Постанова

від 21.05.2019 по справі 911/2069/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. Справа№ 911/2069/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Разіної Т.І.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 21.05.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк

на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 (повний текст складено 11.12.2018)

у справі №911/2069/18 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Васильківської міської ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк

про стягнення 234 695,17 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Васильківська міська рада Київської області (далі, позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк (далі, відповідач або ТОВ Маяк ) про стягнення 234 695,17 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 23.02.2012.

За твердженнями позивача, відповідач після спливу строку дії договору оренди земельну ділянку позивачу не повернув, самовільно продовжує нею користуватись, грошові кошти за користування землею не сплачує, чим завдав позивачу збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування відповідачем земельною ділянкою у період з 24.02.2017 по 31.08.2018 на суму 234 695,17грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/2069/18 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк на користь Васильківської міської ради Київської області 234 695, 17 грн. збитків, а також 3 520, 44 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач після закінчення 23.02.2017 строку дії Договору оренди земельної ділянки від 23.02.2012 свої зобов'язання щодо повернення орендодавцеві земельної ділянки не виконав, проте у зв'язку з тим, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать відповідачу на праві приватної власності, продовжив користуватися земельною ділянкою позивача, не сплачуючи при цьому плату за її користування. На адресу відповідача позивачем була направлена претензія №4 щодо сплати заборгованості з орендної плати за договором у розмірі 234 695,17 грн., однак відповіді відповідачем не надано, заборгованість не сплачена. Судом встановлено, що розмір доходів, які позивач міг би реально одержати за період з 24.02.2017 по 31.08.2018 за умови продовження дії договору та своєчасного одержання плати за користування земельною ділянкою складає 234 695,17 грн. (із урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь у 2017 та 2018 роках) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у якості збитків відповідно до норм статей 224, 225 Господарського кодексу України та статті 156, 157 Земельного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 07.03.2019 (про що свідчить відмітка вхідного штемпеля Господарського суду Київської області) Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/2069/18 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- відповідач користується спірною земельною ділянкою на праві постійного користування, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №000487-33, виданим позивачем 16.11.2001; відомості про користування зазначеною земельною ділянкою відповідачем містяться в Державному земельному кадастрі (копії державного акту та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права додані до апеляційної скарги). Дані обставини були відомі позивачу, однак не повідомлені ним суду першої інстанції, про що, зокрема, свідчить і подання Васильківською міською радою до Господарського суду Київської області позову про визнання вказаного державного акту недійсним (копія позову додана до апеляційної скарги);

- позивач ввів суд в оману, зазначаючи про те, що відповідачем не надана відповідь на претензію №4 щодо сплати 234 695,17 грн. за фактичне використання земельної ділянки, оскільки така відповідь відповідачем надсилалось (копія відповіді на претензію додана до апеляційної скарги);

- оскільки право володіння і користування спірною земельною ділянкою належить відповідачу, позивач не має права користуватися зазначеною земельною ділянкою, а також передавати її в користування, в тому числі, на умовах оренди, іншим особам. Дані обставини виключають можливість отримання позивачем доходів від такої земельної ділянки за винятком встановленого законодавством земельного податку;

- відповідач, як землекористувач, сплачує земельний податок у встановленому порядку та розмірі (копії платіжних документів додані до апеляційної скарги);

- у суду були відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статей 22, 785, 792 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 1, 13, 34 Закону України Про оренду землі .

У апеляційній скарзі апелянтом також викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/2069/18, оскільки рішення суду першої інстанції не було отримано відповідачем, зі змістом рішення апелянт ознайомився лише 06.03.2019 під час ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується матеріалами справи, а тому апелянт має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Також, до апеляційної скарги позивачем додано попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат ТОВ Маяк , згідно якого орієнтована вартість послуг з надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції складає 25 000,00 грн. + 5 000,00 грн. (з розрахунку одного судового засідання) = 30 000,00 грн. до розрахунку додані копії витягу з договору про надання правової допомоги від 12.02.2019 №6/01-19 та Додатку №2 до цього договору.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 08.04.2019, зазначає наступне:

- суд апеляційної інстанції безпідставно поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у даній справі;

- з 2010 року та до цього часу технічна документація із землеустрою щодо права постійного користування спірною земельною ділянкою Васильківською міською радою відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, не затверджувалась. Відсутність у позивача, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, місцевому фонді документації із землеустрою копії технічної документації із землеустрою, розробником якої у 2010 році було ТОВ Українські землі та на підставі якої у 2016 році відбулась державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою по вул. Чехова, 8 в м. Василькові Київської області, та не проведення процедури затвердження цієї технічної документації із землеустрою рішенням міської ради - підтверджує незаконність та безпідставність користування відповідачем спірною земельною ділянкою;

- рішення п'ятдесят шостої сесії Васильківської міської ради п'ятого скликання №07.12-56-V від 22.10.2010, яким була виражена воля територіальної громади міста Василькова щодо передачі ТОВ Маяк в строкове платне користування (оренду) спірної земельної ділянки, будь-якою особою не оскаржувалося, є чинним та ніким не визнавалось недійсним у встановленому законом порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк у справі №910/4279/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Маяк пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/2069/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/2069/18, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/2069/18 на час апеляційного провадження та розгляд справи призначено на 16.04.2019.

10.04.2019 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі №911/2069/18 до вирішення справи №911/2867/18 та набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/2867/18 за позовом Васильківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк про визнання недійсним державного акта серія ІІ-КВ №000487-33, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації та скасування в Державному реєстрі речових прав записів про права на постійне землекористування.

У судове засідання, призначене на 16.04.2019, представник позивача не з'явився та 15.04.2019 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.

16.04.2019 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просив суд здійснити розподіл судових витрат у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України та покласти на позивача понесені відповідачем у зв'язку з розглядом Північним апеляційним господарським судом справи №911/2069/18 витрати у розмірі 35 280,66 грн., з яких: 5 280,66 грн. судовий збір та 30 000,00 грн. витрати на правову допомогу. До даної заяви відповідачем додані завірена копії: квитанції банку від 21.03.2019 №OD5137690; виписки з рахунку АО ЛНМ за 21.03.2019; акту здачі-приймання наданих послуг №1 від 21.03.2019, квитанції банку від 10.04.2019 №N17ET35680, виписки з рахунку АО ЛНМ за 10.04.2019; детальний опис наданої правової (правничої) допомоги.

У судовому засіданні 16.04.2019 представник відповідача не заперечував проти відкладення розгляду справи та заперечував проти задоволення клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі №911/2069/18.

Розглянувши у судовому засіданні 16.04.2019 клопотання позивача про зупинення провадження у справі №911/2069/18, колегія суддів відмовила у його задоволенні з підстав, які викладені у мотивувальній частині ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019, водночас, даною ухвалою розгляд справи було відкладено на 21.05.2019.

20.05.2019 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у зв'язку з тим, що сума витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката) у розмірі 30 000,00 грн. є недоведеною та завищеною. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив про наступне:

- із наданого детального опису наданих послуг АО ЛНМ правової (правничої) допомоги ТОВ Маяк вбачається, що ряд послуг, як-то: 1) ...подання апеляційної скарги та 5)...подання апеляційної скарги , які надавалися відповідачу, дублюють одна одну, і по суті ці послуги не потребують спеціальних професійних навиків. Крім того, послуги АО ЛНМ як-то: 1) підготовка ...апеляційної скарги ; 3) написання апеляційної скарги ; 5) оформлення ... апеляційної скарги є по суті тотожними та однаковими за змістом (тобто дублюючими);

- вартість однієї години послуг кожного із виконавців АО ЛНМ за надання ними одних і тих же самих послуг, які при цьому дублюються та не потребують спеціальних професійних навиків, різниться. Так, вартість однієї години послуг Лозицької О.Л. становить 3 000,00 грн., а вартість однієї години послуг Муравйова О.В. становить 5 000,00 грн. Отже різна погодинна вартість послуг адвокатів АО ЛНМ за надання однакових за змістом послуг нічим не деталізується, і тому позивачем така їх вартість сприймається критично та дає підстави вважати їх необґрунтованими та такими, що не відповідають критерію розумності їх розміру;

- у детальному описі наданих послуг правової (правничої) допомоги зазначається, що адвокатом Лозицькою О.Л. та адвокатом Муравйовим О.В. було здійснено 2) аналіз останніх позицій Верховного Суду з питань спірних правовідносин, що виникли між сторонами . Однак, у тексті апеляційної скарги ТОВ Маяк на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/2069/18, підписаною представником TOB Маяк адвокатом Лозицькою О.Л., немає жодного посилання на позиції Верховного Суду з питань спірних правовідносин, що виникли між сторонами;

- детальний опис наданих послуг правової (правничої) допомоги повинен відображати також і вартість години за певний вид послуги та час витрачений, зокрема, і на участь у судових засіданнях. Проте, наданий суду детальний опис наданих послуг правової (правничої) допомоги не відображає вартість однієї години за такий вид послуги, як участь у судовому засіданні. Водночас, порівняльний аналіз вартості послуг адвоката Муравйова О. В. дає підстави вважати, що вартість послуг адвоката Муравйова О. В. з представництва у судовому засіданні (5 000,00 грн.) дорівнює вартості однієї години інших видів наданих послуг. Однак, судове засідання колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, що відбувалось 16.04.2019, тривало менше однієї години, і тому така вартість цього виду послуги є неспівмірною у порівнянні з часом, упродовж якого тривало судове засідання.

Також, 20.05.2019 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2069/18, у якій просив суд прийняте додаткове судове рішення у справі №911/2069/18 щодо клопотання Васильківської міської ради про зупинення провадження у справі №911/2069/18 до вирішення справи №911/2867/18 та набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/2867/18. Дана заява мотивована тим, що резолютивна частина ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 не містить висновку суду про відмову в задоволенні вказаного клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

21.05.2019 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду доповнення до заяви про розподіл судових витрат, у яких зазначив, що додатково до суми, вказаної у заяві про розподіл судових витрат на правову (правничу) допомогу в розмірі 30 000,00 грн., відповідачем будуть понесені витрати у розмірі 5 000,00 грн. за надання правової (правничої) допомоги з представництва інтересів ТОВ Маяк членами адвокатського об'єднання ЛНМ у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що відбудеться 21.05.2019. у даних доповненнях відповідач також виклав свої заперечення із приводу клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 судом було відмовлено у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2069/18.

Також у судовому засіданні 21.05.2019 судом були розглянуті заяви відповідача про розподіл судових витрат та клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, висновки із приводу яких будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

За результатами проведеного у справі 21.05.2019 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 21.05.2019 з'явилися представники відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу. Відтак, неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги відповідача по суті в даному судовому засіданні.

Представники відповідачів у судовому засіданні 21.05.2019 підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати, а у позові відмовити, здійснити розподіл понесених судових витрат.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

23.02.2012 між Васильківською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маяк (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки б/н (далі - Договір), за умовами пункту 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 3210700000:10:023:0034), яка знаходиться по вул. Чехова, 8 в м. Василькові Київської області, згідно рішення п'ятдесят шостої сесії Васильківської міської ради п'ятого скликання №07.12-56-V ВІД 22.10.2010.

Згідно пункту 2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,4900 га.

Відповідно до пункту 3 Договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлова будівля, адмінбудинок, автогараж, які належать орендарю на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності САА-285357 від 14.10.2004.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 519 827,78грн (пункт 4 Договору).

Відповідно до пункту 6 Договору його укладено терміном на 5 років. Після закінчення строку договору оренди має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 6 відсотків нормативної грошової оцінки, що становить 31189,67грн на рік (пункт 7 Договору).

У відповідності до пункту 12 Договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлової будівлі, адмінбудинку та автогаражу.

Пунктом 15 Договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку, не гіршому стані порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до пункту 27 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідацією юридичної особи - орендаря.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 23.02.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільського господарського призначення (кадастровий номер 3210700000:10:023:0034), яка знаходиться по вул. Чехова, 8 в м. Василькові для обслуговування нежитлової будівлі, адмінбудинку та автогаражу.

Позивач у позовній заяві вказує, що договір було укладено строком до 23.02.2017, після закінчення дії договору, а саме з 24.02.2017 у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення орендодавцеві земельної ділянки, проте у зв'язку з тим, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать відповідачу на праві приватної власності, відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою позивача та не сплачує плату за її користування.

Як стверджує позивач, розмір доходів, які він міг би реально одержати за період з 24.02.2017 по 31.08.2018 за умови продовження дії договору та своєчасного одержання плати за користування земельною ділянкою складає 234 695,17 грн., яку він і просить суд стягнути з відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що на адресу відповідача позивачем була направлена претензія №4 щодо сплати заборгованості з орендної плати за договором у розмірі 234 695,17 грн., однак, як зазначає позивач, відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було, заборгованість не сплачена.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників відповідачів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається зі змісту оскарженого рішення суду, підставою для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків став висновок суду про користування відповідачем земельною ділянкою несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 3210700000:10:023:0034) після закінчення договору оренди земельної ділянки.

За змістом частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Водночас, як вбачається із доданих скаржником до апеляційної скарги доказів, які прийняті судом до уваги на стадії апеляційного перегляду справи з огляду на те, що відповідач не був присутній під час розгляду справи в суді першої інстанції, а позивачем, у свою чергу, відомі йому та істотні для вирішення спору обставини не були повідомлені суду першої інстанції, відповідач користується спірною земельною ділянкою кадастровий номер 3210700000:10:023:0034 на праві постійного користування, яке посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №000487-33 (далі, Державний акт).

Вказаний Державний акт був виданий на підставі рішень виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів від 02.05.1998 №41 та від 18.06.1998 №88, яким були надані Акціонерному товариству Маяк у постійне користування земельні ділянки у м. Василькові по вулиці Володимирській,92 площею 0,03 га та по вулиці Чехова,8 площею 0,49 га.

Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк (відповідач) було створено у результаті перетворення (зміни організаційно-правової форми) Акціонерного товариства Маяк .

ТОВ Маяк є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного товариства Маяк , що підтверджується витягом зі Статуту ТОВ Маяк , копією Довідки про включення до ЄДРПОУ АТ Маяк та витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Маяк . АТ Маяк та ТОВ Маяк мають один і той самий ідентифікаційній код юридичної особи - 13723556.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають право власності, речові права, похідні від права власності, право власності на об'єкт незавершеного будівництва, заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, зазначених у статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (копія додана до апеляційної скарги) земельна ділянка кадастровий номер 3210700000:10:023:0034, площею 0,4900 га, місце розташування: Київська область, Васильківський район, м. Васильків, вулиця Чехова, 8, форма власності - комунальна, власник Васильківська міська рада зареєстрована за ТОВ Маяк на праві постійного користування.

Із вказаного витягу вбачається, що реєстраційний запис про право постійного користування земельною ділянкою за ТОВ Маяк було вчинено 17.03.2017 за номером 19528764. Підставою виникнення вказано державний акт серія та номер ІІ-КВ №000487 на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 16.11.2001 Васильківською міською радою народних депутатів.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент видачі державного акта серія та номер ІІ-КВ №000487 від 16.11.2001) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент видачі державного акта серія та номер ІІ-КВ №000487 від 16.11.2001) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є правовстановлюючим документом, тобто, правочином.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час передачі земельних ділянок в оренду АТ Маяк та на час прийняття судом цього рішення) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Така позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17|12-89гс18.

Відповідно до приписів частин третьої та четвертої статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідач не звертався до Васильківської міської ради із заявою про добровільну відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою, вказаною у державному акті серія та номер ІІ-КВ №000487 на право постійного користування земельною ділянкою. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

При цьому, укладення договору оренди земельної ділянки не входить до переліку підстав, встановлених законодавством, для припинення права постійного користування земельною ділянкою та не може розцінюватись як добровільна відмова від права користування, оскільки добровільна відмова здійснюється за іншою процедурою, визначеною законодавством.

Докази припинення у встановленому законом порядку права постійного користування відповідачем спірною земельною ділянкою відсутні.

Станом на дату прийняття оскарженого рішення суду в даній справі та даної постанови відсутнє рішення суду, яке б набрало законної сили, яким Державний акт на право постійного користування землею за ТОВ Маяк визнано недійсним.

Водночас, колегією суддів встановлено, що Господарським судом Київської області розглядалась справа №911/2867/18 за позовом Васильківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк про визнання недійсним державного акта серія ІІ-КВ №000487-33, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації та скасування в Державному реєстрі речових прав записів про права на постійне землекористування.

При цьому, позов у справі №911/2867/18 було подано вже після прийняття у даній справі оскарженого рішення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2019 у справі №911/2867/18 у задоволенні вказаного позову відмовлено. Дане рішення суду не набрало законної сили та наразі оскаржується Васильківською міською радою в апеляційному порядку (ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Васильківської міської ради Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2019 у справі №911/2867/18 та розгляд справи призначено на 25.06.2019).

З огляду на вищевикладене, за відсутності доказів протилежного, користування спірною земельної ділянкою відповідачем здійснюється на передбачених законом підставах, тобто є правомірним.

Підставою для відшкодування збитків, визначеною статтями 22 Цивільного кодексу України та статтею 224 Господарського кодексу України, є порушення особою права іншої особи.

Для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків необхідно встановити наявність таких складових: 1) неправомірність (протиправність) дій особи; 2) вину такої особи; 3) розмір заподіяних збитків; 4) причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями особи та заподіяними збитками.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час передачі земельних ділянок в оренду АТ Маяк та на час прийняття судом цього рішення) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною першою статті 95 Земельного кодексу України передбачено, що саме землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі (пункт а частини першої); на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом (пункт г ); споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди (пункт ґ ).

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 95 Земельного кодексу України).

Отже, оскільки право (володіння і користування) належить відповідачу, позивач не має права користуватися зазначеною земельною ділянкою, а також передавати її в користування, в тому числі на умовах оренди, іншим особам.

Зазначене виключає можливість отримання позивачем доходів від такої земельної ділянки, за винятком встановленого законодавством земельного податку.

Наведене свідчить про відсутність неправомірних дій з боку відповідача по володінню та користуванню земельною ділянкою після закінчення договору оренди, і, як наслідок, відсутність вини в діях відповідача.

Збитки у вигляді неотриманих доходів від надання земельної ділянки в оренду у позивача також не виникли, оскільки позивач не має правових підстав для надання в оренду земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні у відповідача.

Отже, протягом 2017-2018 року і до цього часу позивач не міг отримувати та розраховувати на отримання доходу від надання зазначеної в позові земельної ділянки в оренду. Наведене свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між користуванням відповідачем земельною ділянкою та неотриманими позивачем доходами, про які зазначає відповідач.

При цьому, із доданих скаржником до апеляційної скарги документів (платіжних доручень про сплату земельного податку) вбачається, що відповідач, як землекористувач спірної земельної ділянки, сплачує земельний податок у встановленому порядку та розмірі.

Отже, відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин норм статей 22, 785, 792 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 1, 13, 34 Закону України Про оренду землі , на які в оскарженому рішенні послався суд першої інстанції, а відтак і підстави для задоволення позовних вимог Васильківської міської ради у даній справі.

Заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, із приводу того, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у даній справі не приймаються судом до уваги, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 колегія суддів вже визнала клопотання відповідача про відновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтованим та поновила відповідачу такий строк. При цьому, позивачем у відповідності до частини 2 статті 262 Господарського процесуального кодексу України не подавались до суду заперечення проти відкриття апеляційного провадження до його відкриття.

Доводи позивача із приводу того, що з 2010 року та до цього часу технічна документація із землеустрою щодо права постійного користування спірною земельною ділянкою Васильківською міською радою відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, не затверджувалась, а відсутність у позивача, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, місцевому фонді документації із землеустрою копії технічної документації із землеустрою, розробником якої у 2010 році було ТОВ Українські землі та на підставі якої у 2016 році відбулась державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою по вул. Чехова, 8 в м. Василькові Київської області, та не проведення процедури затвердження цієї технічної документації із землеустрою рішенням міської ради - підтверджує незаконність та безпідставність користування відповідачем спірною земельною ділянкою, не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, не входять до предмета доказування у даній справі, а по-друге, не впливають на вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції з огляду на чинність Державного акту станом на дату вирішення спору.

Твердження позивача стосовно того, що рішення п'ятдесят шостої сесії Васильківської міської ради п'ятого скликання №07.12-56-V від 22.10.2010, яким була виражена воля територіальної громади міста Василькова щодо передачі ТОВ Маяк в строкове платне користування (оренду) спірної земельної ділянки, будь-якою особою не оскаржувалося, є чинним та ніким не визнавалось недійсним у встановленому законом порядку також не впливають на вищевказані висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки укладення договору оренди земельної ділянки на підставі вказаного рішення, як уже зазначалося вище, не входить до переліку підстав, встановлених законодавством, для припинення права постійного користування земельною ділянкою та не може розцінюватись як добровільна відмова відповідача від права постійного користування.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/2069/18 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Отже, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на позивача у справі.

Водночас, як зазначалося в описовій частині постанови, відповідачем були подані до суду апеляційної інстанції попередній орієнтований розрахунок судових витрат (доданий до апеляційної скарги), заява про відшкодування йому відповідачем витрат на правову допомогу та доповнення до неї.

Позивачем, у свою чергу, було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Як встановлено статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що між ТОВ Маяк та Адвокатським об'єднанням ЛНМ було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 12 лютого 2019 року № 6/01-19 (копія витягу з договору наявна у матеріалах справи, як додаток до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат). Додатком №2 від 05 березня 2019 року до вказаного договору (далі - Додаток № 2, копія наявна у матеріалах справи, як додаток до попереднього (орієнтовного) розрахунку) до вказаного договору визначено обсяг послуг та їх вартість, що надаються у межах Договору про надання правової (правничої) допомоги у спірних правовідносинах між ТОВ Маяк та Васильківською міською радою у судовій справі №911/2069/18, зокрема, підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 06 грудня 2018 року у справі № 911/2069/18 та представництво інтересів Замовника в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи №911/2069/18 (підпункти 1.1 та 1.2 пункту 1 Додатку № 2). Сума винагороди за правову (правничу) допомогу, передбачену підпунктом 1.1. пункту 1 Додатку №2, становить 25 000,00 гривень (пункт 2 Додатку № 2). Сума винагороди на правову (правничу) допомогу, передбачену підпунктом 1.2 пункту 1 Додатку №2, становить 5 000,00 гривень за кожне судове засідання, у якому беруть участь члени об'єднання (пункт 2 Додатку № 2).

До заяви від 16.04.2019 відповідачем також доданий детальний опис наданих послуг адвокатським об'єднанням ЛНМ правової (правничої) допомоги ТОВ Маяк у справі №911/2069/18 відповідно до вказаного Договору про надання правової (правничої) допомоги та Додатку №2 до нього.

Надання та прийняття правової (правничої) допомоги посвідчується підписаними між сторонами актами здачі-приймання правової допомоги (пункт 4.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги).

Оплата, передбачена пунктом 2 Додатку № 2 до Договору, здійснюється Клієнтом частинами, а саме 10 000,00 гривень вноситься на рахунок Об'єднання протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Додатку № 2 до Договору.

Інша частина винагороди у розмірі 15 000,00 гривень вноситься Клієнтом на рахунок Об'єднання протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання відповідного акта здачі-приймання правової (правничої) допомоги.

Наданими скаржником до суду матеріалами підтверджується, що ТОВ Маяк здійснено платіж у розмірі 10 000,00 гривень 21 березня 2019 року, що підтверджується квитанцією про оплату від 21.03.2019 та випискою з рахунку АО ЛНМ за 21.03.2019, (завірені копії вказаних документів додані до заяви відповідача від 16.04.2019).

21 березня 2019 року між АО ЛНМ та ТОВ Маяк підписано Акт здачі- приймання правової (правничої) допомоги, передбаченої підпунктом 1.1 пункту 1 Додатку № 2 до Договору, а саме підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/2069/18 (завірена копія Акта додана до заяви відповідача від 16.04.2019).

Після підписання акта ТОВ Маяк внесено на рахунок адвокатського об'єднання 10 квітня 2019 року 15 000,00 гривень, що підтверджується квитанцією про оплату від 10.04.2019 та випискою з рахунку АО ЛНМ за 10.04.2019.

Таким чином, ТОВ Маяк повністю оплачена правова (правнича) допомога, яка передбачена підпунктом 1.1. пункту 1 Додатку № 2 у загальній сумі 25 000,00 грн.

Крім того, відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 Додатку № 2 до Договору передбачено надання правової (правничої) допомоги з представництва інтересів ТОВ Маяк у суді апеляційної інстанції, вартість такої допомоги відповідно до умов договору складає 5 000,00 грн. за кожне судове засідання (пункт 3 Додатку № 2 до Договору).

Представники АО ЛНМ (адвокат Муравйов О.В., адвокат Лозицька О.Л.), як представники ТОВ Маяк , прийняли участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що відбулося 16.04.2019 у справі № 911/2069/18.

Надання та прийняття зазначеної правової (правничої) допомоги з представництва інтересів ТОВ Маяк у засіданні Північного апеляційного господарського суду, що відбулось 16 квітня 2019 року, посвідчується підписаним між сторонами договору актом здачі-приймання правової (правничої) допомоги №2 від 14 травня 2019 року.

Оплата такої правової (правничої) допомоги у розмірі 5 000, 00 грн. здійснена ТОВ Маяк 15 травня 2019 року, що підтверджується квитанцією № N0D514727М (копія якої додана до доповнення до заяви про розподіл судових витрат від 21.05.2019), а також випискою з рахунку ОА ЛНМ за 15 травня 2019 року.

У доповненнях до заяви про розподіл судових витрат від 21.05.2019 відповідач зазначив, що ним також будуть додатково понесені ще витрати у сумі 5 000,00 грн. за надання правової допомоги з представництва інтересів ТОВ Маяк членами АО ЛНМ у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 21.05.2019. Однак, станом на дату прийняття даної постанови доказів на підтвердження фактичного понесення відповідачем витрат у сумі 5000,00 грн. за участь адвокатів АО ЛНМ у судовому засіданні 21.05.2019 суду не надано, а відтак такі витрати відповідачем наразі не підтверджені.

Отже, відповідачем підтверджено факт понесення ним витрат на правову допомогу у загальному розмірі 30 000,00 грн. (правова допомога, яка передбачена підпунктом 1.1. пункту 1 Додатку № 2 у загальній сумі 25 000,00 грн. + 5 000,00 грн. за участь у судовому засіданні 16.04.2019).

Клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 20.05.2019 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у рішенні у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, рішенні у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 та інших заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Із приводу позиції позивача, викладеної у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, про дублювання послуг, вказаних у детальному описі наданої правової (правничої) допомоги, колегією суддів встановлено, що детальний опис наданої допомоги містить формулювання про надання правової допомоги з підготовки та подання апеляційної скарги (підпункт 1.1. пункту 1 Додатку №2 до договору про надання правової допомоги), зокрема, включає ряд заходів, які вчиняються для підготовки та подання апеляційної скарги (аналіз оскаржуваного рішення, аналіз судової практики зі спірних правовідносин, підготовка клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, безпосереднє написання, оформлення, підписання та подання апеляційної скарги). Таким чином послуги не дублюються, оскільки детальний опис містить розширений опис заходів, що входять у процес підготовки та подання апеляційної скарги.

Щодо диференційованих ставок за годину роботи члена адвокатського об'єднання, то у даному контексті судом взяті до уваги заперечення відповідача із приводу того, що різниця у погодинних ставках адвокатів одного об'єднання є нормальною, сталою діловою практикою, оскільки чим більший професійний та кваліфікаційний досвід особи, що надає правову допомогу, тим вищою є його погодинна ставка. Водночас, фіксована сума винагороди за участь у судовому засіданні, із приводу чого позивачем висловлені заперечення, спричинена тим, що наперед неможливо передбачити скільки часу буде витрачено адвокатами на участь у судовому засіданні, крім того, вартість представництва Клієнта у суді включає в себе підготовку необхідних процесуальних клопотань, заперечень на клопотання, необхідність у підготовці яких виникає у процесі розгляду справи.

Відносно тверджень позивача щодо відсутності посилань у апеляційній скарзі на рішення Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що здійснення аналізу судової практики зі спірних правовідносин у процесі підготовки апеляційної скарги не завжди має бути виражено наявністю посилань на конкретні рішення у тексті самої апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, з огляду на рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, участь адвокатів у судовому засіданні 16.04.2019 (факт понесення відповідачем витрат за що підтверджено скаржником), здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та врахувавши заперечення позивача проти заявленої відповідачем до відшкодування суми витрат на правничу допомогу, дійшла висновку, що вказані витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн. є співрозмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. Доводи позивача щодо неспівмірності судових витрат є необґрунтованими, містять лише припущення, які не спростовують розмір судових витрат ТОВ Маяк , що підтверджені належними та допустимими доказами (договором про надання правової (правничої) допомоги, актами здачі-приймання послуг, виписками з рахунку АО ЛНМ , квитанціями про оплату).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/2069/18 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/2069/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Васильківської міської ради Київської області (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2; код ЄДРПОУ 34627780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 92; код ЄДРПОУ 13723556) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 280 (п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 66 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/2069/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.05.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді Т.І. Разіна

А.І. Тищенко