Рішення

від 23.05.2019 по справі 303/5403/16-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м.Мукачево Справа№303/5403/16-ц

2/303/1033/19

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕНТ

до відповідача ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмети іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2016 року публічне акціонерне товариство Банк Форум в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Форум Ларченко І.М. звернулося до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме домоволодіння - житловий будинок, загальною площею 82,8 кв.м., житловою - 41,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 (надалі - Предмет іпотеки), шляхом їх продажу з прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03.10.2008 року № 0578/08/26-СLZv в розмірі 71068,33 доларів США та 114939,92 грн.

Ухвалою суду від 28 березня 2019 року Публічне акціонерне товариство БАНК ФОРУМ замінено на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕНТ .

Позовні вимоги обґрунтовується посиланням на те, що в процесі цивільно-правової реалізації укладених між сторонами договору кредиту та іпотечного договору, зобов`язання відповідача перед банківською установою зі сплати кредиту та інших нарахувань залишилися невиконаними, тому з метою захисту порушених прав позивача мають бути задоволенні вимоги за предметом позову.

Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані також приписи ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 33, 39 Закону України Про іпотеку .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, оскільки заявив клопотання про розгляд справи без його участі та ухвалення судом рішення відповідно до заявлених позовних вимог (а.с. 116). Також 23 травня 2019 року на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі від ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕНТ , у яких вказано на наявність достатніх підстав для задоволення позову, з огляду на те, що сторони у кредитному договорі погодили нарахування процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості, тому банк мав право на нарахування процентів після винесення рішення про стягнення заборгованості. Також представник позивача просить визнати вимогу про дострокове погашення кредиту неналежним доказом, оскільки такий документ подано в копії, яка відповідним чином не засвідчена та не надіслана позивачу. Представник позивача наголосив також на тому, що у відповідності до п.п. 5.5 іпотечного договору іпотекодержатель вправі у будь-який час звернутися до суду за захистом своїх прав у встановленому законом порядку.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, натомість від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та відсутності відповідача. У задоволенні позову представник відповідача просив відмовити, з посиланням на те, що з 2012 року, тобто з моменту звернення банківської установи з вимогою про дострокове погашення заборгованості, змінено строк виконання кредитних зобов`язань, тому банк не мав права нараховувати позичальнику кредитних коштів відсотки за їх користування. Також представник позивача, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача за предметом позову.

Третя особа у судове засідання також не з`явилася, про причину неявки суд не повідомила.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, а також матеріали цивільної справи №303/783/13-ц (2/303/793/13), суд констатує наступне.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Відповідно до частини першої ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що 3 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним банком Форум , правонаступником якого є ПАТ Банк Форум (Статут, а.с. 16), (надалі - Банк) та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник) був укладений кредитний договір № 0578/08/26-СLZv (надалі - Кредитний договір, а.с. 11-12), на підставі якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування 45000 доларів США, строком до 02.10.2018 року, а Позичальник зобов`язалася щомісячно здійснювати погашення частини кредиту та процентів встановлених згідно з Договором.

25.05.2010 року між Банком та Позичальником були укладені Додаткові договори №1 та №2 до кредитного договору, за умовами яких сторони внесли зміни щодо погашення кредиту та процентів (а.с. 13).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_1 03.10.2008 був укладений також іпотечний договір (надалі - Іпотечний договір, а.с. 14-15), на підставі якого відповідач надав в іпотеку Банку Предмет іпотеки.

04.04.2012 ПАТ БАНК ФОРУМ було надіслано вимогу ОСОБА_2 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 03.10.2008 № 0578/08/26-СLZv, яка була отримана останньою 06.04.2012 (а.с. 72). Належним чином засвідчена копія вказаної вимоги долучена Банк Форум до матеріалів цивільної справи №303/783/13-ц (а.с. 12), яка досліджена судом.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить із того, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України ).

Разом з тим, за статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Поряд з цим, за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на обставини щодо неналежного виконання ОСОБА_3 ОСОБА_2 ) своїх зобов`язань за кредитним договором позивач вказує на те, що за нею станом на момент звернення до суду (09.09.2016) рахується заборгованість по сплаті тіла кредиту, нарахованих відсотків за його користування, а також нарахованих штрафних санкціях у вигляді пені та штрафу, а саме: 29617,17 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 741738,24 грн - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 11249,73 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 281740,45 гривень - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, 29395,44 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 736185,19 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 805,99 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 20185,37 грн - поточна сума заборгованості за нарахованими процентами, 38871,59 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 973507,63 грн - пеня з розрахунку 0,2% в день за простроченим кредитом та процентами та 5000,00 гривень - штраф за порушення умов п.3.3.7 Кредитного договору.

