Рішення

від 28.05.2019 по справі 472/784/18

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/784/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2019 р. смт Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Тарєлкіной Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Миколаївське" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства Миколаївське до ОСОБА_1 про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Миколаївське" (далі ПрАТ Миколаївське ) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В позові зазначив, що є власником земельної ділянки площею 4,29 га, із кадастровим номером НОМЕР_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

15.03.2007 року між позивачем та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством Миколаївське , правонаступником якого є ПрАТ Миколаївське укладено договір оренди землі, який був зареєстрований 06.06.2008 року.

Договором № 1 від 15.04.2008 року про внесення змін до договору оренди землі, який був зареєстрований 10.08.2009 року, були внесені зміни до договору оренди землі від 15.03.2007 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди збільшити строк дії договору до 10 (десяти) років.

Позивач вважає, що договір набув чинності з моменту його реєстрації, тобто 06.06.2008 року, а тому дія договору закінчилась 06.06.2018 року про що в письмовому порядку повідомив відповідача більш ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди. Разом з тим, відповіді на письмове звернення позивача відповідач не надав та продовжує користуватись земельною ділянкою. В зв`язку з цим просить, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони ПрАТ Миколаївське проводити аграрні роботи на ній та зобов`язання останнього звільнити земельну ділянку від посів та врожаю та зобов`язати відповідача внести зміни до записів Державного реєстру речових прав в частині строку оренди.

15.11.2018 року відповідач ПрАТ Миколаївське , в особі директора ОСОБА_2 , подало до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави у сумі 10922,21 грн. За умовами договору оренди землі, розмір орендної плати за рік користування земельною ділянкою становить 1,5% від нормативної грошової оцінки. За період дії договірних відносин орендодавцем отримано орендної плати більше ніж належало до виплати за договором. Зазначену суму переплати вважає коштами, що отримані орендодавцем безпідставно, а тому повинен їх повернути товариству.

Крім того, зазначив, що строк дії договору оренди необхідно відраховувати з моменту державної реєстрації від 10.08.2009 року, а тому вважає, що строк дії договору закінчується 10.08.2019 року, а тому товариство правомірно користується спірною земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судове засідання позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник адвокат Порошина Н.Г. не з`явились. Від представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 надійшла до суду заява про розгляд справи у її відсутність та письмові пояснення в яких зазначила, що до державного реєстру речових прав були внесені зміни в частині строку дії договору оренди землі, де зазначено строк дії договору оренди до 06.06.2018 року. В зв`язку з цим, відмовляються від позовних вимог в частині внесення змін до державного реєстру. В іншій частині, позовні вимоги за первісним позовом підтримала. Крім того, зазначила, що відповідач за первісним позовом продовжує користуватись земельною ділянкою, в зв`язку з чим, онука позивача за первісним позовом - ОСОБА_4 . вимушена була звернутись до поліції та наразі триває досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Зустрічні позовні вимоги ПрАТ Миколаївське представник відповідача за зустрічною позовною заявою та позивача за первісним позовом адвокат Порошина Н.Г. не визнала, вважає їх безпідставними, оскільки заявлена сума коштів була виплачена орендарем добровільно, за відсутності рахункової помилки та на підставі договірних відносин. За зазначеного в задоволенні зустрічних позовних вимог просить відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ПрАТ "Миколаївське" не з`явився. Від директора ПрАТ "Миколаївське" Обідейко О.О. 28.05.2019 року надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що оскільки договір оренди землі зареєстрований 06.06.2008 року, та починає діяти з дня державної реєстрації, відповідно строк дії договору закінчився 06.06.2018 року. В серпні 2018 року земельна ділянка була фактично звільнена орендарем, після чого ПрАТ Миколаївське не проводило будь-яких робіт щодо обробітку вказаної земельної ділянки. ОСОБА_1 з серпня 2018 року безперешкодно користується належною йому земельною ділянкою, спір чи перешкоди з боку товариства відсутні, а тому позовні вимоги за первісним позовом не визнає, вважає їх недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

В письмових поясненнях директор ПрАТ "Миколаївське" ОСОБА_2 позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав повністю та просив їх задовольнити, а судове засідання провести у відсутність представника товариства.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заяви сторін, судом встановлено наступне.

15 березня 2007 року між ОСОБА_1 та СЗАТ Миколаївське укладено договір оренди землі за умовами якого ОСОБА_1 надав, а СЗАТ Миколаївське прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,29 га, що розташована на території Катеринівської сільської ради /а.с. 5/.

Договір оренди землі був зареєстрований у Веселинівському реєстраційному офісі Центр ДЗК 06 червня 2008 року за № 040801000958.

Згідно акта приймання-передачі земельної ділянки в 2007 році ОСОБА_1 передав, а СЗАТ Миколаївське прийняло в оренду земельну ділянку загальною площею 4,29 га ріллі /а.с. 7/.

З договору № 1 про внесення змін до договору оренди землі від 15 квітня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 та СЗАТ Миколаївське дійшли згоди про внесення змін до пункту 8 договору оренди землі, виклавши його в наступній редакції: Договір укладено на 10 (десять) років /а.с. 7/. Зазначений договір про внесення змін до договору оренди землі був зареєстрований 10 серпня 2009 року у Веселинівському реєстраційному відділі ДП Центр ДЗК за № 040901001002.

