Постанова

від 13.05.2019 по справі 9/17-4164-2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 9/17-4164-2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Левадного Р. С. (за довіреністю від 02.01.2019 №8),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Рябка Є. О. (за довіреністю від 09.01.2019 №09-01/01),

третьої особи - не з`явилися,

прокуратури - Савицької О. В. (за посвідченням від 04.02.2016 №041103),

розглянув касаційну скаргу Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (головуючий - Поліщук Л. В., судді: Мишкіна М. А., Таран С. В.) у справі

за позовом заступника прокурора Приморського району міста Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до: 1) Виконавчого комітету Одеської міської ради,

2) Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

про визнання недійсними рішення від 04.07.2002 №151, свідоцтва про право власності та визнання права власності

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У жовтні 2011 року заступник прокурора Приморського району міста Одеси (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - Фонд, ФДМУ) до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконком Одеської міськради, Одеський міськвиконком) та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", Товариство), третя особа - Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій Лермонтовський" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (далі - ДП "Клінічний санаторій Лермонтовський", Санаторій ) про визнання недійсними рішення Виконкому Одеської міськради від 04.07.2002 №151 "Про оформлення свідоцтв на право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на об`єкти нерухомого майна санаторію " Лермонтовський " розташовані за адресами: пров. Лермонтовський, 2, вул. Белінського , 7" та свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі № 021961 від 17.07.2002 і визнання за державою в особі ФДМУ права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу санаторію "Лермонтовський" загальною площею 12663кв.м., розташовані по пров . Лермонтовський , 2 в м. Одесі , а саме: літера „В" - лікувальний корпус; літера „Г" - гуртожиток та пральня; літера „Д" - корпус №2; літера „Е, Е1, Е2" - корпус в„–1 ; літера „ Ж» - корпус в„– 5; літера „З,М" - грязелікарня; літера „Н" - котельна; літера „О" - майстерня; літера „Л" - сушка; літера „И" - клуб та поліклініка; літера „Й" - кінобудка; літера „ЬІ" - естрада; літера „X" - бібліотека та перукарня; літера „П" - водонапірна башта; літера „С" - їдальня; літера „Р, Ю" - адмін. корпус; літера „Я, Я1" - експериментально-монтажний цех; літера „Т" дитячий садок та аптека; літера „Ф, Э, Щ" - житлові; літера „Ш" - радонова лабораторія; літера „Ч" - приймальне відділення; літера „У" - корпус №4; №1, 2, 26, 36 - кіоски; №10,31, „Ц" - трансформаторні будки; №24 - газобалонна; №11, 12, 13, 14, 15, 16 - аеросолярій; №25, 23, 4, 5, 6, 7, 8, 27, 28 - сараї; №32 - гараж; №3, 17, 18, 21, 22 - навіси; №19 - душова літня; №20, 9 - убиральні; №35 - танцювальний майданчик; №37 - спортивний майданчик; №38 - метео-майданчик; №ІІІ - VIII - оранжерея; №І - мостіння; №39 - 47 - ворота; №48 - 52 - забори; №29 - резервні запаси води; №11 - бетонний борт; №ІХ - фонтан; №Х-ХХІХ - грязеві басейни (далі - спірне майно), що знаходяться у м. Одесі по провулку Лермонтовському, 2" .

2. Позовна заява обґрунтовується прийняттям та видачею оспорюваних рішення і свідоцтва без згоди ФДМУ як органу, уповноваженого управляти зазначеним об`єктом державної власності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2011 (суддя Меденцев П. А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 (головуючий - Таран С. В., судді: Бойко Л. І., Величко Т. А.) та постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 (головуючий - Запорощенко М. Д., судді: Акулова Н. В., Владимиренко С. В.), позов задоволено повністю.

4. Зазначені судові рішення мотивовані доведеністю обставин неправомірної передачі у власність Федерації профспілок України державного майна, яке не вибуло із власності держави, та подальшої неправомірної реєстрації Одеським міськвиконкомом права власності на спірне майно після його передачі до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2015 (суддя Панченко О. Л.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 (головуючий - Поліщук Л. В., судді: Воронюк О. Л., Туренко В. Б. ) і постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 (головуючий - Малетич М. М., судді: Круглікова К. С., Мамонтова О. М. ) , заяву ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2011 повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини 6 статті 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, у зв`язку з тим, що цю заяву подано після закінчення трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили.

6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2017 (суддя Малярчук І. А.) заяву ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Одеської області від 06.08.2015 у справі №9/17-4164-2011 задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.08.2015 у справі №9/17-4164-2011 скасовано. Прийнято до розгляду заяву ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" від 03.08.2015 вх.№2-4263/15 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2011 у справі №9/17-4164-2011.

