Ухвала

від 22.05.2019 по справі 914/336/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.05.2019 р. Справа № 914/336/19

місто Львів

За позовом:заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради, до відповідача:фізичної особи - підприємця Сазонова Сергія Вікторовича , третя особа:товариство з обмеженою відповідальністю "Трускавець Апартмент", про: звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу самочинно встановлених тимчасових споруд. Суддя Рим Т.Я. Секретар судового засідання Кушта А.М. За участю представників: прокуратури:Леонтьєва Наталія Теодорівна, позивача:не з`явився, відповідача:Старенький Остап Степанович - адвокат, третьої особи:не з`явився. Судові процедури.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради до фізичної особи - підприємця Сазонова Сергія Вікторовича про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу самочинно встановлених тимчасових споруд. Ухвалою від 25.02.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2019. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд, за наявності правових підстав, постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду. В ході підготовчого провадження відповідач у відзиві на позов заявив про залишення позову без розгляду, оскільки прокурором не підтверджено підстав звернення до суду в інтересах держави. Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне проаналізувати підстави звернення прокурора з позовною заявою.

Аргументи сторін.

Правова позиція прокурора.

Прокурор, звернувшись із позовом до суду, а також у відповіді на відзив надав власне обґрунтування підстав звернення до суду в інтересах держави. При цьому прокурор керується статтею 131 1 Конституції України, частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та виходить з такого:

1) спір зачіпає економічні та суспільні інтереси держави у сфері комунальної власності, інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель;

2) інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод певного органу, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи;

3) орган місцевого самоврядування та орган державного контролю неналежно здійснювали захист відповідних інтересів держави;

4) вказане спричиняє виникнення підстав для представництва прокуратурою держави в суді з метою захисту її інтересу.

Прокурор звертає увагу, що згідно положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод умовою виправданості втручання у права, є те, що воно має бути передбачене законом (див. рішення Європейського суду з прав людини "Tolstoy, Miloslavsky v. The United Kingdom" від 13.07.1995, заява № 18139/91, пункт 37). Другою умовою виправданості є те, що втручання має переслідувати законну мету. Третьою умовою є те, що обмеження повинно бути "необхідним у демократичному суспільстві" (рішення "Saviny v. Ukraine" від 18.12.2008, заява № 39948/06, пункт 47).

Існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Menchinskaya v. Russia" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив позицію, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Заперечення відповідача.

Прокурор не має права на представлення інтересів держави в цій справі, оскільки:

1) захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор;

2) законодавством передбачено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на звернення до суду з позовом щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок;

3) прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності;

4) в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Трускавецька міська рада та головне управління Держгеокадастру у Львівській області неналежним чином виконують свої повноваження. Сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави;

5) у разі недоведення прокурором факту нездійснення або неналежного здійснення органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави, прокурор не має повноважень на таке представництво.

Відповідач послався на практику Європейського суду з прав людини у справах "Gregorio de Andrade v. Portugal" (рішення від 14.11.2006, заява № 41537/02, пункт 38) "Ferreira Alves v. Portugal" (рішення від 21.06.2007, заява № 25053/05, пункт 38), "Menchinskaya v. Russia" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункти 35, 38, 39), "Korolev v. Russia, № 2" (рішення від 01.04.2010, заява № 5447/03). Зокрема, втручання прокурора у розгляд справи може завдати шкоди принципу рівності сторін.

Пояснення позивача.

Трускавецька міська рада надіслала до суду клопотання (а.с. 149-150), у якому зазначила, що вона вживала заходи щодо демонтажу тимчасових споруд та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Зокрема, позивач звертався в Трускавецьке ВП ГУНП у Львівській області для встановлення особи, яка встановила оспорювані тимчасові споруди та відкриття кримінального провадження за статтею 197-1 Кримінального кодексу України. Постановою Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУ Національної поліції у Львівській області, однак 30.01.2019 закрито провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України.

При розгляді звернення позивача, поліція залучила управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Порушника притягнуто до адміністративної відповідальності, складено приписи щодо ліквідації порушення земельного законодавства. Після вчинення вказаних заходів Головне управління Держгеокадастру у Львівській області скерувало матеріали перевірки позивачу для прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Керуючись абзацом 9 статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", абзацом 12 пункту 5-1 Положення про Державну Службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства були повернуті в Головне управління Держгеокадастру у Львівській області для виконання заходів у відповідності до наданих йому повноважень, а саме - для звернення до суду з позовом щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Крім того, виконавчий комітет Трускавецької міської ради рішенням від 28.12.2018 № 286 затвердив акт визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 06.11.2018, згідно з яким відповідачу нараховано збитки за фактичне використання оспорюваної земельної ділянки. Відповідач сплатив 02.04.2019 до місцевого бюджету 25'399,50 грн. Вказані обставини позивач підтвердив доказами (а.с. 151-153).

Фактичні обставини справи.

Здійсненні Держгеокадастром заходи.

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - Держгеокадастр) 27.12.2017 склало акт № 832-ДК/927/АП/09/01/-17 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки (далі - Акт від 27.12.2017) (а.с. 23). Актом від 27.12.2017 зафіксовано, що громадянин Сазонов Сергій Вікторович самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 0,0150 га на АДРЕСА_1 , шляхом встановлення тимчасових споруд торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності із земель комунальної власності Трускавецької міської ради. Категорія - землі оздоровчого призначення площею 0,0137 га, землі житлової та громадської забудови площею 0,0013 га. Вказаним порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Держгеокадастр 04.01.2018 склав акт № 832-ДК/351/АО/10/01/-18 обстеження земельної ділянки (далі - Акт обстеження від 04.01.2018) (а.с. 24-26). Вказаним актом зафіксовано, що обстежувана самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,0150 га знаходиться на території Трускавецької міської ради на АДРЕСА_1 та використовується фізичною особою - підприємцем Сазоновим С.В. для обслуговування тимчасових споруд торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності. В акті здійснено запис про отримання його примірника відповідачем.

Держгеокадастр 04.01.2018 виніс припис № 832-ДК/0301Пр/03/01/-18 (далі - Припис від 04.01.2018) (а.с. 27), яким відповідача зобов`язано в 30-ти денний строк усунути порушення вимог земельного законодавства. Відповідач отримав зазначений припис особисто 04.01.2018, що підтверджується його підписом на приписі.

Держгеокадастр 04.01.2018 склав протокол про адміністративне правопорушення № 832-ДК/0317П/07/01/-18 (а.с. 28). В протоколі зазначено, що самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки є порушенням статей 125 та 126 Земельного кодексу України та тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом "б" статті 211 Земельного кодексу України. Відповідач зазначив у протоколі, що тимчасові споруди встановлені в межах земельної ділянки, яка була в оренді і на основі попереднього погодження.

Держгеокадастр 11.01.2018 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення № 832-ДК/0284По/08/01/-18 (а.с. 29-30), якою визнало відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 850,00 грн.

Держгеокадастр 11.01.2018 надіслав відповідачу вимогу щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності в сумі 778,80 грн. (а.с. 37-39).

Відповідач 26.01.2018 перерахував на рахунок Держгеокадастру 850,00 грн. штрафу та 778,80 грн. заподіяної шкоди, що підтверджується фіскальними чеками (а.с. 40-41).

Держгеокадастр 21.03.2018 склав акт № 230-ДК/111/АП/09/01/-18 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки (далі - Акт від 21.03.2018) (а.с. 31-32). Актом від 21.03.2018 зафіксовано, що громадянин Сазонов Сергій Вікторович не виконав Припис від 04.01.2018. Відповідач отримав вказаний акт 21.03.2018, що підтверджується його підписом на акті.

Держгеокадастр 21.03.2018 виніс припис № 230-ДК/0037Пр/03/01/-18 (далі - Припис від 21.03.2018) (а.с. 33), яким відповідача зобов`язано в 30-ти денний строк усунути порушення вимог земельного законодавства. Відповідач отримав зазначений припис особисто 21.03.2018, що підтверджується його підписом на приписі.

Держгеокадастр 21.03.2018 склав протокол про адміністративне правопорушення № 230-ДК/0039Пр/07/01/-18 (а.с. 34). В протоколі зазначено, що громадянин Сазонов Сергій Вікторович не виконав Припис від 04.01.2018, що тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та частиною 1 статті 144 Земельного кодексу України. Відповідач отримав примірник протоколу, що підтверджується його підписом.

Держгеокадастр 26.03.2018 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення № 230-ДК/0044По/08/01/-18 (а.с. 35), якою визнало відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 255,00 грн. Відповідач отримав вказану постанову, що підтверджується його підписом.

Відповідач 12.04.2018 перерахував на рахунок Держгеокадастру 255,00 грн. штрафу, що підтверджується фіскальними чеком (а.с. 42).

Держгеокадастр 26.06.2018 склав акт № 493-ДК/441/АП/09/01/-18 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки (далі - Акт від 26.06.2018) (а.с. 36). Актом від 26.06.2018 зафіксовано, що громадянин Сазонов Сергій Вікторович не виконав Припис від 21.03.2018. Відповідач отримав вказаний акт, що підтверджується його підписом на акті.

Держгеокадастр 10.12.2018 звернувся до Дрогобицької місцевої прокуратури з проханням вжити заходів прокурорського реагування для усунення порушення відповідачем законодавства (а.с. 22).

Здійснені Трускавецькою міською радою заходи.

Дрогобицька місцева прокуратура звернулася з листом від 14.01.2019 (а.с. 43) до міського голови міста Трускавця, де просила надати інформацію про орендаря оспорюваної земельної ділянки, підстав розміщення на оспорюваній земельній ділянці тимчасових споруд та вжитих міською радою заходів щодо демонтажу таких тимчасових споруд.

Міський голова міста Трускавця надіслав Дрогобицькій місцевій прокуратурі відповідь від 17.01.2019 (а.с. 44), у якій зазначив, що орендарем земельної ділянки площею 0,1225 га землі по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ) є товариство з обмеженою відповідальністю "Трускавець Апартментс".

Так, Трускавецька міська рада та товариство з обмеженою відповідальністю "Трускавець Апартментс" уклали договір оренди землі від 26.01.2018 (а.с. 45-47). Відповідно до пунктів 1, 2, 4 та 6 вказаного договору орендодавець (Трускавецька міська рада, позивач у справі) надає, а орендар (товариство з обмеженою відповідальністю "Трускавець Апартментс", третя особа у справі) приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення 06.01 для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (для обслуговування споруд), категорія земель - землі оздоровчого призначення, яка знаходиться в місті Трускавці по вулиці АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 . В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1225 га. Земельна ділянка передається в оренду разом з тимчасовими спорудами, встановленими без дозвільних документів. На земельній ділянці, яка передається в оренду, знаходяться тимчасові споруди, встановлені без дозвільних документів, що може перешкоджати її ефективному використанню за цільовим призначенням.

Право власності позивача та право оренди третьої особи на земельну ділянку площею 0,1225 га по АДРЕСА_1 підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 52-54).

Тимчасові споруди за вказаною адресою розміщені самовільно без дозвільних документів частково на земельній ділянці Трускавецької міської ради, що не надані в оренду, а частково на земельній ділянці, що перебуває у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавець Апартментс".

З метою вжиття заходів для демонтажу тимчасових споруд та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки Трускавецька міська рада зверталась до правоохоронних органів щодо встановлення особи, яка встановила відповідні тимчасові споруди та відкриття кримінального провадження за статтею 197 Кримінального кодексу України.

