Постанова

від 03.06.2019 по справі 127/26486/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/26486/18

Провадження № 22-ц/801/1103/2019

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 рокуСправа № 127/26486/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПП Вінницька овочева компанія про встановлення факту, стягнення заробітної плати,

Рішення ухвалила суддя Вохмінова О .С .

Рішення ухвалено о 17 год 01 хв у м. Вінниці

Повний текст рішення складено 20 березня 2019 року

Встановив:

19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПП Вінницька овочева компанія про стягнення заробітної плати в сумі 32 360,00 грн.

У листопаді 2018 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог і просив встановити факт перебування у трудових відносинах з відповідачем з 1лютого 2017 року по 1 березня 2017 року та з 2 січня 2018 року до 8 березня 2018 року.

Свої вимоги мотивував тим, що має кваліфікацію зварювальника. З 1 лютого 2017 року він почав працювати в ПП Вінницька овочева компанія , проте трудові відносини з вини директора підприємства ОСОБА_3 оформлені не були. За виконану роботу в 2017 році директор виплатив йому заробітну плату і обіцяв оформити трудовий договір. В період з 2 січня 2018 року по 8 березня 2018 року він також виконував роботу на підприємстві. За цей час він зварив 5 рам вартістю по 4750 грн., заготовки на цепи в кількості 96 шт. вартістю 960 грн., порізав 5 труб на заготовки для рам вартістю 1 000 грн., порізав листи для борон вартістю 800 грн., в також інші електрозварювальні роботи на загальну суму 1100 грн. За цей період роботи він виконав зварювальні роботи на загальну суму 32 360 грн., але заробітну плату не отримав. Оскільки з вини відповідача не були оформлені трудові відносини, тому він просив встановити факт перебування його у трудових відносинах із ПП Вінницька овочева компанія в період з 1 лютого 2017 року до 1 березня 2017 року та з 2 січня 2018 року по 8 березня 2018 року і стягнути з відповідача на його користь заробітну плату в сумі 32 360 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ПП Вінницька овочева компанія про встановлення факту, стягнення заробітної плати, відмовлено.

Судовий збір віднесено на рахунок держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги до ПП Вінницька овочева компанія про встановлення факту і стягнення заробітної плати.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, необгрунтованим, постановленим всупереч вимогам ст. 263 ч. 1, 2, 5, 6 ЦПК України.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 має кваліфікацію зварника, що підтверджується посвідченням зварника № Ві1 /18-8-6 (а. с. 7-8) і дипломом серії НОМЕР_2 , виданим 28 червня 1991 року Вінницьким міським середнім професійно-технічним училищем № 5 (а. с. 9).

Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , виданій 1 липня 1991 року, ОСОБА_1 прийнятий на роботу у Вінницький будівельний технікум на підставі наказу № 20-О від 25 серпня 2010 року (запис у трудовій книжці № 22) і наказом № 35-О від 7 липня 2015 року був звільнений з роботи на власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України (запис № 26).

Запис № 27 у трудовій книжці свідчить про те, що наказом № 85-П від 5 липня 2017 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду електрогазозварника (запис № 27), а наказом № 166-П від 19 жовтня 2017 року звільнений із займаної посади в ТОВ Флоріан-1 (запис № 28).

Згідно наказу № 46-К від 26 березня 2018 року ОСОБА_1 прийнятий електрозварником у ПрАТ Вінницький дослідний завод (запис № 29), звільнений наказом № 83-К від 18 травня 2018 року по переводу (п. 5 ст. 36 КЗпП України) (запис № 31) та наказом № 23 від 21 травня 2018 року прийняти по переводу на посаду електрозварника ручного зварювання в ТОВ Лазер-Вінниця (запис № 32) (а. с. 10-15).