7. Вказана ухвала місцевого суду мотивована положеннями статті 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 32, 33, 35, 43, 112- 114 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, зважаючи на які, суд дійшов висновку про доведеність обставин дотримання заявником строку на звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13.07.2017 у цивільній справі № 522/9703/17 встановлено факт вчасного звернення ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" 05.02.2015 до поштової установи з поштовою кореспонденцією про перегляд зазначеного рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами, яку суд отримав 03.08.2015. Відтак, за умови обізнаності господарським судом під час прийняття ухвали від 06.08.2015 про ці обставини, заяву ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" від 03.08.2015 мало бути прийнято до розгляду суду.

8. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 (головуючий - Бєляновський В. В., судді: Лавриненко Л. В., Жеков В. І.), залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді: Дроботова Т. Б., Пільков К. М.), ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.09.2017 скасовано.

9. Постанова мотивована вимогами статті 19 Конституції України, статей 34, 35, 82, 112- 114 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, зважаючи на які, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наведені ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" в заяві нововиявлені обставини не є такими в розумінні статті 112 цього Кодексу. Зазначені обставини, нібито вперше встановлені під час розгляду Приморським районним судом міста Одеси в цивільній справі №522/9703/17, насправді були предметом дослідження в господарській справі №9/17-4164-2011, що розглядається, та оцінки під час розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.08.2015, а також під час розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 01.09.2015. Наведене унеможливлює скасування ухвали місцевого суду про повернення без розгляду заяви ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

10. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради (далі - Управління облради, Управління) на рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у цій справі.

11. Зазначена ухвала мотивована положеннями статей 74, 76-79, 254, 264, 272 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, з урахуванням яких суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність належними доказами прийняття Господарським судом Одеської області рішення від 09.12.2011 про права, інтереси та (або) обов`язки Управління або Одеської обласної ради, що обумовлено відсутністю в мотивувальній частині цього рішення висновків про права та обов`язки вказаних осіб, так само як і в резолютивній частині рішення не вказано про права та обов`язки Управління чи Одеської обласної ради, оскільки на час прийняття рішення Одеської обласної ради "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада" від 24.04.2003 №154-XXIV об`єкти нерухомого майна санаторію "Лермонтовський" вже належали на праві власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", тоді як Управлінням облради не надано доказів оформлення права власності Одеської обласної ради на пам`ятки культурної спадщини місцевого значення Одеської області - Особняк Шпенцера і Водолікарню Ісаковича та Люлькимахера, а з вищенаведеного переліку об`єктів, які входять до майнового комплексу санаторію "Лермонтовський", право власності на який визнано оскаржуваними судовими рішеннями за державою в особі ФДМУ, не вбачається, що до його складу увійшли вищеназвані пам`ятки культурної спадщини місцевого значення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погодившись з ухвалою апеляційної інстанції, Управління звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати та передати справу повністю для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 261, 267, 327 ЦК України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 7, 86, 118, 170, 236, 237, 238, 262, 264 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) ще 12.05.1993 Одеська обласна рада на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 12.05.1993 №449-ХХІ "Про заходи щодо охорони та використання нерухомих пам`яток історії та культури в Одеській області" набула право власності на об`єкти культурної спадщини місцевого значення, в тому числі на Особняк Шпенцера і Водолікарню Ісаковича та Люлькимахера по провулку Лермонтовському, 2 в м. Одесі , що в подальшому підтверджено рішенням Одеської обласної ради від 24.04.2003 №154-XXIV "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада" та наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 №983/0/16-07 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України", чим спростовуються висновки апеляційного суду про належність цих об`єктів на праві власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" з липня 2002 року та обумовлену цим недоведеність порушення прав Одеської обласної ради як підставу для закриття апеляційного провадження у справі; 2) суд апеляційної інстанції незаконно залишив без розгляду заяву Управління облради від 14.01.2019 про застосування наслідків спливу позовної давності з мотивів пропуску заявником встановленого судом строку на подання заяв чи клопотань з процесуальних питань, так як зазначена заява Управління не є заявою з процесуальних питань.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

14. ДП "Клінічний санаторій Лермонтовський" у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити з мотивів, у ній викладених.

15. Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, наведених у оскаржуваній ухвалі.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

16. В додатках до рішення Одеської обласної ради народних депутатів "Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області" від 25.11.1991 №266-ХХІ, яким затверджено перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування, зокрема, у власність міста Одеса, не міститься Особняк Шпенцера і Водолікарня Ісаковича та Люлькимахера, так само як і сам санаторій Лермонтовський.

