Рішення

від 25.04.2019 по справі 910/361/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2019Справа № 910/361/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В. , за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфай Трекінг"

про стягнення 2 662 856,62 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 25.04.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Тера" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфай Трекінг" (далі - відповідач, Перевізник) про стягнення 2 662 856,62 грн збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що під час здійснення відповідачем перевезення на підставі договору-заявки № 2808/1 від 08.08.2018 було вчинено крадіжку вантажу на суму 58 182,38 євро, внаслідок чого позивачу було завдано збитки в загальному розмірі 2 662 856,62 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/361/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 07.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера" про забезпечення позову

04.02.2019 через канцелярію суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.

07.02.2019 у підготовчому судовому засіданні представники сторін подали клопотання про долучення додаткових документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 підготовче судове засідання відкладено на 28.02.2019 та запропоновано сторонам надати додаткові докази.

08.02.2019 через канцелярію суду позивачем подано заперечення на відзив.

22.02.2019 відповідачем подано до канцелярії суду заперечення на відповідь (заперечення) на відзив.

25.02.2019 від позивача надійшли до відділу діловодства суду додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 14.04.2019 включно, підготовче судове засідання відкладено на 20.03.2019.

14.03.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів.

18.03.2019 позивачем подано до канцелярії суду детальний розрахунок суми позовних вимог.

19.03.2019 відповідачем подано до суду письмові пояснення з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/361/19 до судового розгляду по суті на 17.04.2019.

09.04.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 17.04.2019 з`явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання представників не направив.

Судом розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що представник відповідача в період часу з 16.04.2019 по 26.04.2019 перебуватиме в службовому відрядженні в місті Харкові.

Суд відхилив зазначене клопотання, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи.

У судому засіданні 17.04.2019 судом було також заслухано вступне слово позивача, проголошено стислий зміст заперечень проти позовних вимог, які викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, а також з`ясовано обставини та досліджено докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення.

Частиною 1 статті 216 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв`язку з неявкою в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, першою неявкою в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги неможливість вирішення спору у судовому засіданні 17.04.2019, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи по суті на 25.04.2019.

У судовому засіданні 25.04.2019 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві, запереченнях на відзив та додаткових поясненнях.

У свою чергу, представник відповідача проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві та додаткових поясненнях.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю А- Тера , як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Юніфай Трекінг , як перевізником, була укладена заявка-договір № 2808/1 від 08.08.2018 на перевезення вантажу (далі - договір).

За умовами укладеного договору відповідач зобов`язався здійснити перевезення вантажу (товару) з Німеччини (місто Хайдельберг 69126) в Україну (Волинська область, Луцький район, селище Гаразджа, вулиця Київська, 107). При цьому датою завантаження вантажу вказано - 30.08.2018, а датою розвантаження 03.09.2018 відповідно.

Найменування вантажу (товару), його кількість, ціна, умови поставки, його характеристики (колір, вага, маркування) було визначено згідно інвойсів № 9818005730 від 21.08.2018, № 9818005953 від 30.08.2018, № 9818005954 від 30.08.2018 відповідно до контракту № PARTS/A-TR-2018 від 01.02.2018.

Звертаючись із даним позовом до суду, Товариство зазначає, що станом на день звернення із позовом до суду вантаж у місце призначення (Волинська область, Луцький район, селище Гаразджа, вулиця Київська, 107) доставлений не був.

Водночас, позивач зазначає, що Перевізник повідомив Товариство, що 30.08.2018 на території Німецької Федеративної Республіки, а саме земля Баден-Вюртемберг, відносно транспортного засобу відповідача марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який здійснював перевезення вантажу Товариства було вчинено крадіжку даного вантажу загальною масою: брутто 386,9 кг, нетто 377,64 кг, на загальну суму: 58 182,38 євро. Про дані події були повідомлені правоохоронні органи Німецької Федеративної Республіки та Національної поліції України, про що в матеріалах справи містяться відповідні документи, а саме: № 9093/01/53-2018 від 11.09.2018 Яворівський відділ поліції ГУ Національна поліція України у Львівській області, повідомлення Дирекції дорожньої поліції Вайнсберг Управління поліції Хайльбронн Баден-Вюрттемберг від 03.09.2018 щодо справи № ST/1650355/18.

04.09.2018 позивач звернувся до Перевізника із рекламацією № 114, в якій просив пояснити причини невиконання умов договору перевезення, направити представника 05.09.2018 та надати необхідні документи для звернення до страхової компанії.

