Рішення

від 29.08.2019 по справі 463/4032/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/4032/19

Провадження № 2/463/1285/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянувши в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про стягнення страхового відшкодування -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення з останнього на його користь страхового відшкодування в розмірі 46 919,76 грн., трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 909,28 грн., інфляційних втрат в розмірі 2688,34 грн. та пені в розмірі 694,02 грн., а всього - 51211,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.12.2017р. між ним та відповідачем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 047/000/17 0000385, а саме автомобіля марки Subaru Impreza, д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок стихійного лиха, яке мало місце 17.08.2018р. застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження, що за умовами договору є страховим випадком. Надавши відповідачу передбачені договором документи, 22.11.2018р. звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 63 900 грн. Однак, всупереч умовам договору протягом 10 робочих днів відповідач не повідомив про прийняте ним рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування і лише після звернення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідач виплатив частину страхового відшкодування в сумі 16 981,03 грн. Тому іншу частину страхового відшкодування в розмірі 46 919,76 грн., а також три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі в розмірі 909,28 грн., інфляційні втрати в розмірі 2688,34 грн. та пеню в розмірі 694,02 грн. просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.06.2019р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.

Відповідач скерував до суду відзив на позовну заяву, долучивши докази його направлення позивачу. З позовними вимогами не погоджується, оскільки на підставі поданих позивачем документів відповідач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 4380,87 грн., а про відсутність підстав для відшкодування вартості решти пошкоджень відповідач повідомив позивача 06.12.2018р. В подальшому, після звернення позивача до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідач переглянув своє рішення, внаслідок чого позивачу додатково було виплачено страхове відшкодування в розмірі 12 599,79 грн. Загальний розмір страхового відшкодування визначено у відповідності до умов договору та на основі ремонтної калькуляції, що свідчить про належне виконання відповідачем умов договору. Тому в задоволенні позову просить відмовити.

У відповіді на відзив позивач навів аргументи, які аналогічні мотивам позову.

Письмових заперечень щодо відповіді на відзив відповідач не надав. Водночас, подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 09.07.2019р. в задоволенні такого клопотання відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.12.2018р. між сторонами укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 047/000/17 0000385 (а.с.8-11), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним йому транспортним засобом - автомобілем марки Subaru Impreza, д.н.з. НОМЕР_1 . В період дії договору, а саме 17.08.2018р. внаслідок стихійного лиха застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Заявою від 20.08.2018р. (а.с.12) позивач повідомив відповідача про вказану подію, а 22.11.2018р. звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 63 900 грн.

Такі дії відповідача судом розцінюються як визнання позову в частині виконання позивачем умов договору і як наслідок, незаконності відмови у виплаті страхового відшкодування, і тому, в межах розгляду даної справи правовій оцінці підлягають дії відповідача щодо визначення розміру страхового відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Частиною першою статті 16 Закону України Про страхування передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України Про страхування страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Оскільки відповідач частково виплатив страхове відшкодування в загальному розмірі 16980,24 грн., що сторонами не оспорюється, слід вважати встановленим, що подія, яка мала місце 17.08.2018р. і внаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження визнана останнім страховим випадком, а тому правовій оцінці підлягають дії сторін щодо визначення розміру страхового відшкодування, а також докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

За змістом п. п. 16, 17 договору, при виплаті страхового відшкодування враховується знос деталей автомобіля, а вартість матеріального збитку встановлюється згідно з актом автотоварознавчого дослідження або калькуляції AUDATEX (на вибір страховика) чи рахунку СТО, письмово погодженої із страховиком.

Відповідно до пп. 20.1.5 п. 20.1 Розділу 20 договору, у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник (Експлуатант) зобов`язаний при настанні ІВП (інші випадкові події) негайно повідомити відповідні компетентні органи: органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, органи Державної гідрометеорологічної служби, житлово-експлуатаційну організацію, правоохоронні органи (органи Міністерства внутрішніх справ України) та інші компетентні органи.

При цьому, без письмової згоди страховика страхувальник (експлуатант) зобов`язаний не здійснювати ремонт ТЗ крім робіт, необхідних для його транспортування та лише за допомогою спеціально обладнаного транспортного засобу, який використовується для переміщення (евакуатор) (пп. 20.1.9 п. 20.1 Розділу 20 договору).

Пунктом 20.2 Розділу 20 договору визначено загальний перелік документів, які страхувальник зобов`язаний подати страховику, в тому числі при настанні ІВП (пп. ї ), а згідно п. 20.3 договору, обов`язок щодо надання документів страховику, зазначених у п. 20.2 цього договору покладається на страхувальника.

Страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з моменту отримання останнього документа згідно з умовами договору - п. 20.5 розділу 20 договору.

При цьому, згідно п. 20.4 договору, розмір збитків може визначатись на підставі:

а) калькуляції, складеної з застосуванням програмного комплексу AUDATEX аварійним комісаром Страховика або незалежним експертом чи незалежним аварійним комісаром, якого обрано страховиком;

б) кошторису ремонтних робіт, рахунків фактур, нарядів-замовлення та інших документів, які підтверджують вартість відновлювального ремонту. Зазначені документи приймаються страховиком за умови, якщо з ним було письмово узгоджено вибір станції технічного обслуговування для ремонту ТЗ;

в) акту (висновку, звіту) автотоварознавчого дослідження, яке проведене спеціалізованою експертною організацією або фахівцем, яким має відповідне право на проведення таких робіт. Вибір виконавця автотоварознавчого дослідження здійснюється страховиком самостійно або страхувальником за попереднім письмовим погодженням зі страховиком. Якщо експертизу призначив страховик, то витрати на послуги оплачуються страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, про що також зазначає позивач в мотивах позову, заяву про виплату страхового відшкодування, яка була останнім документом , позивач подав відповідачу 22.11.2018р., і як вбачається зі змісту цієї заяви (а.с.14), кошти для відновлення автомобіля в розмірі 63 900 грн. позивач витратив самостійно на момент подання цієї заяви, хоча будь-яких доказів про те, що з відповідачем узгоджено вибір станції технічного обслуговування для ремонту ТЗ позивач не надав, що свідчить про порушення останнім п. 20.4 договору.

Більше того, згідно акту здачі-прийняття робіт (а.с.16). складеного між позивачем як замовником та ФОП ОСОБА_2 як виконавцем, ремонтні роботи закінчені 02.11.2018р., тобто ще до подання відповідачу пакету документів, необхідних для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, що є порушенням пп. 20.1.9 п. 20.1 Розділу 20 договору, оскільки письмової згоди відповідача на проведення ремонтних робіт позивач не надав.

Відповідно до ст. 77 ч. 1, ст. 79, ст. 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду, порушення позивачем умов договору та проведення ремонту транспортного засобу на станції технічного обслуговування, яку відповідач не погоджував, а також проведення такого ремонту ще до прийняття відповідачем відповідного рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування вказує на те, що докази, які позивач надав на підтвердження розміру шкоду (а.с.15, 16, 18) не відповідають критеріям належності, достовірності та достатності, оскільки не несуть в собі відомостей про предмет доказування і по суті, лише вказують на витрати позивача, а не на розмір завданої шкоди, і це при тому, що матеріали справи взагалі не містять доказів про здійснення позивачем витрат на суму 63 900 грн.

Більше того, за умовами п. 16 договору при виплаті страхового відшкодування враховується знос деталей, однак на підставі поданих позивачем доказів такої обставини встановити неможливо.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами розміру шкоди, яка заявлена ним до стягнення. Крім того, позивач не надав суду жодного доказу про те, що відповідач при визначенні розміру завданої шкоди порушив умови договору, а оскільки при виплаті страхового відшкодування відповідач одночасно здійснив виплату пені за прострочення строків виплати страхового відшкодування, позов в цілому належить залишити без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268,274,279 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 509, 526, 625, 979-982, 984, 993 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія (м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 33257911) про стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03.09.2019 року.

Суддя: Леньо С. І.