Рішення

від 04.02.2019 по справі 753/15439/16-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15439/16-ц

провадження № 2/753/1241/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,

секретар судового засідання Расулова А.А., Кримчук Я.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 ., ОСОБА_9, ОСОБА_13,

відповідач - ОСОБА_4 ,

представник відповідача - ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києвів порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права особистої приватної власності та поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У серпні 2016 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 , відповідач, разом - сторони) про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме: офісно-складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 ; автомобіля КІА SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_1 .

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (в частині розірвання шлюбу), позивач просив в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити йому у власність офісно-складське приміщення вартістю 1 240 534,20 грн., а відповідачу -квартиру вартістю 1 075 865,00 грн.та автомобіль вартістю 400 731,41 грн.

Вимоги первісного позову мотивовані тим, що за нормами сімейного законодавства заявлені до поділу об`єкти є спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає поділу виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Обґрунтовуючи позицію щодо порядку поділу майна, позивач посилається на те, що він по роду діяльності використовує офісно-складські приміщення, а відповідач ними ніколи не користувалась і не користується (т. 1 а.с. 1-3).

Відповідач ОСОБА_4 не погодилась із заявленим позивачем обсягом, вартістю та порядком поділу спільного сумісного майна подружжя і пред`явила до ОСОБА_1 зустрічний позов про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права особистої приватної власності та поділ майна подружжя.

Впродовж розгляду справи в суді відповідач ОСОБА_4 неодноразово збільшувала та зменшувала розмір позовних вимог зустрічного позову та заявила такі остаточні вимоги:

?встановити факт проживання сторін однією сім`єю у період з січня 2004 р. до моменту офіційної реєстрації шлюбу 23.10.2009;

?визнати її особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_2 як таку, що була придбана за кошти її батька;

?в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити їй у власність майно загальною вартістю 2 321 506,30 грн., а саме: квартиру АДРЕСА_3 вартістю 1 941 506 грн. та автомобіль КІА Sportage, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 380 000,30 грн.;

?стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію половини вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна в загальному розмірі 841 206 грн., а саме:автомобіля Audi А6, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 401 027;автомобіля ГАЗ 3302І-212, д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 33 092 грн.;автомобіля Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 96 769 грн.;автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_5 , вартістю 110 318 грн.;корпоративних прав в товаристві з обмеженою відповідальність АРКТІКА ПЛЮС (код ЄДР 39321793) вартістю 100 000 грн.;корпоративних прав в товаристві з обмеженою відповідальність УКР ОПТІМА (код ЄДР 38641657) вартістю 100 000 грн.;

?в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 у власність майно загальною вартістю 2 803 810,20 грн., а саме: автомобіль Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_6 , вартістю 91 711,20 грн.; офісно-складські приміщення вартістю 2 712 099 грн. (том 3 а.с. 32-37).

Вимоги зустрічного позову та заперечення проти первісного позову обґрунтовані посиланням на такі обставини.

З жовтня 2003 р. сторони фактично проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. У ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка, але на прохання позивача відомості про батька в актовий запис про народження дитини були внесені відповідно до положень частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. З 2008 р. сім`я сторін стала проживати у квартирі АДРЕСА_3 , яка була придбана під час фактичного проживання без реєстрації шлюбу шляхом відступлення майнових прав за кредитом та часткової іпотеки. Квартира АДРЕСА_2 була придбана за кошти батька відповідача, отримані від продажу належної йому квартири АДРЕСА_4 .

Позивач не визнав вимоги зустрічного позову про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 та виділення ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_3 , наполягав на поділі майна у порядку, запропонованому у первісному позові. Він також заперечував факт спільного проживання з позивачем однією сім`єю у період з жовтня 2003 р. до кінця літа 2009 р. посилаючись на те, що в цей час проживав з іншими жінками, про яких було відомо ОСОБА_4

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

? 19.08.2016 позивачем разом з позовною заявою подано заяви про забезпечення позову та витребування доказів (т. 1 а.с. 37, 44).

? 11.10.2016 позивачем подано заяву про витребування доказів (т. 1 а.с. 68).

? 11.10.2016 відповідачем подано зустрічний позов (т. 1 а.с. 73-77).

? 12.10.2016 відповідачем на виконання ухвали про залишення зустрічного позову без руху подано документи (т. 1 а.с. 178).

? 14.11.2016 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про виклик свідків (т. 1 а.с. 182, 183, 185).

? 08.12.2016 позивачем подано заперечення на зустрічний позов (т. 1 а.с. 189-191).

? 08.12.2016 відповідачем подано заяву про збільшення розміру вимог зустрічного позову, заяву про забезпечення зустрічного позову, заяву про забезпечення доказів та клопотання про допит свідків (т. 1 а.с. 192-197, 210-214, 233, 235-237).

? 15.02.2017 відповідачем подано заяви про витребування доказів, про збільшення розміру вимог зустрічного позову, про забезпечення зустрічного позову та про приєднання доказів (т. 2 а.с. 7-9, 10-16, 17-18, 29-30).

? 15.02.2017 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (в частині розірвання шлюбу, т. 2 а.с. 117).

? 10.03.2017 відповідачем подано заяву про уточнення вимог зустрічного позову та клопотання про призначення експертизи (т. 2 а.с. 122-127, 140-142).

? 10.03.2017 відповідачем подано докази сплати судового збору (т. 2 а.с. 148, 149, 150).

? 11.05.2017 відповідачем подано клопотання про приєднання додаткових доказів та клопотання про призначення судових експертиз (т. 2 а.с. 151-164, 165-166).

? 09.10.2017 представниками сторін подані клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2 а.с. 202, 210).

? 30.10.2017 представником відповідача подано клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи (т. 2 а.с. 212).

? 14.02.2018 відповідачем подано клопотання про приєднання додаткових доказів на виконання вимог клопотання експерта (т. 3 а.с. 8).

? 13.06.2018 представником позивача подано заяву про призначення повторної автотоварознавчої експертизи (т. 3 а.с. 80).

? 14.06.2018 представником відповідача подано заяву про уточнення вимог зустрічного позову (т. 3 а.с. 32-37).

? 19.06.2018 відповідачем подано докази сплати судового збору (т. 3 а.с. 95, 96).

? 03.07.2018 та 04.07.2018 представниками позивача подано відзиви на заяву про уточнення вимог зустрічного позову (т. 3 а.с. 114-119, 123-131).

? 19.07.2018 та 23.07.20181представником відповідача подано відповіді на відзиви на заяву про уточнення вимог зустрічного позову (т. 3 а.с. 148-151, 157-160).

? 31.07.2018 представником позивача подано заперечення на відповідь на відзив (т. 3 а.с. 165-167-а).

? 13.09.2018 відповідачем подано клопотання про приєднання додаткових доказів (т. 3 а.с. 172).

? 14.09.2018 представником позивача подані клопотання про приєднання додаткових доказів (т. 3 а.с. 174, 178-179).

? 02.10.2018 представником відповідача подано клопотання про скасування заходів забезпечення зустрічного позову (т. 3 а.с. 222-225).

ІІІ. Процесуальні дії суду.

? 14.09.2016 відкрито провадження у справі та справа призначена до судового розгляду (т. 1 а.с. 56).

? 14.09.2016 постановлено ухвалу про забезпечення первісного позову (т. 1 а.с. 60).

? 11.10.2016 протокольними ухвалами зустрічний позов залишено без руху та відкладено розгляд справи (т. 1 а.с. 69-70).

? 14.11.2016 протокольними ухвалами прийнято зустрічний позов, задоволено заяву відповідача про виклик свідків та відкладено розгляд справи (т. 1 а.с. 186-187).

? 08.12.2016 прийнято заяву про збільшення вимог зустрічного позову, задоволено клопотання відповідача про виклик свідків та частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів (т. 1 а.с. 238-240, 242).

? 08.12.2016 постановлено ухвалу про забезпечення зустрічного позову (т. 1 а.с. 24-246).

? 01.02.2017 протокольною ухвалою відкладено розгляд справи (т. 2 а.с. 4-5).

? 15.02.2017 протокольними ухвалами прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, відмовлено у прийнятті заяви відповідача про збільшення розміру вимог зустрічного позову, за заявою відповідача залишено без розгляду заяву про забезпечення зустрічного позову, відмовлено у клопотанні відповідача про витребування доказів, задоволено клопотання відповідача про прийняття доказів та відкладено розгляд справи (т. 2 а.с. 118-120).

? 10.03.2017 протокольними ухвалами прийнято заяву про уточнення вимог зустрічного позову, зобов`язано відповідача доплатити судовий збір, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертиз та відкладено розгляд справи (т. 2 а.с. 144-146).

? 11.05.2017 задоволено клопотання відповідача про прийняття додаткових доказів, призначено будівельно-технічну та автотоварознавчу експертизи та зупинено провадження у справі (т. 2 а.с. 167-169. 171-172, 173-174).

? 06.09.2017 відновлено провадження у справі (т. 2 а.с. 186).

? 09.10.2017 відкладено розгляд справи (т. 2 а.с. 203).

? 30.10.2017 скасовано попередні ухвали про призначення будівельно-технічної та автотоварознавчої експертиз, призначено автотоварознавчу експертизу та зупинено провадження у справі (т. 2 а.с. 216-217, 218-219).

? 23.04.2018 поновлено провадження у справі (т. 3 а.с. 30).

