Ухвала

від 28.05.2019 по справі 201/17685/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2702/19 Справа № 201/17685/17 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

Категорія 19

УХВАЛА

28 травня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

заяву ОСОБА_1 про забезпечення

позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми ( за рішенням суду, дорученням) та витрат,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошової суми (за рішенням суду, дорученням) та витрат, позовні вимоги не змінювали, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що 13 квітня 2008 року позивачем ОСОБА_3 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська була подана позовна заява до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та інших відповідачів про стягнення суми авансу, з даного приводу Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було відкрито провадження у цивільній справі №2-5354/11; на початку червня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений усний договір доручення, відповідно до якого позивач доручив ОСОБА_7 вчинити від його імені юридичні дії, а саме здійснення представництва Мацигайло А.О. як позивача та стягувача у зазначеному цивільному процесі, в тому числі і на стадії виконання рішення суду. Після цього позивачем 11 червня 2010 року в порядку ст. 1007 ЦК України, була видана довіреність ОСОБА_2 від 11 червня 2010 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Кучмій Н.В., та зареєстрована в реєстрі за № 3028, строк дії довіреності 3 роки. Зазначеною довіреністю позивач, окрім іншого, доручив ОСОБА_2 та надав право вчинити юридичну дію, а саме, отримати належні ОСОБА_1 грошові кошти.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року було вирішено позов ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити частково: стягнуто всього 436 770 грн. 46 коп. і стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1820 грн. 00 коп., в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 м. Дніпропетровську від 19 лютого 2008 року відмовлено у повному обсязі. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про стягнення коштів задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 252 500.00 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 820 грн..

21 жовтня 2011 року ОСОБА_2 отримані в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська копія рішення та виконавчий лист у справі 2-5354/11. 04 листопада 2011 року Чечелівським ВЛВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області (Красногвардійським ВП ЛВП Дніпропетровського ГУЮ) відкрито виконавче провадження № 29691445 з приводу стягнення на мою користь заборгованості в розмірі 254 320 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень. В зазначеному виконавчому провадженні представництво ОСОБА_1 як стягувача представляв ОСОБА_2 .. 03 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ПП Східноєвропейська юридична компанія СДРПОУ 35114375 в особі директора ОСОБА_2 був укладений Договір №11/01 про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 1 зобов`язався надати позивачу юридичні послуги. Строк надання послуг починається з 03 лютого 2011 року та закінчується в момент виконання всіх зобов`язань (п. 2.1 договору)

З моменту отримання виконавчого листа та по теперішній час ОСОБА_2 будучі повіреним ОСОБА_1 в силу п.1 ч. І ст. 1006 ЦК України на усні вимоги останнього повідомляв про хід виконя доручення, а саме, що отриманню грошових коштів по виконавчому листу 2-5354/11 перешкоджає обстановка у державі, пов`язана з ОСОБА_8 . Також ОСОБА_2 , запевняв ОСОБА_1 , про відсутність необхідності в продовженні строку дії вищезазначеної довіреності, оскільки після її спливу, він ( ОСОБА_2 ) продовжує виконувати надане йому ОСОБА_1 доручення, але вже на підставі договору про надання юридичних послуг. 23 березня 2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачу стало відомо, що зазначене виконавче провадження від 22 серпня 2012 року було закінчено на підставі п. 8 ч. І ст. 49 (фактичне повне виконання), в зв`язку з чим до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська була подана скарга на дії державного виконавця, щодо закінчення виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_1 грошових коштів не отримував. Під час розгляду скарги в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, провадження 4-с/201/44/2017, справа 2/5354/11 було з`ясовано, що ОСОБА_7 в ході виконавчого провадження були отримані кошти у повному обсязі, відповідно до виконавчого листа. Факт отримання ОСОБА_2 належних ОСОБА_1 коштів підтверджується належними наданими суду доказами.

Але, ОСОБА_2 всупереч вимогам ч. І ст. 1006 ЦК України після виконання доручення не повідомив ОСОБА_1 про отримання коштів, звіт про виконання доручення не надав, довіреність не повернув, одержані грошові кошти у зв`язку з виконанням доручення у розмірі 254 320.00 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень ОСОБА_1 не передав. ОСОБА_1 у червні 2017 року звернувся до ОСОБА_2 з приводу повернення коштів, але останній запевнив що ніяких коштів він не отримував та запропонував надати йому довіреність для продовження стягнення за виконавчим провадженням.

Отже гроші відповідачем отримані і використані, але в оговорений термін гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели. Позивач прохав, уточнивши суму коштів, стягнути з відповідача вказаний борг, що складається з суми боргу, відсотків, інфляційних втрат, судових витрат, що було передбачено договором сторін і законом, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , грошові кошти, одержані у зв`язку з виконанням доручення у розмірі 254 320.00грн. (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять гривень); відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції 333 820.16 грн. (триста тридцять три тисячі вісімсот двадцять гривень 16коп.); відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми 35932.28 грн. (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні 28коп.), а всього 624072.44 грн. (шістсот двадцять чотири тисячі сімдесят дві гривні 44 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 6 240 грн. 73 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

19.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на майно відповідача, яке належить йому на праві приватної власності, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа про стягнення з відповідача грошових коштів, а тому у разі невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Однак, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не вправі надавати оцінку обставинам справи, доказам та встановлювати факти.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Як убачається з матеріалів заяви про забезпечення позову є достатньо обґрунтованою та її доводи свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Проте, колегія суддів наголошує на тому, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

Крім того, заявник, звертаючись до суду апеляційної інстанції не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надав додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.

Однак, колегія суддів зауважує, що вразі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду першої інстанції з питання скасування заходів забезпечення позову.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи наданий представником відповідача звіт про оцінку майна від 18 березня 2019 року, відповідно до якого вартість квартири АДРЕСА_2 складає 618 004,00 грн., з урахуванням: ціни позову, яка складає 624 072,44 грн., розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. 151, ч. 9 ст. 153 ЦПК України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 здійснювати відчуження та Державним реєстратором відділу реєстрації здійснювати реєстрацію відчуження права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 58,6 кв.м., житловою площею - 31,2 кв.м., загальною вартістю, згідно звіту про оцінку майна від 18.03.2019 року - 618 004,00 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П.Красвітна І.А. Єлізаренко