Передаючи на розгляд суду позов, який є предметом даного судового розгляду, позивач зазначив у ньому вимогу про звернення стягнення на Предмет іпотеки, який належить відповідачу в рахунок погашення кредитної заборгованості третьої особи по справі.

Отже, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних кредитних правовідносин між учасниками справи з метою встановлення підставності позовних вимог банківської установи у контексті із запереченнями відповідача.

Звертаючись до суду за захистом свого порушеного права, внаслідок неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, позивач просив звернути стягнення на предмети іпотеки.

У відповідності до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Правовими приписами ст.ст. 589, 590 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду.

Згідно з нормативним правилом, передбаченим ст. 33 Закону України Про іпотеку в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (частини перша та третя), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012 № 5 (надалі - Постанова №5) зазначено, що виключно позивачеві належить право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо).

Відповідно до п.5.1 Іпотечного договору (а.с. 14-15) Іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету Іпотеки у випадках, якщо сума наданого кредиту та/або проценти за користування ним, можливі неустойки й витрати не будуть сплачені у строки, встановлені Кредитом, та інших випадках, передбачених Кредитним договором, цим Договором та чинним законодавством України.

У разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за Кредитним договором, а вразі їх невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки (п. 5.2 Іпотечного договору).

З урахуванням вищезазначених норм законодавства та положень укладеного між сторонами Іпотечного договору, а також приймаючи до уваги те, що забезпечені за іпотекою зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором не виконанні, позивач вправі заявити вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, при визначенні розміру суми заборгованості, в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки суд враховує наступне.

На підставі заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 квітня 2013 року по справі №303/783/13-ц (справа 303/783/13-ц, а.с. 50-51) присуджено до стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк Форум заборгованість за кредитним договором №0578/08/26-CLZv від 03.10.2008 року в розмірі 428692,49 (чотириста двадцять вісім тисяч шістсот дев`яносто дві гривні 49 копійок) гривень, з яких: 86860,09 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 239789,04 грн. - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів; 75895,93 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 6155,97 грн. - поточна сума заборгованості за нарахованими процентами; 19991,45 - сума пені.

За таких обставин справи слід констатувати, що банківська установа звернувшись 11 лютого 2013 року (Справа 303/783/13-ц, а.с. 3) до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, використала право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних їй на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України , шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку та змінила порядок, умови і строк дії даного кредитного договору.

На час звернення з таким позовом (11.02.2013) вважається, що настав строк виконання Кредитного Договору в повному обсязі. Рішенням суду від 8 квітня 2013 року було засвідчено такі зміни.

У вищевказаному судовому рішенні заборгованість за кредитним договором №0578/08/26-CLZv від 03.10.2008 року була визначена у повному обсязі, що стверджується даними розрахунку заборгованості (справа 303/783/13-ц, а.с. 5-6), тому кредитор має право на отримання гарантій внаслідок неналежного виконання зобов`язання, у порядку визначеному частиною другою статті 625 ЦК України , а не шляхом донарахування процентів та пені за цим же кредитним договором та включення такої суми в суму заборгованості на погашення якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

При вирішенні справи суд приймає до уваги приписичастини четвертої 263 Цивільного процесуального кодексу України, в якій зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) висловлено правову позицію (яка продубльована в наступних за нею постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі № 675/869/16-ц, від 31 жовтня 2018 року по справі № 155/1315/15-ц та ін.) про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а права та інтереси кредитодавця в цих правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків і пені є безпідставним.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав , чи виконав не в повному обсязі ), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився.

Крім того, доводи представника позивача відносно права банківської установи нараховувати проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості не узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, які зазначені у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (п.п. 55, 91) .

Так, у вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду констатувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, тому неправомірним є нарахування процентів на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України , тобто до повного погашення заборгованості за кредитом.

У межах судового розгляду даної справи встановлено, що у лютому 2013 року банк скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав.

Разом з тим, з наданого по даній справі розрахунку (а.с. 5-10) вбачається, що з лютого 2013 року по 14.08.2016 року, банк продовжував нараховувати ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) проценти та пеню.

Враховуючи, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 квітня 2013 року по справі 303/783/13-ц стягнуто заборгованість за Кредитним договором, тобто змінено строк виконання зобов`язання, тому нарахування заборгованості по сплаті відсотків за кредитом, а також пені та штрафів, нормами цивільного законодавством не передбачено. У такому випадку кредитор має право на стягнення з позичальника коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України , однак позивач таких вимог не заявляв.

Таким чином, позивач втратив право нараховувати проценти, пеню та штрафи за кредитом, тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості саме в сумі 71068,33 доларів США є необґрунтованими. Натомість позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 в межах суми, визначеної рішенням суду від 8 квітня 2013 року та з урахуванням сум, визначених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, неспростовним та таким, що не підлягає доказуванню (частина четверта статті 82 Цивільного процесуального кодексу України) залишається встановлена сума заборгованості за Кредитним договором , яка зазначена в резолютивній частині рішення суду від 8 квітня 2013 року у розмірі 428692,49 (чотириста двадцять вісім тисяч шістсот дев`яносто дві гривні 49 копійок) гривень, з яких: 86860,09 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 239789,04 грн. - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів; 75895,93 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 6155,97 грн. - поточна сума заборгованості за нарахованими процентами; 19991,45 - сума пені.

В межах судового розгляду даної справи Банк вправі ставити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором в межах суми заборгованості, визначеної рішенням суду від 8 квітня 2013 року та вправі скористатися правовим механізмом, регламентованим частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, для відновлення свого порушеного права, внаслідок неналежного виконання Позичальником взятих на себе грошових зобов`язань.

По відношенню до спірної по справі ситуації слід також констатувати, що задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на майно у рахунок погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. За таких обставин наявність двох судових рішень - про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок її погашення не свідчить про подвійність стягнення із боржника.

Таким чином, за результатами судового розгляду справи, слід визнати підставними вимоги позивача про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором в межах суми заборгованості, яка вказана в заочному рішенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 квітня 2013 року по справі №303/783/13-ц.

Поряд з цим, відповідачем, в особі належним чином уповноваженого представника, заявлено клопотання про застосування до позовних вимог банківської установи строку позовної давності (а.с. 69, 125-128).

По відношенню до заявленого клопотання, у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України ).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України ).

Положеннями частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частин другої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також тоді, коли предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частиною першою статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Таким чином, часткове погашення заборгованості позичальником ( ОСОБА_2 ), шляхом здійснення платежів на часткове погашення процентів, не може вважатися підставою для переривання строку позовної давності, оскільки платежі у рахунок погашення заборгованості, визначеної судом станом на 8 квітня 2013 року, були здійснені під час примусового виконання судового рішення, що не може свідчити про добровільне визнання позичальником свого боргу. Переривання перебігу позовної давності можливе лише добровільними діями позичальника (квитанції, касові ордери тощо). Таких доказів матеріали справи не містять, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Що стосується вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів частини першої статі 33 Закону України Про іпотеку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 Іпотечного договору від 03.10.2008 року (а.с. 14-15), Іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету Іпотеки у випадках, якщо сума наданого кредиту та/або проценти за користування ним, можливі неустойки й витрати не будуть сплачені у строки, встановлені Кредитом, та інших випадках, передбачених Кредитним договором, цим Договором та чинним законодавством України.

У разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за Кредитним договором, а вразі їх невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки (п. 5.2 Іпотечного договору).

Так, 04.04.2012 ПАТ Банк Форум надіслав Позичальнику ( ОСОБА_2 .) вимогу про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором у 30-ти денний строк та із застереженням, що у разі невиконання вимоги, ПАТ БАНК ФОРУМ буде вимушено звернути стягнення на заставлене майно. Дана вимога була отримана ОСОБА_2 06.04.2012. (справа 303/783/13-ц, а.с. 12 зворот).

Таким чином, знаючи, що зобов`язання за кредитним договором не виконано, Банк, починаючи з 7 травня 2012 року (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі) мав право звернутися з вимогою про стягнення заборгованості та/або з вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини другої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.

Тобто, звернувшись у лютому 2013 року з позовом до ОСОБА_2 ПАТ Банк Форум перервав строк позовної давності на вимогу про стягнення заборгованості, а не щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, перебіг позовної давності у позивача для звернення до суду з вказаним позовом почався з 07.05.2012, тому банківська установа вправі була реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки протягом трьох років з настання вищевказаної дати (до 07.05.2015 включно). Однак із такими вимогами позивач звернувся до суду лише 9 вересня 2016 року, внаслідок чого пропустив строк позовної давності.

По відношенню до вказаного, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 05 липня 2017 по справі №6-3116цс16, в якій було зазначено, що пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.

Також, суд зазначає, що заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України , не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення 22 листопада 2018 року первісним і новим кредиторами договору про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки для ТОВ Фінансова компанія ІНВЕНТ строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для ПАТ Банк Форум .

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2019 року по справі №523/10225/15-ц.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку із спливом строків позовної давності.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати по справі у сумі 41375,35 грн. (судовий збір, а.с. 1) відповідно до частин першої, другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України слід покласти на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 129, 129 1 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕНТ - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору в сумі 41375 (сорок одна тисяча триста сімдесят п`ять) гривень 35 копійок покласти на позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

5 . Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвент (01010 м. Київ, вул. Московська, 8-Б, код юридичної особи 41361814).

Відповідач : ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ).

Представник відповідача : ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 ).

Суддя В.В. Кость