? 14.06.2018 протокольними ухвалами вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, долучено копії судових рішень про розірвання шлюбу сторін, прийнято заяву відповідача про уточнення вимог зустрічного позову, зобов`язано відповідача доплатити судовий збір, встановлено строки для подання заяв по суті справи, допитано свідків, які з`явилися, та відкладено розгляд справи (т. 3 а.с. 91-93).

? 14.09.2018 задоволено клопотання представників позивача та частково - клопотання відповідача про приєднання додаткових доказів, допитано свідків, які з`явилися, оголошено перерву в судовому засіданні (т. 3 а.с. 207-211).

? 02.10.2018 постановлено ухвалу про часткове скасування заходів забезпечення зустрічного позову (т. 3 а.с. 229-231).

? 03.10.2018 постановлено ухвалу про виправлення описки в ухвалі від 02.10.2018 (т. 3 а.с. 232).

? 30.10.2018 заслухано вступні промови сторін та оголошено перерву в судовому засіданні (т. 3 а.с. 236-237).

? 29.11.2018 досліджено письмові докази та оголошено перерву в судовому засіданні.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З січня 2004 р. по 23.10.2009 ОСОБА_4 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 народила дитину - дочку ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 102).

Незважаючи на те, що реєстрація народження дитини була проведена відповідно до положень частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України - за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові - за вказівкою матері (т. 1 а.с. 81), судом встановлено, що ОСОБА_7 є дочкою ОСОБА_1

Вказана обставина не заперечується позивачем та підтверджується даними його декларації державного службовця за 2017 р. (т. 3 а.с. 190-196).

На підставі свідоцтва про право власності від 17.04.2008 ОСОБА_1 набув право власності на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 169-170).

23.10.2009 сторони зареєстрували шлюб (т. 1 а.с. 4).

Та обставина, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, підтверджується фактом народження у них у ІНФОРМАЦІЯ_3 дитини та сукупністю інших, наданих відповідачем доказів, зокрема, численними спільними фото сторін разом з дитиною, батьками, друзями в домашній обстановці і на відпочинку (т. 2 а.с. 103-115) та показаннями свідків.

Так, свідок ОСОБА_8 - двоюрідний брат позивача та хрещений батько дочки сторін, пояснив в суді, що з весни 2003 р. сторони стали проживати разом однією сім`єю як чоловік і дружина - спочатку в орендованій квартирі на Троєщині , потім у квартирі родича позивача на Борщагівці , на АДРЕСА_5 , а потім переїхали до власного житла - у квартиру на АДРЕСА_3 . Свідок підтвердив, що часто буваючи в гостях у сторін у всіх помешканнях, де вони проживали, він бачив, що вони жили як повноцінна сім`я і вели спільний побут - у житлі були особисті речі чоловіка, дружини і дитини, вони спільно виховували дитину, разом робили ремонт у квартирі на АДРЕСА_5 .

Як показала мати відповідача ОСОБА_10 , з 2003 р. її дочка стала проживати з ОСОБА_1 однією сімєю як чоловік і дружина. Спочатку вони мешкали в орендованій квартирі на Троєщині , а потім переїхали у квартиру родича зятя на АДРЕСА_5 , де у них народилась дочка, там же дитина і пішла в садок. В подальшому на умовах договору про переуступку прав у забудовника була придбана квартира на АДРЕСА_3 , у яку сім`я дочки переїхала після завершення ремонту.

Такі ж показання дала шкільна подруга відповідача ОСОБА_11 , яка підтвердила, що з 2003 р. сторони дійсно жили як повноцінна сім`я, виховували дитину, вели спільний побут.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що у 2004 р. познайомилась з ОСОБА_4 , яка на той час, як і вона, була вагітною, а потім познайомилась і з її чоловіком ОСОБА_1 На той час сторони мешкали на АДРЕСА_5, а вона проживала по сусідству, на АДРЕСА_6. У ІНФОРМАЦІЯ_3 у них з різницею в три місяці народилися діти, вони з ОСОБА_4 продовжували підтримувати дружні стосунки, разом гуляли з дітьми, ходили один до одного в гості. Майже щотижня вона бувала у квартирі сторін, бачила там жіночі, чоловічі і дитячі речі, увечері зустрічала ОСОБА_1 , який повертався додому з роботи. Після переїзду сторін на АДРЕСА_3 вона також один раз була у них в гостях.

Свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що познайомилась зі сторонами у 2003 р. на власному весіллі, на яке ОСОБА_1 був запрошений як однокурсник і товариш її чоловіка. З того часу їх сім`я підтримувала тісні дружні відносини з сім`єю сторін, вони часто бували один у одного в гостях, збиралися за одним столом, відмічали свята, дні народження, відвідували ресторани, а після народження у них з чоловіком дочки ОСОБА_1 став її хрещеним батьком. Буваючи у квартирі сторін на АДРЕСА_5 , вона бачила там чоловічі, жіночі та дитячі речі.

Той факт, що реєстрація місця проживання відповідача та дочки сторін у належній позивачу квартирі АДРЕСА_3 відбулась 13.08.2009 (т. 1 а.с. 101), тобто за два місяці до реєстрації шлюбу, є ще одним доказом проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Допитані на прохання позивача свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили в суді, що в період з 2002 по 2009 рік ОСОБА_1 мав стосунки з іншими жінками (в тому числі і інтимні), проте вказана обставина жодним чином не спростовує факт проживання сторін однією сім`єю, а лише свідчить про його низькі моральні якості і нечесність як по відношенню до дружини, так і по відношенню до інших жінок.

З огляду на те, що відповідно до пояснень позивача, підтверджених показаннями свідків,

до квітня 2004 р. сторони проживали в орендованій квартирі на АДРЕСА_7 , а точних дат інтимних зустрічей з позивачем у квартирі на АДРЕСА_5 свідок ОСОБА_15 не назвала, ці її показання також не спростовують факт проживання сторін однією сім`єю.

Не виключається і та обставина, що зустрічі позивача з ОСОБА_15 у квартирі на АДРЕСА_5 могли відбуватися під час тимчасової відсутності відповідача у зв`язку з перебуванням в пологовому будинку або в той період, коли після сварки сторін відповідач забрала дитину і тимчасово переїхала проживати до своєї баби, на що вказував сам позивач в судовому засіданні.

Більш того в суді встановлено, що на даний час свідок ОСОБА_15 працює разом з позивачем в Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації і є його підлеглою, що дає суду підстави ставити під сумнів достовірність її показань в цілому.

Що стосується стверджень ОСОБА_16 про часті відвідування квартири позивача на АДРЕСА_3 в період з 2007-2009 років, то суд їх відхиляє як неправдиві з огляду на суттєві розбіжності стосовно істотних обставин подій, які є предметом даного судового розгляду.

Так, відповідно до пояснень позивача, підтверджених показаннями свідків, у квартиру на АДРЕСА_3 сторони вселилися після завершення у ній ремонту у листопаді 2008 р., ці обставини позивачем не спростовані, більш того з питань, які він ставив свідкам відповідача, вбачається, що в цілому він їх не заперечує.

Зважаючи на викладене, позивач не міг у 2007 р. проживати у вищевказаній квартирі і приймати там свідка ОСОБА_15

Отже на підставі оцінки наданих сторонами доказів суд дійшов висновку про доведеність факту спільного проживання сторін, ведення ними спільного побуту, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

За час зареєстрованого шлюбу сторони набули у власність заявлені до поділу об`єкти рухомого та нерухомого майна, а саме:

автомобіль КІА Sportage, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 , зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі рахунку-фактури № 214258-Y0109/1 та видаткової накладної № РА-0000639 від 29.11.2012 (т. 1 а.с. 97, 98, 181);

будівлі (офісно-складські приміщення) загальною площею 293,2 кв.м., що складаються із нежитлової будівлі А загальною площею 82,3 кв.м. та складського приміщення Б загальною площею 210,9 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний номер 31234242) від 18.12.2014 (т. 1 а.с. 5);

однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровану за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.05.2015 (т. 1 а.с. 89);

автомобілі ГАЗ 33021-212, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 ; Hyundai Sonata YF, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ; Audi А 6 V6, 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ; Opel Vivaro, 2007 року випуску, д.н.з НОМЕР_4 ,правовстановлюючі документи на які були оформлені на ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 1-2, 134-139).

Окрім того за час шлюбу позивач вніс грошові кошти до статутного капіталу двох господарських товариств, а саме: товариства з обмеженою відповідальність АРКТІКА ПЛЮС (код ЄДР 39321793) в сумі 102 000 грн. та товариства з обмеженою відповідальність УКРОПТІМА (код ЄДР 38641657) в сумі 120 000 грн., що ним не заперечується і підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 216-231).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.05.2018, яке набрало законної сили 25.07.2018, шлюб сторін розірвано (Т. 3 а.с. 84-85, 86-88).

На підтвердження вартості квартири за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачем надано звіт про оцінку майна, відповідно до якого її ринкова вартість складає 1 941 506 грн. (т. 1 а.с. 142-177).

Вказаний звіт виконаний суб`єктом оціночної діяльності, за вірною методологією, з дотриманням вимог нормативно-законодавчих документів, зокрема, Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , Національних стандартів № 1 Про оцінку майна і майнових прав та № 2 Оцінка нерухомого майна , жодних доказів на його спростування позивачем не надано, а тому суд покладає його в обґрунтування рішення як об`єктивний доказ, що підтверджує вартість спірної квартири.

Відповідно до наданого відповідачем звіту про оцінку майна, з яким в ході судового розгляду погодилась і сторона позивача, вартість автомобіля КІА Sportage, д.н.з. НОМЕР_7 , станом на 06.02.2017 складає 380 000 грн. (т. 2 а.с. 59-73).

Оскільки обставини, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню (частина 1 статті 82 ЦПК України), а сторонами погоджено вартість автомобіля КІА Sportage, д.н.з. НОМЕР_7 , суд вважає доведеним, що ринкова вартість вказаного автомобіля становить 380 000 грн.

На обґрунтування вартості будівель у м. Буча (офісно-складських приміщень) позивач первісно посилався на Розрахунок величини пайової участі та розвиток інфраструктури м. Буча, складений станом на 11.11.2014, відповідно до якого їх вартість становить 582 674 грн. (т. 1 а.с. 7).

Не погоджуючись з визначеною позивачем вартістю цього об`єкта нерухомого майна, відповідач надала виконаний суб`єктом оціночної діяльності на її замовлення звіт про оцінку майна, відповідно до якого ринкова вартість будівель у м. Буча станом на 06.02.2017 складає 2 712 099 грн. (т. 2 а.с. 31-58).

Оспорюючи вказану вартість, позивач надав суду свій звіт про оцінку майна, згідно з яким ринкова вартість будівель у м. Буча станом на 12.07.2016 складає 1 240 534,20 грн. (т. 2 а.с. 151-162).

Згідно з наданим позивачем звітом про оцінку майна ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 12.07.2016 складає 1 075 865 грн. (т. 1 а.с. 9-23).

Відповідач з визначеною позивачем вартістю вищевказаної квартири не погодилась та надала свій звіт, відповідно до якого її ринкова вартість станом на 10.10.2016 складає 980 714 грн. (т. 3 а.с. 57-76).

Отже враховуючи, що сторони не дійшли згоди щодо вартості вищевказаних об`єктів нерухомого майна, судова експертиза щодо цих об`єктів не проводилась, а надані сторонами звіти містять відомості щодо вартості спірного майна на різні дати, суд, керуючись принципом рівності прав сторін, вираховує його середню вартість.

Вартість будівель у м. Буча згідно з наданим позивачем звітом становить 1 240 534,20 грн., а за даними, наданими відповідачем, - 2 712 099 грн., а тому їх середня ринкова вартість складає 1 976 316,60 грн.

Згідно з наданим позивачем звітом про оцінку вартість квартири по АДРЕСА_2 складає 1 075 865 грн., а відповідно до звіту відповідача - 980 714 грн., а відтак її середня ринкова вартість складає 1 028 289,50 грн.

Для визначення ринкової вартості автомобілів Audi А 6 V6 та Opel Vivaro , що були відчужені позивачем після припинення шлюбно-сімейних стосунків сторін за 1 000 грн. кожен, суд за клопотанням відповідача призначив автотоварознавчу експертизу, і при цьому зобов`язав позивача надати вищевказані транспортні засоби експерту для дослідження.

Проте вимоги ухвалу суду позивач не виконав, а тому експерт за вказівкою суду визначив вартість автомобілів виходячи з їх середньої ринкової вартості на момент відчуження.

Відповідно до положень статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його задоволенні.

Отже з огляду на ненадання позивачем доказів, які б підтверджували реальну вартість відчужених ним без згоди і урахування інтересів відповідача автомобілів Audi А 6 V6 та Opel Vivaro , та ухилення його від надання експерту цих транспортних засобів для дослідження, суд покладає в обґрунтування свого рішення в частині визначення їх вартості висновок експерта, згідно з яким середня ринкова вартість автомобіля Audi А 6 V6, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент його відчуження становить 802 053,28 грн., а вартість автомобіля Opel Vivaro, д.н.з НОМЕР_4 , - 193 537 грн. (т. 3 а.с. 18-29).

V. Оцінка суду.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження у статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), відповідно до положень якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частини 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України) .

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99, у якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Обставини, встановлені судом на підставі наданих відповідачем і наведених вище доказів, які суд визнає належними і допустимими та покладає в обґрунтування свого рішення, свідчать про те, що до реєстрації шлюбу сторони проживали однією сім`єю як подружжя, були пов`язані спільним побутом, взаємною моральною та матеріальною підтримкою, мали взаємні права і обов`язки та спільний бюджет.

Наведені обставини є такими, з якими закон пов`язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, та на майно яких поширюються положення сімейного законодавства про спільність сумісної власності подружжя, а відтак набуту сторонами до реєстрації шлюбуквартиру за адресою: АДРЕСА_3 , суд визнає об`єктом права спільної сумісної власності.

Вимоги відповідача про визнання її особистою приватною власністю квартири за адресою: АДРЕСА_2 , обґрунтовані посиланням на те, що вона була набута за кошти її батька.

Проте вказані доводи суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на положеннях сімейного закону.

Так, правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка встановлені статтею 57 СК України.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 зазначеної норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Частиною 3 статті 61 СК України визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно…, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За приписами статті 65 цього Кодексу дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя і в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане і інтересах сім`ї.

Аналіз наведених норм сімейного законодавства та положень процесуального закону щодо обов`язку доказування обставин, на які сторони посилаються як підставу своїх вимог і заперечень (статті 12, 81 ЦПК України), дає підстави для висновку, що у разі придбання майна у період зареєстрованого шлюбу спільність майна презюмується, а тягар доказування відсутності спільного майна покладається на сторону, яка це оспорює.

На підтвердження вимог зустрічного позову відповідач посилається на договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка належала її батьку ОСОБА_21 та була продана 30.01.2015 (т. 1 а.с. 82, 84), тобто в той же день, коли була придбана спірна квартира по АДРЕСА_2.

Згідно з умовами договору продаж належної батьку відповідача квартири було здійснено за 981 917 грн., а спірна квартира була придбана за 871 210 грн., тобто коштів, отриманих від продажу квартири батька, цілком вистачало для придбання спірної квартири.

Мати відповідача ОСОБА_10 та агент з нерухомості ОСОБА_22 підтвердили в суді, що джерелом походження коштів, сплачених за договором купівлі-продажу спірної квартири, були кошти, отримані від продажу квартири на АДРЕСА_4 .

Однак враховуючи, що договір дарування грошових коштів між ОСОБА_4 та її батьком не укладався, до того ж позивач на виконання вимог статті 65 СК України надавав нотаріально посвідчену згоду на придбання його дружиною спірної квартири (т. 1 а.с. 90), про що зазначено у пункті 11 договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір було укладено в інтересах сім`ї сторін.

Отже зважаючи на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , була придбана у період зареєстрованого шлюбу сторін і належних доказів відсутності спільного майна відповідачем не надано, суд визнає цю квартиру об`єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Оскільки сторони не домовилися про поділ майна за взаємною згодою, що передбачено частиною 2 цієї статті, даний спір повинен вирішуватися судом.

Способи та порядок поділу майна подружжя визначені статтею 71 цього Кодексу, згідно приписів якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (частина 4 статті 71 СК України).

Зі змісту наведених норм сімейного законодавства вбачається, що поділу в натурі підлягає лише майно, яке є в наявності на момент такого поділу.

Судом встановлено, що із заявленого сторонами до поділу майна на час розгляду справи є в наявності лише дві квартири, офісно-складське приміщення та автомобіль КІА Sportage, д.н.з. НОМЕР_7 .

Інші автомобілі, а саме: ГАЗ 33021-212, д.н.з. НОМЕР_8 ; Hyundai Sonata YF, д.н.з. НОМЕР_5 ; Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_6 ; Audi А 6 V6, д.н.з. НОМЕР_2 ; Opel Vivaro, д.н.з НОМЕР_4 ,були відчужені позивачем в період зареєстрованого шлюбу сторін за договорами купівлі-продажу та перейшли у власність третіх осіб, що не заперечується позивачем і підтверджується інформацією Головного сервісного центру МВС України (т. 3 а.с. 38).

Сторона позивача посилається на те, що автомобілі ГАЗ НОМЕР_9 , Hyundai Sonata YF та Volkswagen Caddy були продані під час шлюбу сторін і за згодою відповідача, а кошти використано в інтересах сім`ї сторін, а тому просить не враховувати їх при поділі майна.

Позиція ж відповідача зводиться до того, що згоди на продаж автомобілів вона не надавала ні в усній, ні в письмовій формі, і про їх продаж дізналась лише в ході судового розгляду. До того ж автомобіль Volkswagen Caddy у 2017 р. знову повернувся у власність позивача, а відтак повинен враховуватись при поділі майна.

Даючи оцінку наведеним аргументам сторін, суд виходить з такого.

Сторони в суді визнали, що їх шлюбні відносини фактично припинені з березня 2016 р.

Автомобілі ГАЗ 33021-212, Hyundai Sonata YF та Volkswagen Caddy вибули з власності сім`ї сторін в період 2013 - 2014 рр. На той час сторони вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

За приписами статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, за взаємною згодою.

Частина 2 наведеної норми встановлює презумпцію наявності згоди другого з подружжя на укладення договорів щодо спільного майна, а відтак відсутність такої згоди повинна довести сторона, яка її оспорює.

Жодних доказів на підтвердження відсутності згоди на відчуження трьох автомобілів суду не надано, а тому суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності правових підстав для врахування вартості цих автомобілів при вирішенні спору і вилучає їх з переліку майна, що підлягає поділу.

Що стосується посилань відповідача на те, що автомобіль Volkswagen Caddy знову повернувся у власність позивача, то суд їх теж відхиляє, застосовуючи до спірних правовідносин норму частини 6 статті 57 СК України, за приписом якої суд має право визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припинення шлюбних відносин.

Оскільки датою повторної реєстрації автомобіля Volkswagen Caddy за позивачем є 26.04.2017, і суду не надано доказів, що джерелом походження коштів, витрачених на його придбання, були спільні кошти подружжя, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України), підстав для включення цього автомобіля до майна, що підлягає поділу, суд не вбачає.

Водночас судом встановлено, що автомобілі Audi А 6 V6, д.н.з. НОМЕР_2 , та Opel Vivaro, д.н.з НОМЕР_4 , були відчужені позивачем після припинення шлюбних стосунків сторін, а саме: 02.07.2016 (т. 2 а.с. 163, 164).

До того ж згідно з умовами договорів продаж транспортних засобів було здійснено за ціною 1 000 грн. одній і тій же особі, і позивачем не спростовано, що покупцем автомобілів виступила працівник очолюваного ним господарського товариства, що свідчить про недобросовісність дій позивача і його намір приховати майно від поділу.

За таких обставин один лише факт перебування сторін у зареєстрованому шлюбі на час відчуження вищевказаних автомобілів не може слугувати доказом надання відповідачем згоди на їх продаж, а відтак суд вважає доведеним, що позивач розпорядився вищевказаними транспортними засобами на власний розсуд, без згоди і урахування інтересів відповідача.

Визначаючи правовий режим заявлених відповідачем до поділу грошових коштів, які були передані позивачем до статутного капіталу господарських товариств, суд керується роз`ясненнями Верховного Суду України, даними у постанові Пленуму від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя .

Правова позиція Верховного Суду України з вказаного питання полягає у наступному.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про господарські товариства господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до частини 1 статті 12 цього Закону товариство є власником, у тому числі майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

З огляду на наведене власником майна, переданого товариству засновниками і учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, а відтак вклад до статутного фонду товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з положеннями статті 10 Закону України Про господарські товариства , статей 116, 147 ЦК України учасник господарського товариства має право здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують його участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Відтак учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого подружжя.

Наведене дає підстави вважати, що розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч статті 65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

Таким чином у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-79цс13, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд на підставі аналізу норм цивільного та сімейного законодавства дійшов висновку про те, що у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або праві вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

З пояснень відповідача вбачається, що вклади до статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальність АРКТІКА ПЛЮС та УКРОПТІМА були здійснені позивачем за рахунок спільних коштів подружжя, і вказана обставина позивачем не спростована.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.09.2016 та 03.10.2016, тобто вже після припинення шлюбно-сімейних стосунків сторін, позивач як учасник вищевказаних товариств розпорядився своїми частками у їх статутному капіталі і вибув зі складу засновників (т. 1 а.с. 216-231).

Отже з огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що у зв`язку з поділом майна подружжя відповідач набула право вимоги виплати половини вартості майна (грошових коштів), внесеного до статутного капіталу вищевказаних господарських товариств.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України, при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

На наявність підстав для відступу від засади рівності часток подружжя, сторони не посилались.

Загальна вартість майна, яке є в наявності, і вимоги про поділ якого суд визнав обґрунтованими і доведеними, складає 5 326 112,10грн., а отже на долю кожного з подружжя припадає майна на суму 2 663 056,05 грн.

Оскільки між сторонами немає спору щодо виділення кожному з подружжя будівель у м. Буча, які оформлені на позивача, та автомобіля КІА Sportage, який оформлений на відповідача, суд дійшов висновку, що такий поділ відповідає їх інтересам, а тому вимоги первісного та зустрічного позову у цій частині вважає обґрунтованими.

При поділі майна, щодо якого у сторін наявний спір, суд враховує, що відповідач та неповнолітня дочка сторін тривалий час проживають у двокімнатній квартирі по АДРЕСА_3 , після припинення шлюбних відносин сторін дитина залишилася з матір`ю, навчається школі, розташованій поблизу свого житла.

Натомість позивач у травні 2016 р. пішов з сім`ї до іншої жінки, і з того часу у вищевказаній квартирі не проживає.

Зважаючи на вищевикладене, суд надає перевагу аргументам відповідача і вважає справедливим виділити двокімнатну квартиру по АДРЕСА_3 відповідачу, а інший об`єкт житлової нерухомості - однокімнатну квартиру по АДРЕСА_2 - позивачу.

Відтак за визначеним судом порядком поділу позивачу виділяється в натурі майно загальною вартістю 3 004 606,10 грн. (1 976 316,60+1 028 289,50), тобто на 341 550,05 грн. більше, ніж припадає на його долю у праві спільної власності.

Відповідачу ж виділяється в натурі майно загальною вартістю 2 321 506 грн. (1 941 506+380 000), тобто на 341 550,05 грн. менше, ніж припадає на її долю у праві спільної власності.

Отже з метою дотримання принципу рівності часток майна подружжя суд стягує з позивача на користь відповідача грошову компенсацію різниці вартості часток в сумі 341 550,05 грн.

Враховуючи, що позивач без згоди і урахування інтересів відповідача на власний розсуд розпорядився частиною спільного майна, а саме: автомобілями Audi А 6 V6 та Opel Vivaro , відповідач має право на стягнення відповідної компенсації, тобто на половину їх вартості на момент відчуження, що становить 401 026,50 грн. і 96 768,50 грн., відповідно.

За рахунок спільних коштів позивач вніс у статутний фонд ТОВ "АРКТІКА ПЛЮС" 200 000 грн., а в статутний фонд ТОВ УКР ОПТІМА - 120 000 грн., а відтак стягненню з нього на користь відповідача підлягає половина цих сум, тобто 100 000 грн і 60 000 грн., відповідно.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив вимоги на суму 2 316 399,20 грн. і поніс судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в загальному розмірі 4 409,60 грн. Оскільки первісний позов задоволено на 2 005 260,91 грн., тобто на 87/100 часток, суд покладає на відповідача понесені позивачем судові витрати в сумі 3 836,35 грн. (2 316 399,20/100х87).

Відповідач заявила вимоги на суму 5 104 218,30 грн. і понесла судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та проведенням експертиз, в загальному розмірі 20 435,40 грн.

Зустрічний позов задоволено на 3 320 851,19 грн., тобто на 65/100 часток, а отже суд покладає на позивача понесені відповідачем судові витрати в сумі 13 283,01 грн. (5 104 218,30/100х65).

Отже, здійснивши залік взаємних вимог, суд стягує з позивача на користь відповідача 9 446,66 грн. судових витрат (13 283,01-3 836,35).

VІІ. Вирішення питання про вжиті судом заходи забезпечення позову.

Зважаючи на зміст ухваленого рішення, суд вбачає підстави для скасування заходів забезпечення первісного та зустрічного позовів - арешту об`єктів нерухомого та рухомого майна, накладених ухвалами від 14.09.2016 та від 08.12.2016 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права особистої приватної власності та поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з січня 2004 року по 23 жовтня 2009 року.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 :

?будівлі загальною площею 293,2 кв.м., що складаються із нежитлової будівлі А площею 82,3 кв.м. та складського приміщення Б площею 210,9 кв.м , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 532752632108), вартістю 1 976 316 гривень 60 копійок;

?квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 1 028 289 гривень 50 копійок.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 47,0 кв.м., житловою площею 18,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 562079180000), з одночасним припиненням права власності на зазначену квартиру у ОСОБА_4 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_4 :

?квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 73,70 кв.м., житловою площею 34,70 кв.м., вартістю 1 941 506 гривень;

?автомобіль KIA Sportаge, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 380 000 гривень.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 73,70 кв.м., житловою площею 34,70 кв.м., з одночасним припиненням права власності на зазначену квартиру у ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію різниці вартості часток майна подружжя в розмірі 341 550 гривень 05 копійок, половину вартості відчужених не в інтересах сім`ї автомобілів Audi А6, д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 401 026 гривень 50 копійок таOpel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_4 , в розмірі 96 768 гривень 50 копійок,половину вартості корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальність "АРКТІКА ПЛЮС" (код ЄДР 39321793) в розмірі 100 000 грн. та у товаристві з обмеженою відповідальність УКР ОПТІМА (код ЄДР 38641657) в розмірі 60 000 гривеньта судовий збір в розмірі 9 446 гривень 66 копійок, а усього 1 008 791 гривню 71 копійку.

Скасувати арешт об`єктів нерухомого та рухомого майна, накладений ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року, а саме:

?Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 562079180000);

?автомобіля КІА SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_1 .

Скасувати арешт об`єктів нерухомого майна, накладений ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 8 грудня 2016 року, а саме:

?нежитлової будівлі А загальною площею 82,3 кв.м., складського приміщення Б загальною площею 210,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 532752632108;

? 7/25 частин житлового будинку загальною площею 234,3 кв.м., житлова площа 142,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер 249606432206;

?земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_10 , площа 0,013 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер 220159332206;

?земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_11 , площа 0,024 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , за реєстраційним номером 33187232206;

?земельної ділянки для індивідуального садівництва, кадастровий номер НОМЕР_12 , площа 0,01 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер 18135332206;

?земельної ділянки для індивідуального садівництва, кадастровий номер НОМЕР_13 , площа 0,0268 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер 18114832206;

?однокімнатної квартири загальною площею 73,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_14 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_15 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: