Рішення

від 21.06.2007 по справі 14/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2007 р.

                    Справа № 14/124.

За позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю „Уфіко”

до відповідача

Приватного підприємця ОСОБА_1

про

Стягнення штрафних санкцій за

договором - 65574 грн..

Суддя Швець Микола Васильович

Представники :

Від позивача

ОСОБА_2 довіреність    НОМЕР_1 від 01.02.07р.

Від відповідача

ОСОБА_1; ОСОБА_3  довіреність ІНФОРМАЦІЯ_1 від

15.11.06р. 

СУТЬ

СПОРУ:

Позивач звернувся із позовною

заявою до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій за договором

перевезення в сумі 65574 грн..

В судовому засіданні 14 червня 2007

року, за усним клопотанням відповідача, судом відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК

України була оголошена перерва до 21 червня 2007 року.

Представник позивача в судовому

засіданні 21червня 2007 року позивні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому

засіданні позовні вимоги в частині застосування штрафних санкцій усно визнають

частково в сумі 28980 грн. (за запізнення 2-х негабаритних автомобілів під

завантаження), проте письмового, вмотивованого обґрунтування своєї позиції суду

не надали.

Розглянувши подані документи і

матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на

яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення

для розгляду позовної заяви суд встановив:

21.07.2006 року між ПП

ОСОБА_1(свідоцтво НОМЕР_2) та ТзОВ „Уфіко” в особі ОСОБА_4, що діяв на підставі

Доручення №2 від 01.12.2004 року було укладено Транспортно-експедиційний

договір   НОМЕР_3 Міжнародних

вантажоперевезень (а.с. 20,21 Далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, ПП

ОСОБА_1 приймає на себе організацію перевезення вантажів і

транспортно-експедиційне обслуговування вантажів ТзОВ „Уфіко” за рахунок і за

дорученням останнього у відповідності з вимогами Конвенції про договір

міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Європейської угоди

щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні

перевезення (ЄУТР), Конвенції про перевезення небезпечних вантажів,

Європейської угоди про перевезення вантажів, що швидко псуються.

Відповідно до п. 1.2. Договору,

доручення ТзОВ „Уфіко” оформлюється у вигляді заявки, що є невід'ємною частиною

даного договору. Відповідно до п. 2.1.5. Договору, ПП ОСОБА_1 зобов'язана була

дотримуватися погоджених сторонами строків, що вказані в заявці. Відповідно до

п. 3.3. Договору, ПП ОСОБА_1 зобов'язалась надати ТзОВ „Уфіко” рахунки-фактури

і акти виконаних робіт за надані послуги, а також СМК на кожне виконане

перевезення з оригінальною печаткою.

21.07.2006 року ТзОВ „Уфіко” та ПП

ОСОБА_1було підписано Заявку-додаток від 21.07.2006 року до Договору (а.с. 23

Далі - Заявка), в якій було погоджено маршрут перевезення м. Еттлінген

(Німеччина) - м. Тбілісі (Грузія), а також те, що 31.07.2006 року в м.

Еттлінген (Німеччина) повинні були стати під завантаження 4 автомобілі, у тому

числі 2 автомобілі негабаритного вантажу, з них одна площадка довжиною 16,5

метри, а інша площадка довжиною 15 метрів. Крім того, згідно Заявки від

21.07.2006 року сторонами були погоджені штрафні санкції, а саме: 100 Євро за

кожний день простою або запізнення під завантаження (вивантаження) габаритного

автомобіля і 150 Євро негабаритного, а також плата за перевезення, що склала

193814 грн. за всі 4 автомобілі, включаючи всі необхідні дозволи, які повинні

бути сплачені після завантаження автомобілів.

В порушення умов Договору, Заявки,

ПП ОСОБА_1   31.07.2006 року в м.

Еттлінген (Німеччина) не були поставлені під завантаження два автомобілі

негабаритного вантажу НОМЕР_4, НОМЕР_5 та стали під завантаження в м. Еттлінген

(Німеччина) - 15.08.2006 року, тобто з запізненням на 15 днів, що

підтверджується - Дозволом на провезення негабаритного вантажу, який було

видано 14.08.2006 року (а.с. 26); СМК графа 4 де зазначено дату завантаження

15.08.2006 року (а.с. 29,30); Повідомленням від 08.02.2007 року №VID 72-398 за

підписом представника фабрики „ЕLBA-BERK MaschinenmbH” м. Еттлінген

(Німеччина), де відбувалось завантаження вантажних автомобілів, відповідно до

якого два вантажних автомобілі і трейлери НОМЕР_4 і НОМЕР_5 були розміщені для

завантаження на фабриці у м. Еттлінгені 15.08.2006 року, і товари були

завантажені на них 15.08.2006 року (а.с. 32, 31).

Враховуючи штрафні санкції

передбачені Договором  НОМЕР_3 від

21.07.2006 року, Заявкою від 21.07.2006 року, а саме 150 Євро за кожний день

запізнення під завантаження (вивантаження) кожного негабаритного автомобіля, а

також той факт, що автомобілів було два (НОМЕР_4 і НОМЕР_5) та запізнились вони

на 15 днів отримаємо: 15 (кількість днів запізнення) x 150 (розмір штрафної

санкції в Євро) x 2 (кількість автомобілів, що запізнилися під завантаження) x

6,44 (середній офіційний курс НБУ UAH/EUR за період з 01.08.2006р. по

16.08.2007р. а.с. 98, 99) = 28980 грн. -розмір штрафних санкцій за запізнення

2-х негабаритних автомобілів під завантаження.

Відповідно до ч. 1 ст. 917 ЦК

України, перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у

строк встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 918 ЦК

України, завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником

(одержувачем) вантажу, має провадитись у строки, встановлені договором, якщо

такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими

нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 921

Цивільного кодексу України, перевізник за ненадання транспортного засобу для

перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання

наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність,

встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами

(статутами).

Відповідно до ст. 934 ЦК України,

за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор

відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (п.3 ч. 1 ст.

611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,

встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки).

17.08.2006 року після завантаження

автомобілів, ПП ОСОБА_1 був виставлений ТзОВ „Уфіко” рахунок № 07 від

17.08.2006 року на оплату за транспортні послуги за маршрутом перевезення м.

Еттлінген (Німеччина) - м. Тбілісі (Грузія) кількість автомобілів 4 на загальну

суму 193814 грн. (а.с. 24). В той же день а саме 17.08.2006 року ТзОВ „Уфіко”

на виконання умов Договору, Заявки та виставленого рахунку № 07 від 17.08.2006

року була перерахована ПП ОСОБА_1 вся сума плати за перевезення (за чотири

автомобілі, включаючи всі необхідні дозволи), що підтверджується Платіжним

дорученням НОМЕР_6 від 17.08.2006 року (а.с. 25).

Проте в порушення умов Договору,

Заявки, ПП ОСОБА_1 були порушені строки доставки вантажів, які перевозили два

негабаритні автомобілі з м. Еттлінген (Німеччина) в м. Тбілісі (Грузія).

Враховуючи що початком перебігу строку доставки являється дата дня наступного

за днем завантаження (15.08.2006 року) - 16.08.2006 року, а датою доставки

вантажу в м. Тбілісі являється 28.09.2006 року, що підтверджується - СМR графа

18 (де зазначено дату прибуття двох негабаритних автомобілів 28.09.2006 року)

та повідомленням № 26/05 від 03.05.2007 року за підписом директора

„International building company” LLC м. Тбілісі (Грузія) - фірми отримувача

вантажу, відповідно до якого негабаритний вантаж 2 автомобілями (НОМЕР_4,

НОМЕР_5) від м. Еттлінген (Німеччина) був доставлений в м. Тбілісі (Грузія) -

28.09.2006 року (а.с. 66), тобто два негабаритні автомобілі перебували в дорозі

від м. Еттлінген (Німеччина) до м. Тбілісі (Грузія) 44 дні.

Відповідно до ч. 1 ст. 919

Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж,

пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений

договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами

(статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються

відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ст. 19 Конвенції про

договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956

року, до якої відповідно до Закону України „Про приєднання України до Конвенції

про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” N 57-У від

01.08.2006 року приєдналась Україна, зазначено, що вважається, що мало місце

прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін

або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість

перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового

завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації

вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний

сумлінному перевізнику.

Довжина маршруту двох негабаритний

автомобілів з м. Еттлінген (Німеччина) до м. Тбілісі (Грузія) склала 4171

кілометр ((розрахунок відстані між містами додано позивачем до позовної заяви

(а.с. 33,34)).

Відповідно до „Правил дорожнього

перевезення небезпечних вантажів”, затверджених Наказом № 822 МВС України від

26.07.2004 року, механічні транспортні засоби, які здійснюють міжнародні

перевезення та дозволена максимальна маса яких становить понад 12 т.,

обладнуються пристроєм обмеження швидкості до 90 км/год,  відповідно до ч. 2 ст. 13 Конвенції про

дорожні рух, водій не повинен без особливих причин утрудняти рух інших

транспортних засобів рухаючись на занадто малій швидкості. Таким чином,

враховуючи вищевказані положення для руху двох негабаритних автомобілів

отримаємо середню швидкість -50 кілометрів на годину.   Відповідно до ч. 2 ст. 6 „Європейської угоди

щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні

автомобільні перевезення” від 01.07.1970 року, до якої приєдналась Україна,

відповідно до Закону України „Про приєднання України до Європейської угоди щодо

роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні

перевезення” від 07.09.2005 року, загальний період керування протягом будь-яких

двох тижнів не повинен перевищувати дев'яносто годин.    Відповідно до п. 6.2 „Положення про робочий

час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів” затвердженого Наказом

Міністерства транспорту України №18 від 17.01.2002 року, щоденна тривалість

керування автотранспортними засобами водієм, поміж будь-якими двома періодами

щоденного відпочинку або поміж щоденним періодом відпочинку і щотижневим

періодом відпочинку, не повинна перевищувати дев'яти годин. Щоденна тривалість

керування автотранспортними засобами може бути збільшена до 10 годин, але не

більше двох разів на тиждень. При цьому сумарна тривалість керування

автотранспортними засобами за два тижні підряд не повинна перевищувати 90

годин.

Таким чином 4171 (довжина маршруту

в км) / 50 (середня швидкість) = 84 год., час в дорозі від м. Еттлінген

(Німеччина) до м. Тбілісі (Грузія) склав для одного автомобіля 84 години. 84

години +72 години (часу необхідного для перетинання кордону)= 156 годин.

Виходячи з вищевикладеного, час з

урахуванням затримок (часу необхідного для перетинання кордону) , середньої

швидкості руху (50 кілометрів на годину) та завантаженості водія (сумарна

тривалість керування автотранспортними засобами за два тижні підряд не повинна

перевищувати 90 годин) який був би необхідний сумлінному перевізнику для

перевезення вантажу на негабаритних автомобілях від м. Еттлінген (Німеччина) до

м. Тбілісі (Грузія) складає: 14 (кількість днів у двох тижнях) х 156 (загальна

кількість годин яких водію негабаритного автомобіля необхідно перебувати у

дорозі від м. Еттлінген (Німеччина) до м. Тбілісі (Грузія)- 156 годин) / 90

(кількість годин, яких водій одного негабаритного автомобіля може проїхати за

14 днів - 90 годин) = 25 днів.

Враховуючи штрафні санкції

передбачені Договором, Заявкою, а саме 150 Євро за кожний день запізнення під

завантаження (вивантаження) кожного негабаритного автомобіля, а також той факт,

що автомобілів було два (НОМЕР_4 та НОМЕР_5) та запізнились вони (44 дня

фактична доставка вантажу -25 днів, час який був би необхідний сумлінному

перевізнику = 19 днів) на 19 днів, отримаємо: 19 (кількість днів запізнення) x

150 (розмір штрафної санкції в Євро) x 2 (кількість автомобілів, що запізнилися

під завантаження) x 6,42 (середній офіційний курс НБУ UAH/EUR за період з

16.08.2006р. по 29.09.2007р.) = 36594 грн. -розмір штрафних санкцій за

запізнення 2-х негабаритних автомобілів під вивантаження.

Відповідно до ст. 610 Цивільного

кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 919

Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира,

багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший

строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими

нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в

разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ст. 920 Цивільного

кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору

перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю

сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними

кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 923 Цивільного

кодексу України, у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний

відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо

інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами

(статутами).