17. Пунктом 2 рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 12.05.1993 №449-ХХІ "Про заходи щодо охорони та використання нерухомих пам`яток історії та культури в Одеській області" вирішено до прийняття Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України законодавчих та нормативних актів, які розмежують право власності на нерухомі пам`ятки історії та культури, прийняти в комунальну власність Одеської обласної ради народних депутатів нерухомі пам`ятки історії та культури в Одеській області, що являються державною власністю. Перелік постанов і рішень Ради Міністрів УРСР та Одеського облвиконкому про прийняття під охорону пам`яток додається. Пунктом 5 даного рішення доручено секретаріату обласної Ради народних депутатів спільно з Одеською обласною державною адміністрацією та міськрайвиконкомами до 1 вересня 1993р. провести комплексну інвентаризацію нерухомих пам`яток історії та культури в Одеській області з метою визначення суб`єктів власності на ці об`єкти та оформлення відповідних документів, що закріплюють права та обов`язки по забезпеченню збереження пам`яток, податковим та адміністративним пільгам, а також підготувати пропозиції щодо передачі нерухомих пам`яток історії та культури в комунальну власність Рад народних депутатів базового рівня. Однак, будь-яких додатків до даного рішення скаржником не надано.

18. Рішення Одеської обласної ради "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада" №154-XXIV, яким затверджено Перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, станом на 1 квітня 2003 року, до якого увійшли такі об`єкти культурної спадщини, як Особняк, кінець ХІХ ст. /пров.Лермонтовський, 2/ і Водолікарня Ісаковича та Люлькимахера, 1912 /пров.Лермонтовський, 2/, прийнято у 24.04.2003, у той час як рішенням Виконкому Одеської міськради №151 від 04.07.2002 було вирішено оформити та видати ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна санаторію „Лермонтовський" та на підставі вищевказаного рішення було видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі в„–021961 від 17.07.2002, згідно з яким ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є власником нежитлових будівель загальною площею 12663кв.м., відображених у технічному паспорті від 14.12.2001. Тобто на час прийняття рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 №154-XXIV об`єкти нерухомого майна санаторію "Лермонтовський" вже належали на праві власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

19. Листом Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (далі - КП „Одеське МБТІ та РОН") №11891-04/902/2 від 23.11.2011, направленим на запит прокуратури Приморського району міста Одеси від 09.11.2011 №9/2-58-11 щодо надання відповіді на наступні питання: 1) які нежитлові будівлі та під якими літерами відповідно до матеріалів технічної інвентаризації Одеського МБТІ та РОН станом на 2002 рік входили до майнового комплексу санаторію „Лермонтовський" розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський ; 2) яка загальна площа вищевказаних нежитлових будівель, КП „Одеське МБТІ та РОН" повідомило, що не має можливості надати інформацію на зазначені питання станом на 2002 рік у зв`язку з тим, що матеріали технічної інвентаризації за запитуваний період не були приєднані до інвентаризаційної справи по об`єкту нерухомості. Згідно з матеріалами попередньої інвентаризації, які містяться у архівній справі, до майнового комплексу санаторію „Лермонтовський", що розташований за адресою: м . Одеса, пров. Лермонтовський, 2 , входили наступні будівлі та споруди: літера „В" - лікувальний корпус; літера „Г" - гуртожиток та пральня; літера „Д" - корпус №2; літера „Е, Е1, Е2" - корпус в„–1 ; літера „ Ж " - корпус № 5; літера „З,М" - грязелікарня; літера „Н" - котельна; літера „О" - майстерня; літера „Л" - сушка; літера „И" - клуб та поліклініка; літера „Й" - кінобудка; літера „ЬІ" - естрада; літера „X" - бібліотека та перукарня; літера „П" - водонапірна башта; літера „С" - їдальня; літера „Р, Ю" - адмін. корпус; літера „Я, Я1" - експериментально-монтажний цех; літера „Т" дитячий садок та аптека; літера „Ф, Э, Щ" - житлові; літера „Ш" - радонова лабораторія; літера „Ч" - приймальне відділення; літера „У" - корпус №4; №1, 2, 26, 36 - кіоски; №10,31, „Ц" - трансформаторні будки; №24 - газобалонна; №11, 12, 13, 14, 15, 16 - аеросолярій; №25, 23, 4, 5, 6, 7, 8, 27, 28 - сараї; №32 - гараж; №3, 17, 18, 21, 22 - навіси; №19 - душова літня; № 20, 9 - убиральні; №35 - танцювальний майданчик; №37 - спортивний майданчик; №38 - метео-майданчик; №ІІІ - VIII - оранжерея; №І - мостіння; №39 - 47 - ворота; №48 - 52 - забори; №29 - резервні запаси води; №11 - бетонний борт; №ІХ - фонтан; №Х-ХХІХ - грязеві басейни, загальною площею 12 663 кв. м., що знаходяться у м . Одесі по провулку Лермонтовському, 2 ".

20. У судовому засіданні 15.01.2019 представник Управління облради повідомила, що інвентаризація об`єктів майнового комплексу санаторію „Лермонтовський" не проводилася і підтвердити, саме за якими літерами знаходяться Особняк Шпенцера і Водолікарня Ісаковича та Люлькимахера не змогла.

Позиція Верховного Суду

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

22. У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

23. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

24. Так, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

25. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", п.п.51, 52).

26. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

27. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

28. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

29. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013, позов задоволено повністю. Визнано недійсними рішення Виконкому Одеської міськради від 04.07.2002 №151 "Про оформлення свідоцтв на право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на об`єкти нерухомого майна санаторію "Лермонтовський" розташовані за адресами: пров. Лермонтовський, 2, вул. Белінського, 7 " та свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі № 021961 від 17.07.2002, а також визнано за державою в особі ФДМУ права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу санаторію "Лермонтовський" загальною площею 12663кв.м., розташовані по пров. Лермонтовському, 2 в м. Одесі.

30. Таким чином рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2011 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

31. Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

32. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини 2 статті 93 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, щодо поновлення строку подання скарги.

33. Проте згідно з ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

34. Отже, станом на час постановлення судових рішень у цій справі Господарський процесуальний кодекс України у редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі , навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017, меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

35. Наразі частиною 1 статті 254 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

36. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 272 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

37. Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017). Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15).

38. Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі пунктом 1 частини 1 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, відповідно до якого суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

39. Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 19.11.2018 про відкриття апеляційного провадження у справі №9/17-4164-2011 і поновлення Управлінню строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2011, помилково послався на можливість відкриття апеляційного провадження, оскільки у зв`язку з його переглядом в касаційному порядку за правилами ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, зазначене судове рішення ще у 2013 році набуло статусу остаточного і як таке не підлягає повторному апеляційному перегляду.

40. Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, а помилково відкрите апеляційне провадження у такому випадку підлягає закриттю.

41. У зв`язку з вищенаведеним передчасним є висновок апеляційного суду про недоведеність порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків Управління або Одеської обласної ради, який (висновок) покладено в основу ухвали про закриття апеляційного провадження у справі.

42. За таких обставин, в силу імперативних норм процесуального закону Верховний Суд позбавлений можливості прийняти до уваги та надати правову оцінку твердженням скаржника про те, що: 1) ще 12.05.1993 Одеська обласна рада на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 12.05.1993 №449-ХХІ "Про заходи щодо охорони та використання нерухомих пам`яток історії та культури в Одеській області" набула право власності на об`єкти культурної спадщини місцевого значення, в тому числі на Особняк Шпенцера і Водолікарню Ісаковича та Люлькимахера по провулку Лермонтовському, 2 в м. Одесі , що в подальшому підтверджено рішенням Одеської обласної ради від 24.04.2003 №154-XXIV "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада" та наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 №983/0/16-07 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України", чим спростовуються висновки апеляційного суду про належність цих об`єктів на праві власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" з липня 2002 року та обумовлену цим недоведеність порушення прав Одеської обласної ради як підставу для закриття апеляційного провадження у справі; 2) суд апеляційної інстанції незаконно залишив без розгляду заяву Управління облради від 14.01.2019 про застосування наслідків спливу позовної давності з мотивів пропуску заявником встановленого судом строку на подання заяв чи клопотань з процесуальних питань, так як зазначена заява Управління не є заявою з процесуальних питань.

43. З цих же мотивів, колегія суддів відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи прокуратури щодо обґрунтованості та законності оскаржуваної ухвали.

44. Таким чином апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2011 здійснено судом апеляційної інстанції внаслідок порушення імперативних вимог частини 1 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

45. Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а помилково відкрите апеляційне провадження закрити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття неправильного по суті рішення, колегія суддів, користуючись повноваженнями, наданими процесуальним законом, вважає за необхідне ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

Щодо судових витрат

49. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради залишити без задоволення.

Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі №9/17-4164-2011 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков