Постанова

від 03.03.2020 по справі 201/17685/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/101/20 Справа № 201/17685/17 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми ( за рішенням суду, дорученням) та витрат,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошової суми (за рішенням суду, дорученням) та витрат.

Позовні вимоги, з урахуванням доповнень та уточнень мотивовані тим, що на початку червня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений усний договір доручення, відповідно до якого позивач доручив ОСОБА_3 вчинити від його імені юридичні дії, а саме: здійснення представництва ОСОБА_2 , як позивача та стягувача у цивільному процесі, в тому числі і на стадії виконання рішення суду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року було вирішено позов ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити частково: стягнуто всього 436 770 грн. 46 коп. і стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1820 грн. 00 коп., в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_2 про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 19 лютого 2008 року відмовлено у повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до відповідачів про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів скасовано, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 252 500.00 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1 820 грн..

21 жовтня 2011 року ОСОБА_1 отримані в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська копія рішення та виконавчий лист у справі 2-5354/11.

04 листопада 2011 року Чечелівським ВЛВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області (Красногвардійським ВП ЛВП Дніпропетровського ГУЮ) відкрито виконавче провадження № 29691445 з приводу стягнення на мою користь заборгованості в розмірі 254 320 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень.

З моменту отримання виконавчого листа ОСОБА_1 будучі повіреним ОСОБА_2 в силу п.1 ч. І ст. 1006 ЦК України на усні вимоги останнього повідомляв про хід виконня доручення, а саме, що отриманню грошових коштів по виконавчому листу 2-5354/11 перешкоджає обстановка у державі, пов`язана з Революцією Гідності.

23 березня 2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачу стало відомо, що зазначене виконавче провадження від 22 серпня 2012 року було закінчено на підставі п. 8 ч. І ст. 49 (фактичне повне виконання), у зв`язку з чим до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська була подана скарга на дії державного виконавця, щодо закінчення виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_2 грошових коштів не отримував.

Під час розгляду скарги в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, провадження 4-с/201/44/2017, справа 2/5354/11 було з`ясовано, що ОСОБА_3 в ході виконавчого провадження були отримані кошти у повному обсязі, відповідно до виконавчого листа.

Однак, ОСОБА_1 всупереч вимогам ч. І ст. 1006 ЦК України після виконання доручення не повідомив ОСОБА_2 про отримання коштів, звіт про виконання доручення не надав, довіреність не повернув, одержані грошові кошти у зв`язку з виконанням доручення у розмірі 254 320.00 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень ОСОБА_2 не передав.

Позивач, уточнивши суму коштів, просив стягнути з відповідача вказаний борг, що складається з суми боргу, відсотків, інфляційних втрат, судових витрат, що було передбачено договором сторін і законом, задовольнивши уточнений позов у повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) грошові кошти, одержані у зв`язку з виконанням доручення у розмірі 254 320,00грн. (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять гривень); відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції 333 820,16 грн. (триста тридцять три тисячі вісімсот двадцять гривень 16коп.); відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми 35932,28 грн. (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні 28коп.), а всього 624072,44 грн. (шістсот двадцять чотири тисячі сімдесят дві гривні 44 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 6 240 грн. 73 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

06.12.2018 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року повернуто зазначену заяву.

19.12.2018 року ОСОБА_2 повторно звернувся до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову заявник просив накласти арешт на майно відповідача, яке належить йому на праві приватної власності, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа про стягнення з відповідача грошових коштів, а тому у разі невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_1 здійснювати відчуження та Державним реєстратором відділу реєстрації здійснювати реєстрацію відчуження права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 58,6 кв.м., житловою площею - 31,2 кв.м., загальною вартістю, згідно звіту про оцінку майна від 18.03.2019 року - 618 004,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що на початку червня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений усний договір доручення, відповідно до якого позивач доручив ОСОБА_3 вчинити від його імені юридичні дії, а саме здійснення представництва ОСОБА_2 як позивача та стягувача у зазначеному цивільному процесі, в тому числі і на стадії виконання рішення суду.

Після цього позивачем 11 червня 2010 року в порядку ст. 1007 ЦК України, була видана довіреність ОСОБА_1 від 11 червня 2010 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Кучмій Н.В., та зареєстрована в реєстрі за № 3028, строк дії довіреності 3 роки. Зазначеною довіреністю позивач, окрім іншого, доручив Балашову С.В. та надав право вчинити юридичну дію, а саме, отримати належні ОСОБА_2 грошові кошти та передати ці кошти позивачу ОСОБА_2 ..

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року було вирішено позов ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити частково: стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США, що еквівалентно станом на момент винесення рішення 398 950 грн. 00 коп. за офіційним курсом НБУ (7.979 грн. за 1 дол. США), а також три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 4740 доларів США, що еквівалентно станом на момент винесення рішення 37 820 грн. 46 коп. за офіційним курсом НБУ(7.979 грн. за 1 дол. США), а всього 436 770 грн. 46 коп., стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1820 грн. 00 коп., в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_2 про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 19 лютого 2008 року відмовлено у повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до відповідачів про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів скасовано, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 252 500.00 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1 820 грн..

21 жовтня 2011 року ОСОБА_1 отримані в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська копія рішення та виконавчий лист у справі 2-5354/11. 04 листопада 2011 року Чечелівським ВЛВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області (Красногвардійським ВП ЛВП Дніпропетровського ГУЮ) відкрито виконавче провадження № 29691445 з приводу стягнення на мою користь заборгованості в розмірі 254 320 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень.

В зазначеному виконавчому провадженні представництво ОСОБА_2 , як стягувача представляв ОСОБА_1

03 лютого 2011 року між ОСОБА_2 та ПП Східноєвропейська юридична компанія СДРПОУ 35114375 в особі директора Балашова С.В. був укладений Договір №11/01 про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 1 зобов`язався надати позивачу юридичні послуги у два етапи: перший - надання консультації, підготовка та подача позову, проведення роботи щодо отримання доказів, представництво інтересів замовника в суді та інш., другий етап - представництво інтересів замовника в апеляційному суді, в рамках виконавчого провадження у виконанні виконавчого листа. Строк надання послуг починається з 03 лютого 2011 року та закінчується в момент виконання всіх зобов`язань (п.2.1 договору)

З моменту отримання виконавчого листа та по теперішній час ОСОБА_1 будучі повіреним ОСОБА_2 в силу п.1 ч. І ст. 1006 ЦК України, на усні вимоги останнього повідомляв, про хід виконя доручення, а саме, що отриманню грошових коштів по виконавчому листу 2-5354/11 перешкоджає обстановка у державі, пов`язана з Революцією Гідності.

Також, ОСОБА_1 , запевняв ОСОБА_2 , про відсутність необхідності в продовженні строку дії вищезазначеної довіреності, оскільки після її спливу, він ( ОСОБА_1 ) продовжує виконувати надане йому ОСОБА_2 доручення, але вже на підставі договору про надання юридичних послуг.

23 березня 2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачу стало відомо, що зазначене виконавче провадження від 22 серпня 2012 року було закінчено на підставі п. 8 ч. І ст. 49 (фактичне повне виконання), в зв`язку з чим до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська була подана скарга на дії державного виконавця, щодо закінчення виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_2 грошових коштів не отримував.

Під час розгляду скарги в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, провадження 4-с/201/44/2017, справа 2/5354/11 було з`ясовано, що ОСОБА_3 в ході виконавчого провадження були отримані кошти у повному обсязі, відповідно до виконавчого листа.

Факт отримання ОСОБА_1 належних ОСОБА_2 коштів підтверджується: розпорядженням державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ №29690898в/03 від 22 серпня 2012 року про необхідність перерахування 254320.00грн. на користь ОСОБА_2 з виконання виконавчого листа №2-5354 від 26 жовтня 2011 року, одержувач ОСОБА_1 р/р НОМЕР_3 в ПАТ Банк Кредит Дніпро МФО 305749, ЄДРПОУ 14352406, ІПН НОМЕР_1 ; платіжним дорученням № 7574 від 01 жовтня 2012 року, відповідно до якого 31 жовтня 2012 грошові кошти в розмірі 254 320.00 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень були перераховані на особистий рахунок ОСОБА_1 з призначенням платежу пер. борг стягнення з ОСОБА_4 роз. № 29690898 від 22 серпня 2012 року, а саме: в/л №2-5354 від 26 жовтня 2011 року у сумі 254 320. 00 грн іпн. НОМЕР_1 , отримав ОСОБА_1 ; випискою по рахунку Управління державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра, від 16 червня 2017 року, відповідно до якого 30 жовтня 2012 року грошові кошти в розмірі 254 320.00 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень були перераховані на рахунок НОМЕР_4 ПАТ Банк Кредит Дніпро з призначенням платежу пер. борг стягн. з ОСОБА_4 роз. № 29690898 від 22 серпня 2012 року, а саме: в/л №2-5354 від 26 жовтня 2011 року у сумі 254 320. 00 грн іпн. НОМЕР_1 , отримав ОСОБА_1 , листом ПАТ Банк Кредит Дніпро від 21 червня 2017 року № 947-БТ, згідно якого банк повідомляє про надходження 16 січня 2013 року на рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відкритий в банку грошових коштів в сумі 254320.00 гривень від платника ГУ ДСКУ у Дніпропетровській області, код банку 805012, з рахунку НОМЕР_5 , призначення платежу: пер. кошти (поповн. поточ. рах.) стягн. з ОСОБА_4 зг. роз. 29690898в/03 від 08 листопада 2012 року у сумі 254320.00грн., р/р НОМЕР_6 , іпн. НОМЕР_1 , отримав ОСОБА_1 .. Отже, доручення ОСОБА_2 надане повіреному ОСОБА_1 про отримання коштів було виконано останнім 16 січня 2013 року.

Проте, ОСОБА_1 всупереч вимогам ч. І ст. 1006 ЦК України після виконя доручення, не повідомив ОСОБА_2 про отримання коштів, звіт про виконання доручення не надав, довіреність не повернув, одержані грошові кошти у зв`язку з виконанням доручення у розмірі 254 320.00 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять) гривень ОСОБА_2 не передав.

ОСОБА_2 у червні 2017 року звернувся до ОСОБА_1 з приводу повернення коштів, але останній запевнив що ніяких коштів він не отримував та запропонував надати йому довіреність для продовження стягнення за виконавчим провадженням.

Таким чином, ОСОБА_2 зміг дізнатися про порушене його право на отримання грошових коштів за виконавчим листом №2354/11 від 27 жовтня 2011 року лише 23 березня 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що гроші відповідачем були отримані, але в оговорений термін отримані відповідачем гроші не були повернуті позивачу в повній сумі.

Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстнації, зважаючи на наступне.

28 травня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із клопотанням про призначення у даній справі судової технічної експертизи документу, посилаючись на те, що відповідач надав суду апеляційної інстанції розписку від 21.01.2013 року про отримання ОСОБА_2 254 320,00 грн. Дана розписка викликає у нього сумніви щодо її достовірності, оскільки на його думку була виготовлена шляхом нанесення тексту на нижню частину останнього аркушу Договору № 11/01 про надання юридичних послуг від 03.02.2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на якому вже містився підпис сторін (а.с.8).

Оригінал Договору № 11/01 про надання юридичних послуг від 03.02.2011 року колегією було оглянуто та передано на зберігання представнику позивача.