07 червня 2012 року відбулась державна реєстрація змін найменування товариства з СЗАТ Миколаївське на ПрАТ Миколаївське , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб /а.с. 145-148/.

Згідно п. 43 договору, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно п. 38 договору, дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 21 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Вимогою від 12.02.2018 року ОСОБА_1 повідомив орендаря - ПрАТ Миколаївське про закінчення строку договору оренди землі 06.06.2018 року /а.с. 18/. Зазначена вимога була отримана ПрАТ Миколаївське 22.02.2018 року /а.с. 19/.

Листом-повідомленням від 13.06.2018 року ОСОБА_1 повідомив орендаря - ПрАТ Миколаївське про те, що строк договору оренди землі закінчився 06.06.2018 року та своє небажання поновлювати договірні відносини та вимагав повернути йому спірну земельну ділянку /а.с. 16-17/.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ "Про оренду землі" №161-XIV від 6 жовтня 1998 року відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ЗУ Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 17 ЗУ Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення та реєстрації спірного договору оренди землі), передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за

актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 18 ЗУ Про оренду землі (в редакції), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на момент укладення реєстрації спірного договору), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення

договору оренди і його державної реєстрації.

Таким чином, оскільки договір оренди земельної ділянки підлягає обов`язковій державній реєстрації, то саме з моменту її проведення такий договір набирає чинності, а в сторін виникають відповідні права та обов`язки з оренди земельної ділянки.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 та постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 532/384/16-ц.

Отже, строк дії спірного договору оренди земельної ділянки почався після його державної реєстрації, а саме 06.06.2008 року. Договір оренди землі, з урахуванням внесених змін до нього, був укладений строком на 10 років, тому строк його дії закінчився 06.06.2018 року.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ст.152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ст.76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Стаття 78 ЦПК України вказує на те, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає доведеною позивачем за первісним позовом обставину, що ПрАТ Миколаївське користувалось земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі 06.06.2018 року. Зазначене підтверджується письмовими поясненнями директора ПрАТ Миколаївське ОСОБА_5 О.О., що викладені в зустрічному позові від 12.11.2018 року, де зазначено, що товариство користується земельною ділянкою, оскільки вважає, що строк договору оренди землі закінчується лише 10.08.2019 року.Крім того, зазначене підтверджується листом-повідомленням ОСОБА_1 від 13.06.2018 року адресованим ПрАТ Миколаївське з вимогою повернути земельну ділянку у зв`язку із закінченням строку договору оренди землі та листом начальника слідчого відділення Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУ НП в Миколаївській області майора поліції Філь С.М. про те, що досудове розслідування за № 12018150180000326 від 02.08.2018 року про самоуправство з боку ПрАТ Миколаївське за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, триває.

Будь-яких доказів правомірності користування земельною ділянкою після 06.06.2018 року відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 до ПрАТ Миколаївське про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог ПрАТ Миколаївське до ОСОБА_1 про повернення коштів отриманих без достатньої правової підстави судом встановлено наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Відповідно до умов договору оренди (п.п.9,10,13 договору) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі - 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни нормативної грошової оцінки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; якщо вона перевищує 5 %; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; обставини, які являються наслідком нездоланної сили, такими як стихійні лиха (засухи, повені, граду, бурі, вибуху, пожежі) воєнні дії; і інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до наданого ПрАТ Миколаївське розрахунку орендної плати ОСОБА_1 було добровільно нараховано товариством орендну плату за 2013 - в розмірі 3% , а за 2014-2017 роки - 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не суперечить вимогам договору оренди, якими передбачено щорічний перегляд орендної плати та положенням Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002 року, з відповідними змінами від 19.08.2008 року № 725/2008, яким визнано одним із пріоритетним завдань забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки та поступового збільшення цієї плати, ст. 21 Закону України Про оренду землі .

Суд вважає, що позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів безпідставності набуття чи збереження ОСОБА_1 майна. Орендна плата виплачувалась ОСОБА_1 відповідно до договірних відносин, які склались між сторонами, виплачувалась добровільно, за відсутності рахункової помилки, а з боку ОСОБА_1 відсутня будь-яка неправомірна поведінка з метою заволодіння чи безпідставного утримання орендної плати. Судом не встановлено фактів звернення ПрАТ "Миколаївське" з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів по орендній платі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ПрАТ Миколаївське до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів.

При ухвалені рішення суд також повинен вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені з первісними позовом до суду ОСОБА_1 був сплачений судовий збір розмірі 704,80 грн., який підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом ПрАТ Миколаївське на користь позивача за первісним позовом.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 264, 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Миколаївське" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задовольнити повністю.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , в користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, із кадастровим номером: НОМЕР_1 , загальною площею 4,29 га, шляхом заборони Приватному акціонерному товариству "Миколаївське" (місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 6/2, код ЄДРПОУ: 00854920) проводити аграрні роботи на даній земельній ділянці та зобов`язання Приватного акціонерного товариства Миколаївське звільнити ділянку від свого майна (посівів, врожаю).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Миколаївське" (місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 6/2, код ЄДРПОУ: 00854920) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства Миколаївське до ОСОБА_1 про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіТустановський А.О.