Відповідно до ст. 934 Цивільного

кодексу України, за порушення обов'язків за договором транспортного

експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51

цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Конвенції про

договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ ), перевізник

несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його

ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його

доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції

про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), тягар

доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані

обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Конвенції

про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), у випадку

прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку,

перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за

перевезення.

Враховуючі всі вищевикладені

розрахунки, загальна сума штрафних санкцій, які підлягають стягненню з

відповідача ((за запізнення двох негабаритних автомобілів під завантаження в м.

Еттлінген (Німеччина) та вивантаження в м. Тбілісі (Грузія)) складає 65574

грн..

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 315 ГК

України -до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору

перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть

пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій

- протягом сорока п'яти днів.

30.08.2006 року ТзОВ „Уфіко” було

направлено на адресу ПП ОСОБА_1 письмову Претензію № 204 з вимогою сплатити

штрафні санкції передбачені Договором та Заявкою (а.с. 37, повідомленням про

вручення на звороті а.с. 37), проте відповідь на Претензію № 204 від 30.08.2006

року ОСОБА_1не надана, а згідно до ч. 3, ч.4 ст. 315 ГК України, - претензії

щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо

претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у

частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести

місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для

відповіді.   Враховуючи дані норми

закону, позивачем дотримано строк звернення з позовом до суду.

Посилання відповідача в судовому

засіданні на (Заявку-додаток) б/н та дати на суму 36000 Євро, до уваги суду не

береться, оскільки в даній (Заявці-додатку) відсутнє посилання на номер та дату

укладеного договору, не вказано номерів автомобілів яки повинні здійснювати

перевезення та кількість автомобілів зазначено 5, окрім того позивачем надано

ідентичну (Заявку-додаток) б/н та дати з відтиском печатки приватного

підприємця ОСОБА_5 який взагалі ні якого відношення до Договору НОМЕР_3 від

21.07.2006 року не має. Стосовно наданих відповідачем копій Carnet TIR з датами

24.08.2006 року в графі № 20 то відповідно до п. 3 „Правил заповнення книжки

МДП” які затверджені Наказом Державної митної служби України № 172 від

05.03.2004 року зазначено, що графи з 16 до 23 відривних листків № 1 і № 2 та

невідривний корінець № 1 заповнюються митницями відправлення та проміжними

митницями при ввезені товару до країн транзиту (країни призначення), тобто в даному

випадку дати 24.08.2006 року згідно графи № 5 Carnet TIR свідчать про виїзд

даних автомобілів із Австрії, а не прибуття до Грузії.

Згідно п. 4 частини третьої статті

129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду належних доказів своєчасного - завантаження в строк

передбачений Договором  НОМЕР_3 від

21.07.2006 року та Заявкою від 21.07.2006 року у м. Еттлінген (Німеччина) та

вивантаження в строк який був би необхідний сумлінному перевізнику у м. Тбілісі

(Грузія) - двох негабаритних автомобілів.

У процесі розгляду справи не

виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного

вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК

України державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі ст. 17, ч. 5 ст. 23

Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст.

611, ч. 1 ст.917, ч. 2 ст. 918, ч. 1 ст. 919, ст. 920, ч. 1 ст. 921, ст. 923,

ст. 934 Цивільного кодексу України, ст. 315 Господарського кодексу України та

керуючись ст. ст. 1, 12, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з активів Приватного

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1); р/р ІНФОРМАЦІЯ_2 в ЧФ КБ „Приватбанк”, МФО

356282; кодІНФОРМАЦІЯ_3

на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю „Уфіко” (м. Київ, вул. Т. Строкача, буд. 6, оф. 105); р/р

26009060104025 в філії „Розрахунковий центр” ЗАТ КБ Приватбанк, МФО 320649; код

33154594

·          штрафні

санкції в сумі 65574 грн.;

·          відшкодування

державного мита в сумі 656 грн.;

·          відшкодування

витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118

грн..

Рішення господарського суду набирає

законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги

або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Після набрання рішенням законної

сили видати наказ.

Рішення оформлене відповідно до ст.

84 ГПК України та підписане -25.06.2007 року .

                               Суддя                                                             

.