Постанова

від 30.05.2019 по справі 160/9166/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2019 року м. Дніпросправа № 160/9166/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,

за участі представника позивача Вітовича О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року в адміністративній справі №160/9166/18 (головуючий суддя І-ї інстанції - Верба І.О., повне рішення складено 13.02.2019 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 04.12.2018 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2018/000036/2 від 21.08.2018 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2018/08499 від 21.08.2018 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №/2018/000036/2 від 21.08.2018 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08499 від 21.08.2018 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необгрунтованим, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні її вимог, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет є юридичною особою (код ЄДРПОУ 33949678).

Відповідач - Одеська митниця ДФС є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

20.08.2018 року декларантом - Товариством з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет подано Одеській митниці ДФС митну декларацію № UA500060/2018/025596 (довідковий №1383) з метою митного оформлення товару за основним методом визначення митної вартості (графа 32 МД) (а.с.14-15, 135-136 т.1):

1) посуд столовий із склокераміки:

- арт. 127BAV - Салатник 16 см. у кількості 33048 шт.;

- арт. 128BAV - Салатник 22,5 см. у кількості 17160 шт..

Згідно графи 22 та 42 МД ціна товару згідно рахунку складає 26 934,48 дол. США.

Згідно графи 45 коригування та графи 46 статистична вартість МД вартість визначена в розмірі 816877, 66 грн..

Декларантом подано декларацію митної вартості товару, в якій на аркуші №2 задекларовано (а.с.16-17 т.1):

- в підпункті 14(а): ціну товару в розмірі 26934,48 дол. США, курс перерахунку 27,898554, ціна у гривнях 751433,0447;

- в пункті 16(в): витрати понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням: 0,0000;

- в пункті 20: витрати на транспортування до місця доставки UA 65203,63 грн.;

- в пункті 22: витрати на страхування 240,99 грн.;

- в пункті 23: усього «Б» , 65 444,62 грн.

- в пункті 28: заявлена митна вартість (А + Б - В) у гривнях 816877,66, в іноземній валюті 29280,29.

Для митного оформлення товару надано контракт на поставку продукції №2759-WH/CH, укладений 15.07.2014 року між ТОВ АТБ-Маркет (Україна, покупець) та WENZHOU HUISHUNDA INDUSTRIAL TRADE CO., LTD. (Китай, продавець) та специфікацію від 26.06.2018 року №25 до вказаного контракту, якою погоджено продаж на умовах поставки FOB-Бенжоу (Інкотермс 2000) товару (а.с.18-25 т.1):

- салатник 16 см. (арт 0127 BAV) у кількості 33048 од. за ціною 0,410 дол. США за шт., а всього на 13549,68 дол. США;

- салатник 22,5 см. (арт 0128 BAV) у кількості 17160 од. за ціною 0,780 дол. США за шт., а всього на 13384,80 дол. США.

Згідно пункту 2.2 контракту на поставку продукції № 2759-WH/CH від 15.07.2014 року (мовою оригіналу): Цена на товар понимается согласно условий FOB-Нингбо, КНР в соответствии с условиями Інкотермс-2000 , если иное не оговорено в спецификациях, и включает в себя стоимость погрузки товара у Поставщика, стоимость всех таможенных формальностей в стране Поставщика, стоимость сертификации товара, стоимость упаковки, маркировки, не включая налоги и пошлины на территории Украины .

Специфікацію від 26.06.2018 року №25 погоджено продаж товару у загальній кількості 50208 одиниць загальною вартістю 26934,48 дол. США. на умовах поставки FOB-Бенжоу, за умови 100% оплати протягом 25 днів від дати завантаження товару на борт.

Між ПАТ Страхова компанія Українська страхова група (страховик) та ТОВ АТБ-Маркет (страхувальник) 01.03.2018 року укладено генеральний договір добровільного страхування №40-0197-18-00011 (а.с.53-62 т.1).

Страховиком виписано страховий сертифікат №40-0197-18-00011/847 на товар, пред`явлений для митного оформлення, із визначенням вартості витрат страхувальника на страхування в розмірі 240,99 грн. (а.с.63 т.1).

20.08.2018 року митницею направлено на адресу декларанта повідомлення про необхідність надання документів, підтверджуючих заявлену митну вартість (а.с.78-79 т.1).

Декларантом 21.08.2018 року за вих.№2108/1 надані пояснення щодо визначення складових митної вартості із доданням копії митної декларації країни відправлення від 27.06.2018 року, прайс-листа від 01.06.2018 року, комерційної пропозиції від 03.06.2018 року (а.с.69-70 т.1).

Одеською митницею ДФС 21.08.2018 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2018/000036/2, яким скориговано митну вартість: визначено вартість за одиницю 0,6445 дол. США, загальну суму товару визначено у розмірі 32359,06 дол. США (кількість товару 50208) (а.с.64-65, 162-163 т.1).

Підставою прийняття рішення про коригування визначено, що за результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів:

- згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс 40-0197-18-00011/847 від 09.07.2018 року не відповідає вищезазначеним умовам;

- відповідно до пп. в п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

- декларантом не були надані виписка з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів та не підтверджена документально така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ;

- з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товар є більшим - МД від 12.06.2018 № UA125110/2018/410955, МД від 23.05.2018 №UA500090/2018/003483, МД від 17.06.2018 № UA500200/2018/004737 становить 2,22 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 2,008 дол. СІІІА/кг), що відповідає рівню 0,6445 дол. США/кг.

21.08.2018 року Одеською митницею ДФС прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2018/08499, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям 21.08.2018 року рішення про коригування митної вартості №UA500060/2018/000036/2, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості (а.с.66-67 т.1).

Декларантом із застосування процедури фінансового врегулювання 22.08.2018 року подано МД №UA500060/2018/025889, в якій розраховано митні платежі згідно з коригованою відповідачем митною вартістю, додатково сплативши за 55 кодом способу платежу мито за ставкою 7% у розмірі 6789,41 грн. та ПДВ за ставкою 20% у розмірі 18331,39 грн. (а.с.13 на звороті т.1).

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, 26.10.2018 за вих. №М-2018/4234, декларантом подано заяву про скасування рішення та визначення митної вартості за основним методом (а.с.71-77 т.1).

Листом від 09.11.2018 року №5759/10/15-70-61 митницею повідомлено про неможливість врахування наданих документів для підтвердження первісно заявленої митної вартості та відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості (а.с.80-81 т.1).

Не погодившись з прийнятими рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ТОВ АТБ-маркет оскаржило їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини четвертої статті 53 МК України у разі, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31 березня 2015 у справі № 21-127а15.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України.

Пунктом 2.2. контракту та специфікацією № 25 до нього підтверджено, що витрати на пакування та маркування товару включені у вартість товару, отже, позивач не зазнав додаткових витрат на пакування товару або роботи по такому пакуванню.

Витрати декларанта на страхування у розмірі 240,99 грн. підтверджені страховим сертифікатом, доказів того, що позивач фактично мав більші витрати на страхування матеріалами справи не підтверджуються, а доводи митниці щодо того, що позивач мав зазнати більших витрат на страхування не вважаються судом достатніми для відмови у задоволенні позову, оскільки при формуванні митної вартості враховуються фактичні витрати декларанта, а не ймовірні.

Колегія суддів зазначає, що коригування митної вартості здійснено з використанням інформації з інших митних декларацій (а.с.134 т.1), в яких митна вартість товару визначена, виходячи з одиниці товару, що вимірюється в кілограмах, коли як заявлений товар має визначення одиниці вартості в штуках.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

В розглянутому випадку вказаних обставин митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 у справа №825/648/17, адміністративне провадження №К/9901/16592/18.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року в адміністративній справі №160/9166/18 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 червня 2019 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак