Постанова

від 31.05.2019 по справі 810/328/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2019 року

Київ

справа №810/328/18

адміністративне провадження №К/9901/5288/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В, судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Згода 2017 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам Харків , Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам Харків Плюс про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки) за касаційною скаргою Приватного підприємства Згода 2017 на рішення Київського окружного адміністративного суду у складі судді Лапія С.М. від 06 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кучми А.Ю., Аліменко В.О., Безименної Н.В. від 23 січня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Приватне підприємство Згода 2017 (далі - ПП Злагода , позивач) звернулося з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам Харків , Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам Харків Плюс (далі - треті особи), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:

визнати протиправним та скасувати наказ № 1551/5 від 12 травня 2017 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень ;

зобов`язати поновити реєстраційні записи про право власності: № 19672741 від 24 березня 2017 року, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ангеловською Ольгою Сергіївною; № 19769462 від 31 березня 2017 року, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ангеловською Ольгою Сергіївною; № 19980295 від 13 квітня 2017 року, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим Олександром Олександровичем шляхом скасування реєстраційних дій про скасування державної реєстрації права власності від 13 травня 2017 року, які здійснені державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіним Олександром Валерійовичем на підставі рішення № 35161411.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ № 1551/5 від 12 травня 2017 року про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень № 34488352 від 28 березня 2017 року, № 34581379 від 03 квітня 2017 року та № 34783037 від 13 квітня 2017 року є протиправним, у зв`язку з тим, що він став підставою для позбавлення позивача права власності на майновий комплекс всупереч конституційним положенням, також при його прийнятті відповідачем були грубо порушені норми Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при здійсненні 24 березня 2017 року державної реєстрації за громадянином ОСОБА_1 права власності на цілісний майновий комплекс не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, - відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, а також належним чином не перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та не прийнято відповідних рішень, тому є обґрунтованим висновок відповідача про те, що записи, внесені до Державного реєстру прав на підставі оскаржуваних рішень підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, ПП Злагода 2017 звернулося із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд за належною підсудністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 22 лютого 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Железного І.В. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 810/328/18 та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційну скаргу.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно фотокопії свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1768 від 05 жовтня 2012 року, виданого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області Ісаєвим О.В., 28 вересня 2012 року громадян ОСОБА_1 на прилюдних торгах з реалізації арештованого майна придбав цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належав Товариству з обмеженою відповідальністю Універсам Харків .

Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на майновий комплекс здійснена 24 березня 2017 року, запис про право власності № 19672741.

У подальшому громадянин ОСОБА_1 вніс майновий комплекс до статутного капіталу ТОВ Універсам Харків Плюс , що оформлено актом приймання-передачі № 30/03/2017 від 30 березня 2017 року.

Державна реєстрація права власності ТОВ Універсам Харків Плюс на майновий комплекс здійснена 31 березня 2017 року, запис про право власності № 19769462.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ Універсам Харків Плюс від 13 квітня 2017 року та актом приймання передачі майна від 13 квітня 2017 року майновий комплекс передано у власність ПП Згода 2017 .

Державна реєстрація права власності ПП Згода 2017 на майновий комплекс здійснена 13 квітня 2017 року, запис про право власності № 19980295.

ТОВ Універсам Харків звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою № 27 від 21 квітня 2017 року на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, до якої 11 травня 2017 року за № 29 надано доповнення.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 грудня 2017 року позивачу стало відомо про те, що реєстраційні записи про право власності: № 19672741 від 24 березня 2017 року, № 19769462 від 31 березня 2017 року, № 19980295 від 13 квітня 2017 року скасовані 13 травня 2017 року державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіним О.В.

Такі реєстраційні дії вчинено згідно наказу Міністерства юстиції України від 12 травня 2017 року № 1551/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень .

Підставою для прийняття вказаного наказу став висновок Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12 травня 2017 року, прийнятий за результатами розгляду скарг ТОВ Універсам Харків від 21 квітня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 11915-0-33-17.

Відповідно до цього висновку Комісія встановила, що під час здійснення державної реєстрації № 19672741 від 24 березня 2017 року, № 19769462 від 31 березня 2017 року, № 19980295 від 13 квітня 2017 року приватним нотаріусом було допущено грубі порушення, а саме: невстановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, - відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, а також належним чином не перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та не прийнято відповідних рішень.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що позивача не було належним чином повідомлено про засідання комісії з розгляду скарг Міністерства юстиції України, чим порушено право ПП Злагода 2017 на подання своїх пояснень по суті справи.

Також скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій грубо порушено норми процесуального права, оскільки, як слідує з правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 911/488/18, якщо державна реєстрація права власності на майно порушує право власності позивача, то має місце спір про цивільне право, а відтак, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Від Міністерства юстиції України та ТОВ Універсам Харків Плюс надійшли відзиви на касаційну скаргу ПП Згода 2017 , у яких зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки судами правильно встановлено правомірність оскаржуваного наказу комісії Міністерства юстиції України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону з рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року відповідають, а вимоги касаційних скарг є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядком № 1128.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком № 1128.

Так, відповідно до частини третьої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини шостої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами а , ґ та д пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (пункт 9 Порядку № 1128).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1128 суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Разом з тим, неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, 12 травня 2017 року Міністерством юстиції України було розміщено оголошення про розгляд скарги ТОВ Універсам Харків від 21 квітня 2017 року № 27 у відповідному розділі офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України. Крім того, як встановлено судами зі наявними у матеріалах справи фотокопіями листів Міністерства юстиції України від 28 квітня 2017 року, що Міністерством юстиції України повідомлено ТОВ Універсам Харків Плюс , громадянина ОСОБА_1 , ПП Згода 2017 та приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Ангеловську О.С., Чижикова О.О. про надходження відповідної скарги ТОВ Універсам Харків та надано її копію.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем доведено виконання вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо повідомлення зацікавлених осіб про розгляд 12 травня 2017 року скарги ТОВ Універсам Харків у строк, достатній для забезпечення присутності зацікавлених осіб на засіданні Комісії, підготовки доводів та зібрання доказів по суті розгляду скарги.

Стосовно суті встановлених Комісією Міністерства юстиції порушень під час здійснення реєстраційних дій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з положеннями частини першої статті 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 24 цього ж Закону встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що прийняттю рішення про державну реєстрацію передують дії, зокрема, щодо перевірки відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідності поданих документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, а також відсутності підстав для зупинення розгляду та/або відмови у заяві про державну реєстрацію.

Судами попередніх інстанцій зі змісту свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1768 від 05 жовтня 2012 року, на підставі якого у тому числі здійснено реєстраційну дію, встановлено, що його видано відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна та на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 05 жовтня 2012 року.

Проте, зі змісту наявної в матеріалах справи фотокопії листа відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 20.1-Д/5 від 03 травня 2017 року, судами встановлено, що у провадженні органів державної виконавчої служби виконавчі документи про стягнення заборгованості з ТОВ Універсам Харків , зокрема, у відділі примусового виконання рішень, не перебували. Також зазначено, що відділом не здійснювалась примусова реалізація нерухомого майна, а саме: цілісного майнового комплексу, нерухомого майна та нежитлової будівлі літ. А загальною площею 4 384,8 кв. м, нежитлової будівлі літ. В, загальною площею 170,4 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ТОВ Універсам Харків .

Також зі змісту вказаного свідоцтва судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що воно видано не на цілісний майновий комплекс, а на нежитлові будівлі літ. А, загальною площею 4 384,80 кв. м, літ. В загальною площею 170,4 кв. м, розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Для проведення державної реєстрації права власності окрім вказаного свідоцтва заявником також подано інформаційну довідку Київського міського бюро технічної інвентаризації Київської міської ради від 24 березня 2017 року № НЖ-2017 № 563 про те, що згідно з даними Бюро нежитлова будівля літ. А, загальною площею 4384,80 кв. м, нежитлова будівля літ. В, загальною площею 170,40 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстровано за ТОВ Універсам Харків на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 09 грудня 2011 року.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів також встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію прав у реєстрах до 2013 року, які є архівною складовою Державного реєстру прав, а саме - у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, був наявний запис про реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 36190200, а також номер запису про право власності ТОВ Універсам Харків від 13 березня 2012 року за номером запису 184-З у книзі 2з-85.

Так, право власності ТОВ Універсам Харків було зареєстровано саме на нежитлову будівлю літ. А площею 4384,80 кв. м, будівлю літ. В площею 170,40 кв. м на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2011 року.

Вказаний запис містив відомості про об`єкт нерухомого майна з визначенням його типу: нежитлова будівля літ. А площею 4384,80 кв. м, будівля літ. В площею 170,40 кв. м, а не цілісний майновий комплекс.

На цій підставі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що отримані приватним нотаріусом Чижиковим О.О. документи та відомості, наявні в Державному реєстрі прав, містили розбіжності між заявленими правами та вже зареєстрованими, зокрема розбіжності щодо типу об`єкта нерухомого майна. Такого висновку дійшла й Комісія Міністерства юстиції України, що стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з інформації Державного реєстру прав, підставою для внесення відомостей про право власності громадянина ОСОБА_1 на майновий комплекс здійснена 24 березня 2017 року, запис про право власності № 19672741 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданий 24 березня 2017 рік. Проте, зі змісту самого свідоцтва № 1768 вбачається, що воно видано не 24 березня 2017 року, а 05 жовтня 2012 року.

З наведено вбачається, що право власності на цілісний майновий комплекс та відповідна державна реєстрація права власності з внесенням відповідного запису виникли на підставі неналежного документу, оскільки за своїми юридичними наслідками таке право власності виникло на підставі неіснуючого документу. Факт недійсності документів, на підставі яких здійснено державну реєстрацію додатково підтверджено вироком Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року у справі № 753/16501/17, який набув законної сили 11 грудня 2017 року та яким встановлено, що ОСОБА_1 вчинив пособництво у протиправному заволодінні майном ТОВ Універсам Харків (код ЄДРПОУ 16475610), а саме: цілісним майновим комплексом, розташованим за адресою: м. Київ вул. Архітектора Вербицького, 30.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновок судів попередніх інстанцій про те, що при проведенні державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс за ОСОБА_1 не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, - відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, а також належним чином не перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та не прийнято відповідних рішень, відтак, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України є правомірним та скасуванню не підлягає.

Стосовно посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 911/488/18, із якою ніби то слідує, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має місце спір про цивільне право у зв`язку з тим, що державна реєстрація порушує право власності позивача, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 911/488/18, на яку посилається скаржник, спірні правовідносини виникли стосовно визнання незаконними рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що у разі, якщо, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб`єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.

Разом з тим, у справі, що розглядається спірні правовідносини виникли стосовно правомірності наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано державну реєстрацію речового права позивача.

Отже, спірні правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 911/488/18 не є подібними, відтак, правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 911/488/18, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у справі, що розглядається.

При цьому відповідно до правової позиції, що міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, у якій предметом оскарження був саме наказ Міністерства юстиції України про скасування державної реєстрації, предметом перевірки в цій категорії справ є дотримання встановленого законом порядку прийняття суб`єктом владних повноважень рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16.

При цьому колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, враховуючи, зокрема, правову позицію, що міститься в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № № 207/898/17, від 23 січня 2019 року у справі 818/560/16, у яких справу було повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження її розгляду у касаційному порядку, оскільки скаржник не порушував питання про закриття провадження. При цьому, у силу приписів частини шостої статті 346 КАС України Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду справа передається за умови, що у касаційній скарзі особа одночасно: вказує, що справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства (наприклад, не адміністративного); просить суд закрити провадження у справі.

Оскільки зі змісту прохальної частини касаційної скарги ПП Згода 2017 у справі, що розглядається, не вбачається одночасне виконання наведених вище умов, відтак, відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Згода 2017 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко