Ухвала

від 30.05.2019 по справі 45/46-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"30" травня 2019 р. м. ХарківСправа № 45/46-10 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каземчук М.Т.

за участю представників: не з`явилися

розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-

Тайс" (вх. № 11989 від 16 травня 2019 року) у справі № 45/46-10 за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", м. Запоріжжя

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", с.

Старовірівка про стягнення коштів у розмірі 237 568,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2010 року, рішенням господарського суду Харківської області у справі № 45/46-10, позовні вимоги ТОВ "Корпорація "Агросинтез" задоволено в повному обсязі та стягнуто з СТОВ "Дружба" 88 588,00 грн. основного боргу, 95 110,80 грн. штрафу, 4 359,68 грн. пені, 716,66 грн. річних, 2 147,47 грн. інфляційних, 43 596,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 3 048,81 грн. індексації ціни товару, 2 375,68 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вище вказаного рішення суду 27 квітня 2010 року по справі № 45/46-10 господарським судом Харківської області видано відповідний наказ. 03 лютого 2014 року, ухвалою господарського суду Харківської області, замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області по справі № 45/46-10 від 27 квітня 2010 року, ТОВ "Корпорація "Агросинтез" правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

20 травня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (вх. № 11989 від 16 травня 2019 року) на бездіяльність державного виконавця Шевченківського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві у виконавчому провадженні № 48316197 при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року по справі № 45/46-10; розгляд скарги призначено на 30 травня 2019 року

В призначене судове засідання 30 травня 2019 року учасники судового процесу своїх уповноважених представників не направили, про час, дату та місце розгляду скарги повідомлені належним чином. До приписів ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка боржника, стягувача, державного виконавця, які належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду скарги, не є перешкодою для розгляду скарги. З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути скаргу в засіданні суду 30 травня року за відсутністю представників учасників судового процесу.

Протокольною ухвалою суду від 30 травня 2019 року судом долучено до матеріалів скарги клопотання скаржника про розгляд справи за його відсутністю (вх. № 12860 від 27 травня 2019 року) та заперечення ВДВС (вх. № 13064 від 28 травня 2019 року), на підставі ст.ст. 42, 242 ГПК України. Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що скаржник у своєму клопотанні вказує на те, що судом не було розглянуто клопотання про участь представника скаржника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, втім таке твердження є необґрунтованим та безпідставним, що підтверджується ухвалою суду від 22 травня 2019 року, якою відмовлено в задоволені клопотання скаржника, поданому в порядку ст. 197 ГПК України.

Дослідивши матеріали скарги, суд встановив наступне.

Скаржник просить суд визнати за період із 26 грудня 2018 року по 14 травня 2019 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві у виконавчому провадженні № 48316197 при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року по справі № 45/46-10, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 48316197 при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року по справі № 45/46-10 із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження", та котрі були б направлені та свідчили б про перевірку майнового стану та його примусове виконання.

21 січня 2019 року та 18 березня 2019 року скаржником було подано до ВДВС клопотання про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 48316197 щодо примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року по справі № 45/46-10, які, як вказує скаржник, залишилися без задоволення, мала місце незаконна та безпідставна бездіяльність ВДВС, котра виразилася у порушені строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні - невчинення дій, направлених та вчинення яких свідчили б про перевірку майнового стану боржника при примусовому виконанні наказу суду. Також скаржник просить стягнути на його користь з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 2 800,00 грн. витрат на правничу допомогу (договір № 14-01-2019 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14 січня 2019 року).

ВДВС у своїх запереченнях (вх. № 13064 від 28 травня 2019 року) просить в задоволені скарги просить відмовити та вказує на те, що з метою перевірки майнового стану боржника здійснено вихід за його (боржника) адресою - м. Київ, вул. Мельникова, 12 та встановлено, що боржник відсутній, про що складено акти державного виконавця від 21 лютого 2019 року та 09 квітня 2019 року. 03 травня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) в АТ "Райффайзен Банк Аваль", яку направлено до банку. 03 травня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, відповідно до якої оголошено в розшук майно боржника: марка: Камаз модель 43101 НЗ: 0173 ХАЦ. 13 травня 2019 року банком повернуто без виконання постанову про арешт коштів боржника у зв`язку із надходженням до банку постанови господарського суду б/н у справі № 922/4241/15 Харківської області про визнання боржника банкрутом від 24 березня 2016 року. 24 травня 2019 року постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 48316197 закінчено виконавче провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав скарги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Ця норма є відтворенням норми ст. 129-1 Конституції України, згідно якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець, як працівник державної виконавчої служби за ч. 2 ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність. В силу статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вказаною статтею також передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти у тому числі конфеденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Згідно з частинами першою, другою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача; виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Відповідно до статті 48 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації; про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Частиною другою статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Як встановлено судом, державним виконавцем лише на передодні звернення скаржника з даною скаргою до суду (03 травня 2019 року проти 14 травня 2019 року) винесено постанову про арешт коштів боржника та про розшук майна боржника, а вихід за адресою боржника проводився 21 лютого 2019 року та 09 квітня 2019 року.

Як вже зазначено вище судом у даній ухвала суду, до частини восьмої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження; у подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Водночас, такі докази про дотримання органом державної виконавчої служби порядку та строків проведення таких перевірок в матеріалах справи відсутні, а Шевченківським РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві не надані.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії виконання рішення.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Більш того, як встановлено судом, ще 24 березня 2016 року, постановою господарського суду Харківської області по справі № 922/4241/15, боржника, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" (ідентифікаційний код 00707219) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Тобто, державним виконавцем на протязі більше трьох років не вчинялися жодні дії, які були б направлені на встановлення даної обставини, і лише після повернення банком постанови державного виконавця про арешт коштів боржника та звернення скаржника з даною скаргою до суду, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 24 травня 2019 року.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи наказ на примусове виконання рішення судом було видано ще 27 квітня 2010 року, дев`ять років тому і за це час, після замінити сторони (стягувача) виконавчого провадження, стягувачем неодноразово було подано до суду скарги на бездіяльність державного виконавця, які (скарги) було задоволено судом.

З огляду на вище викладене в сукупності, навіть враховуючи винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, вбачається бездіяльність державного виконавця Шевченківського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві у виконавчому провадженні № 48316197 при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року по справі № 45/46-10, зокрема в період з 26 грудня 2018 року по 14 травня 2019 року. В зв`язку з чим суд приходить до висновку, що скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (вх. № 11989 від 16 травня 2019 року) на бездіяльність державного виконавця Шевченківського РВДВС міста Києва ГТУЮ у виконавчому провадженні № 48316197 при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року по справі № 45/46-10 є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, і, відповідно, підлягає задоволенню.

З`ясовуючи питання розподілу витрат, пов`язаних з розглядом скарги, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Відповідно до частин 1 та 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються й з витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких віднесено витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу скаржником надано до суду договір № 14-01-2019 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14 січня 2019 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29 жовтня 2009 року); акт прийому-передачі документів від 14 січня 2019 року; акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28 березня 2019 року; акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги); квитанції № 0.0.1310567385.1 від 28 березня 2019 року на суму 2 500,00 грн.; квитанції № 0.0.1352026078.1 від 14 травня 2019 року на суму 300,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 3, ч.4 ст.126 ГПК України). За приписами ч. 5 та ч. 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві будь-яких заперечень щодо заявлених до стягнення витрат на правову допомогу не подано.

Враховуючи задоволення судом вимог скарги та надання суду документального підтвердження понесення скаржником витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 800,00 грн., відсутність клопотання ВДВС про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд покладає на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві витрати, пов`язані з розглядом скарги у розмірі 2 800,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 42, ч. 3 ст. 222, ст.ст. 232-235, 339, 342, 343, 344, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (вх. № 11989 від 16 травня 2019 року) на бездіяльність державного виконавця Шевченківського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві у виконавчому провадженні № 48316197 при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року по справі № 45/46-10 - задовольнити.

Визнати за період із період із 26 грудня 2018 року по 14 травня 2019 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві у виконавчому провадженні № 48316197 при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року по справі № 45/46-10, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 48316197 при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року по справі № 45/46-10 із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження", та котрі були б направлені та свідчили б про перевірку майнового стану та його примусове виконання.

Стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс, 315, код ЄДРПОУ 38039872) 2 800,00 грн. витрат на правничу допомогу згідно договору № 14-01-2019 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14 січня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена протягом десяти днів відповідно до ст.ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Повний текст ухвали складено 03 червня 2019 року.

Суддя Н.В. Калініченко