Постанова

від 15.04.2020 по справі 127/26486/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 127/26486/18

провадження № 61-12328св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Вінницька овочева компанія ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Вінницька овочева компанія на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Матьківської М. В., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Вінницька овочева компанія (далі - ПП Вінницька овочева компанія ) про встановлення факту та стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позову зазначив, що, маючи кваліфікацію електрозварника з 01 лютого 2017 року, він почав працювати в ПП Вінницька овочева компанія . Трудові відносини, з вини директора підприємства ОСОБА_2 оформлені не були. За виконану роботу в 2017 році директор виплатив йому заробітну плату і обіцяв оформити трудовий договір. З 02 січня 2018 року по 08 березня 2018 року він також виконував роботу на підприємстві. За цей час він зварив 5 рам вартістю по 4 750,00 грн, заготовки на цепи в кількості 96 штук вартістю 960,00 грн, порізав 5 труб на заготовки для рам вартістю 1 000,00 грн, порізав листи для борон вартістю 800,00 грн, а також інші електрозварювальні роботи на загальну суму 1 100,00 грн. За цей період роботи він виконав зварювальні роботи на загальну суму 32 360,00 грн, але заробітну плату не отримав. Оскільки з вини відповідача не були оформлені трудові відносини, то з урахуванням уточнених вимог, ОСОБА_1 просив встановити факт перебування у трудових відносинах з відповідачем з 01 лютого 2017 року по 01 березня 2017 року та з 02 січня 2018 року до 08 березня 2018 року; стягнути невиплачену заробітну плату в сумі 32 360,00 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судовий збір віднесено на рахунок держави.

Ухвалюючи указане судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних доказів перебування у трудових відносинах із відповідачем ПП Вінницька овочева компанія в період з 01 лютого 2017 року до 01 березня 2017 року і в період з 02 січня 2018 року до 08 березня 2018 року, тому його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ПП Вінницька овочева компанія у період з 01 лютого 2017 року по 01 березня 2017 року та з 02 січня 2018 року по 08 березня 2018 року. Стягнуто з ПП Вінницька овочева компанія на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 02 січня 2018 року по 08 березня 2018 року в сумі 32 360,00 грн, витрати на правову допомогу в сумі 5 076,05 грн, витрати по оплаті судового збору в сумі 1 057,20 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачем надано належні докази того, що він працював на посаді зварювальника в ПП Вінницька овочева компанія з 01 лютого 2017 року по 01 березня 2017 року та з 02 січня 2018 року по 08 березня 2018 року, такий факт визнав сам директор підприємства та визнав факти виплати заробітної плати працівнику за період з 01 лютого 2017 року по 01 березня 2017 року і невиплати йому заробітної плати за період з 02 січня 2018 року по 08 березня 2018 року.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що ПП Вінницька овочева компанія ,як роботодавець , у порушення вимог статті 30 Закону України Про оплату праці не здійснювало облік виконуваної роботи найманим працівником та бухгалтерський облік витрат на його оплату праці; що мали місце трудові відносини між ОСОБА_1 і ПП Вінницька овочева компанія ; що встановлений факт виконання позивачем трудових обов`язків у зазначений період та обсяг виконаних позивачем робіт за цей період, а також і те, що відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має підтвердити належними та допустимими доказами саме роботодавець - відповідач у справі, з яким фактично був укладений трудовий договір.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2019 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПП Вінницька овочева компанія на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Разом з указаною касаційною скаргою до суду касаційної інстанції надійшла заява про зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду до закінчення касаційного розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:

- безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції;

- зробив помилковий висновок про наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем виключно на підставі письмових пояснень директора ПП Вінницька овочева компанія від 03 квітня 2018 року, які він надав співробітникам Лівобережного відділення поліції ВВП ГУНП у Вінницькій області в порушення статті 77 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та як вказаний доказ є неналежним доказом, пояснення не містять інформації про наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем;

- не звернув увагу на те, що жодних належних доказів того, що між позивачем та відповідачем існували трудові відносини у матеріалах справи немає;

- не застосував норми частини першої статті 81 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 32 360,00 грн, оскільки не перевірив факт надання позивачем доказів виконання певного обсягу робіт для відповідача та правильність розрахунків указаної суми;

- не врахував заяву представника відповідача про застосування позовної давності, подану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, чим порушив норми статей 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) , 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У серпні 2019 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ПП Вінницька овочева компанія , в якому, посилаючись на безпідставність її доводів, заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 липня 2019 року касаційну скаргу ПП Вінницька овочева компанія призначено на розгляду судді-доповідачу Кривцовій Г. В.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП Вінницька овочева компанія на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року у малозначній справі, зважаючи на те, що указана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; витребувано матеріали справи № 127/26486/18 із Вінницького міського суду Вінницької області; зупинено виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду ; надано відповідачу строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2019 року матеріали справи № 127/26486/18 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2020 року № 339/0/226-20 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Кривцової Г. В. (перебуванням у соціальній відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами) призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги ПП Вінницька овочева компанія .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2020 року касаційну скаргу ПП Вінницька овочева компанія та матеріали справи № 127/26486/18 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу № 127/26486/18 призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частинидругої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України(у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має кваліфікацію електрозварника, що підтверджується посвідченням № Ві1/18-8-6 і дипломом серії НОМЕР_1 , виданим 28 червня 1991 року Вінницьким міським середнім професійно-технічним училищем № 5.

Згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4, виданій 01 липня 1991 року, ОСОБА_1 прийнятий на роботу у Вінницький будівельний технікум на підставі наказу від 25 серпня 2010 року № 20-О (запис у трудовій книжці № 22) і наказом від 07 липня 2015 року № 35-О звільнений з роботи на власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України (запис № 26).

Запис № 27 у трудовій книжці свідчить про те, що наказом від 05 липня 2017 року № 85-П ОСОБА_1 прийнятий на посаду електрогазозварника (запис № 27), а наказом від 19 жовтня 2017 року № 166-П звільнений із займаної посади у Товаристві з обмеженою відповідальністю Флоріан-1 (запис № 28).

Згідно з наказом від 26 березня 2018 року № 46-К ОСОБА_1 прийнятий електрозварником у ПрАТ Вінницький дослідний завод (запис № 29), звільнений наказом від 18 травня 2018 року № 83-К у зв`язку з переведенням (пункт 5 статті 36 КЗпП України) (запис № 31) та наказом від 21 травня 2018 року № 23 прийнятий у зв`язку з переведенням на посаду електрозварника ручного зварювання в Товариство з обмеженою відповідальністю Лазер-Вінниця (запис № 32).

Із матеріалів розгляду заяви ОСОБА_1 № 1773, зареєстрованої в ЖЄО Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП за № 7322 від 23 березня 2018 року, вбачається, що 23 березня 2018 року позивач звернувся до Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області із заявою, якою просив прийняти міри до ОСОБА_2 , який протягом останніх 10-ти днів відмовляється виплатити його заробітну плату за виконану роботу протягом лютого-березня 2018 року в розмірі 32 310,00 грн; 03 квітня 2018 року ОСОБА_2 надав пояснення, в яких зазначив, що він є директором ПП Вінницька овочева компанія . Всі працівники, які у нього працюють, оформлені офіційно. Також пояснив, що в 2017 році на роботу влаштувався ОСОБА_1 на посаду зварювальника. Попрацювавши деякий час, він звільнився і вони з ним повністю розрахувалися. Через деякий час виявили неякісну роботу, яку він виконував. На початку 2018 року він попросився знову на роботу, але вони його прийняли не дуже охоче. Він знову попрацював і спробував звільнитися, при цьому вимагав заробітну плату. З даного приводу він повідомив, що буде перевірено його виконану роботу на якість, а саме зберуть до купи виготовлений виріб, після чого заплатять. ОСОБА_1 відмовився чекати та пішов.

Із довідки Про результати розгляду повідомлення гр. ОСОБА_1 про невиплату заробітної плати за виконану роботу , складеної 04 квітня 2018 року ст. ДОП сектору превенції Лівобережного відділення поліції ВВП ГУНП у Вінницькій області майором поліції ОСОБА_7, вбачається, що під час розгляду матеріалів встановлено, що ОСОБА_2 являється директором ПП ВОК . Деякий час у нього працював ОСОБА_1 , який, виконавши неякісно роботу, почав вимагати завчасно заробітну плату, з приводу чого виникло непорозуміння між ними, яке відноситься до цивільно-правових відносин та вирішується у судовому порядку.

Із відповіді наданої Управлінням Держпраці у Вінницькій області, вбачається, що було проведено інспекційне відвідування підприємства - ПП Вінницька овочева компанія , в ході вивчення первинних облікових документів документованого підтвердження перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із підприємцем не встановлено.

Згідно з довідкою про доходи, отримані в Товаристві з обмеженою відповідальністю Лазер-Вінниця ОСОБА_1, його дохід склав: у травні 2018 року - 4 500,00 грн, у червні 2018 року - 11 200,00 грн, у липні 2018 року - 11 500,00 грн.

22 серпня 2018 року ОСОБА_1 направив директору ПП Вінницька овочева компанія ОСОБА_2 претензійний лист з вимогою виплатити йому кошти за виконану роботу в сумі 32 360,00 грн.

Цей претензійний лист отриманий підприємством 28 серпня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2101200705830 (а. с. 57-58).

Допитані у судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 пояснили наступне.

Так, свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працював на посаді бухгалтера в ПП Вінницька овочева компанія з червня по грудень 2017 року, підтвердивши це відповідними записами № 4 і 5 у своїй трудовій книжці серії НОМЕР_2 . Знає позивача ОСОБА_1 , який виконував на підприємстві певні зварювальні роботи. У грудні 2017 року на підприємство надійшло замовлення на виготовлення великої кількості борон, тому директор шукав спеціаліста і запропонував ОСОБА_1 їх виконати. Йому відомо, що ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію і в січні 2018 року працював на території бази, різав заготовки для борон, зварював їх. Про яку оплату у нього із директором була домовленість йому не відомо, але зі слів він знає, що директор із позивачем не розрахувався. Трудовий договір із ОСОБА_1 ніколи не укладався, його трудової книжки в бухгалтерії не було, були лише копії його паспорта і диплома. Податки за нього не сплачувалися і заробітна плата йому не нараховувалася. Йому не відомо, на яких умовах ОСОБА_1 виконував роботи за замовленням у 2018 році, протягом якого періоду часу він працював, який об`єм робіт виконав і чи дотримувався він розпорядку робочого дня та чи щодня виходив на роботу.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він працював на ПП Вінницька овочева компанія в період з 12 вересня 2017 року до 04 травня 2018 року, підтвердивши це записами у своїй трудовій книжці серії НОМЕР_3 . Позивач ОСОБА_1 прийшов на роботу в січні 2018 року і працював в цеху по березень 2018 року зварником. Він робив борони, колеса, рами для обробки землі. Щодня вони бачилися, дотримувалися робочого графіка, додому йшли разом. Також йому відомо, що ОСОБА_1 не був оформлений на роботу і не відомо про те, на яких умовах ОСОБА_1 домовлявся із директором про роботу. Він знає, що директор не розрахувався із ОСОБА_1 за виконану ним роботу і сума боргу складає біля 30 000,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами згідно з вимогами статті 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми та відповідати вимогам глави 5 (статті 76-119) ЦПК України.

Оцінка доказів проводиться судом на підставі вимог статті 89 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішнього трудового розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Порядок укладення трудового договору, строки трудового договору визначаються статями 23, 24 КЗпП України.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадку, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя 24 КЗпП України).

Отже, законом передбачений порядок укладення трудового договору і необхідні його умови при прийнятті відповідного працівника на роботу.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір між сторонами справи, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивач не довів факту перебування у трудових відносинах із відповідачем в період з 01 лютого 2017 року до 01 березня 2017 року і в період з 02 січня 2018 року до 08 березня 2018 року, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що трудові угоди (контракти) у вказані періоди між ОСОБА_1 і ПП Вінницька овочева компанія не укладались, відповідний запис в трудовій книжці не здійснювався, заробітна плата не мала систематичного характеру, а єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не перераховувався. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач подавав відповідачу заяви про прийняття на роботу із зазначенням посади, трудову книжку, паспорт і документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію) тощо.

Крім того, суд першої інстанції правильно зауважив, що правовідносини між позивачем та директором ПП Вінницька овочева компанія щодо виготовлення борон з металу замовника містять ознаки цивільно-правового договору, а не трудового в розумінні статті 21 КЗпП України.

Скасовуючи, законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову , апеляційний суд на вказане уваги не звернув та помилково вважав, що позивачем доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме: факт роботи на посаді зварника в ПП Вінницька овочева компанія з 01 лютого 2017 року по 01 березня 2017 року та з 02 січня 2018 року по 08 березня 2018 року.

Зокрема апеляційний суд прийняв до уваги, як належний доказ, письмові пояснення директора ПП Вінницька овочева компанія від 03 квітня 2018 року, які він надав співробітникам Лівобережного відділення поліції ВВП ГУНП у Вінницькій області (а. с. 18), хоча такі пояснення жодним чином не свідчать про перебування позивача саме в трудових відносинах із відповідачем та суперечать іншим дослідженим доказам,а також поясненням самого позивача.

Також апеляційний суд проігнорував наявні у справі штатні розписи ПП Вінницька овочева компанія на період з січня по грудень 2016 року (а.с. 26-27), з січня по грудень 2017 року (а. с. 28-34), на 2018 рік (а. с. 35-38, 93), зміст яких свідчить про те, що посада електрозварника, електрогазозварника взагалі передбачена не була, а отже, вакантної посади для працевлаштування позивача не було.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених судом першої інстанції, та фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України (у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги та беручи до уваги те, що позивач звільнений від сплати судового збору у цій справі на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , понесені відповідачем витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн компенсуються за рахунок держави.

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Вінницька овочева компанія задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року скасувати , рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2019 року залишити в силі.

Компенсувати Приватному підприємству Вінницька овочева компанія судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко