Постанова

від 14.05.2019 по справі 916/1424/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1424/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Ярош А.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання - Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

Від прокуратури - Бондарев С.Ю., посвідчення № 047721 , дата видачі : 21.08.17;

Від позивача - Ярошенко Г.Ю., довіреність № 31-15-0.62-41/62-19, дата видачі : 24.01.19; Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

Інші представники в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11 березня 2019 року (суддя Оборотова О.Ю.)

у справі № 916/1424/18

за позовом: Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

до відповідачів: Ширяївської центральної районної лікарні та Приватного підприємства "ГСП";

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Ширяївської районної ради;

про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку

(ухвалене суддею Оборотовою О.Ю., 11.03.19р. у приміщенні господарського суду Одеської області, м. Одеси, повний текст складено 11.03.19)

В судовому засіданні 14.05.19 року згідно з ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11 березня 2019 року (суддя Оборотова О.Ю.) заяву Приватного підприємства про відстрочення виконання рішення суду по справі № 916/1424/18 -задоволено.

Відстрочено виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 року у справі № 916/1424/18 щодо визнання недійсним договору від 26.09.2013р. на сумісну діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку на строк до 01 серпня 2019р.

Заступник прокурора Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу господарського суду Одеської області від 11.03.2019 року у справі №916/1424/18 скасувати., у наданні розстрочки виконання рішення суду - відмовити.

Апелянт переконаний в тому що, рішення суду підлягає скасуванню, оскільки прийнято у порушення ст.ст. 11, 13, 15, 86, 331 Господарського-процесуального кодексу України.

За доводами прокурора, суд першої інстанції, розглядаючи надані докази ПП ГСП , дійшов до необґрунтованого висновку про наявність обставин, що на даний час ускладнюють виконання рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2019.

Так, суд звернув увагу, що відповідно належних та допустимих доказів, а саме оборотно-сальдової відомості по рахунку, актів списання товарів, договорів оренди транспортних засобів та довідок приватного підприємства ГСП всього підприємством витрачено 1 562 399,45 грн. на обробіток, внесення добрив та засів земельної ділянки, яка була предметом спору по справі №916/1424/18.

Також, Господарський суд Одеської області, безпідставно прийняв до уваги, що після відмови у задоволенні позовних вимог заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про повернення земельної ділянки, приватне підприємство ГСП мало правомірні очікування на отримання доходу від реалізації свої прав.

Проте, на думку прокурора, наведені відповідачем підстави для розстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Фактично обставини, на які заявник посилається, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв`язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Апелянт наголошує, що відповідач, і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан через втрату матеріальних цінностей відповідача є недостатньою причиною для відстрочення. Відповідачем так і не надані докази, які ускладнили або зробили би неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів, якщо суд би не задовільнив заяву відповідача про відстрочення.

Апелянт звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції так і не встановлено, чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами та якими саме, чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони", чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у cпopi.

При цьому, господарський суд повинен був враховувати можливі негативні наслідки не тільки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Крім того, з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду, випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, іншими словами -виключними обставинами, особливого характеру, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Таким чином, апелянт доходить висновку, що обставини, на які послався заявник, у тому числі надумані, а саме те, що зміниться його фінансовий стан в бік погіршення, відсутність у Ширяївського ЦРЛ технічних, матеріальних та інших ресурсів для здійснення обробітку землі та зібрання врожаю, через що погіршиться стан земельної ділянки, не носять такого характеру у розумінні ст. 331 ГПК України

Стосовно заяви відповідача, щодо здійснення комплексу організаційних заходів на виконання Договору про сумісну діяльність від 26.09.2013 восени 2018 року, розмір понесених витрат становить 1 562 399,45 грн., апелянт зазначає, що відповідно до норм чинного земельного законодавства землекористувач (Ширяївська ЦРЛ) позбавлений права розпоряджатися земельною ділянкою на свій розсуд, а має право, зокрема, самостійно господарювати на землі та обов`язок забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Апелянт вказує, що законодавець не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема і в частині самостійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Зміст Договору від 26.09.2013 свідчить, що взявши на себе зобов`язання надати ПП ГСП земельну ділянку для сільськогосподарських цілей, а саме здійснення підприємницької діяльності, Ширяївська ЦРЛ фактично усунулась від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надало право обробки земельної ділянки та збору врожаю ПП ГСП .

