Рішення

від 15.05.2019 по справі 916/2828/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2828/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу № 916/2828/18

за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області

про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

за участю представників :

від позивача Зарецький І.Г. ордер

від відповідача ОСОБА_1 . ордер

Суть спору: Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі за текстом - АТ Райффайзен Банк Аваль , Банк) звернулось до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (далі за текстом -Фонд) з позовом, в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог за вх.№5373/19 від 19.03.2019р., просить господарський суд Одеської області:

- визнати за АТ Райффайзен Банк Аваль право іпотеки на не житлові приміщення офісу, розташовані за адресою: м. Одеса АДРЕСА_1 17, номер об`єкта в РПВН 7790248, що належить на праві власності Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17.05.2007р. у сумі 541 853,99 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення офісу, розташовані за адресою: м АДРЕСА_1 17, номер об`єкта в РПВН 7790248, що належать на праві власності Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою ніж 8 388 878,00 грн.

- стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на корить АТ Райффайзен Банк Аваль витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн.

14.02.2019р. за вх.№2-714/19 господарським судом одержано заяву про застосування строків позовної давності, у якій відповідач стверджує, що 17.05.2007р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 014/0027/82/74937, за яким банк надав останній кредит у розмірі 395 964 дол. США. В цей же день, між позивачем та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно якого останні прийняли на себе зобов`язання відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_2 за кредитним договором. 22.05.2007р. у якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого, для забезпечення зобов`язання, які виникають з кредитного договору, Лапіною ОСОБА_5 було передано в іпотеку банку нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . У листопаді 2007р. Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області було проведено тендер із закупівлі нерухомого майна (службового приміщення). Протоколом засідання тендерного комітету управління було визнано переможцем тендера ОСОБА_4 (іпотекодавець, майновий поручитель). 05.12.2007 р. між відповідачем та ОСОБА_4 було укладено письмовий договір купівлі-продажу нерухомого майна (службового приміщення) квартири АДРЕСА_3 . Відповідно акту прийому-передачі наведеного нерухомого майна, ОСОБА_4 передала відповідачу наведену квартиру. Однак, після підписання наведених документів, ОСОБА_4 відмовилась від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2007р. наведений договір купівлі-продажу нерухомого майна було визнано дійсним, за відповідачем зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Після цього, наведена квартира була переведена з житлового фонду в нежитловий, збільшено її загальну площу та зареєстровано право власності. У зв`язку із невиконанням боржником та поручителями (іпотекодавцем) умов основного договору, 06.05.2011р. банк звернувся до суду. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 23.07.2013 року по справі №2/1522/7718/11, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.05.2014 року, позов Банку було задоволено та солідарно стягнуто суму боргу за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Таким чином, до відповідача перейшли усі права та обов`язки ОСОБА_4 як до нового власника майна, що було передано в іпотеку. Враховуючи, що ОСОБА_4 була майновим поручителем та іпотекодавцем, (права та обов`язки якої, перейшли до Відповідача як до власника майна), а банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості у 2011 році (вважає цю дату з якої позивач дізнався про порушене право), позивачем було пропущено строк звернення до суду з вимогою про визнання права іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки. Окрім того, з рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23.07.2013 року по справі № 2/1522/7718/11 вбачається, що відповідачами ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 ) не було виконано вимогу банку. Тобто, рішенням суду констатовано наявність вимоги наведеним особам. Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, Банк (кредитор) відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання. Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора (Банку) у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання. Отже, Банк міг пред`явити позов до іпотекодавця (в даному випадку, відповідача) протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання та звернення Банку до суду.

Окрім того, на підтвердження своєї позиції щодо пропуску строку позовної давності позивачем, відповідачем надано до суду письмові пояснення за вх.№5334/19 від 19.03.2019р., та письмові пояснення щодо початку строку позовної давності за вх.№8190/19 від 24.04.2019р.

У відзиві на позов за вх.№3070/19 від 14.02.2019р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що відповідач жодним чином не порушує права та інтереси позивача, що відповідач визнає перехід до нього всіх прав та обов`язків іпотекодавця ОСОБА_4 , як до нового власника майна, що було передано в іпотеку, а також з посиланням на те, що позивачем пропущений строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

11.03.2019р. за вх. № 4755/19 господарським судом одержані заперечення проти заяви про застосування строків позовної давності, в яких позивач посилається на те, що він не був повідомлений про укладення договору купівлі-продажу іпотечного майна, від 05.12.2007р. не був залучений до розгляду цивільної справи в рамках якої було ухвалено рішення Приморським районним судом м. Одеси від 11.12.2007р., яким наведений договір купівлі-продажу іпотечного майна Банку визнано дійсним й за Відповідачем зареєстровано право власності на іпотечне майно Банку в КП БТІ, а відомості про реєстрацію права власності за Відповідачем на спірну квартиру були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно лише 22.08.2017р., що вбачається із Інформаційної довідки №148838081. Банк не знав і не міг знати, що право власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , є іпотекою Банку, було перереєстровано за Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області, адже відомості про це були розміщені на загальнодоступному реєстрі лише 22.08.2017р. Таким чином, з огляду на невиконання Позичальником та Поручителями своїх зобов`язань за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17.05.2007р. в межах трирічного строку з дати (31.10.2017р.), коли Банк дізнався про нового власника предмета іпотеки, 14 грудня 2018 року Банк був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, але вже до нового власника іпотечного майна, а саме до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області. Отже, оскільки Банк дізнався про нового власника іпотечного майна 31.10.2017р., і відповідно до ст. 257 ЦК України, граничною датою спливу строку позовної давності є аж 31 жовтня 2020 р., який очевидно ще не настав. Так, додержуючись строку у межах якого Банк має законне право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, Банком у грудні 2018 року було подано даний позов до суду.

Представник позивача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та запереченнях. Окрім того, представник відповідача надав до суду промову на судові дебати за вх.№9533/19 від 15.05.2019р.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 15.05.2019р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

17.05.2007р. між ВАТ Райффайзен Банк Аваль (кредитор) і ОСОБА_2 (позичальник) укладений кредитний договір №014/0027/82/74937, згідно з яким кредитор надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 395 964 дол. США, а Позичальник зобов`язується належним чином використати та повернути Кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та Тарифів Банку та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до умов п.1.2. договору кредит надається на строк 120 місяців з 17.05.2007р. по 17.05.2017р. (включно) згідно Графіку надання кредиту (додаток 1 до договору).

Відповідно до умов п.1.3. договору погашення кредиту здійснюється Позичальником згідно Графіку погашення кредиту (додаток 2 до договору) в розмірі 1/120 від суми ліміти отриманого кредиту згідно п.1.1. цього договору, погашення процентів (відсотків) за користування кредитом здійснюється щомісячно.

У п.1.4. договору встановлено, що процентна ставка за користування кредитом складає 13,75 відсотків річних.

Згідно з умовами п.6.5. договору Кредитор має право вимагати дострокове погашення Позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках не виконання Позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених цим договором.

Таке дострокове погашення повинно бути здійснене Позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання Позичальнику відповідного повідомлення від Кредитора з вимогою дострокового погашення.

У випадку порушення Позичальником своїх зобов`язань за договором, у т.ч. у випадку невиконання Позичальником зобов`язань з дострокового погашення заборгованості відповідно до умов Договору, кредитор має право без утримання додаткової письмової згоди Позичальника за власним вибором звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь яким способом, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріусу, або одержати відшкодування майна Позичальника, або звернутися до поручителів/майнових поручителів, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов відповідних договорів, що забезпечують зобов`язання Позичальника за Договором.

22.05.2007р. між ВАТ Райффайзен Банк Аваль (іпотекодержатель) і громадянкою України ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладений іпотечний договір, який 22.05.2007р. посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №У-183, та згідно з яким забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014/0027/82/74937 від 17.05.2007р., укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_2 , а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому (майбутньому) за умовами якого іпотекодавець зобов`язується перед іпотекодержателем повернути суму кредиту у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

У відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання Іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого за нижчевказаних умовах.

У п.1.2. іпотечного договору встановлено, що предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира під АДРЕСА_2 що знаходиться за АДРЕСА_1 , яка складається з: 1-підвал; І поверх: 1 а-коридор,2-житлова, 3,6-холл, 5-сходова ступені, 4-кухня, 6а-підсобне, 7-туалет;ІІ поверх: 1-сходові ступені, 4а, 2а, 3а, 9, 10-житлові, 5а-гардеробна, 6б, 8-ванна, 7а-коридор; масандра: 1а-зимовий сад, 3а-ванна, 4а-коридор, 2б-житлова, загальною площею 395,9 кв.м., житловою - 155,1 кв.м. (далі - предмет іпотеки), який належить ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності (серія НОМЕР_1 ), виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.12.2006р., зареєстрованого КП „ОМБ ТІ та РОН» в реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису 755 в книзі 637пр-84, реєстраційний номер: 7790248.

Згідно з умовами п.3.1.4. іпотечного договору у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов`язань за цим або Боржником за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно пере усіма іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до умов п.5.1. іпотечного договору у разі порушення Іпотекодавцем та/або Боржником основного зобов`язання, умов кредитного договору або умов цього договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий звіт порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

У п.5.3. іпотечного договору встановлено, що Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором забезпеченого цієї іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем та/або Боржником обов`язків, встановлених цим догом або кредитним договором.

У п.5.4. іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотеко держателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку ; згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. При цьому витрати іпотекодержателя, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням зверненням стягненням га предмет іпотеки, а також забезпечується цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню іпотекодержателю в повному обсязі.

Відповідно до умов п.5.6. іпотечного договору право вибору способу задоволення вимог Іпотекодержателя встановлених п.5 цього договору належить ОСОБА_7 .

22.05.2007р. до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис про вищевказану іпотеку, про що свідчить відповідний Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №12631790

Також 22.05.2007р. відповідний реєстраційний запис щодо обтяження нерухомого майна за вищевказаною іпотекою внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, про що свідчить відповідний Витяг №12631688.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2007р. у справі №2-10109/2007, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 06.09.2018р., задоволено позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області до ОСОБА_4 та визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (службового приміщення) квартири АДРЕСА_3 що АДРЕСА_1 . Одесі від 05.12.2007р., укладений між ОСОБА_4 та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області.

За Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області визнано право власності на нерухоме майно (службове приміщення) квартиру АДРЕСА_3 .

Згідно з Технічним паспортом, який розроблений КП „Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 05.03.2008р. на квартиру АДРЕСА_5 повністю переобладнана в офісне приміщення та збільшено загальна площа на 36,4 кв.м.

Згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №148838081 від 10.12.2018р., 08.02.2012р. до реєстру внесено запис про державну реєстрацію права власності за Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області на нежитлові приміщення офісу, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 432,3 кв.м., житловою площею 155,1 кв.м., реєстраційний номер майна НОМЕР_2 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2013р. у справі №2/1522/7718/11, яке ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.05.2014р. залишено без змін, задоволено позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено та з ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції солідарно стягнуто суму заборгованості в розмірі 541 853 дол. США 99 центів, що за курсом НБУ складає 4 289 424, 55 грн., що включає в себе: суму заборгованості за кредитом - 316 771,20 доларів США, що за курсом НБУ складає 2 507 624,17 гривень; суму заборгованості за відсотками - 59 348,44 доларів США, що за курсом НБУ складає 469 814,12 гривень; суму пені за прострочення тілу кредиту - 76 622,76 доларів США, що за курсом НБУ складає 606 561,09 гривень; суму пені за прострочення відсотків по кредиту - 89 111,59 доларів США, що за курсом НБУ складає 705 425,16 гривень.

При цьому, у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2012р. у справі №2/1522/7718/11 встановлено, що відповідачі порушили умови повернення суми кредиту, відсотків річних за користування кредитом та інших платежів згідно умов, положень та графіку погашення кредиту, а також не виконали вимогу банку щодо погашення заборгованості, яка за розрахунком Банку станом на 24.09.2010р. становить 541 853,99 доларів США, що за курсом НБУ складає 4 289 424,55 грн. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є поручителями за відповідними договорами поруки, які укладені з Банком у якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_8 за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17.05.2007р.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.03.2015р. у справі №522/495/14-ц ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову до ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції про визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та іпотеки. При цьому, у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 26.03.2015р. у справі №522/495/14-ц встановлено, що 01.03.2009р. Банк звернувся до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з вимогою про повне дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, а також до ОСОБА_3 від 03.08.2009р.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2016р. у справі №522/6949/15-ц задоволений позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції до ОСОБА_4 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17.05.2007р., яка станом на 30.03.2015р. становить 2530179,64 дол. США, що еквівалентно 59 314 052,48 грн., з яких 314 536,71 доларів США, що еквівалентно 7 373 566,15 грн. - заборгованість за кредитом; 255 453,3 доларів США, що еквівалентно 5 988 496,62 грн. - заборгованість за відсотками; 1 960 189,60 доларів США, що еквівалентно 45 951 989,72 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків, звернуто стягнення на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.05.2007р., а саме на квартиру №18 загальною площею 395,9 кв.м. АДРЕСА_6 жилою площею 155,1 кв.м. АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.12.2006р. шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на всі види майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

09.08.2017р. до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області /код ЄДРПОУ 25914698/ за рішенням засновників, про що свідчить відповідний витяг з реєстру. Також вказаний витяг свідчить, що правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області являється Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області /код ЄДРПОУ 41322052/.

22.08.2017р. за Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області зареєстровано право власності на не житлові приміщення офісу, загальною площею 432,3 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_1 номер об`єкта НОМЕР_2 .

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.

Як вище встановлено господарським судом, на підставі укладеного з ОСОБА_4 іпотечного договору від 22.05.2007р. Банк є іпотекодержателем нерухомого майна: квартири під АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 загальною площею 395, 9 кв.м., житловою площею 155,1 кв.м. (далі - предмет іпотеки).

При цьому, на момент укладення з Банком іпотечного договору ОСОБА_4 була власником предмету іпотеки на підставі відповідного Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.12.2006р. серія ЯЯЯ 362348.

У реєстрі прав власності на нерухоме майно предмет іпотеки зареєстровано під номером НОМЕР_2 .

05.12.2007р . нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору від 22.05.2007р., було відчужено ОСОБА_4 шляхом укладення з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на професійних захворювань України в Одеській області договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2007р. у справі №2-10109/2007 задоволено позов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на професійних захворювань України в Одеській області.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (службового приміщення) квартири АДРЕСА_3 від 05.12.2007р., укладений між ОСОБА_4 та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області.

Визнано право власності за Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на професійних захворювань України в Одеській області на нерухоме майно (службове приміщення) квартиру АДРЕСА_3 .

Згідно з ч.1 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, що була чинною станом на 11.12.2007р., рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

30.06.2017р. на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2007р. у справі №2-10109/2007 Банком було подано апеляційну скаргу.

Згідно з ч.1 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, що була чинною станом на 30.06.2017р., рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 06.09.2018р. за наслідками розгляду апеляційної скарги Банку рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2007р. у справі №2-10109/2007 залишено без змін, а апеляційну скаргу Банку - без задоволення.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.273 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, що була чинною станом на 06.09.2018р., рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2007р. у справі №2-10109/2007 набрало законної сили 06.09.2018р.

Наслідки переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи врегульовано статтею 23 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2007р. у справі №2-10109/2007, тобто з 06.09.2018р. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (відповідач) набуло статусу іпотекодавця за Іпотечним договором від 22.05.2007р.

22.08.2017р. за Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (відповідач) проведено державну реєстрацію права власності на не житлові приміщення офісу, загальною площею 432,3 кв.м. за адресою м.Одеса, бульвар Лідерсовський, буд. 17, номер об`єкта в РПВН 7790248.

При цьому станом на 06.09.2018р., тобто на момент набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2007р. у справі №2-10109/2007, Банком реалізовано його право кредитора згідно кредитного договору №014/0027/82/74937 від 17.05.2007р., про що свідчить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2013р. у справі №2/1522/7718/11, яке ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.05.2014р. залишено без змін, та яким задоволено позов ПАТ „Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції про солідарне стягнення з ОСОБА_8 , як з позичальника, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як з поручителів суми заборгованості в розмірі 541 853 дол. США 99 центів, що за курсом НБУ складає 4 289 424, 55 грн.

Більш того, Банком реалізовано його право іпотекодержателя згідно іпотечного договору від 22.05.2007р. за реєстровим №93, про що свідчить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2016р. у справі №522/6949/15-ц, яким задоволено позов ПАТ „Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції до ОСОБА_4 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17.05.2007р., яка станом на 30.03.2015р. становить 2530179,64 дол. США, що еквівалентно 59314052,48 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 22.05.2007р.. а саме на: квартиру №18, загальною площею 395,9 кв.м., жилою 155.1 кв.м. АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності (серія НОМЕР_1 ), виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.12.2006р. шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2016р. у справі №522/6949/15-ц набрало законної сили 26.10.2016р.

Таким чином. наявність такого судового рішення унеможливлює задоволення позовних вимог Банку про звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки до Фонду, оскільки до моменту набуття Фондом статусу іпотекодавця нерухомого майна за відповідним Іпотечним договором у зв`язку із переходом до нього права власності на це майно, Банком вже було реалізовано його право іпотекодержателя нерухомого майна за цим Іпотечним договором шляхом звернення стягнення на це майно.

Тобто, питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, має вирішуватися під час виконання відповідного судового у справі №522/6949/15-ц згідно з нормами Цивільного процесуального кодексу України, шляхом вирішення питання щодо процесуального правонаступництва, заміни сторони у виконавчому провадженні, роз`яснення судового рішення.

Встановлені обставини справи, які свідчать, що відомості про об`єкт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 загальною площею 395,9 кв.м. АДРЕСА_6 жилою АДРЕСА_7 , яке є предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.05.2007р. за реєстровим №93 , були змінені шляхом збільшення загальної площі з 359,9 кв.м. до 432,3 кв.м. та переведенням цієї квартири у не житлове приміщення також не надають можливості суду задовольнити позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки до Фонду за наявністю відповідного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2016р. у справі №522/6949/15-ц, а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка свідчить, що номер об`єкта нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 22.05.2007р. за реєстровим №93 в РПВН 7790248 залишився незмінним.

Відповідно до ст.15 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкту. У разі переходу права власності на об`єкта нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

При цьому, судом на підставі ч.4 ст.236 ГПК України враховується правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 18.03.2018р. у справі №910/4650/17 згідно з яким дія іпотеки на підставі договору іпотеки поширюється і на нерухоме майно, яке було змінено внаслідок реконструкції.

Щодо позовних вимог Банку про визнання права іпотеки господарський суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 ЦК України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. При цьому, визначений вказаними статтями перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком у названих статтях, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

При цьому, особа, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту, повинна дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Поряд з цим, позивачем не доведено які саме його права та законні інтереси, в даному випадку порушені, оскільки як було вище встановлено господарським судом вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволена рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2016р. у справі №522/6949/15-ц, а заявлена позивачем вимога про визнання права іпотеки до Фонду за своєю суттю є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Більш того, визнання права іпотеки за Банком внаслідок зміни власника іпотечного майна, жодним чином не оспорюється відповідачем.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, господарський суд виходить з наступного.

У ст. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» ).

Враховуючи, що судом не було встановлено порушених прав позивача заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Відмовити Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні позовних вимог у справі №916/2828/18 у повному обсязі.

2.Судові витрати Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» по сплаті судового збору в розмірі 3 524 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 24 травня 2019 р.

Суддя Г.Є. Смелянець