідно до довідки від 11.11.1997, виданої директором відповідача ОСОБА_1 , Приватна виробничо-комерційна фірма "Сітник", як засновник ТОВ ТКП "Карпатмаркет", не заперечує ТКП "Карпатмаркет" реалізувати незавершене будівництво складських приміщень, які збудовані ПВКФ "Сітник" разом з земельною ділянкою на яких вони розміщені.

18. На підставі договору купівлі - продажу від 09.01.1998, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКП "Карпатмаркет" ЛТД" (засновником якого є Приватна виробничо-комерційна фірма "Сітник") передало у власність Науково - виробничому товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" складські приміщення з площадкою готовністю 80 %, які знаходяться по вул. Тисменицька, 5, с. Хриплин.

19. Рішенням Хриплинської сільської ради № 10 від 17.03.1999 вилучено земельну ділянку площею 0, 4646 га (за цією ж адресою) та передано НВТзОВ "Відродження".

20. 03.11.2000 НВТзОВ "Відродження" видано державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_2 . З акту вбачається, що землекористувачу НВТзОВ "Відродження" надано у постійне користування 0, 4646 га землі для обслуговування складських приміщень. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3. Вказана земельна ділянка сформована, їй присвоєне кадастровий номер: 2610197401:18:003:0383.

21. Таким чином, в постійному користуванні у ПВКФ "Сітник" залишилась земельна ділянка площею 3, 3354 га. Однак, ПВКФ "Сітник" не внесла зміни в державний акт ІФ 15/ НОМЕР_1 від 05.07.1994 щодо зменшення площі земельної ділянки.

22. 12.08.2002 на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень незавершених будівництвом (зареєстровані в реєстрі під № 1320 і № 1321) СУПП «Маяк» ЛТД продало, а Фізична особа - підприємець Сітник Т. М. купила незавершені будівництвом цехи по виготовленню синтепону.

23. 19.07.2006 Фізична особа - підприємець Сітник Т. М. звернулася до Хриплинської сільської ради з заявою щодо закріплення земельної ділянки площею 3, 39 га в Хриплинському промвузлі, 23.

24. 27.07.2006 рішенням Хриплинської сільської ради № 3-5/2006 від 27.07.2006 надано дозвіл Фізичній особі - підприємцю Сітник Т. М. на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викуплених приміщень (орієнтовна площа вказана 3, 39 га).

25. Проект Фізична особа - підприємець Сітник Т. М. не виготовила, орендну плату не сплачувала.

В 2007 році Фізична особа - підприємець Сітник Т. М. стала власником виробничої бази (приміщень виробничих цехів площею 1 280, 2 кв. м. та площею 706, 1 кв. м.) по вул. Тисменицька, 5 в с. Хриплин.

26. 03.08.2017 на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, ОСОБА_2 перейшло у власність нежитлове приміщення виробничий цех «А» площею 1 280, 2 кв. м., а нежитлове приміщення виробничий цех «Б» площею 706, 1 кв. м. - Кишинському В. М.

27. 20.10.2017 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Проців Л. Я. посвідчив заяву директора ПВКФ «Сітник» Сітника А. М. про надання згоди ОСОБА_2 на вилучення з постійного користування фірми земельної ділянки площею 2, 1090 га (згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІФ 15/4-000051 від 05.07.1994).

28. Хриплинською сільською радою Івано-Франківської міської ради 31.10.2017 прийнято рішення № 3-20/2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою", відповідно до якого вирішено:

1) припинити ПВКФ "Сітник" (код ЄДРПОУ 13642384) право на постійне користування земельною ділянкою площею 3, 8 га за адресою вул. Тисменицька, 5, в с. Хриплин Івано-Франківської міської ради, надану для будівництва та обслуговування виробничого цеху;

2) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІФ № 15/4-000051 від 05.07.1994 вважати таким, що втратив чинність;

3) вважати таким, що втратив чинність п. 2.3 рішення Хриплинської сільської ради № 3-5/2006 від 27.07.2006;

4) вилучену земельну ділянку орієнтовною площею 3, 335 га зарахувати в землі запасу Хриплинської сільської ради.

29. 26.09.2019 Господарським судом Івано-Франківської області прийнято рішення у справі № 909/502/18, яким: позов Приватної виробничо-комерційної фірми "Сітник" до Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4 рішення Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради від 31.10.2017 № 3-20/2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою" - задоволено; визнано недійсними пункти 1, 2, 4 рішення Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради від 31.10.2017 № 3-20/2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою".

30. Позивач зазначає, що починаючи з 2002 року на земельній ділянці, яка знаходиться по вул. Тисменицька, 5 в с. Хриплин і є власністю територіальної громади с. Хриплин, у відповідача відсутнє будь яке майно, що б перебувало у власності останнього.

31. Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

V. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

32. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

33. За приписами частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

34. Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

35. Згідно з частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

36. Частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Частиною 1 статті 126 цього Кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

37. Підстави припинення права користування земельною ділянкою містить стаття 141 Земельного кодексу України. Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

38. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що з 05.07.1994 відповідачу на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3, 8 га, про що свідчить державний акт на право постійного користування землею серії ІФ 15/ НОМЕР_1 . Землю надано у постійне користування для будівництва виробничої бази (запис № 51).

39. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

40. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

41. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

42. Приписами статті 96 Земельного кодексу України визначено обов`язки землекористувачів, зокрема: своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

43. Таким чином, починаючи з дня отримання державного акту на право постійного користування землею і по сьогоднішній день Приватна виробничо-комерційна фірма "Сітник" не декларувала зазначену земельну ділянку в податкових деклараціях, не здійснила жодного платежу щодо сплати земельного податку чи орендної плати за користування земельною ділянкою. Крім цього, за згодою ВКФ "Сітник" вилучено земельну ділянку площею 0, 4646 га та передано НВТзОВ "Відродження", про що 03.11.2000 видано і зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 . Однак, ПВКФ "Сітник" не внесла зміни в державний акт ІФ 15/ НОМЕР_1 від 05.07.1994 щодо зменшення площі земельної ділянки. За заявою Фізичної особи - підприємця Сітник Т. М., рішенням Хриплинської сільської ради № 3-5/2006 від 27.07.2006 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викуплених приміщень (орієнтовна площа вказана 3, 39 га). Проект Фізична особа - підприємець Сітник Т. М. не виготовила, орендну плату не сплачувала. У серпні 2017 повідомлено Хриплинську сільську раду про те, що 03.08.2017 на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, громадянину ОСОБА_3 А ОСОБА_4 перейшло у власність нежитлове приміщення площею 1 280, 2 кв. м., а нежитлове приміщення площею 706, 1 кв. м. громадянину ОСОБА_5 Разом із цим, 20.10.2017 Хриплинській сільській раді направлено нотаріально посвідчену заяву директора ПВКФ "Сітник" ОСОБА_6 М ОСОБА_7 про надання згоди ОСОБА_2 на вилучення з постійного користування фірми земельної ділянки площею 2, 1090 га. Однак, на момент підписання даної заяви жодного нерухомого майна, розміщеного на даній землі у власності відповідача не було. На даний час власниками приміщень виробничих цехів є Сітник ОСОБА_8 та Кишинський В. М., попереднім власником приміщень виробничих цехів був ОСОБА_5 перед ним Фізична особа - підприємець Сітник Т. М., і т.д. Отже, ПВКФ "Сітник" взагалі будь-яких приміщень (будівель чи споруд) у власності на спірній земельній ділянці з 2002 року не мала. Станом на сьогоднішній день змін до Державного акту на постійне користування землею від 1994 внесено не було. Таким чином, земельна ділянка по вул. Тисменицька, 5 в с. Хриплин з 1994 року по травень 2019 року у встановленому законом порядку не сформована, кадастровий номер не присвоєний.

44. У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем земельного податку або орендної плати. Натомість міститься копія листа в. о. начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області Глушпенка В. М. про те, що кошти по земельному податку та орендній платі за землю в бюджет Хриплинської сільської ради від ПВКФ "Сітник" (код 13642384) за період з 2013 року по 01.06.2018 не поступали. Разом із тим, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про протилежне.

45. Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку про наявність правових підстав для припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою.

46. Стаття 155 Земельного кодексу України визначає відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок.

47. В силу частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

48. Відповідно до роз`яснень, викладених у абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87 - 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

49. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.08.2018 у справі № 362/884/16-ц зроблено висновок, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20.04.2016 № 6-2824цс15 та у постанові від 01.07.2015 у справі № 6-319цс15.

50. Так, у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15 зроблено висновок, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку .

51. Відповідно до статей 152, 155 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

52. У Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

53. Разом із тим, рішення та акти органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

54. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55, ст. 124 Конституції України.

55. Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

56. Таким чином, визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

57. Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, якими є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

58. Разом із тим, юридичні особи, набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб у визначеному законом порядку.

59. Приписами статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

60. Приписами статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

61. Відповідно до частини 6 статті 120 Земельного кодексу України, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

62. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

63 . Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, відповідно до якого таке надання здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

64. Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

65. Кожна сторона, згідно із статтею 74 Господарського кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

66. Наведеними приписами цивільного та земельного законодавства врегульовано процедуру одержання юридичними особами у власність та/або у постійне користування земель у зв`язку, в тому числі, з придбанням розташованих на таких землях об`єктів нерухомості. Позивачем доведено наявність своїх прав на землю у розумінні наведених норм, порушення їх прав відповідачем, а відтак необхідності їх захисту судом у визначений ними спосіб - припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею.

VI. Висновок суду.

67. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

VII. Судові витрати.

68. Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України врегульовано питання розподілу судових витрат. Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради до Приватної виробничо-комерційної фірми "Сітник" про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею - задовольнити.

2. Припинити Приватній виробничо-комерційній фірмі "Сітник" (вул. Тисменицька, 5, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код: 13642384) право постійного користування земельною ділянкою площею 3, 8 га, розміщеною по вул. Тисменицька, 5 в с. Хриплин Івано-Франківської міської ради.

3 . Визнати недійсним і скасувати Державний акт на право постійного користування землею Серії ІФ 15/4-000051 від 05.07.1994, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 51.

4. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Сітник" (вул. Тисменицька, 5, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код: 13642384) на користь Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради (вул. Берегова, 4-В, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, 76495, ідентифікаційний код: 04356432) - 3 842, 00 гривень (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок) судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повний текст рішення складено 22.05.2019.

Суддя В. В. Михайлишин