Постановою Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області про закриття кримінального провадження від 30.01.2018 (а.с. 50-51) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017141190000056 від 05.09.2017 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Держгеокадастр вжив низку заходів до усунення порушення вимог земельного законодавства, після чого матеріали перевірки були скеровані Трускавецькій міській раді для прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою. Враховуючи, що відповідна земельна ділянка використовується без документів, що посвідчують право користування нею, міська рада не мала підстав для прийняття рішення про припинення права користування такою земельною ділянкою. Зважаючи на зазначене, міська рада повернула Держгеокадастру матеріали перевірки для звернення до суду з позовом щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки у стан, який був до встановлення тимчасових споруд.

Крім того, як вже вище зазначено, виконавчий комітет Трускавецької міської ради рішенням від 28.12.2018 № 286 (а.с. 151) затвердив акт визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 06.11.2018 (а.с. 152), згідно з яким відповідачу нараховано збитки за фактичне використання оспорюваної земельної ділянки. Відповідач сплатив 02.04.2019 до місцевого бюджету 25'399,50 грн. (а.с. 153).

При постановленні ухвали суд керувався таким.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 1 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Стосовно наявності інтересу держави.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак суд констатує, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Згідно з частиною 1 статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Частинами 1 та 2 статті 2 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Правовідносини щодо користування землями комунальної власності повинні відповідати встановленим правилам. Дотримання чинного законодавства під час користування землями комунальної власності є запорукою дотримання прав територіальної громади та належного регулювання земельних відносин, що безсумнівно становить суспільний інтерес та інтерес держави.

Стосовно виключності випадку представництва прокурором інтересів держави у справі .

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

У цій справі прокурор заявив про наявність відповідного органу - Трускавецької міської ради, яку він визначив позивачем у справі.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. В силу статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту "є" абзацу 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Як встановив суд, Трускавецька міська рада вчиняла заходи щодо захисту власних інтересів у цій сфері. Зокрема, зверталася до правоохоронних органів, до Держгеокадастру, стягнула з відповідача збитки.

Однак прокурор вважає, що позивач неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави. З цього приводу слід зазначити, що прокурор не підтвердив жодними доказами неналежне здійснення позивачем своїх повноважень щодо захисту інтересів держави. Зокрема, суду не надано жодної інформації стосовно розслідування службової недбалості, вироків суду щодо службових осіб позивача, доказів накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб позивача, за невиконання чи неналежне виконання ними службових обов`язків тощо. До такого висновку Верховний Суд дійшов у справі № 927/246/18. Сама по собі незгода прокурора з діями, які вчиняє міська рада, не свідчить про те, що міська рада неналежним чином здійснює свої повноваження.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належних суб`єктів владних повноважень, які можуть і бажають захищати інтереси держави. Аналогічну позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах № 924/1237/17, № 910/4345/18, № 925/226/18

Зважаючи на вказане, прокурор не обґрунтував підстав для звернення з позовною заявою. Крім того, прокурор не зазначив жодних причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Що стосується посилання сторін на практику Європейського суду з прав людини, то в цій частині суд керується таким.

В першу чергу, суд звертає увагу, що до основних завдань прокуратури в Україні належить діяльність у кримінально-правовій сфері: підтримання публічного обвинувачення в суді; організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку (стаття 131-1 Конституції України). Роль прокурора, можливість його втручання у приватно-правові відносини є обмеженою в демократичному суспільстві. Саме тому чинне законодавство, як уже було зазначено вище, дозволяє таке втручання у виняткових випадках.

Потрібно звернути увагу, що в матеріалах справи міститься постанова слідчого СВ Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області від 30.01.2018, якою закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017141190000056 від 05.09.2017 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Матеріали справи не містять доказів незгоди прокурора з цією постановою.

Між Трускавецькою міською радою та відповідачем не існує публічно-правових відносин (в контексті цієї справи). Тому міська рада як власник земельної ділянки управі захистити своє порушене право у спосіб, передбачений Цивільним кодексом України. Проте міська рада не скористалася таким способом захисту, як звільнення земельної ділянки, натомість обравши інший спосіб захисту своїх прав - відшкодування завданої шкоди.

Посилання прокурора на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (захист права власності) та застосування трискладового тесту суд вважає нерелевантним до цієї справи. Адже сама по собі участь прокурора у господарському процесі, що є предметом аналізу, не втручається у гарантоване право власності. В цьому контексті суд аналізує таку участь в контексті дотримання певних матеріальних прав за статтею 6 Конвенції: право на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом, право на змагальний процес, право на рівноправність сторін. З огляду на це суду потрібно проаналізувати участь прокурора у цій справі саме за такими гарантіями.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ звертає увагу на те, що сам по собі той факт, що дії прокурорів спрямовані на охорону державних інтересів, не можна трактувати як надання їм правового статусу незалежних і неупереджених учасників процесу (див., наприклад, ZLНNSAT, SPOL. S R.O. v. BULGARIA , no. 57785/00, § 78, 15 June 2006; MERIT v. UKRAINE , no. 66561/01, §63, 30 March 2004).

Як прокурор, так і відповідач у своїх заявах посилалися на рішення ЄСПЛ у справі "Менчинська проти Росії" (MENCHINSKAYA v. RUSSIA, no. 42454/02, 15 January 2009). У цій справі ЄСПЛ, серед іншого, посилався на Резолюцію Парламентської асамблеї РЄ № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" та встановив, що при певних обставинах участь прокурора на стороні особи, яка бере участь у справі, може бути оправданою, зокрема, інтересами захисту прав вразливих груп населення - дітей, інвалідів і т.ін., які не здатні захистити свої інтереси самостійно, або коли численні громадяни постраждали від відповідних правопорушень, або в тих випадках, де необхідно захищати інтереси держави ( MENCHINSKAYA v. RUSSIA , no. 42454/02, § 35, 15 January 2009; KOROLEV v. RUSSIA (no. 2) , no. 5447/03, § 33, 1 April 2010).

Прикметно, що в цій справі ("Менчинська проти Росії") прокурор оскаржив рішення суду першої інстанції на тій підставі, що цей суд неправильно застосував норми цивільного права при вирішенні трудового спору. Проте на думку ЄСПЛ у справі були відсутніми особливі обставини, які б оправдували втручання прокурора, а таке втручання позбавило судовий процес ознак справедливості та порушило принцип рівноправності сторін. При цьому варто наголосити, що прокурор не брав участі в засіданнях суду апеляційної інстанції, а заявниця отримала такий протест та скористалася можливістю надати свої заперечення ( MENCHINSKAYA v. RUSSIA , no. 42454/02, § 12-13, 15 January 2009). Відповідно, ЄСПЛ у цій справі визнав сам факт участі прокурора на стороні опонента при розгляді цивільного позову заявниці порушенням принципу рівноправності сторін.

Повертаючись до господарської справи, потрібно відзначити, що держава в особі відповідних органів перевірила наявність в діях відповідача ознак складу злочину, проте таких не виявила. Відповідний орган місцевого самоврядування, який здійснює свої повноваження на власний розсуд, обрав власну лінію поведінки стосовно захисту своїх прав та реалізував її (відшкодування шкоди відповідачем). З поведінки позивача в цьому судовому процесі не вбачається заінтересованість, адже позивач з проведених чотирьох засідань був присутнім лише в одному. Позивачем подано до суду лише клопотання (а.с. 149-150), в якому повідомлено про певні фактичні обставини.

З урахуванням наведеного вище, суд робить висновок про те, що прокурором не доведено винятковості у представленні інтересів держави шляхом подання такого позову, а участь прокурора на стороні однієї зі сторін, які є рівноправними, порушує принцип рівності. Зазначене не дає підстав для звернення до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Керуючись статтями 53, 226 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради до фізичної особи - підприємця Сазонова Сергія Вікторовича про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу самочинно встановлених тимчасових споруд залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 24.05.2019.

Суддя Рим Т.Я.