Постанова

від 28.05.2019 по справі 759/16680/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

28 травня 2019 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/8131/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Махлай Л.Д., Стрижеуса А.М.,

за участю секретаря Ратушного А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва

у складі судді Величко Т.О.

від 23 січня 2019 року

у справі №759/16680/14-ц Святошинського районного суду м. Києва

за заявою ОСОБА_1

про виправлення помилки у виконавчому листі

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2018 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі №759/16680/14-ц, допущеної при його оформленні.

В обґрунтування заяви вказував, що при оформленні виконавчого листа судом допущено помилку у даних про орган, який прийняв рішення, а також не зазначено дату народження боржника.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.01.2019 відмовлено в задоволенні заяви.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач, діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин, які мають суттєве значення при вирішенні питання про виправлення помилки у виконавчому листі, просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23.01.2019 та задовольнити заяву про виправлення помилки у виконавчому листі у повному обсязі.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з 'явилися, причини неявки суду не повідомили (т. 2, а.с. 212, 213-214, 217-218).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та їхніх представників.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 558 312,10 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.03.2015 змінено та викладено резолютивну частину у наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 353 754,00 грн, інфляційній втрати у розмірі 1 133 568,85 грн, 3% річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 396 359,74 грн, що разом складає 4 883 682,59 грн та судовий збір в розмірі 3 654,00 грн. .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 15 лютого 2017 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

На виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 20.09.2016 Святошинським районним судом м. Києва 02 серпня 2017 року видано виконавчий лист.

Звертаючись до суду із заявою, заявник вказував, що суд першої інстанції при оформленні виконавчого листа допустив помилку та неправильно зазначив орган, який прийняв рішення, згідно з яким було видано виконавчий лист, а саме у виконавчому листі зазначено Святошинський районний суд м. Києва, тоді як рішення ухвалено Апеляційний судом м. Києва.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчому листі щодо зазначення відомостей про орган, який прийняв рішення, оскільки законодавцем не передбачено обов`язкове зазначення у виконавчому листі органу, який прийняв рішення, згідно з яким було видано виконавчий лист.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , якою визначено вимоги до виконавчого документа, у виконавчому листі зазначено найменування органу, який видав виконавчий лист , а саме: Святошинський районний суд м. Києва (т. 2, а.с. 182 на звороті).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для виправлення помилки у виконавчому листі щодо зазначення дати народження боржника з посиланням на те, що дата народження боржника не зазначена позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Так, вимоги до виконавчого документа законодавцем визначено в Законі України Про виконавче провадження (далі - Закон).

Зокрема, у відповідності до положень частини 1 статті 4 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Отже, зазначення дати народження боржника є обов`язковою вимогою при оформленні виконавчого документа.

За приписами частини 4 статті 4 Закону у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Звертаючись до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі, заявник вказував, що відомості про дату народження боржника містяться у кредитному договорі та додаткових угодах до нього, які наявні в матеріалах даної справи.

Проте, відмовляючи в задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчому листі в частині зазначення даних про боржника, а саме дати народження, суд першої інстанції вищенаведених положень закону не врахував, неповно встановив обставини для вирішення даного питання, не перевірив доводів заявника щодо відомостей про дату народження боржника та не надав їм правової оцінки, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду в частині відмови у виправленні помилки у виконавчому листі щодо дати народження боржника є безпідставною та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки, апеляційний суд не видавав виконавчий лист, а за приписами ст. 432 ЦПК України виправлення помилки у виконавчому листі вирішується судом, що видав виконавчий лист, тобто судом першої інстанції, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року - скасувати в частині відмови в задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчому листі щодо зазначення даних про боржника та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 травня 2019 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді Л.Д. Махлай

А.М. Стрижеус