Із матеріалів розгляду № 1773 зареєстрованої в ЖЄО Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП за № 7322 від 23 березня 2018 року заяви ОСОБА_1 (а. с. 16-21) вбачається, що 23 березня 2018 року позивач звернувся до Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області із заявою, якою просив прийняти міри до ОСОБА_3 , який протягом останніх 10-ти днів відмовляється виплатити його заробітну плату за виконану роботу протягом лютого-березня 2018 року в розмірі 32 310 грн. (а. с. 17); 3 квітня 2018 року ОСОБА_3 надав пояснення, в яких зазначив, що він являється директором ПП Вінницька овочева компанія . Всі працівники, які у нього працюють оформлені офіційно. Також пояснив, що в 2017 році на роботу влаштувався ОСОБА_1 на посаду зварювальника. Попрацювавши деякий час він звільнився і вони з ним повністю розрахувалися. Через деякий час виявили неякісну роботу, яку він виконував. На початку 2018 року він попросився знову на роботу, але вони його прийняли не дуже охоче. Він знову попрацював і спробував звільнитися, при цьому вимагав заробітну плату. З даного приводу він повідомив, що буде перевірено його виконану роботу на якість, а саме зберуть до купи виготовлений виріб після чого заплатять. ОСОБА_1 відмовився чекати та пішов (а. с. 18).

Із довідки Про результати розгляду повідомлення гр. ОСОБА_1 про невиплату заробітної плати за виконану роботу , складеної 4 квітня 2018 року ст. ДОП сектору превенції Лівобережного відділення поліції ВВП ГУНП у Вінницькій області майором поліції Мокляком В.М., вбачається, що під час розгляду матеріалів було встановлено, що ОСОБА_3 являється директором ПП ВОК . Деякий час у нього працював ОСОБА_1 , який виконавши неякісно роботу, почав вимагати завчасно заробітну плату, з приводу чого виникло непорозуміння між ними, яке відноситься до цивільно-правових відносин та вирішується у судовому порядку (а. с. 19).

Із відповіді наданої Управлінням Держпраці у Вінницькій області, вбачається, що було проведено інспекційне відвідування підприємства - ПП Вінницька овочева компанія , в ході вивчення первинних облікових документів документованого підтвердження перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із підприємцем не встановлено (а. с. 22).

Згідно довідки про доходи отримані в ТОВ Лазер-Вінниця ОСОБА_1 його дохід склав: у травні 2018 року - 4 500,00 грн., у червні 2018 року - 11 200,00 грн., у липні 2018 року - 11 500,00 грн. (а. с. 23).

22 серпня 2018 року ОСОБА_1 направив директору ПП Вінницька овочева компанія ОСОБА_3 претензійний лист з проханням виплатити йому кошти за виконану роботу 32 360,00 грн. (а. с. 52).

Даний претензійний лист отриманий підприємством 28 серпня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2101200705830 (а. с. 57-58).

Допитані у судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 пояснили наступне.

Так, свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працював на посаді бухгалтера в ПП Вінницька овочева компанія з червня по грудень 2017 року, підтвердивши це відповідними записами № 4 і 5 у своїй трудовій книжці серії НОМЕР_4 (а. с. 98). Знає позивача ОСОБА_1 , який виконував на підприємстві певні зварювальні роботи. В грудні 2017 року на підприємство надійшло замовлення на виготовлення великої кількості борон, тому директор шукав спеціаліста і запропонував ОСОБА_1 їх виконати. Йому відомо, що ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію і в січні 2018 року працював на території бази, різав заготовки для борон, зварював їх. Про яку оплату у нього із директором була домовленість йому не відомо, але зі слів він знає, що директор із позивачем не розрахувався. Трудовий договір із ОСОБА_1 ніколи не укладався, його трудової книжки в бухгалтерії не було, були лише копії його паспорта і диплома. Податки за нього не сплачувалися і заробітна плата йому не нараховувалася. Йому не відомо на яких умовах ОСОБА_1 виконував роботи за замовленням в 2018 році, протягом якого періоду часу він працював, який об`єм робіт виконав і чи дотримувався він розпорядку робочого дня та чи щодня виходив на роботу.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він працював на ПП Вінницька овочева компанія в період з 12 вересня 2017 року до 4 травня 2018 року, підтвердивши це записами у своїй трудовій книжці серії НОМЕР_5 на аркуші 15 (а. с. 99-100). Позивач ОСОБА_1 прийшов на роботу в січні 2018 року і працював в цеху по березень 2018 року зварником. Він робив борони, колеса, рами для обробки землі. Щодня вони бачилися, дотримувалися робочого графіка, додому йшли разом. Також йому відомо, що ОСОБА_1 не був оформлений на роботу і не відомо про те, на яких умовах ОСОБА_1 домовлявся із директором про роботу. Він знає, що директор не розрахувався із ОСОБА_1 за виконану ним роботу і сума боргу складає біля 30 000 грн.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами, згідно вимог статті 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми та відповідати вимогам глави 5 (статті 76-119) ЦПК України.

Оцінка доказів проводиться судом на підставі вимог статті 89 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач ОСОБА_1 , згідно зазначених вимог цивільного процесуального закону, заявивши такі вимоги підтвердив їх письмовими доказами (ст. 95 ЦПК України), а саме: дипломом про отриману професію електрозварника (а. с. 9); посвідченням зварника (а. с. 7-8); трудовою книжкою серії НОМЕР_3 , із якої також вбачається, що в ній відсутні записи про роботу в період: з 1 лютого 2017 року по 1 березня 2017 року та з 2 січня 2018 року по 8 березня 2018 року (а. с. 10-15); матеріалами розгляду № 1773 зареєстрованої в ЖЄО Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області за № 7322 від 23 березня 2018 року заяви ОСОБА_1 по питанню невиплати йому заробітної плати за виконану роботу протягом лютого, березня 2018 року в сумі 32 310 грн. директором ПП ВОК ОСОБА_3 (а. с. 16-21), в яких наявні пояснення ОСОБА_3 по питанню такої заяви позивача, де він визнає, що ОСОБА_1 працював зварником на підприємстві в 2017 році, за що підприємство з ним розрахувалося і на початку 2018 року ОСОБА_1 знову був прийнятий на роботу на підприємство зварником, працював, потім намагався звільнитися і вимагав виплатити йому заробітну плату, яку він як директор йому не виплатив, а зажадав зачекати перевірки на якість виконаної роботи і лише після того заробітна плата буде йому виплачена, але ОСОБА_1 відмовився чекати і пішов (а. с. 18) та довідка за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , із якої вбачається, що в ході перевірки даної заяви було встановлено, що ОСОБА_1 працював деякий час на ПП ВОК , виконавши неякісно роботу, почав вимагати завчасно виплати йому заробітної плати (а. с. 19); довідкою про свої доходи, отримані ним в ТОВ Лазер-Вінниця на підтвердження того, що в цьому товаристві він працює з 22 травня 2018 року на посаді електрозварника ручного зварювання і його заробітна плата складає: в травні із з 22 числа - 4500 грн., в червні - 11 200 грн., в липні - 11 500 грн. (а. с. 23); світлинами робочих креслень (а. с.39-42); світлинами із безпосереднього робочого місця ОСОБА_1 та виконаної ним роботи (а. с. 43-51); претензійним листом ОСОБА_1 , адресованого 22 серпня 2018 року директору ПП Вінницька овочева компанія , в якому позивач навів розрахунки невиплаченої йому заробітної плати підприємством на суму 32 360,00 грн. (а. с. 52-53); розрахунком невиплаченої заробітної плати за січень-березень 2018 року, наведеним у позовній заяві: в січні він виконав електрозварних робіт на загальну суму 1 100 грн.; до 14 лютого зварив 5 рам по ціні 4 750 грн. на суму 23 750 грн.; виконав газозварку заготовок на цепи в кількості 96 шт. на суму 960 грн.; 16 лютого порізав 5 труб на заготовки для рам - вартість робіт складає 1 000 грн.; 20 лютого порізав листи на зуби для борон: 16 різей вартістю 800 грн.; в березні зварив іще одну раму вартістю 4 750 грн., виконавши таким чином робіт на загальну суму 32 360 грн. (а. с. 1-2).

Заявлені позовні вимоги позивач також підтвердив поясненнями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які свої свідчення про обізнаність в обставинах справи підтвердили відповідними записами у своїх трудових книжках про свою роботу на підприємстві у зазначений позивачем період.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник - зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України (ч. 1).

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи (ч. 2).

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3).

Згідно вимог частини 6 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді зварника в ПП Вінницька овочева компанія з 1 лютого 2017 року по 1 березня 2017 року та з 2 січня 2018 року по 8 березня 2018 року, оскільки такий факт крім всього іншого визнав директор підприємства та визнав факти виплати заробітної плати працівнику за період з 1 лютого 2017 року по 1 березня 2017 року і невиплати йому заробітної плати за період з 2 січня 2018 року по 8 березня 2018 року.

При цьому також враховано: що ПП Вінницька овочева компанія як роботодавець у порушення вимог ст. 30 Закону України Про оплату праці не здійснював облік виконуваної роботи найманим працівником та бухгалтерський облік витрат на його оплату праці; що мали місце трудові відносини між ОСОБА_1 і ПП Вінницька овочева компанія ; що встановлений факт виконання позивачем трудових обов`язків у зазначений період та обсяг виконаних позивачем робіт за цей період, а також і те, що відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має підтвердити належними та допустимими доказами саме роботодавець - відповідач по справі, з яким фактично був укладений трудовий договір.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вимог статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оплату праці форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтями 21, 22, 24 Закону України Про оплату праці передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Отже, по справі встановлено, що директор ПП Вінницька овочева компанія визнав той факт, що підприємство не провело виплату працівникові заробітної плати за виконану ним роботу, проте розмір невиплаченої заробітної плати не вказав та не надав жодних розрахунків невиплаченої працівнику заробітної плати.

Позивач у своєму позові навів розрахунок невиплаченої йому заробітної плати на загальну суму 32 360 грн. (а. с. 1-2).

Відповідач, згідно вимог статей 12, 81 ЦПК України, не спростував таких розрахунків позивача належними й достовірними доказами.

Тому при таких обставинах до стягнення підлягає сума невиплаченої заробітної плати, що розрахована позивачем.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення із скасуванням рішення суду першої інстанції та з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Надані відповідачем штатні розписи ПП Вінницька овочева компанія на 2017 рік і на 2018 рік розцінюються судом критично і як такі що не виконуються на підприємстві, оскільки саме із пояснень директора підприємства слідує, що ОСОБА_1 працював на підприємстві зварювальником, виконував певну роботу, не дивлячись на те, що посада зварювальника відсутня у штатному розписі, а також поясненнями свідків - працівників цього підприємства, що позивач працював на підприємстві саме на посаді зварювальника. Наведеним спростовуються відомості, що містяться в цих штатних розписах, яких не дотримуються на підприємстві.

Також слід зазначити про те, що трудовим законодавством України передбачена відповідальність працівника перед підприємством за спричинену працівником шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов`язків (у тому числі за зіпсуття або знищення матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні. Така відповідальність передбачена діючим трудовим законодавством України, зокрема главою ІХ (статті 130-138) Кодексу законів про працю України.

В той час жодним Законом України не передбачено позбавлення працівника заробітної плати, за виключенням випадків повної матеріальної відповідальності, що закріплено у статті 134 КЗпП України.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як свідчать матеріали справи за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1057, 20 грн. (а. с. 137-138), який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Також позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду витяг із договору про надання правової допомоги № К-1 від 25 червня 2018 року, укладений між ним та адвокатом Коваль Т.Д. (а. с. 54), ордер адвоката Коваль Т.Д. серії ВН № 032834 від 21 березня 2019 року (а. с. 125), попередній розрахунок судових витрат від 25 червня 2018 року (а. с. 55), розрахунок понесених витрат по справі (а. с. 106), квитанцію від 25 червня 2018 року на суму 5 076,05 грн. (а. с. 56).

За договором про надання правової допомоги позивач сплатив адвокату Коваль Т.Д. 5 076,05 грн. (а. с. 56), які також підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 76-81, 89, 367, 368-369, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства Вінницька овочева компанія про встановлення факту і стягнення заробітної плати задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Приватним підприємством Вінницька овочева компанія у період з 1 лютого 2017 року по 1 березня 2017 року та з 2 січня 2018 року по 8 березня 2018 року.

Стягнути з приватного підприємства Вінницька овочева компанія (код ЄДРПОУ 36474781, ІПН 364747802282, юридична адреса: м . Вінниця вул. Максима Шимка, будинок 16 квартира 7) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6) заробітну плату за період з 2 січня 2018 року по 8 березня 2018 року в сумі 32 360,00 гр. (тридцять дві тисячі триста шістдесят грн. 00 коп.), витрати на правничу допомогу в сумі 5 076,05 грн. (п`ять тисяч сімдесят шість грн. 05 коп.), витрати по оплаті судового збору в сумі 1 057,20 грн. (одна тисяча п`ятдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ.В. Матківська СуддіЮ.Б. Войтко В.В. Сопрун