Оригінал розписки від 21.01.2013 року колегією було оглянуто та передано на зберігання представнику відповідача, а копія долучена до матеріалів справи, а.с.171.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року призначено по даній справі судову технічну експертизу документу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- з використанням якого засобу (ручка, копіювальний пристрій, тощо) виконаний підпис від імені ОСОБА_2 в графі « ОСОБА_2 » в розписці копія якої знаходиться на а.с.171?

- чи виконаний підпис від імені особи ОСОБА_2 в графі ОСОБА_2 , в розписці копія якої знаходиться на а.с.171, рукописним текстом?

- на одному або різних друкуючих пристроях виконані текст в розписці у верхній частині документу, текст прізвища і прочерку у ніжній частині документу та словосполучення: « / С.В.Балашов/ та /А. ОСОБА_6 . Мацигайло/» , а також розчерки підписів ?

- чи виконані текст в розписці у верхній частині документу та текст прізвища і прочерку у нижній частині документу та словосполучення: « / С.В.Балашов/ та /А. ОСОБА_6 . Мацигайло/» в один час чи у різні проміжки часу?

Проведення судової технічної експертизи документу доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Зобов`язано ОСОБА_1 надати на вимогу судового експерта для проведення судового експертного дослідження оригінал розписки, копія якої міститься на а.с.171.

24.01.2020 року на адресу суду апеляційної інстанції повернулась справа з висновком експерта.

Згідно висновку № 4640/4641-19 від 28.12.2019 року експертом були зазначені такі висновки:

- по першому питанню: підпис від імені ОСОБА_2 , розташований в графі «

---

/А.О. Мацигайло /» Розписки без дати та номеру - нанесений кульковою ручкою, що заправлена гелевим чорнилом синього кольору;

- по другому питанню: підпис від імені ОСОБА_2 , розташований в графі «

---

/А.О. Мацигайло /» Розписки без дати та номеру - виконаний рукописним способом;

- по третьому питанню: Текст, що починається словами « ОСОБА_7 Я, ОСОБА_2 , ...» та закінчується словами «претензій матеріального характеру» та тексти «

---

/С.В. Балашов /» і «

---

/А. ОСОБА_6 . Мацигайло /» Розписки без дати та номеру - виконані на одному друкуючому пристрої, в якому використовується електрофотографічний (лазерний) спосіб у кольоровому режимі; питання відносно підписів від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не вирішувалось по причині, викладеній в п.2 дослідження по питанням № 3,4;

- по четвертому питанню: Текст, що починається словами «Розписка Я, ОСОБА_2 , ...» та закінчується словами «претензій матеріального характеру» та тексти «

---

/С.В. Балашов /» і «

---

/А.О. Мацигайло /» Розписки без дати та номеру - виконувались в один прийом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до статей 77, 78 цього Кодексу докази мають бути належними та допустимими.

Зважаючи, що зазначеною експертизою було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 , розташований в графі «

---

/А.О. Мацигайло /» Розписки без дати та номеру - виконаний рукописним способом кульковою ручкою, текст, що починається словами «Розписка Я, ОСОБА_2 , ...» та закінчується словами «претензій матеріального характеру» та тексти «

---

/С.В. Балашов /» і «

---

/А. ОСОБА_6 . Мацигайло /» Розписки без дати та номеру - виконувались в один прийом на одному друкуючому пристрої, колегія суддів приходить до висновку, що розписка від 21.01.2013 року про отримання ОСОБА_2 254 320,00 грн. є належним і допустимим доказом по справі, які підтверджує факт виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 .

Колегією досліджено новий доказ у справі, а саме розписку від 21.01.2013 року про передачу грошових коштів ОСОБА_1 ОСОБА_2 в розмірі 254 320, 00 грн. отриманих на виконання виконавчого листа №2-5354/2011, згідно розпорядження №29690898в/03 від 08.11.2012 року, який судом першої інстанції не досліджувався, оскільки, справу було розглянуто за відсутності відповідача та матеріали справи не містять його належного сповіщення про день та час розгляду справи, а тому він був позбавлений можливості подавати докази.

Зазначені порушення норм процесуального права є також доводами апеляційної скарги, які у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є самостійною підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового.

Таким чином, зазначеною розпискою та підписами сторін підтверджено факт отримання позивачем грошових коштів від відповідача, також, розпискою підтверджується відсутність претензій матеріального характеру між сторонами. Розписка про отримання позивачем грошових коштів спростовує доводи позивача щодо неотримання грошових коштів за виконавчим листом.

Крім того, колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами виникли правовідносини позики, врегульовані положеннями ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, а також загальними нормами зобов»язального права. Суд зазначає, що відповідачем порушений його обов»язок у визначений угодою строк повернути отриману суму, а тим самим порушено право позивача на своєчасне отримання коштів.

Відповідно до заявлених позовних вимог, з урахуванням їх уточнень, позивач не визнає виконання доручення, покладеного на відповідача ОСОБА_1 і заявляє про незакінчення строку дії Договору №11/01 про надання юридичних послуг, укладеного 03.02.2011 року, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався надати позивачу юридичні послуги, передбачені п.1.1 договору, тому, між сторонами виникли та продовжувалися з моменту звернення позивача до Чечелівського ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області (Красногвардійським ВП ДВП Дніпропетровського ГУЮ) та відкриття виконавчого провадження № 29691445 до моменту звернення позивача до суду правовідносини доручення, які є врегульованими ст.ст. 1000-1010 ЦК України, а не правовідносини позики, які регулюються ст.ст. 1046-1065 ЦК України, як це визначив місцевий суд.

У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За таких обставин, колегія вважає, що до спірних правовідносин, не можна застосовувати вимоги ст.ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, оскільки, існуючим договором доручення не було встановлено строків, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, а позивачем не було припинено доручення у передбачений, вимогами ст.1008 ЦК України спосіб.

Крім того, відповідно до вимог 1047 ЦПК України, договір позики укладається у письмовій формі, а на підтвердження договору позики та його умов може бути надано розписку боржника або інший документ, який встановлює передачу кредитором певної грошової суми або певної кількості речей.

Відповідачем не надавалося позивачу ані розписок, ані інших документів, за якими позивач передавав би відповідачу грошові кошти, за таких обставин, між сторонами відсутні правовідносини позики, а грошові кошти знаходились у відповідача на підставі договору доручення, які у подальшому було передано в повному обсязі позивачу 21.01.2013 року, що і підтверджено розпискою.

Крім того, аналізуючи висновок суду першої інстанції щодо строку, коли ОСОБА_2 міг дізнатись про порушене його право на отримання грошових коштів за виконавчим листом №2354/11 від 27 жовтня 2011 року, визначив, що початок строку перебігу позовної давності для звернення ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, повинен вважатися, відповідно до 69 ЦПК України та 261 ЦК України з 24 березня 2017 року, оскільки, не можна вважати початком перебігом строку позовної давності дати закінчення строку дії довіреності, оскільки ОСОБА_2 не міг та не повинен був дізнатися про порушення його права, в зв`язку з тим, що сумлінно вважав, що ОСОБА_1 , продовжує виконувати його доручення на підставі договору про надання юридичних послуг.

Колегія не може погодитись з таким висновком, оскільки він здійснений з порушенням норм матеріального закону. Встановлено, що право на отримання грошових коштів відповідачем ОСОБА_8 , отриманих ним за виконавчим листом 12-5354/2011, згідно розпорядження №29690898в/03 від 08.11.2012 року виникло не безпідставно, а на підставі укладеного договору доручення, за яким позивач доручив Балашову С.В. вчинити від його імені юридичні дії, а саме здійснення представництва ОСОБА_2 як позивача та стягувача у зазначеному цивільному процесі, в тому числі і на стадії виконання рішення суду, для чого ним і було видано довіреність від 01 червня 2010 року. Та, відповідно, правовідносини між сторонами це правовідносини доручення, які є врегульованими ст.ст. 1000-1010 ЦК України, а не правовідносини позики, які регулюються ст.ст. 1046-1065 ЦК України, як це визначив місцевий суд.

Враховуючи те, що колегія дійшла обґрунтованого висновку, що основні вимоги про стягнення грошових коштів одержаних у зв»язку з виконанням доручення не підлягають задоволенню, відповідно не підлягають задоволенню і додаткові вимоги (стягнення неустойки, процентів, пені), як похідні.

Оскільки, зазначене вище є порушенням норм матеріального права, які вплинули на законність винесеного рішення місцевого суду, колегія вважає, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підстави для скасування рішення повністю та ухвалення нового судового рішення.

Після ознайомлення з висновком судової технічної експертизи позивачем у суді апеляційної інстанції було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. У обґрунтування заявленого клопотання зазначав, що у нього є сумніви в тому, що саме він підписував розписку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання.

Відповідно до вимог ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зазначена справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції з грудня 2018 року. Сторони не позбавлені права вільно користуватись, як своїми процесуальними правами так і виконувати свої процесуальні обов»язки.

Так, судом апеляційної інстанції неодноразово було роз»яснено сторонам їх права та обов»язки щодо доказування.

Позивач скористався своїм правом та заявив клопотання про призначення у даній справі, в суді апеляційної інстанції, судової технічної експертизи тексту розписки.

Колегією зверталась увага на можливість дослідження і підпису, однак, протягом всього тривалого розгляду справи позивачем такого клопотання не заявлялось, повноважний представник позивача зазначав, що сумніву у справжності саме підпису позивача у розписці не викликається, а тому на розгляд експертів такі питання не ставились.

Однак, після надходження до суду висновку № 4640/4641-19 від 28.12.2019 року судової технічної експертизи документу, позивач подав до суду нове клопотання в якому зазначив щодо своїх сумнівів щодо справжності його підпису на розписці, яка є предметом дослідження.

В судовому засіданні 03 березня 2020 року позивач змінив свої покази та зазначив, що йому здається, що підпис не його та викликає у нього сумніви та зазначив, що раніше цього не помічав і лише побачивши підпис у збільшеному розмірі, що міститься в експертному досліджені, зазначив, що йому здається, що це не його підпис.

Однак, колегія вважає, що в даному процесі позивач повною мірою скористався своїм правом, заявляв клопотання про призначення судової експертизи, яке судом обговорювалось, вирішувалось та було задоволено. Крім того, його право на визначення необхідного переліку питань до експерта, на визначення експертної установи та обрання виду експертизи судом апеляційної інстанції не було обмежено. Позивач двічі надавав на розгляд суду переліки питань, які просив поставити на вирішення експерта. Однак, інших питань на час вирішення судом клопотання позивача про призначення судової експертизи не заявлялось, як і іншого виду судової експертизи не заявлялось, тому, колегія вважає, що в ході розгляду справи було дотримано баланс щодо змагальності та диспозитивності процесу.

Крім того, як убачається з копії розписки, яка міститься в матеріалах справи та досліджувалась, підпис від імені ОСОБА_2 є чітким, не дрібний, не має візуальних пошкоджень, виконаний на непошкодженому аркуші, тобто не містить будь яких чинників, які б дійсно не давали можливість вільно оглядати підпис та висловлювати певні сумніви.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, а апеляційна скарга - задоволенню.

Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення підлягають розподілу, згідно ст. 141 ЦПК України, а саме: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9361,09 грн.

Крім того, згідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, якою накладена заборона ОСОБА_1 здійснювати відчуження та Державним реєстратором відділу реєстрації здійснювати реєстрацію відчуження права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 58,6 кв.м., житловою площею - 31,2 кв.м., загальною вартістю, згідно звіту про оцінку майна від 18.03.2019 року - 618 004,00 грн. - підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року - скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми ( за рішенням суду, дорученням) та витрат - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9361,09 грн.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П.Красвітна

І.А. Єлізаренко