Рішення

від 22.05.2019 по справі 516/166/18

ТЕПЛОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ТЕПЛОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ =====================================================================

Справа № 516/166/18

Провадження № 2/516/14/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019 р. Теплодарський міський суд Одеської області у складі:

головуючої, судді - Мисливої Л.М.,

при секретарі - Саратовській Я.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теплодарі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , що укладений між нею та відповідачем ОСОБА_4 у 2008р. та посвідчений державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області Панасюк А.В. Свої вимоги мотивує тим, що вона лише в травні місяці 2018р. з`ясувала, що між нею та донькою був укладений саме договір дарування, замість договору довічного утримання. Під час укладення договору вона з відповідачем домовлялася про те, що вони з чоловіком передають дочці квартиру, а остання в свою чергу зобов`язалася доглянути їх, забезпечити належний догляд. Також зазначає про те, що після підписання даного договору дочка запропонувала батькам жити в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 на праві власності, а вона буде мешкати у двокімнатній квартирі, з чим вони погодились. Позивач стверджує, що житлово-комунальні послуги сплачує за обидві квартири з їхніх з чоловіком пенсійних карт. Крім того, відповідач ОСОБА_4 жодного разу не допомагала батькам, ні продуктами харчування, ні ліками, ні доглядом за ними, а вони являються пенсіонерами з інвалідністю, а ОСОБА_3 втратив зір. Таким чином свої зобов`язання щодо забезпечення їх належним доглядом відповідач не виконує, крім того наразі має намір відчужити вищевказану нерухомість, на підставі чого просить задовольнити позов, оскільки вони з чоловіком можуть залишитись без житла.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, яка була повідомлена належним чином про місце і дату розгляду справи, надавши до суду письмовий відзив на позов, в якому вказала наступне. Так, 02.04.2009р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 . Відповідач звертає увагу суду на те, що спірний договір укладався між ними саме як договір дарування, та при його укладенні були дотримані інтереси сторін, волевиявлення було вільним і усвідомленим, умови зрозумілими та відповідали їх реальній домовленості, зафіксовані усі істотні умови договору, про що й зазначено в останньому. Таким чином, позивач та її чоловік ОСОБА_3 розуміли зміст угоди та те, що укладається саме договір дарування, а не договір довічного утримання. Також ОСОБА_4 зазначає, що вона є єдиною донькою позивача, остання вирішила одразу розпорядитися своєю нерухомістю та здійснити договір дарування на свою доньку. Стан здоров`я позивача на момент укладення даного договору відповідав її віку, та не було необхідності у догляді за нею та сторонній допомозі, обіцянок з боку відповідача щодо утримання батьків не було. Крім того, дохід ОСОБА_1 та її чоловіка дозволяв утримувати їх. Квартира за спірним договором дарування на момент укладання договору дарування не була єдиним житлом позивача, станом на 02.04.2009р. вона володіла також квартирою АДРЕСА_3 . Після укладення угоди дарування нерухомість фактично була передана новому власнику - відповідачу, згодом відбулось переоформлення особового рахунку з оплати комунальних послуг, електричної енергії, водопостачання та ін. Позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що вона помилилась щодо правової природи правочину з посиланням на ч.1 ст. 229 ЦК України, та те, що існували обставини, зумовлюючі визнання вказаного договору дарування недійсним, зокрема, що на час його укладення позивач мала намір укласти договір довічного утримання, те, що вона невірно сприймала фактичні обставини угоди, які вплинули на її волевиявлення. Також, відповідач стверджує, що після підписання спірного договору вона не пропонувала позивачу та її чоловіку проживати у квартирі АДРЕСА_2 , оскільки останні проживали за вказаною адресою з 2002/2003рр., отже переїздити потреби у них не було. Комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 сплачувала відповідач. З 28.02.2018р. зазначена нерухомість на підставі договору дарування належить ОСОБА_5 Отже, відповідач заперечує той факт, що позивач не знала про те, що підписує договір дарування, вважаючи його договором довічного утримання, а також те, що їй стало відомо про вказані обставини лише у травні 2018р. В зв`язку з наведеним, ОСОБА_4 просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позову ОСОБА_1 , підтримавши відзив ОСОБА_4 .

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні виразив про свою згоду щодо задоволення позовних вимог позивача, вважаючи їх доцільними.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, яка була повідомлена належним чином про місце і дату розгляду справи, надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила відмовити в задоволенні позову. У своїх письмових поясненнях, адресованих суду ОСОБА_5 . зазначила, що позивач у справі є її бабусею та на момент укладення спірного договору дарування між останньою та її матір`ю ОСОБА_4 , взагалі не було розмови з приводу укладення договору довічного утримання. Крім того, на час укладання договору дарування між сторонами, у позивача не було необхідності у догляді й сторонній допомозі, розмов та обіцянок зі сторони відповідача з приводу утримання ОСОБА_1 з чоловіком також не було. З 1993р. позивач разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , з 1997р. по 2002/2003рр. вони фактично проживали у будинку, що був власністю позивача та знаходився у СК Енергетик в м. Теплодарі , та з 2002/2003рр. на день укладання спірного договору ОСОБА_1 з чоловіком проживали у квартирі АДРЕСА_2 , що належить на праві власності її матері. Також вказала про те, що підтримує всі доводи відповідача, викладені у її відзиві. У позивача не було підстав помилитись щодо суті правочину, тим паче нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри сторін правочину до підписання сторонами відповідного договору. Таким чином, вважає, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування її позову, а тому просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши позивача, представника відповідача, третю особу ОСОБА_3 допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити повністю, за таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 02.04.2009р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , та посвідчений державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області Панасюк А.В. За умовами даного договору ОСОБА_1 (дарувальник) передала, а ОСОБА_4 (обдаровуваний) прийняла в дар вказану двохкімнатну квартиру. Згідно п. 5 спірного договору сторони підтвердили, що: вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим, відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому. Як визначено у п.6 договору дарування сторони засвідчили, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються дарування квартири; будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладання цього договору і не відображені у його тексті, не мають правового значення. У відповідності до п. 7.1 дарувальник довів до відома обдарованого, а останній взяв до уваги той факт, що дарування квартири за цим договором вчиняється за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено. За п. 8 договору дарування, зміст ст.ст. 182, 210, п.2 ст. 383, п.3 ст. 640, 721, 722 Цивільного кодексу України, ст.ст. 65, 74 Сімейного кодексу України, сторонам роз`яснено. Даний договір зареєстровано в реєстрі за №660.

Як вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22485440 від 15.04.2009р., сформованого Теплодарським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_4 (на підставі договору дарування від 02.04.2009р.).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.02.2001р., виданого Теплодарським УПСЗН, ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, та дитиною війни.

ОСОБА_1 , 1937 року народження, є інвалідом третьої групи по загальному захворюванню, про що свідчать: довідка серії ВТЭ-19 №010266 від 02.07.1991р., та відповідне посвідчення. Крім того, як вбачається з довідки УПСЗН виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 18.09.2018р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як Дитина війни , отримує пільги на житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №127553668 від 14.06.2018р., квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору дарування від 02.04.2009р., посвідченого Теплодарською міською державною нотаріальною конторою Одеської області. Згідно ухвали Теплодарського міського суду Одеської області від 14.06.2018р. на підставі заяви ОСОБА_1 та її представника, постановлено накласти арешт на нерухоме майно, а саме на вищевказану квартиру, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про виконання даної ухвали суду свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2018р. Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Згідно акту майстра жилого фонду ТОВ ЖЕБП Наше місто ОСОБА_8 від 06.09.2018р., складеного в присутності свідків-сусідів, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_6 , однак з 1997 року по теперішній час за зазначеною адресою не проживають.

З договору дарування квартири від 28.02.2018р., посвідченого державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області Панасюк А.В., вбачається про те, що ОСОБА_4 (дарувальник) безоплатно передала у власність, а ОСОБА_5 (обдаровувана), прийняла у власність двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Даний договір зареєстровано в реєстрі за №126. Та згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №115674210 від 28.02.2018р., сформованого Теплодарською міською державною нотаріальною конторою Одеської області, зазначена нерухомість зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_5 (на підставі договору дарування квартири від 28.02.2018р.).

За ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 24.09.2018р. постановлено витребувати з Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області належним чином засвідчену копію договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного 02.04.2009р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

На підставі ухвали Теплодарського міського суду Одеської області від 24.09.2018р. залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (на стороні відповідача); зазначеним особам надано строк для подання пояснень щодо позову або відзиву на позов.

Згідно ухвали Теплодарського міського суду Одеської області від 24.09.2018р. постановлено викликати та допитати в якості свідків у даній справі: державного нотаріуса Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області - Панасюк А.В. та відповідача ОСОБА_4

За ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 24.09.2018р. постановлено витребувати: з Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі інформацію щодо розміру пенсії у період з 01 червня 2008р. по 01 червня 2009р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; з Роздільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області інформацію щодо розміру доходу на колективному підприємстві ЕЛЕКТРОПІВДЕНЗАХІДМОНТАЖ-11 ОСОБА_3 у період з 01 червня 2008р. по 01 червня 2009р.

16.10.2018р. Роздільнянська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області направила до суду повідомлення та відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_3 за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р.

25.10.2018р. на виконання ухвали суду від 24.09.2018р. від Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надійшла інформація щодо розміру пенсії у період з червня 2008р. по травень 2009р. ОСОБА_1 (загальний розмір пенсії за вказаний період - 7722 грн. 50 коп.) та ОСОБА_3 (загальний розмір пенсії за вказаний період - 10216 грн. 77 коп.).

В матеріалах справи наявні квитанції на оплату послуг водопостачання, комунальних послуг, теплопостачання, сплачених від імені ОСОБА_4 по квартирі АДРЕСА_1 , за період 2013-2016рр.

З договору купівлі-продажу квартири від 24.10.2013р., посвідченого державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області Панасюк А.В., вбачається про те, що ОСОБА_1 передала у власність (продала), а Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради для забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, прийняло у власність (купило) квартиру АДРЕСА_3 .

Як показала в судовому засіданні державний нотаріус Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області Панасюк А.В., допитана, в якості свідка у даній справі, 02.04.2009р. нею був посвідчений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та під час його укладання сторони підтвердили те, що його укладення відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним і усвідомленим, відповідає їх внутрішній волі; умови договору були зрозумілі їм і відповідали реальній домовленості сторін, договір не приховував іншого правочину і був спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених в ньому; крім того, вони засвідчили, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються дарування квартири. Також вказала, що посвідченню договору передує певна підготовка, а саме: розмова з дарувальником, підготовка документів та саме підписання договору. Вона з дарувальниками завжди розмовляє аби розуміти, що вони розуміють наслідки укладення такого договору. У даному випадку мова про укладення договору довічного утримання бути не могла, оскільки це передбачає зовсім інший збір документів, чого не було.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_4 показала, що при укладанні спірного договору дарування вищевказаної квартири, між нею та ОСОБА_1 було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, кожна сторона цілком розуміла зміст даного договору.

ОСОБА_3 , який був допитаний в якості свідка по вказаній справі в судовому засіданні показав, що він надавав письмову згоду на укладення саме договору дарування квартири АДРЕСА_1 , між його дружиною ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_4 , також вказав про усну домовленість між ними з приводу того, що дочка буде доглядати їх з дружиною, допомагати їм, коли буде потрібно, однак насправді все навпаки, дочка їм не допомагає.

В судовому засіданні свідки: ОСОБА_9 показала, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та її чоловіка, знає, що вони подарували свою квартиру своїй доньці ОСОБА_10 , бо це вони їй самі сказали; ОСОБА_11 показала, що ОСОБА_1 їй сама сказала, що подарувала квартиру своїй єдиній доньці, а на яких умовах - вони це не обговорювали; ОСОБА_12 показала, що вона знає, що ОСОБА_1 судиться з дочкою за квартиру, яку їй подарувала.

В судовому засіданні свідки: ОСОБА_13 (онука позивача), ОСОБА_14 (правнук позивача), показали, що 02.04.2009р. ОСОБА_1 подарувала своїй доньці ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , в надії на те, що донька буде їх з чоловіком доглядати та утримувати в подальшому, коли у них не буде такої можливості.

За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст. 719 ЦК України).

За вищенаведених обставин суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 02.04.2009р. та посвідчений державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області Панасюк А.В., на підставі ст. 203, ч. 3 ст.ст. 215, 229 ЦК України повністю за недоведеністю, оскільки до суду не доведено належними та допустимими доказами, що позивач вчинила вказаний договір дарування під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а також, що волевиявлення учасників договору дарування не були вільними і не відповідали їх внутрішній волі; що вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, як то передбачено ст. 203 ЦК України. Як зазначено у спірному договорі дарування, його умови були зрозумілі сторонам і відповідали реальній їх домовленості, між ними було досягнуто усіх істотних умов, що стосуються дарування квартири, обов`язків ОСОБА_4 вчинити на користь ОСОБА_1 будь-яких дій майнового або немайнового характеру, договір не містить. Крім того, в судовому засіданні не встановлено той факт, що сторони договору дарування не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності під час його укладення. Так, в судовому засіданні і позивач ОСОБА_1 , і третя особа ОСОБА_3 , суду пояснили, що вони йшли до нотаріуса укласти саме договір дарування спірної квартири, а не інший договір - договір довічного утримання, сподіваючись, що в майбутньому, донька їх буде доглядати та допомагати. Саме про укладення договору дарування спірної квартири вони говорили нотаріусу. Відмовляючи в задоволенні позову за недоведеністю, суд також зазначає про сплив строку позовної давності, про застосування якої також зазначено відповідачем ОСОБА_4 у своєму відзиві на позов. При цьому, суд вважає аргументи позивача про те, що вона з`ясувала про укладений договір дарування у травні місяці 2018р., неспроможними, оскільки свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , показали в судовому засіданні, що позивач разом з чоловіком ОСОБА_3 говорили їм невдовзі після нотаріального посвідчення у 2009р. договору, що вони подарували спірну квартиру доньці ОСОБА_4 .

У відповідності до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

А тому, в зв`язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд, на вимогу ст. 158 ЦПК України, зазначає про скасування арешту, накладеного за ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 14.06.2018р., на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 203, 205, 215, 229, 257, 267, 717, 719 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 , ІН НОМЕР_2 ) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_8 ; ІН НОМЕР_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 02.04.2009 р. та посвідчений державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області Панасюк А.В., відмовити повністю.

Скасувати арешт, накладений за ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 14.06.2018р. у цивільній справі №516/166/18, на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Копію рішення суду після набрання ним законної сили в частині скасування заходів забезпечення позову, для виконання, направити до Біляївського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Теплодарський міський суд Одеської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про дане судове рішення розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/) за номером справи 516/166/18.

Повне рішення суду складено 31.05.2019р.

У відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя