Постанова

від 16.04.2020 по справі 463/4032/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/4032/19 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/811/3301/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:37

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Мікуш Ю.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова в складі судді Леньо С.І. від 29 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2019 року в позові ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про стягнення страхового відшкодування - відмовлено.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення та прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства Українська-пожежно страхова компанія на користь позивача ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 46919,76 грн. передбачену договором добровільного страхування наземного транспорту; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 суму штрафних санкцій за невиконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) №АЗЕК - 047/000/17 0000385, а саме три відсотки річних за користування відповідачем чужими коштами в сумі 909,28 грн., донарахування індексу інфляції в сумі 2688,34 грн., пені 694, 02 грн.; стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства Українська - пожежно страхова компанія на користь позивача ОСОБА_2 понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 6000, 00 грн. та судовий збір.

Вважає, що судом не дотримано вимог законодавства, неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує на те, що апелянт відповідно до п.19.2.10 при насланні події, яка передбачена п.9.3 Договору діяв згідно умов п.20 цього Договору, подав заяву-повідомлення в терміни передбачені п.20.1.7. Договору, а саме протягом двох робочих днів після настання страхового випадку, першим робочим днем було 20.08.2018 р. понеділок, з пакетом зазначених документів. Вказує, що кошти часткового страхового відшкодування в сумі 16981,03 грн. перераховано на рахунок позивача відповідачем, що підтверджується виписками з АТКБ Приватбанк від 04.02.2019 року на суму - 4380,87 грн., від 01.03.2019 на суму - 12130,16 грн., від 04.03.2019 на суму 470 грн., а сума в розмірі 46919,76 грн. не повернута. Звертає увагу, що сума в розмірі 16981,03грн. перерахована позивачу після подання ним заяви до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 10.01.2019 року щодо невиплати страхового відшкодування. Зазначає, що до позовної заяви долучено всі необхідні документи з яких можна зробити висновок, щодо порушення відповідачем умов Договору та невиконання зобов`язань по останньому. Крім цього наголошує, що відповідачем у відповіді на позовну заяву від 05.07.2019 вих. 3182/17 не зеперечувалось неналежне виконання позивачем, умов договору. На підтвердження ж своїх доводів Страховиком не долучено жодного підтверджуючого документа. Щодо вимоги про стягнення з відповідача суму штрафних санкцій за невиконання договору, оцінка суду першої інстанції відсутня взагалі. Також судом не прийнято рішення щодо відшкодування судових витрат які поніс позивач, думка суду з посиланням на нормативно правові документи з даного приводу відсутня в мотивувальній частині рішення. В матеріалах справи відсутні будь які докази Відповідача які би спростовували доводи позовної заяви та підтверджували виконання зобов`язань ним умов Договору. Вказує на те, що в актах огляду транспортного засобу від 27.08.2018 та 10.10.2018 р. зазначено всі ушкодження транспортного засобу, які були виявлені за участі представника ПрАТ УПСК ОСОБА_3 в підтвердження вказаного є підпис останнього. Станцію технічного обслуговування ФОП ОСОБА_4 на якій здійснювався ремонт транспортного засобу було узгоджено з представником ПрАТ УПСК ОСОБА_3 письмово. Про те копія листа у позивача відсутня, для його отримання, він звертався з запитом до Львівського обласного управління ПрАТ УПСК від 10.04.2019 відповідачем отримано заяву наручно 17.04.2019р. (копія відстеження міститься в матеріалах справи) відповіді станом на 29.09.2019 не отримано. Також судом вказано на те що акт здачі-приймання робіт між позивачем та ФОП ОСОБА_4 підписаний 02.11.2018 року звісно тому, що для отримання страхового відшкодування подається пакет документів відповідно до п.20.5. Договору на підставі якого страховик приймає рішення про виплату, або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з моменту отримання останнього документу. Підсумовуючи наведене суд першої інстанції ухвалюючи рішення не встановив чи порушені умови Договору Страховиком, чи прийнято ним одне з рішень передбачених п.20.5 Договору, чи прийнято зазначене рішення в строки передбачені п.20.5 Договору, чи повідомлено Відповідачем, Страхувальника про прийняте рішення, з яких підстав Відповідачем невиплачено Позивачу суму страхового відшкодування, чи підлягають з Відповідача стягненню штрафні санкції за прострочення виконання п.19.1.3 Договору, тощо.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважала за необхідне у задоволенні клопотань ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про витребування доказів та виклик свідків відмовити.

Так, клопотання спрямовані на набуття нових доказів у справі колегія суддів вважала безпідставними, враховуючи те, що такі необґрунтовані в тій їх необхідній частині, що повинна була стосуватися неможливості з тих чи інших причин заявити такі клопотання у суді першої інстанції, або факту заявлення таких клопотань та відмови у їх задоволенні судом першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на неї,- колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 12, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 80, 81, 264 ЦПК України, ст. 509, ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 627, ч.1 ст. 628, ст.ст. 629, 979 ЦК України, ч.2 ст. 8, ч.1 ст. 16 Закону України Про страхування , та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що 20.12.2018р. між сторонами укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 047/000/17 0000385, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним йому транспортним засобом - автомобілем марки Subaru Impreza, д.н.з. НОМЕР_1 . В період дії договору, а саме 17.08.2018р. внаслідок стихійного лиха застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження. Заявою від 20.08.2018р. позивач повідомив відповідача про вказану подію, а 22.11.2018р. звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 63 900 грн. Такі дії відповідача судом розцінюються як визнання позову в частині виконання позивачем умов договору і як наслідок, незаконності відмови у виплаті страхового відшкодування, і тому, в межах розгляду даної справи правовій оцінці підлягають дії відповідача щодо визначення розміру страхового відшкодування. Оскільки відповідач частково виплатив страхове відшкодування в загальному розмірі 16980,24 грн., що сторонами не оспорюється, суд вважав встановленим, що подія, яка мала місце 17.08.2018р. і внаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження визнана останнім страховим випадком, а тому правовій оцінці підлягають дії сторін щодо визначення розміру страхового відшкодування, а також докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. За змістом п. п. 16, 17 договору, при виплаті страхового відшкодування враховується знос деталей автомобіля, а вартість матеріального збитку встановлюється згідно з актом автотоварознавчого дослідження або калькуляції AUDATEX (на вибір страховика) чи рахунку СТО, письмово погодженої із страховиком. Відповідно до пп. 20.1.5 п. 20.1 Розділу 20 договору, у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник (Експлуатант) зобов`язаний при настанні ІВП (інші випадкові події) негайно повідомити відповідні компетентні органи: органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, органи Державної гідрометеорологічної служби, житлово-експлуатаційну організацію, правоохоронні органи (органи Міністерства внутрішніх справ України) та інші компетентні органи. При цьому, без письмової згоди страховика страхувальник (експлуатант) зобов`язаний не здійснювати ремонт ТЗ крім робіт, необхідних для його транспортування та лише за допомогою спеціально обладнаного транспортного засобу, який використовується для переміщення (евакуатор) (пп. 20.1.9 п. 20.1 Розділу 20 договору). Пунктом 20.2 Розділу 20 договору визначено загальний перелік документів, які страхувальник зобов`язаний подати страховику, в тому числі при настанні ІВП (пп. ї ), а згідно п. 20.3 договору, обов`язок щодо надання документів страховику, зазначених у п. 20.2 цього договору покладається на страхувальника. Страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з моменту отримання останнього документа згідно з умовами договору - п. 20.5 розділу 20 договору. При цьому, згідно п. 20.4 договору, розмір збитків може визначатись на підставі: а) калькуляції, складеної з застосуванням програмного комплексу AUDATEX аварійним комісаром Страховика або незалежним експертом чи незалежним аварійним комісаром, якого обрано страховиком; б) кошторису ремонтних робіт, рахунків фактур, нарядів-замовлення та інших документів, які підтверджують вартість відновлювального ремонту. Зазначені документи приймаються страховиком за умови, якщо з ним було письмово узгоджено вибір станції технічного обслуговування для ремонту ТЗ; в) акту (висновку, звіту) автотоварознавчого дослідження, яке проведене спеціалізованою експертною організацією або фахівцем, яким має відповідне право на проведення таких робіт. Вибір виконавця автотоварознавчого дослідження здійснюється страховиком самостійно або страхувальником за попереднім письмовим погодженням зі страховиком. Якщо експертизу призначив страховик, то витрати на послуги оплачуються страховиком. Як вбачається з матеріалів справи, про що також зазначає позивач в мотивах позову, заяву про виплату страхового відшкодування, яка була останнім документом, позивач подав відповідачу 22.11.2018р., і як вбачається зі змісту цієї заяви, кошти для відновлення автомобіля в розмірі 63 900 грн. позивач витратив самостійно на момент подання цієї заяви, хоча будь-яких доказів про те, що з відповідачем узгоджено вибір станції технічного обслуговування для ремонту ТЗ позивач не надав, що свідчить про порушення останнім п. 20.4 договору. Більше того, згідно акту здачі-прийняття робіт складеного між позивачем як замовником та ФОП ОСОБА_4 як виконавцем, ремонтні роботи закінчені 02.11.2018р., тобто ще до подання відповідачу пакету документів, необхідних для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, що є порушенням пп. 20.1.9 п. 20.1 Розділу 20 договору, оскільки письмової згоди відповідача на проведення ремонтних робіт позивач не надав. На думку суду, порушення позивачем умов договору та проведення ремонту транспортного засобу на станції технічного обслуговування, яку відповідач не погоджував, а також проведення такого ремонту ще до прийняття відповідачем відповідного рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування вказує на те, що докази, які позивач надав на підтвердження розміру шкоду не відповідають критеріям належності, достовірності та достатності, оскільки не несуть в собі відомостей про предмет доказування і по суті, лише вказують на витрати позивача, а не на розмір завданої шкоди, і це при тому, що матеріали справи взагалі не містять доказів про здійснення позивачем витрат на суму 63 900 грн. Більше того, за умовами п. 16 договору при виплаті страхового відшкодування враховується знос деталей, однак на підставі поданих позивачем доказів такої обставини встановити неможливо. На підставі вищенаведеного суд прийшов до висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами розміру шкоди, яка заявлена ним до стягнення. Крім того, позивач не надав суду жодного доказу про те, що відповідач при визначенні розміру завданої шкоди порушив умови договору, а оскільки при виплаті страхового відшкодування відповідач одночасно здійснив виплату пені за прострочення строків виплати страхового відшкодування, позов в цілому належить залишити без задоволення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими - не доведені.

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПрАТ Українська-пожежно страхова компанія , у якому просив: стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства Українська-пожежно страхова компанія суму страхового відшкодування в розмірі 46919,76 грн. передбачену договором добровільного страхування наземного транспорту; стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства Українська-пожежно страхова компанія на його користь суму штрафних санкцій за невиконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 047/000/17 0000385, а саме три відсотки річних за користування відповідачем чужими коштами в сумі 909,28 грн., донарахування індексу інфляції в сумі 2688, 34 грн., пені 694, 02 грн .

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 20.12.2017р. між ним та відповідачем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 047/000/17 0000385, а саме автомобіля марки Subaru Impreza, д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок стихійного лиха, яке мало місце 17.08.2018р. застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження, що за умовами договору є страховим випадком. Надавши відповідачу передбачені договором документи, 22.11.2018р. звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 63 900 грн. Однак, всупереч умовам договору протягом 10 робочих днів відповідач не повідомив про прийняте ним рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування і лише після звернення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідач виплатив частину страхового відшкодування в сумі 16 981,03 грн. Тому іншу частину страхового відшкодування в розмірі 46 919,76 грн., а також три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі в розмірі 909,28 грн., інфляційні втрати в розмірі 2688,34 грн. та пеню в розмірі 694,02 грн. просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Нормою ст.980 ЦК України, ст.4 Закону України Про страхування визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про страхування добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 8 зазначеного Закону страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. (ст.979 ЦК України, ч. 1. ст. 16 закону України Про страхування ).

Згідно ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика.

За ст. 989 ЦК України, страхувальник зобов`язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страхувальника.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2017р. між сторонами укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 047/000/17 0000385 (а.с.8-11), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним позивачу транспортним засобом - автомобілем марки Subaru Impreza, д.н.з. НОМЕР_1 .

В період дії договору, а саме 17.08.2018р. внаслідок стихійного лиха застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження, що визнано сторонами та така подія визнана страховим випадком чого знову ж сторонами не оспорювалось та не спростовано.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 Розділу 20 договору, у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник (Експлуатант) зобов`язаний при настанні ІВП (інші випадкові події) негайно повідомити відповідні компетентні органи: органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, органи Державної гідрометеорологічної служби, житлово-експлуатаційну організацію, правоохоронні органи (органи Міністерства внутрішніх справ України) та інші компетентні органи.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, доводів позивача, що не оспорювалось та не спростовано відповідачем, - позивач повідомляв ДНС про настання згаданої події.

Окрім цього і що є основним заявою від 20.08.2018р. (а.с.12) позивач повідомив і відповідача про вказану подію та обґрунтував, що швидше цього здійснити не міг, оскільки перебував у від`їзді.

Також 20.08.2018 року ФОП ОСОБА_5 здійснено евакуація автомобіля позивача з місця паркування ( АДРЕСА_1 ) до місця проживання ( АДРЕСА_2 ) відповідно до умов договору (п. 20.1.9) (квитанція а.с. 21).

27 серпня 2018 року транспортний засіб оглянуто представником страховика ОСОБА_6 за участі позивача, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 27.08.2018 року, який підписаний позивачем та представником відповідача (а.с. 19).

Із вказаного акту вбачається, що представником відповідача встановлені наступні пошкодження транспортного засобу внаслідок події, яка сталася 17.08.2018р., а саме: Блок керування НОМЕР_2 ; повне розбирання салону зі зняттям передніх та задніх сидінь, хімчистка салону та усунення корозії на металевих частинах салону; розбирання, збирання передніх та задніх дверей автомобіля та антикорозійна їх обробка; розбирання та антикорозійна обробка багажного відділення; антикорозійна обробка порогів з правої та лівої сторони автомобіля .

Крім цього, з вказаного акту вбачається, що пошкоджень, які не пов`язані з цим ДТП немає.

Після цього, 29.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.13).

31.08.2018 року позивачем здійснено хімчистку салону на суму 4000 грн. (товарний чек а.с. 15).

10 жовтня 2018 року представником відповідача (страховика) ОСОБА_6 повторно (після повідомлення відповідача позивачем) оглянуто транспортний засіб за участі позивача, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 10.10.2018 року, який підписаний позивачем та представником відповідача (а.с. 20).

Із вказаного акту вбачається, що представником відповідача встановлені наступні пошкодження транспортного засобу внаслідок події, яка сталася 17.08.2018р., а саме було встановлено такі пошкодження та вказано дії які повинен здійснити позивач, а саме пошкодження двигуна - здійснити ремонт; пошкодження головки блоку клапанів - здійснити ремонт, прокладки двигуна - заміна, фільтр масляний - заміна, охолоджуюча рідина - заміна, масла двигуна та КПП - заміна, промивка КПП, топ редуктора, очистка моторного відділення від пилу та бруду (а.с. 20).

Крім цього, з вказаного акту вбачається, що пошкоджень, які не пов`язані з цим ДТП немає.

Після цього, позивач звернувся до СПД ФО ОСОБА_4 для ремонту транспортного засобу, який було здійснено, що вбачається з рахунку фактури №СФ-00117 від 15.10.2018 та акту №ОУ-ООООП4 здачі-приймання робіт (надання послуг) ремонтні роботи з заміною запчастин на суму 47300 грн. (а.с.18). Такий ремонт, із зазначенням необхідних дій та саме у цього СПД, знову ж погоджувався з відповідачем чого відповідач не заперечував та не спростовував.

Після цього, позивач звернувся 22.11.2018р. до відповідача з заявою про виплату відповідного страхового відшкодування в розмірі 63900 грн., відповідно до понесених ним витрат.

Відповідно до п.20.5. Договору страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання останнього документу згідно з умовами Договору. Страховик повідомляє про це Страхувальника письмово з обґрунтуванням причин відмови протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з моменту прийняття такого рішення.

Враховуючи зазначене Страховик до 25.12.2018 р. відповідно до п.20.5. Договору мав повідомити позивача про рішення, яке ним прийняте та виплатити страхове відшкодування.

Проте станом на 27.09.2019 позивач не отримав від Відповідача на свою адресу ні рішення про виплату ні відмову у виплаті страхового відшкодування по страховому випадку від 17.08.2018 р.

Кошти часткового страхового відшкодування в сумі 16981,03 грн. перераховано відповідачем позивачу лише 04.02.2019 року на суму - 4380,87 грн., 1.03.2019 на суму - 12130,16 грн. та 4.03.2019 на суму - 470,00 грн. після звернення позивача до Національної комісії ЗРСРФП (НАЦКОМФІНПОСЛУГ) (а.с. 22, 24-26).

Однак, сума в розмірі 46919,76 грн. не повернута та загальний розмір страхового відшкодування, на якому наполягав позивач відповідачем не оспорювався.

Відповідно слід вважати, що позивач після настання страхового випадку діяв виключно в межах умов укладеного між сторонами договору. А саме здійснив евакуацію транспортного; здійснив двічі огляд транспортного засобу разом із представником відповідача та здійснював ремонтні та інші роботи за погодженням з відповідачем, що підтверджено наведеними вище доказами .

Також, позивачем відповідно до п.20.2. Договору страхування долучено необхідний перелік документів на підставі яких повинно було бути здійсненим страхове відшкодування, а саме: заява-повідомлення від 17.08.2018 з поясненням щодо причин настання страхового випадку; заява Страхувальника про виплату страхового відшкодування від 29.08.2018 та 22.11.2018 року, яка подавалась повторно після отримання всіх необхідних документів які дають право на страхове відшкодування; довідка органу Державної гідро метрологічної служби. Крім цього, в актах огляду транспортного засобу від 27.08.2018 та 10.10.2018 р. зазначено всі ушкодження транспортного засобу, які були виявлені за участі представника ПрАТ УПСК ОСОБА_3 .

Зважаючи на вказане слід вважати, що відповідач безпідставно у порушення вимог закону та договору не виплатив позивачеві страхового відшкодування у передбачений строк у повному обсязі.

Тому судом першої інстанції безпідставно не стягнуто на користь позивача з відповідача невиплаченої частини страхового відшкодування.

Крім цього, зважаючи на вказану недоплату страхового відшкодування відповідача слід вважати боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання та він повинен нести відповідальність, що встановлена законом та умовами договору з врахуванням заявлених позовних вимог, за межі яких суд не вправі вийти.

Враховуючи вказане, а також вимоги ст.ст. 979-985, 988-991, 999 ЦК України, ст.ст. 1-4, 6-9, 16, 18, 20, 21, 25, 26 Закону України Про страхування , а також з врахуванням того, що, оскільки зобов`язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов`язання, - позовні вимоги і в цій частині підлягали до задоволення.

Також, колегія суддів вважає, розрахунки заборгованості здійснені позивачем (а.с.4, 30-35) такими, що відповідають нормам законодавства та умовам Договору добровільного страхування наземного транспорту, розраховані за відповідний період та із зазначенням правильних значень відсотків та індексів інфляції, а тому такі додаткового дублювання у рішенні суду не потребують. Крім цього, такі розрахунки відповідачем не оспорювались та альтернативні до них подані не були.

Що стосується пені, то така теж правомірно, відповідно до умов договору (п. 19.1.3) та вимог закону була нарахована позивачем у розмірі 0,01 % за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (розрахунки а.с. 4, 30-35) та підлягає стягненню у зв`язку з несвоєчасним здійсненням страхового відшкодування.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги та позову слід вважати обґрунтованими.

Апеляційна ж скарга відповідно підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення, яким позов слід задовольнити.

Так, слід стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська-пожежно страхова компанія в користь ОСОБА_2 страхове відшкодування, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 047/000/17 0000385- в розмірі 46919,76 грн., що не було виплачене відповідно до умов договору, вимог закону та понесених позивачем витрат, а також три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 909,28 грн.; інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 2688,34 грн. та пеня, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 047/000/17 0000385 в розмірі 694,02 грн.

Відповідно до задоволених вимог позову та скарги слід вирішити питання стягнення судового збору.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то такі витрати не підлягають стягненню оскільки Договір про надання юридичної допомоги та консультаційних послуг №10/04 від 10.04.19 року укладений позивачем ОСОБА_2 з ПП Львівський міст в особі керівника Зуба О.М.

Однак, ні в самому договорі, ні в додатках до нього не зазначено, що представником ОСОБА_2 , відповідно до такого договору є ОСОБА_1 .

Також, акти здачі-прийняття робіт від 22.04.2019 року, рахунок на оплату послуг та інші умови договору не погоджені між позивачем та ОСОБА_1 , яка брала участь у справі відповідно до довіреності, а саме нею була підписана апеляційна скарга та подано ряд інших документів.

Крім цього, процесуальні документи ОСОБА_7 чи будь-яким іншим представником ПП Львівський міст до суду не подавались та такі в матеріалах справи відсутні, тому підстав вважати що ОСОБА_7 чи ПП Львівський міст надано правову допомогу позивачу саме у даній справі та, що акти здачі-прийняття робіт від 22.04.2019 року, рахунок на оплату послуг та інші документи стосуються саме даної справи підстав вважати немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

в задоволенні клопотань ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про витребування доказів та виклик свідків - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2019 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про стягнення страхового відшкодування- задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська-пожежно страхова компанія в користь ОСОБА_2 страхове відшкодування, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 047/000/17 0000385- в розмірі 46919,76 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська-пожежно страхова компанія в користь ОСОБА_2 : три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання - в розмірі 909,28 грн.; інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання - в розмірі 2688,34 грн. та пеню, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 047/000/17 0000385 - в розмірі 694,02 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська-пожежно страхова компанія в користь ОСОБА_2 768,40 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1152,60 грн. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду

Повний текст постанови складено 16 квітня 2020 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Ю.Р. Мікуш

Л.Б. Струс