Прокурор не погоджується з твердженнями відповідача про те, що виконання рішення Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2018 призведе до порушення права власності ПП ГСП на внесенні в земельну ділянку матеріальні цінності та призведе до значних збитків, оскільки при використанні земельної ділянки за відсутності державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки в особи, яка засіяла таку ділянку, не виникає права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію на вказаній земельній ділянці.

Так апелянт доходить висновку, що зміст договору та його правова природа не залежить від його назви, а умови укладеного Договору між Ширяївською ЦРЛ та ПП ГСП відповідають змісту договору оренди землі, відповідно до якого орендодавець за плату передає орендареві у користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, та відповідає фактичним правовідносинам сторін, а тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

З урахуванням вищезазначеного, апелянт переконаний, що право власності на врожай набуває лише власник земельної ділянки або землекористувач. Інші особи можуть набути право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, лише якщо таке право передбачено договором з власником земельної ділянки (землекористувачем).

Таким чином, при зайнятті земельної ділянки за відсутності державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки в особи, яка засіяла таку ділянку, не виникає права власності на посіви і насадження сільськогосподарський та інших культур, на вироблену продукцію на вказаній земельній ділянці.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі №916/1424/18 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11 березня 2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу від 10.05.2019 року ПП ГСП вважає апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, зазначає, що:

- у прокурора відсутнє право на оскарження Ухвали господарського суду Одеської області від 11.03.2019 року, оскільки наведеною постановою не порушуються Права держави, позивача чи прокурора, прокурор є стягувачем лише в частині рішення про стягнення судового збору, господарський суд зобов`язав приватне підприємство "ГСП" повернути земельну ділянку площею 150,00 га Ширяївській центральній районній лікарні , а не державі, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Прокурор не наводить жодного конкретного "негативного наслідку" для держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, як позивача, який може настати через відстрочення виконання рішення господарського суду в частині повернення землі Ширяївській ЦРЛ, отже, відстрочка виконання рішення ніяк не порушує інтереси Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, як позивача та стягувача.

- В апеляційній скарзі прокурор, обґрунтовуючи свою позицію безпідставно посилається на п.п.в) ч.І ст.90 Земельного кодексу України, оскільки права Ширяївської ЦРЛ, як землекористувача, визначені та захищаються Земельним кодексом України, зокрема главою 15 Земельного кодексу України;

- Прокурор вважає, що ПП "ГСП" отримало від Ширяївської ЦРЛ земельну ділянку і повинно її повернути, однак станом на дату ухвалення судового рішення в цій земельній ділянці фактично знаходиться майно ПП "ГСП" у вигляді насіння, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, які не підлягають передачі Ширяївській ЦРЛ, судовим рішенням не встановлено незаконності набуття ПП "ГСП" права власності на незавершене виробництво ; в рішенні не зазначено, що земельна ділянка повинна бути повернута разом зі здійсненими капіталовкладеннями , в т.ч. посівами. Станом на період літо-осінь 2018 року, коли проводилися польові роботи, не було судового рішення про визнання договору про сумісну діяльність недійсним, отже будь-яких законних підстав для невиконання ПП ГСП цього договору не було;

- Приватне підприємство ГСП під час проведення польових робіт для підготовки ґрунту під озиму пшеницю на земельній ділянці 150 га, що знаходиться на території Вікторівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, провело відповідний комплекс послідовних технологічних операцій, в декілька етапів а саме : передпосівний обробіток ґрунту, закупівля та протруєння насіння озимої пшениці, висів озимої пшениці, підживлення озимої пшениці, догляд за посівами, збирання. Результатом проведених ПП "ГСП" технологічних процесів є створення біологічних активів ( незавершеного виробництва) , які є власністю ПП "ГСП".

Крім того відповідач звертає увагу на порушення прокурором вимог ст.258 ГПК України, а саме не зазначення в апеляційній скарзі ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса.

В поясненнях на апеляційну скаргу від 14.05.2019 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області підтримує доводи апеляційної скарги прокуратури, зазначає, що в основі судового рішення від 11.02.2019 відсутній обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про понесені витрати на посів озимої пшениці, та про час його збору, так як обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

На думку ГУ Держгеокадастру в Одеській області, задовольняючи заяву ПП ГСП про відстрочення виконання рішення суду, Господарський суд Одеської області не прийняв до уваги обґрунтування апеляційної інстанції, що спірний Договір від 26.03.2013 на сумісну діяльність суперечить вимогам чинному законодавству, а при використанні земельної ділянки за відсутності державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки в особи, яка засіяла таку ділянку, не виникає права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію на вказаній земельній ділянці.

В судове засідання представники Ширяївської центральної районної лікарні, Приватного підприємства "ГСП", Ширяївської районної ради не з`явились. Повідомлені належним чином про судовий розгляд. Клопотання про відкладення справи не надходило до суду, причини неявки суду не повідомлені.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, в липні 2018р. заступник керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся з позовом до Ширяївської центральної районної лікарні та Приватного підприємства "ГСП", в якому просив визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки, укладеного шляхом підписання сторонами удаваного правочину - Договору на сумісну діяльність від 26.09.2013р. та зобов`язати повернути земельну ділянку площею 150,00 га, отриману на підставі Договору на сумісну діяльність від 26.09.2013р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до відповідачів Ширяєвської центральної районної лікарні та Приватного підприємства ГСП за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Ширяївської районної ради про визнання недійсним договору від 26.09.2013 року на сумісну діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовлено повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019р. рішення господарського суду Одеської області від 28.08.2018р. скасовано, позов заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задоволено.

Визнано недійсним Договір на сумісну діяльність від 26.09.2013р., укладений між Ширяївською центральною районною лікарнею (код ЄДРПОУ 01998934, вул. Грушевського, буд. 94, смт. Ширяєве, Одеська область) та Приватним підприємством "ГСП" (код ЄДРПОУ 22515294, вул. Грушевського, буд. 141, кв.4, смт. Ширяєве, Одеська область).

Зобов`язано Приватне підприємство "ГСП" (код ЄДРПОУ 22515294, вул. Грушевського, буд. 141, кв.4, смт. Ширяєве, Одеська область) повернути Ширяївській центральній районній лікарні (код ЄДРПОУ 01998934, вул. Грушевського, буд. 94, смт. Ширяєве, Одеська область) земельну ділянку, площею 150,00 га, отриману на підставі Договору на сумісну діяльність від 26.09.2013р.

Стягнуто зі сторін судові витрати.

19.02.2019 року Господарський суд Одеської області, на виконання постанови від 11.02.2019 видав відповідні накази.

27.02.2019 року за вх..ГСОО №2-989/19 від представника Приватного підприємства ГСП надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду до 01 серпня 2019 року.

В обґрунтування поданої заяви ПП ГСП зазначає, що підприємство на виконання Договору на сумісну діяльність від 26.09.2013 року, восени 2018 року ПП ГСП здійснило комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на поліпшення стану та продуктивності земельної ділянки, здійснило обробіток та засіяло озимою пшеницею земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 150,00 га.

Загальний розмір понесених ПП ГСП витрат (в т.ч. вкладених матеріальних цінностей, які належать ПП ГСП на праві власності) становить 1 562 399,45 грн., склад яких наведено в Довідці №10 від 27.02.2019 року.

ПП ГСП мало правомірні очікування на отримання доходу від реалізації своїх прав та принаймні, повернення вкладених активів.

Ширяївська центральна районна лікарня , як постійний користувач земельної ділянки площею 150 га, не є сільськогосподарським виробником та не володіє технічними, матеріальними та іншими ресурсами для здійснення обробітку землі та зібрання врожаю, а тому відсутність у Ширяївської ЦРЛ реальних технічних та людських ресурсів здійснити обробіток засіяної земельної ділянки призведе до погіршення стану земельної ділянки.

Заявник зазначає, що виконання рішення апеляційного господарського суду від 11.02.2018 р. призведе до порушення права власності ПП "ГСП" на внесені в земельну ділянку матеріальні цінності та призведе до значних збитків.

Відтак, з огляду на вказані обставини, зважаючи на неможливість для Ширяївської ЦРЛ здійснити реальне повернення вкладених в земельну ділянку ПП ГСП восени 2018 року матеріальних цінностей та інших ресурсів, з метою дотримання вимог законодавства щодо охорони земель та збереження їх родючості, з метою забезпечення справедливого балансу між інтересами всіх учасників справи, заявник просив суд відстрочити виконання судового рішення у даній справі про визнання недійсним договору від 26.09.2013р. на сумісну діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку до 1 серпня 2019 р.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Судом першої інстанції встановлено, та вбачається із заяви боржника, що в обґрунтування підстав для відстрочення виконання судового рішення у даній справі № 916/1424/18 від 27.02.2019р. до 01 серпня 2019р. відповідач (боржник) посилається на неможливість виконання цього рішення суду на теперішній час, оскільки підприємство здійснило комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на поліпшення стану та продуктивності земельної ділянки, здійснило обробіток та засіяло озимою пшеницею земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 150,00 га.

З довідки ПП ГСП №10 від 27.02.2019 року вбачається, що згідно Оборотно-сальдової відомості по рахунку 2312 станом на 31.12.2018 рік підприємством витрачено 1562399,45грн. на обробіток, внесення добрив та засів земельної ділянки, сільськогосподарського призначення загальною площею 150 га. на виконання договору на сумісну діяльність від 26.09.2013 року.

Твердження прокурора про недоведеність суми витрат, понесених відповідачем ПП ГСП саме на спірну земельну ділянку 150 га. та вірогідність витрат відповідача на всі земельні ділянки, які знаходяться у користуванні ПП ГСП (1565,689 га) не підтверджені належними та допустимим доказами та спростовуються змістом вказаної довідки.

Судова колегія також враховує доводи відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно того , що Приватне підприємство ГСП під час проведення польових робіт для підготовки ґрунту під озиму пшеницю на земельній ділянці 150 га, що знаходиться на території Вікторівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, провело відповідний комплекс послідовних технологічних операцій, в декілька етапів а саме: передпосівний обробіток ґрунту, закупівля та протруєння насіння озимої пшениці, висів озимої пшениці, підживлення озимої пшениці, догляд за посівами, збирання. Результатом проведених ПП "ГСП" технологічних процесів є створення біологічних активів ( незавершеного виробництва) , які є власністю ПП "ГСП".

При цьому, враховуючи приписи ст. ст.204 ЦК України, колегія суддів зауважує, що договір визнано недійсним лише 11.02.2019 року в суді апеляційної інстанції, коли земельна ділянка вже була оброблена за рахунок відповідача ПП ГСП .

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що після відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про повернення земельної ділянки, що відбулось за рішенням суду від 28.02.2018 року, Приватне підприємство "ГСП" мало правомірні очікування на отримання доходу від реалізації своїх прав.

Розглядаючи доводи прокурора про те, що судом першої інстанції так і не встановлено, чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами та якими саме, чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони", чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у cnopi, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) (далі -Конвенція). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

В рішенні від 17.05.05 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції.

Судова колегія зауважує, що дійсно на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Проте, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено,що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00).

Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний суд у постанові від 20 вересня 2018 року по справі № 905/2953/17.

Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що наведені заявником обставини дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі з огляду на те, що негайне повернення земельної ділянки причинить невідворотні наслідки, які полягають у втраті відповідачем матеріальних цінностей на суму 1562399,45грн. що суперечить принципу "справедливої рівноваги", враховуючи те, що з боку заявника вживаються заходи щодо покращення земельної ділянки шляхом внесення добрив.

Беручи до уваги те, що вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду першої інстанції, який в рішенні навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення у цій справі до 01 серпня 2019 року - з огляду на необхідність зібрання врожаю у 2019р., і в цьому випадку не вбачається, що суд здійснив свої дискреційні повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, судова колегія вважає, що підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції щодо вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 73, 76 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Підсумовуючи вищенаведене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 331 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11 березня 2019 року у справі №916/1424/18 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження визначений ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 27.05.2019 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Принцевської Н.М..

Головуючий суддя А.І. Ярош Судді Н.М. Принцевська Я.Ф. Савицький