Ухвала

від 27.05.2019 по справі 463/4032/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/4032/19

Провадження №2/463/1285/19

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 травня 2019 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Леньо С. І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення з останнього на його користь страхового відшкодування в розмірі 46 919,76 грн., трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 909,28 грн., інфляційних втрат в розмірі 2688,34 грн. та пені в розмірі 694,02 грн., а всього - 51211,40 грн.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України.

Зокрема, згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (768,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9605 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред`явлено вимогу майнового характеру про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 51211,40 грн., проте квитанції про сплату судового збору або документів що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону позивачем не долучено. Таким чином, позивачу належить долучити квитанцію про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В свою чергу, вважаю невірним твердження позивача про те, що останній звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів .

Зокрема, згідно зі статтею 16 Закону України Про страхування , статтею 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Відповідно до Закону України Про захист прав споживачів цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, а відповідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

На підставі аналізу вищевказаних правових приписів та урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи № 6-126цс14 сформулював правову позицію, згідно з якою роз`яснив, що до відносин, які регулюються нормами Закону України Про захист прав споживачів , належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

З урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011р. у справі № 1-26/2011р. Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом Про захист прав споживачів в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Цей висновок стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.

Крім того, під час розгляду цивільної справи № 212/1101/18 (постанова від 17.04.2019р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України Про страхування та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України Про захист прав споживачів - загальними.

Виходячи з мотивів позову, позивач стверджує про незаконність дій відповідача, який всупереч вимогам закону та умовам договору добровільного страхування наземного транспорту Автокаско не виплатив страхового відшкодування в повному розмірі. Тобто, законність дій відповідача підлягає перевірці саме на відповідність цих дій вимогам Закону України Про страхування та положенням глави 67 ЦК України, а предметом судового захисту є права позивача як страхувальника, а не як споживача і тому, спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини є Закон України Про страхування та положення глави 67 ЦК України, внаслідок чого вимоги Закону України Про захист прав споживачів , який є загальним, на дані правовідносини не поширюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про стягнення страхового відшкодування - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі виконання у встановлений строк вимог ухвали, визначених статтями 175 і 177 цього ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: Леньо С. І.