Постанова

від 28.05.2019 по справі 569/8023/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/8023/18

Провадження № 22-ц/4815/513/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Бондаренко Н. В., Боймиструка С. В.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л. В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гефест Капітал (по тексту ТзОВ Гефест Капітал ),

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -

приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу

Киселюк Оксана Василівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2018 року у складі судді Тимощука О.Я., ухвалене в м. Рівне о 14 год. 34 хв., повний текст рішення складено 06 листопада 2018 року,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Гефест Капітал звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Киселюк Оксана Василівна про визнання правочину недійсним, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.12.2017 року квартири АДРЕСА_1 , повернути сторони в первинний стан, зобов`язати ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Гефест Капітал спірну квартиру. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 28 грудня 2017 року між ним, в особі ОСОБА_1 , та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу належної йому на праві власності вказаної квартири та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. за №2260 (далі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до пункту 2.1 Договору купівлі-продажу ціна нерухомого майна, що купується Покупцем за цим Договором становить 409 941 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, які Покупець (в особі представника) отримав від Покупця повністю до підписання цього договору. Фінансових або будь-яких інших претензій з приводу проведеного розрахунку Сторони одна до одної не мають.

Однак, позивач зазначає те, що договір було укладено без належних на те у ОСОБА_1 повноважень, оскільки відповідно до рішення загальних зборів учасників ТзОВ Гефест Капітал від 30.10.2017 року, яке оформлене протоколом №2, укладання договорів купівлі-продажу квартир повинно здійснюватися ОСОБА_1 . виключно після здійснення покупцями попередньої оплати вартості квартири шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок товариства. Оплата вартості спірної квартири на момент укладання оскаржуваного Договору купівлі-продажу відповідачем ОСОБА_2 проведена не була. На думку позивача, його представник діяв не в інтересах товариства, про що був обізнаний покупець.

Також позивач вважає, що умови оскаржуваного договору порушують інтереси позивача і є невигідними для товариства, оскільки не отримав внаслідок вчинення правочину обігових грошових коштів для відновлення свого фінансового стану та прибутку, зазнавши збитків у розмірі 409 941 грн. 00 коп.

За тих обставин, що на укладання оспорюваного Договору купівлі-продажу відсутнє вільне волевиявлення ТзОВ Гефест Капітал , його зміст не відповідав внутрішній волі позивача і не був спрямований на настання реальних наслідків, що обумовлені ним, вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 договір є недійсним з підстав, визначених ч. 1 ст. 215, ч. 1, ч. 3 та ч. 5 ст. 203 та ст. 232 ЦК України.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2018 року вказаний позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28 грудня 2017 року квартири АДРЕСА_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Гефест Капітал , від імені якого діяв ОСОБА_1 на підставі довіреності від 31.10.2017 року, та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. Повернуто сторони в первинний стан. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Гефест Капітал спірну квартиру. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТзОВ Гефест Капітал сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 6 149 грн. 11 коп. та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 881 грн. 00 коп..

Рішення суду першої інстанції вмотивовано ч. 1 ст. 232 ЦК України, яка передбачає, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним, та обґрунтоване тим, що укладений між відповідачем ОСОБА_1 , який діяв в інтересах позивача, та відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28.12.2017 вчинений в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що місцевим судом провадження у даній справі було відкрите з порушенням положень ст. 95 ЦПК України, оскільки до неї не було додано доказів, якими обґрунтована позовна заява. Додає, що судом проігнорована заява про залучення до справи третьої особи - приватного нотаріуса Киселюк О.В., яка посвідчувала оскаржуваний правочин. Зазначає, що спір був розглянутий без участі його як відповідача та приватного нотаріуса, і більш того, він не був повідомлений про розгляд справи у встановленому законом порядку і такі відомості відсутні в матеріалах справи, що, в свою чергу, є підставою для скасування судового рішення. Стверджує, що, оскільки він придбав спірну квартиру у спільну сумісну власність, що відображено у п.1.1. Договору купівлі-продажу, то суд був зобов`язаний залучити до участі у справі його дружину - ОСОБА_5 як співвідповідача. Звертає увагу на невідповідності між протоколами судових засідань та їх технічними записами, котрі ним були виявлені при ознайомленні з матеріалами справи, та вважає, що така неповнота технічного запису судового засідання вказує на невідповідність відомостей, викладених у протоколі судового засідання, фактичним обставинам судового розгляду. Заперечує висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири вчинений в результаті зловмисної домовленості представника позивача із ним, ОСОБА_2 , та пояснює, що в самому тексті договору (п. 2.1.) була вказана вартість предмету договору в сумі 409 941,00 грн., які продавець в особі представника отримав від покупця повністю до підписання договору. Стверджує, що спільно із дружиною вони передали кошти в приміщенні нотаріальної контори представникам позивача, а ті - ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 - їх перерахували, впевнившись у повній сумі, про що ОСОБА_7 видав розписку. Додає, що при цьому був присутній очевидець - ОСОБА_8 . Вважає, що недобросовісна поведінка могла мати місце з боку представника позивача ОСОБА_1 та осіб, які назвалися фактичними власниками квартири - ОСОБА_9 - директор ТзОВ Гефест Капітал , та ОСОБА_7 , і які могли не внести в касу або на рахунок підприємства кошти, які отримали від нього за купівлю квартири. З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача судові витрати.

В поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ТзОВ Гефест Капітал - адвокат Тарновецький Я.М. вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду - до скасування із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено: 28 грудня 2017 року між ТзОВ Гефест Капітал (Продавенць) в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу належної позивачу на праві власності квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 70,4 кв.м., загальною площею 168,7 кв. м., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. за № 2260.

В договорі зазначено, що нерухоме майно належить Продавцю на праві приватної власності, що отримане ним за договором купівлі-продажу від 19.06.2017 року.

Відповідно до пункту 2.1 Договору купівлі-продажу ціна нерухомого майна, що купується Покупцем за цим Договором становить 409 941 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, які Ппродавець (в особі представника) отримав від Покупця повністю до підписання цього договору. Ціна зазначена за згодою сторін Договору та не підлягає будь-яким змінам. Фінансових або будь-яких інших претензій з приводу проведеного розрахунку Сторони одна до одної не мають.

Представник ТзОВ Гефест Капітал ОСОБА_1 діяв від імені продавця квартири на підставі довіреності, виданої йому ТзОВ Гефест Капітал в особі директора ОСОБА_9 від 31 жовтня 2017 року строком на один рік до 31 жовтня 2018 року. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В.

Згідно довіреності ОСОБА_1 мав право вчиняти від імені ТзОВ Гефест Капітал правочини, включаючи договори купівлі-продажу, щодо квартир, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім цього, мав право змінювати та розривати ці договори, вносити до них зміни, проводити необхідні платежі, розрахунки, отримувати грошові кошти за укладеними договорами. Довіреність містить застереження щодо передачі повноважень іншим особам. Будь-яких інших застережень довіритель не зазначив.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ТзОВ Гефест Капітал зазначило, що Договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки учасники товариства на загальних зборах 30 жовтня 2017 року, приймаючи рішення про надання повноважень ОСОБА_1 , обумовило, що такі договори можна вчиняти виключно після здійснення покупцями попередньої оплати вартості квартири шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок товариства, а представник за довіреністю ОСОБА_1, всупереч прийнятому рішенню, вчинив продаж квартири з умовою з термінуванням оплати.

У зв`язку з цим, позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу від 28 грудня 2017 року недійсним на підставі статті 203, частин першої - третьої статті 216, частини першої статті 215, статті 232 ЦК України.

Заперечуючи такі доводи ОСОБА_2 зазначив, що розрахунок у повній сумі був проведений з продавцем до підписання договору купівлі-продажу, в приміщенні нотаріальної контори представники позивача отримали від нього кошти, про що один з них написав розписку. Представника позивача ОСОБА_1 до зустрічі у нотаріальній конторі при підписанні договору не знав і ніколи з ним не зустрічався.

В своїх висновках суд першої інстанції зазначив, що укладений між ОСОБА_1 , який діяв в інтересах позивача та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу вчинений в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною. При цьому, в оскаржуваному рішенні судом не наведено жодного доказу, яким обгрунтовується такий висновок. Не дано судом оцінки умовам пункту 2.1 Договору купівлі-продажу де зазначено, що Продавець (в особі представника) отримав від Покупця кошти повністю до підписання цього договору.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Зазначена норма закону визначає необхідні ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Верховний Суд України в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначив, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тлумачення статті 232 ЦК України свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя.

Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє.

Не може підтверджуватись наявність зловмисної домовленості сторін договору лише самими доводами позовної заяви, оскільки для визнання договору недійсним у зв`язку зі зловмисною домовленістю необхідно аби така змова з метою настання для довірителя через це несприятливих наслідків була доведена у суді, наявність умислу в діях представника, який усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає або свідомо допускає їх настання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який вчиняючи оспорюваний договір діяв від імені ТзОВ Гефест Капітал , з 10 січня 2018 року є керівником ТзОВ Гефест Капітал .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -

приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О. В., в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що до підписання Договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі представник ТзОВ Гефест Капітал ОСОБА_1, директор товариства ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , ознайомившись з проектом договору, видалились в окрему кімнату, що є в нотаріальній конторі, для передачі грошей і після повернення їх з кімнати вона перепитала, чи проведений повністю розрахунок. На що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 відповіли, що кошти отримали повністю і після цього нею був посвідчений договір купівлі-продажу.

Апеляційний суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не дають підстав для висновку про зловмисну домовленість між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а відтак. відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за ст. 232 ЦК України.

З огляду на зазначене, що позивач (товариство) не підтвердив належними та допустимими доказами наявності зловмисної домовленості між представником позивача та відповідачем при укладенні договору купівлі-продажу квартири, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Посилання позивача про те, що він не уповноважував ОСОБА_1 на укладання Договору купівлі-продажу без попередньої оплати вартості квартири покупцем, оскільки рішенням загальних зборів було прийняте відповідне застереження, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з наведеним, з Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест Капітал на користь відповідача ОСОБА_2 підлягає до стягнення судовий збір, сплачений ним за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 9 225,00 грн..

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест Капітал до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Киселюк Оксана Василівна про визнання правочину недійсним - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест Капітал (м. Рівне, вул. Кн.Ольги, 1-А/3, каб. 2, код ЄДРПОУ - 38750527) на користь ОСОБА_2 (1969 року народження, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 15.02.1997 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 9 225 (дев`ять тисяч двісті двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 травня 2019 року.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н. М.

Судді: підпис Бондаренко Н. В.

підпис Боймиструк С. В.

Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н. М.