Ухвала

від 23.05.2019 по справі 752/11195/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участі прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 12012110000000130 від 26.11.2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12012110000000130 та накладено арешт на частку в розмірі 19/100 офісної будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), на земельній ділянці кадастровий номер: 8 000000000:82:127:0011,яка, згідно інформаційної довідки з Державного речових право на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7 згідно Договору купівлі-продажу № 8466 від 16.12.2013, встановивши заборону на вчинення дій по відчуженню та розпорядженню їм.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність тієї обставини,що майно, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому наявні достатні підстави для арешту, відповідно до вимог ч.1,2,3 ст.170 та ч.3 ст. 171 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну. Вимоги мотивує тим, що будь-яких доказів або доводів причетності власниці арештованого майна та ТОВ «ТВС КО» до начебто вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень не містять в собі ані клопотання про накладення арешту, а ні додані до нього матеріали, включно з повідомленням про підозру ОСОБА_8 , а містить лише висновок, що належне ОСОБА_7 майно, без будь яких на те правових обґрунтувань, є об`єктом вчинення кримінального правопорушення та доказом в розумінні ст. 98 КПК України.

Правових підстав накладення арешту на майно ОСОБА_7 , яка не є стороною у кримінальному провадженні, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не сказав, а від так, арешт накладено необґрунтовано.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, прокурора, що заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12012110000000130 від 26.11.2012 року, за підозрою ОСОБА_8 у чиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч.1,2 ст. 209 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , будучи одним із застовників та керівником ТОВ «ТОРГ-Альянс», використовуючи сказане підконтрольне йому товариство з метою шахрайського заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, в період з 07.07.2005 по 10.06.2008 роки, перебуваючи на території м.Києва, шляхом зловживання довірою, під приводом будівництва офісу по вул. Госпітальній, 12-Ж в м.Києві, згідно інвестиційного контракту №40-іі/04 від 30.09.2005 заволодів коштами ТОВ «Українські готелі» в загальній сумі 23074951,70 гривень, чим сприщив збитки в особливо великому розмірі.

22 березня 2019 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч.1,2 ст. 209 КК України.

Офісна будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), на земельній ділянці кадастровий номер:8 000000000:82:127:0011, яка, згідно інформаційної довідки з Державного речових право на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_9 (39/100, колишня дружина сина ОСОБА_8 ОСОБА_10 ) ТОВ «торг-Альянс» (2/100), ОСОБА_7 (19/100) згідно Договору купівлі-продажу № 8466 від 16.12.2013 (донька ОСОБА_8 ) стала об`єктом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України (майном, забудованим за кошти, одержані злочинним шляхом).

Постановою старшого слідчого і СУ ГУНП в м.Києві ОСОБА_11 від 23 березня 2019 року в порядку ст. 98,100 КПК України офісна будівля, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Госпітальна, 14 (будівельна вул. Госпітальна, 12-Г), на земельній ділянці кадастровий номер: 8 000000000:82:127:0011 визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Згідно із ч. 3ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що він відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання органу досудового розслідування з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власників майна з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, щост. 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Українислідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржувана ухвала та клопотання прокурора не містять обґрунтування потреб у застосуванні арешту, є непереконливими, з урахуванням відповідності ухвали слідчого судді вимогамст. 370 КПК Українита відповідності клопотання слідчого вимогам ч. 2ст. 171 КПК України.

Посилання адвоката на те, що накладення арешту на майно, що належне ОСОБА_7 є втручанням в права власника майна, яка не є стороною у кримінальному провадженні, а саме рішення суперечить вимогам чинного законодавства, як на підставу для скасування ухвали слідчого судді, не може бути визнано обґрунтованим, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, а в даному випадку арешт майна, хоч і є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом нормКПК Українитакож не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст.117,170-173,309,404,405,407ч. 3 п. 1,418ч. 1,422 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12012110000000130 та накладено арешт на частку в розмірі 19/100офісної будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), на земельній ділянці кадастровий номер:8000000000:82:127:0011, яка, згідно інформаційної довідки з Державного речових право на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7 згідно Договору купівлі-продажу № 8466 від 16.12.2013, встановивши заборону на вчинення дій по відчуженню та розпорядженню їм -залишити без змін.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/2732/2019

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_12

Доповідач: ОСОБА_1