05.09.2018 позивачем була скерована рекламація № 116 на адресу відповідача повторно.

Оскільки в обумовлений час 05.09.2018 відповідач не направив свого представника до позивача. Останній склав відповідний акт, копія якого наявна в матеріалах справи.

05.09.2018 Перевізник звернувся до позивача із листом, в якому повідомив про те, що мала місце крадіжка вантажу, про що було здійснене звернення до поліції Німеччини, а також запропонував здійснити огляд вантажу 07.09.2018.

Надалі, Товариство неодноразово зверталось до відповідача з метою добровільного вирішення вищезазначеної ситуації та компенсації завданих позивачу збитків та направляв оригінали довідок про збитки (їх розрахунки), копії контракту № PARTS/A-TR-2018 від 01.02.2018 укладеного з постачальником компанією CNHI International SA та доповнень до нього, рекламацій та запитуваних документів.

Зокрема відповідачу листом вих. №169 від 28.12.2018 було направлено претензію з вимогою сплатити понесені Товариством збитки, проте дана претензія станом на момент подачі цього позову Перевізником не виконана, що зумовило звернення із позовом до суду.

Заявляючи позов про стягнення збитків, Товариство розрахувало суму збитків наступним чином: 58 182,38 євро (вартість втрачених товарів згідно інвойсів), 11 054,66 євро (сума компенсації VAT нашим постачальником, компанією CNHI International SA, яку позивач змушений компенсувати постачальнику (19% від суми інвойсів), 443 809,48 грн (сума ПДВ товару який був втрачений), тобто в загальному розмірі 83 084,45 євро, що за курсом Національного банку України станом на 09.01.2019 становить 2 662 856,62 грн.

У своєму відзиві Перевізник проти позову заперечує, обґрунтовуючи свою правову позицію наступним. За твердженнями відповідача нормативно-правовим обґрунтуванням заявленого позову виступає Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів (далі - Конвенція КДПВ), яка у даному випадку підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до пункту 2 статті 17 Конвенції КДПВ перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Так, Перевізник зазначає, що втрата вантажу мала місце внаслідок особливо тяжкого пограбування транспортного засобу, як то вказано у довідці поліції Німеччини. Тобто, відповідач зазначає, він, як перевізник, не міг уникнути обставину особливо тяжкого пограбування і відвернути негативні наслідки, оскільки уникнути особливо тяжкого пограбування можливо лише за умови супроводу вантажівки озброєними охоронцями, що не було обумовлене умовами договору-заявки, укладеним між позивачем і відповідачем.

Разом із цим, під час пограбування транспортний засіб перебував на стоянці Parkplatz Hegteil, яка є типовою для зупинок автоперевізників на території Німеччини, на підтвердження чого відповідачем надана роздруківка з офіційного сайту IRU (The International Road Transport Union. За твердженнями відповідача, ТОВ Юніфай Трекінг , як сумлінний перевізник, вживав всіх необхідних дій для збереження вантажу під час перевезення, з дотриманням вимог, які звичайно ставляться до такого перевезення, а втрата вантажу відбулась внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути - особливо тяжкого пограбування.

Крім того, Перевізник зазначає, що з розділу Інформація про вантаж у договорі перевезення вантаж, який необхідно було перевозити: найменування вантажу: запчастини, вага: 1 т довж. 3 м шир. 2,4 м. вис. 1,5 м. Проте, відповідно до даних транспортної накладної (CMR) № 180507 від 30.08.2018 та супроводжуючих вантаж документів (інвойсів) відправник завантажив інший вантаж за габаритами та загальною масою 386,90 кг брутто.

Відповідно до статті 11 Конвенції КДПВ Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність супроводжуючих вантаж документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника. Таким чином, ТОВ Юніфай Трекінг під час виконання перевезення діяв як сумлінний перевізник, дотримуючись всіх вимог, що звичайно ставляться до такого виду перевезень. Проте, TOB А-ТЕРА не повідомило ТОВ Юніфай Тренінг про зміну характеристик вантажу, що перевозився, не заявила про його цінність та особливі умови охорони під час перевезення. Такими діями ТОВ А-ТЕРА навмисно та/або необережно сприяло настанню пограбування вантажу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що між ними був укладений договір перевезення запчастин.

Згідно приписів статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Згідно із пунктом 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка ратифікована Україною згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, Перевізником належними та допустимими доказами не доведено обставин з наявністю яких законодавець звільняє його від відповідальності відшкодовувати збитки за втрачений вантаж.

Водночас, суд відзначає, що сам по собі факт звернення із заявою до відповідних органів - поліції Німеччини із заявою про вчинення злочину (крадіжки вантажу) не звільняє Перевізника від відповідальності за втрату такого вантажу.

Суд вважає за необхідне відзначити, що у матеріалах справи наявний лист ПАТ СК Альфа Страхування від 18.10.2018 № 0062.312.18.01-0171.10, в якому остання повідомила відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з втратою вантажу Товариства, посилаючись на недотримання відповідачем умов договору страхування та на вину (у формі умислу та/або необережності), щодо втрати вантажу.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності частині 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин (частина 1 статті 218 ГК України).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов`язань, а не причиною.

Беручи до уваги, що відповідачем не спростовано обставин неналежного виконання договору перевезення, яке полягає у втраті вантажу, саме Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу, суд дійшов висновку про покладення відповідальності на відповідача у вигляді стягнення збитків.

Водночас, суд критично оцінює доводи позивача про те, що податок на додану вартість є складовою суми збитків. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що умовами контракту № PARTS/A-TR-2018 від 01.02.2018, зокрема пунктом 7.1, передбачено, що усі податки, мита та митні збори, діючі або які можуть виникнути в майбутньому відносно товару (вантажу) на території країни походження повинні сплачуватись Продавцем (CNHI International SA, Швейцарія). Також пунктом 7.2 контракту № PARTS/A-TR-2018 від 01.02.2018 передбачено, що усі податки, мита та митні збори, діючі або які можуть виникнути в майбутньому, пов`язані з товаром або послугами, які надаються в Україні, повинні сплачуватись Покупцем - Товариством.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку сплата податку на додану вартість в Україні та податку на додану вартість у Швейцарії (VAT) є договірними обов`язками сторін за контрактом № PARTS/A-TR-2018 від 01.02.2018, а тому не можуть суми вказаних податків не можуть вважатися збитками позивача, які має відшкодувати Перевізник.

Разом з тим, суд критично оцінює заперечення відповідача проти позову та зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Конвенції КДПВ вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Так, накладна (CMR) № 180507 від 30.08.2018 за своїм змістом відповідає вимогам Конвенції КДПВ. При цьому, задекларована вартість та характеристики вантажу не підлягали зміні та були без заперечень прийняті відповідачем для надання послуг перевезення.

Згідно статті 4 Конвенції КДПВ договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до статті 5 Конвенції КДПВ вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно норм статті 8 Конвенції КДПВ приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: а) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті а) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги брутто вантажу або його кількості, вираженій в інших одиницях виміру.

Отже, відповідач зобов`язаний був перевірити вірність записів зроблених у вантажній накладній, а у випадку відсутності такої можливості зробити обґрунтовані заперечення у вантажній накладній, однак матеріали справи не містять доказів вчинення Перевізником таких дій.

Згідно частини 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до частини 2 сталі 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок ІНСТРУКЦІЙ позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 сталі 17, лежить на перевізнику.

Відповідач своєму у відзиві підтвердив факт недоставляння ввіреного йому вантажу до місця доставки та факт втрати вантажу внаслідок заволодіння ним третіми особами.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що транспортер відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов`язки.

Норми даної Конвенції не вимагають доказування позивачем наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення та згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу викликана обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 (а саме: дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути), що є підставою звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу, лежить на перевізнику.

Водночас, відповідно положень статті 23 Конвенції КДПВ, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Розмір відшкодування не може перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. "Франк" означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900.

Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо була задекларована вартість вантажу або спеціальний відсоток при доставці.

Згідно статті 24 Конвенції КДПВ відправник може, за умови сплати узгодженої надбавки до провізного платежу, задекларувати у вантажній накладній вартість вантаж:у, що перевищує ліміт, зазначений в пункті 3 статті 23, і в такому випадку декларована сума замінює такий ліміт.

У своїй сукупності вищевикладене спростовує доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", §58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги в частині стягнення з Перевізника суми збитків в розмірі 58 182,38 євро, що за курсом НБУ станом на 09.01.2019 становить 1 865 274,74 грн, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфай Трекінг" про стягнення 2 662 856,62 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфай Трекінг" (01021, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16, офіс 5-12; ідентифікаційний код 38990558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера" (45636, Волинська область, Луцький район, село Гаразджа, вулиця Київська, будинок 107; ідентифікаційний код 38181454) 1 865 274,74 грн (один мільйон вісімсот шістдесят п`ять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 74 копійок) збитків.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31.05.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