Постанова

від 29.05.2019 по справі 910/15277/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р. Справа№ 910/15277/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Зубець Л.П.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Кальчев Л.В. - дов. № 01/11 від 01.11.2018р.

від відповідача: Лисун В.С. - ордер серія ХВ № 1933000024 від 28.05.2019р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019р.

у справі №910/15277/18 (суддя О.Г. Удалова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗАНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ"

про стягнення 870 011,75 грн.

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗАНТ"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю БЕЗАНТ (далі - ТОВ БЕЗАНТ , позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ХОЗ-ТОРГ (далі - ТОВ ХОЗ-ТОРГ , відповідач за первісним позовом) про стягнення 870 011,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов`язання оплатити товар, поставлений позивачем за первісним позовом за договором поставки № 0001 від 07.09.2017.

12.12.2018 ТОВ ХОЗ-ТОРГ (позивач за зустрічним позовом) звернулося до суду з зустрічним позовом до ТОВ БЕЗАНТ (відповідач за зустрічним позовом) про зобов`язання вчинити дії, в якому просив суд зобов`язати відповідача за зустрічним позовом здійснити реєстрацію податкової накладної на суму 508 773,48 грн. (в т.ч. ПДВ 84 795,58 грн.) за поставку позивачу за зустрічним позовом товару відповідно до видаткової накладної № БЗ133 від 13.04.2018, для включення позивачем за зустрічним позовом до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 84 795,58 грн., обґрунтовуючи таку вимогу відповідним обов`язком, встановленим умовами укладеного сторонами договору поставки, а також тим, що відсутність реєстрації податкової накладної товариством-продавцем (відповідачем за зустрічним позовом) позбавляє товариство-покупця (позивача за зустрічним позовом) права на включення суми ПДВ до податкового кредиту.

15.01.2019 позивач за зустрічним позовом подав уточнений зустрічний позов, у якому просив суд: зобов`язати відповідача за зустрічним позовом здійснити реєстрацію податкової накладної на суму 508 773,48 грн. (в т.ч. ПДВ 84 795,58 грн.) за поставку позивачу за зустрічним позовом товару відповідно до видаткової накладної № БЗ133 від 13.04.2018, для включення позивачем за зустрічним позовом до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 84 795,58 грн.; стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки в розмірі 7 650,00 грн.

При цьому обґрунтовуючи нову позовну вимогу про стягнення збитків, позивач за зустрічним позовом вказував на порушення відповідачем за зустрічним позовом умов укладеного сторонами договору та поставку товару без належного маркування, у зв`язку з чим постановою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 115 від 22.11.2018 на позивача за зустрічним позовом був накладений штраф в розмірі 7 650,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 по справі №910/15277/18 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗАНТ" основний борг в розмірі 527 493,48 грн., 3% річних в розмірі 18 041,70 грн., пеню в розмірі 286 536,26 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 481,07 грн. Закрито провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення частини основного боргу в розмірі 31 316,06 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019р. по справі №910/15277/18 в частині:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗАНТ" основного боргу в розмірі 527 493,48 грн., 3 % річних в розмірі 18 041,70 грн., пеню в розмірі 286 536,26 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 481,07 грн.

- відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗАНТ" про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалити нове рішення у відповідній частині а саме:

- частково задовольнити первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗАНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" а саме, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗАНТ" основний борг в розмірі 428 977,30 грн. В іншій частині первісного позову відмовити.

- задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗАНТ" про зобов`язання вчинити певні дії.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), судді: Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 по справі №910/15277/18 - залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору, в сумі 12 003,75 грн.

10.04.2019 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" надійшла заява про усунення недоліків, а саме, докази доплати судового збору.

Оскільки апеляційна скарга подана з додержанням вимог ст. ст. 256, 258 та 259 ГПК України, суд визнає подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019р. та призначено до розгляду справу № 910/15277/18 на 22.05.2019р.

16.05.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Безант надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

22.05.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019р. у справі № 910/15277/18 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.05.2019р.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

07.09.2017 між ТОВ БЕЗАНТ (постачальник) та ТОВ ХОЗ-ТОРГ (покупець) був укладений договір поставки № 0001 (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товари, що пропонуються постачальником до продажу згідно з умовам цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товар визначається у рахунках-фактурах постачальника до нього договору.

Згідно з п. 2.5 договору оскільки товар може бути імпортованим в Україну, еквівалент його ціни може бути вказано у іноземній валюті у рахунку-фактурі та видатковій накладній за обмінним курсом на дату підписання видаткової накладної.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що ціна на товар змінюється у разі здешевлення національної валюти України до іноземної валюти, в якій визначений еквівалент наступним чином: оплачені до зміни обмінного курсу платежі не перераховуються; ціна на товар, що підлягає сплаті, перераховується пропорційно зміні обмінного курсу іноземної валюти, у якій визначений еквівалент, вказаний у рахунку-фактурі, до обмінного курсу іноземної валюти на дату платежу.

Перерахунок ціни на товар здійснюється лише у разі, коли обмінний курс на дату підписання видаткової накладної змінюється, по відношенню до обмінного курсу на дату платежу у бік здешевлення національної валюти на 2% та більше.

Обмінним курсом є курс Міжбанківського валютного ринку України на час завершення торгів у відповідний день. Для визначення обмінного курсу сторони погодили приймати розмір обмінного курсу, за яким постачальник може придбати валюту (аsk) Міжбанківського валютного ринку України, що вказаний на веб-сайті www.minfin.com.ua .

Відповідно до п. 4.1 договору умови оплати визначаються сторонами цим договором та рахунками-фактурами. Розрахунки по цьому договору здійснюються з урахуванням зміни курсу відповідно до пунктів 2.5-2.6 договору. Поставка товару за цим договором, як правило, здійснюється постачальником після сплати покупцем 100% вартості товару. Всі витрати, пов`язані з перерахунками, сплачує покупець за власний рахунок.

Оплата за товар здійснюється покупцем на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, або рахунку-фактурі протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання, від постачальника відповідного рахунку-фактури. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.3 договору).

Відповідач за первісним позовом зазначив про неправомірність та необґрунтованість заявлених позивачем за первісним позовом вимог, оскільки позивачем за первісним позовом не виконано належним чином обов`язку щодо надсилання відповідачу рахунків-фактур на сплату поставленого товару, то вимоги про його оплату є передчасними, а твердження про порушення відповідачем за первісним позовом строку оплати товару - такими, що не відповідають дійсності.

Однак за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України , тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар. Враховуючи викладене, суд вірно не взяв до уваги відповідні заперечення відповідача за первісним позовом.

Крім того, суд не бере до уваги заперечення відповідача за первісним позовом щодо того, що позивач поставив йому товар, а саме бенгальські вогні 25 см 10 шт. (штрих-код 5903367030039), за ціної вищою, ніж було обумовлено у прайс-листі та домовленістю сторін, з огляду на те, що відповідач за первісним позовом не надав суду додаткову угоду, специфікацію або інший доказ на підтвердження досягнення сторонами домовленості про ціну, за якою буде поставлений вказаний товар, у той же час, прайс-лист не є таким документом, оскільки не передбачає встановлення ціни товару за погодженням сторін, а є ціновою пропоцією продавця. Поряд з наведеним суд зазначає, що стверджуючи про поставку товару за завищеною ціною відповідач за первісним позовом не повернув позивачу за первісним позовом вишевказаний товар, а прийняв його без заперечень.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом виконав свої зобов`язання перед відповідачем за первісним позовом належним чином та передав останньому товар загальною вартістю 3 512 429,75 грн., а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується видатковими накладними № Б31 від 21.09.2017, № Б3141 від 25.10.2017, № Б3140 від 25.10.2017, № Б3171 від 31.10.2017, № Б3152 від 02.11.2017, № Б3204 від 03.11.2017, № Б329 від 10.11.2017, № Б3925 від 16.11.2017, № Б3833 від 16.11.2017, № Б3170 від 17.11.2017, № Б31243 від 17.11.2017, № Б31253 від 17.11.2017, № Б31352 від 20.11.2017, № Б31612 від 24.11.2017, № Б31433 від 24.11.2017, № Б31366 від 24.11.2017, № Б31945 від 15.12.2017, № Б31997 від 18.12.2017, № Б31981 від 20.12.2017, № Б3133 від 13.04.2018, № Б3149 від 26.04.2018, № Б3150 від 26.04.2018, № Б3212 від 11.05.2018, № Б3260 від 18.05.2018, № Б3222 від 25.05.2018, № Б3506 від 15.06.2018, № Б3627 від 27.06.2018, засвідченими підписами представників обох сторін, а також їх печатками.

Проте, відповідач за первісним позовом, у порушення умов укладеного сторонами договору, переданий позивачем за первісним позовом товар оплатив частково в сумі 2 935 578,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 175 від 21.09.2017, № 1385 від 15.11.2017, № 298 від 22.12.2017, № 1530 від 28.02.2018, № 375 від 28.02.2018, № 1668 від 25.06.2018, № 1688 від 06.07.2018, № 521 від 13.07.2018, № 530 від 20.07.2018, № 1720 від 20.07.2018, № 545 від 03.08.2018, № 1757 від 03.08.2018, № 1778 від 23.08.2018, № 570 від 30.08.2018, № 1818 від 20.08.2018, № 1822 від 25.09.2018, № 1845 від 08.10.2018, № 620 від 12.10.2018, № 1862 від 19.10.2018, № 1867 від 22.10.2018.

Відповідач за первісним позовом повернув позивачу за первісним позовом частину товару на загальну суму 18 041,70 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення постачальнику) № 9 від 05.01.2018, № 8 від 05.01.2018, № Б329 від 18.12.2017, № 550 від 07.06.2018, № 556 від 11.06.2018, № 573 від 22.06.2018.

Після відкриття провадження у даній справі, яке відбулось 19.11.2018, відповідач за первісним позовом сплатив на користь позивача за первісним позовом частину основного боргу в розмірі 31 316,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1958 від 26.11.2018.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням того, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що провадження за первісним позовом в частині стягнення частини основного боргу в розмірі 31 316,06 грн. підлягає закриттю.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, переданий останнім на виконання умов договору поставки № 0001 від 07.09.2017, становить 527 493,48 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України ).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України , одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України , зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 527 493,48 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 286 536,26 грн. пені та 24 665,95 грн. 3% річних.

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України ).

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом товар, поставлений позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України ).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України ).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку прострочення покупцем оплати товару або оплати її не у повному обсязі покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день її прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем за первісним позовом, суд встановив, що її розмір становить 330 634,90 грн., тобто є більшим, ніж заявлено ним до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом пені є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 286 536,26 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних є обґрунтованою та правомірною та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному судом, а саме 18 041,70 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 527 493,48 грн., 3% річних в розмірі 18 041,70 грн. та пені в розмірі 286 536,26 грн.

Щодо зустрічного позову слід зазначити наступне.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що постачальник (ТОВ БЕЗАНТ , відповідач за зустрічним позовом) реєструє податкову накладну на кожну поставку.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач за зустрічним позовом посилався на те, що порушення відповідачем за зустрічним позовом вищевказаного обов`язку позбавляє позивача за зустрічним позовом права на оформлення податкового кредиту.

Разом з тим, долучені до матеріалів справи пояснення відповідача за первісним позовом щодо своєчасного складення податкової накладної № 398 від 13.04.2018 на суму 508 773,48 грн. (в т.ч. ПДВ 84 795,58 грн.) та її подання до відповідного органу ДФС для реєстрації 27.04.2018, зупинення органом ДФС на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрації податкової накладної № 398 від 13.04.2018 та прийняття комісією ДФС рішення № 817858/41235489 від 26.06.2018 про відмову в її реєстрації, яке оскаржене відповідачем за зустрічним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа № 640/22203/18), а також долучені до матеріалів справи документи, а саме витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 328667 віл 06.12.2018 та додаток до нього з переліком податкових накладних, примірник ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.01.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за позовом ТОВ БЕЗАНТ до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування вищевказаного рішення № 817858/41235489, зобов`язання вчинити дії, свідчать про відсутність безпідставного ухилення відповідача за зустрічним позовом від виконання умов укладеного сторонами договору та зобов`язань, покладених на нього податковим законодавством.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Матеріально-правовий зміст захисту цивільних прав та інтересів полягає, насамперед у з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому необхідно виходити з положень ст. 11 Цивільного кодексу України про підстави виникнення цивільних прав і обов`язків, у відповідності до яких цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У розумінні положень зазначеного Закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у статті 4 Господарського процесуального кодексу України , полягає у тому, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, через зазначені положення Господарського процесуального кодексу України реалізується принцип доступності правосуддя. До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто у розумінні цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

ТОВ ХОЗ-ТОРГ , звертаючись до суду як позивач з даним зустрічним позовом та вимагаючи зобов`язати відповідача за зустрічним позовом здійснити реєстрацію податкової накладної, зобов`язане довести неправомірність та недобросовісність дій відповідача за зустрічним позовом, що полягають у навмисному ухиленні від реєстрації податкової накладної та позбавленні позивача за зустрічним позовом можливості оформити податковий кредит, а суд, у свою чергу, повинен перевірити доводи та докази, якими позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Таким чином, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим для здійснення правового захисту такої особи, а відсутність порушеного права має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, що призвели до відсутності реєстрації відповідачем за зустрічним позовом податкової накладної № 398 від 13.04.2018 на суму 508 773,48 грн. (в т.ч. ПДВ 84 795,58 грн.), суд дійшов висновку про те, що позивач за зустрічним позовом не довів, що відсутність реєстрації вказаної податкової накладної в органах ДФС відбулась внаслідок дій або бездіяльності відповідача за зустрічним позовом, а відтак, не довів факту порушення відповідачем за зустрічним позовом його прав.

Щодо обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту про зобов`язання відповідача за зустрічним позову здійснити реєстрацію податкової накладної суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України , якою визначено невиключний перелік способів захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена ж позивачем за зустрічним позовом вимога про зобов`язання відповідача за зустрічним позовом здійснити реєстрацію податкової накладної в органах ДФС не призводить до поновлення порушеного права позивача за зустрічним позовом, оскільки навіть у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, зважаючи на відсутній механізм виконання такого рішення.

Апеляційний господарський суд, погоджується з висновком місцевого суду, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019р. у справі № 910/15277/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019р. у справі № 910/15277/18 - без змін .

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОЗ-ТОРГ".

3.Матеріали справи № 910/15277/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 04.06.2019р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Н.Ф. Калатай

Л.П. Зубець