Постанова

від 19.05.2021 по справі 472/784/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 472/784/18

провадження № 61-18503св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Приватне акціонерне товариство Миколаївське ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Миколаївське на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 травня 2019 року у складі судді Тустановського А. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі колегії суддів:

Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Миколаївське (далі - ПрАТ Миколаївське ) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки площею 4,29 га із кадастровим номером 4821780600:01:000:0106 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

15 березня 2007 року між ним та сільськогосподарським закритим акціонерним товариством Миколаївське , правонаступником якого є ПрАТ Миколаївське , укладено договір оренди землі, який зареєстрований 06 червня 2008 року.

15 квітня 2008 року між ними укладено договір № 1 про внесення змін до договору оренди землі від 15 березня 2007 року, яким збільшено строк дії даного договору до 10 (десяти) років. В іншій частині умови договору оренди залишені без змін. Вказаний договір № 1 зареєстровано 10 серпня 2009 року.

Вважаючи, що договір оренди набув чинності з моменту його реєстрації, тобто з

06 червня 2008 року, а тому строк його дії закінчився 06 червня 2018 року, про що він більш ніж за два місяці до закінчення строку дії договору в письмовому порядку повідомив відповідача. Проте останній відповіді на письмове звернення йому не надав та продовжує користуватися земельною ділянкою.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони ПрАТ Миколаївське проводити на ній аграрні роботи та зобов`язати останнього звільнити земельну ділянку від посівів та врожаю, зобов`язати відповідача внести зміни до записів Державного реєстру речових прав в частині строку оренди.

У листопаді 2018 року ПрАТ Миколаївське звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

Зустрічний позов мотивований тим, що умовами укладеного між сторонами договору оренди передбачена орендна плата у розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За період договірних відносин підприємство виплатило орендодавцеві грошові кошти у розмірі, які очевидно перевищують орендну плату, визначену договором.

Зокрема, за 2013 рік відповідачу сплачено 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 3 184,62 грн, за 2014-2017 роки сплачено платежі у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у загальній сумі 19 833,87 грн.

Розмір отриманої орендодавцем переплати становить 10 922,21 грн.

Крім того, заперечуючи проти первісного позову, представник підприємства, зазначав, що строк дії договору необхідно обчислювати з 10 серпня 2009 року, а тому його строк закінчується 10 серпня 2019 року.

Посилаючись на викладене, позивач просив на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 10 922,21 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, із кадастровим номером: 4821780600:01:000:0106, загальною площею

4,29 га, шляхом заборони ПрАТ Миколаївське проводити аграрні роботи на даній земельній ділянці та зобов`язання ПрАТ Миколаївське звільнити ділянку від свого майна (посівів, врожаю).

У задоволенні зустрічного позову ПрАТ Миколаївське відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що строк дії спірного договору оренди земельної ділянки визначений моментом його державної реєстрації, а саме

06 червня 2008 року. З урахуванням внесених до нього змін строк його дії становить 10 років, а тому 06 червня 2018 року він закінчився. Зважаючи на те, що ПрАТ Миколаївське продовжує користувалось земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі, що підтверджується письмовими поясненнями директора ПрАТ Миколаївське ОСОБА_2 , викладеними в зустрічному позові, в якому зазначено, що товариство користується земельною ділянкою, оскільки вважає, що строк договору оренди землі закінчується лише 10 серпня 2019 року, а також листом-повідомленням ОСОБА_1

від 13 червня 2018 року, адресованим ПрАТ Миколаївське , з вимогою повернути земельну ділянку у зв`язку із закінченням строку договору оренди землі, суд дійшов висновку про наявність підстав для усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Відмова у задоволенні зустрічного позову мотивована відсутністю підстав для стягнення з ОСОБА_1 коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Суд вказав, що відповідно до наданого ПрАТ Миколаївське розрахунку орендної плати ОСОБА_1 добровільно нараховано товариством орендну плату за 2013 рік у розмірі 3 % нормативної грошової вартості земельної ділянки, а за 2014-

2017 роки - 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не суперечить вимогам договору оренди, якими передбачено щорічний перегляд орендної плати та положенням Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02 лютого 2002 року, з відповідними змінами від 19 серпня

2008 року № 725/2008, яким визнано одним із пріоритетним завдань забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки та поступового збільшення цієї плати, статті 21 Закону України Про оренду землі .

Позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів безпідставності набуття чи збереження ОСОБА_1 майна. Орендна плата виплачувалась ОСОБА_1 відповідно до договірних відносин, які склались між сторонами, виплачувалась добровільно, за відсутності рахункової помилки, а з боку ОСОБА_1 відсутня будь-яка неправомірна поведінка з метою заволодіння чи безпідставного утримання орендної плати. Судом не встановлено фактів звернення ПрАТ Миколаївське з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів по орендній платі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ Миколаївське залишено без задоволення.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 травня

2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд визнав рішення законним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року до Верховного Суду від ПрАТ Миколаївське надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

У касаційній скарзі представник товариства зазначає, що ОСОБА_1 не довів належними доказами факт користування ПрАТ Миколаївське спірною земельною ділянкою. Саме лише посилання у зустрічному позові на те, що строк дії договору закінчується 10 серпня 2019 року, не підтверджує факт використання земельної ділянки. Більше того, у серпні 2018 року земельна ділянка була звільнена підприємством, після чого будь-які роботи на ній не проводилися.

Необґрунтованою є відмова судів у відмові в задоволенні зустрічного позову. Умовами договору оренди визначений розмір орендної плати за рік користування земельною ділянкою, а саме 1,5 % від нормативної грошової оцінки останньої. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки вказана у договорі, яка в подальшому індексувалася відповідно до вимог чинного законодавства.

Договір оренди землі між позивачем та товариством укладений у період дії указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5 %, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) встановлено розмір орендної плати не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов`язковим з дня набрання Указом чинності. Разом з тим, в тексті цього указу відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується і на договори, укладені до набрання ним чинності. Зазначений указ має рекомендаційний характер, був прийнятий після укладення сторонами договору, а тому зміна розміру орендної плати була можлива лише за згодою сторін, якої останні не досягли.

Не врахували суди також і тієї обставини, що орендна плата виплачувалась позивачу достроково (наперед) у порядку, передбаченому статтею 531 ЦК України, в період договірних відносин і у випадку пролонгації таких відносин вона була би врахована в рахунок наступних платежів, тобто в такому випадку безпідставності отримання коштів не було.

Однак оскільки орендодавець не виявив бажання продовжити договірні правовідносини сторін, підстава отримання орендної плати відпала 06 червня 2018 року внаслідок закінчення строку дії договору (припинення договірних відносин), а тому сума переплати є безпідставно отриманою та підлягає поверненню орендарю, починаючи з 06 червня 2018 року, відповідно до положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 15 березня 2007 року між ОСОБА_1 та СЗАТ Миколаївське укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 надав, а СЗАТ Миколаївське прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,29 га, що розташована на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Договір оренди землі зареєстрований у Веселинівському реєстраційному офісі Центр ДЗК 06 червня 2008 року за № 040801000958.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в 2007 році ОСОБА_1 передав, а СЗАТ Миколаївське прийняло в оренду земельну ділянку загальною площею 4,29 га ріллі.

15 квітня 2008 року між сторонами укладено договір № 1 про внесення змін до договору оренди землі, яким пункт 8 договору оренди землі викладено в новій редакції: Договір укладено на 10 (десять) років . Зазначений договір про внесення змін до договору оренди землі зареєстровано 10 серпня 2009 року у Веселинівському реєстраційному відділі ДП Центр ДЗК за № 040901001002.

07 червня 2012 року відбулась державна реєстрація змін найменування товариства із СЗАТ Миколаївське на ПрАТ Миколаївське .

Згідно з пунктом 43 договору оренди землі договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 38 договору оренди землі його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 21 договору оренди землі).

12 лютого 2018 року ОСОБА_1 направив ПрАТ Миколаївське вимогу про закінчення строку договору оренди землі 06 червня 2018 року, яка отримана товариством 22 лютого 2018 року.

Листом-повідомленням від 13 червня 2018 року ОСОБА_1 повідомив орендаря ПрАТ Миколаївське про те, що строк договору оренди землі закінчився 06 червня 2018 року, та про своє небажання поновлювати договірні відносини з вимогою повернути йому спірну земельну ділянку.

Після закінчення строку дії договору ПрАТ Миколаївське продовжує користуватись спірною земельною ділянкою.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 18 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У статті 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі

№ 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) вказано, що: момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства. У спеціальному Законі № 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18). Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі

№ 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13). […] Велика Палата Верховного Суду погоджується з цією правовою позицією та зазначає таке. Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним. Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України. .

Укладений сторонами договір оренди землі від 15 березня 2007 року зареєстрований у Веселинівському реєстраційному офісі Центр ДЗК 06 червня 2008 року за № 040801000958, строк якого з урахуванням внесених 15 квітня

2008 року змін до нього становить 10 років. Тобто 06 червня 2018 року строк дії договору оренди землі сплинув.

За таких обставин права орендаря на користування земельною ділянкою припинились у зв`язку з закінченням строку договору, на який його було укладено, та відсутності домовленості про його продовження на змінених умовах (частина перша статті 31, частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Встановивши, що товариство продовжує користуватися належною на праві власності позивачу земельною ділянкою та відмовляється добровільно її звільнити, чим порушує законні права та інтереси останнього, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що спірна земельна ділянка фактично звільнена товариством після закінчення строку дії договору оренди, оскільки у зустрічному позові (а. с. 132, т. 1) саме товариство зазначає, що продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, вважаючи, що договір оренди діє до 10 серпня 2019 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята та шоста статті 81 ЦПК України).

Аналіз змісту зустрічної позовної заяви свідчить про те, що ПрАТ Миколаївське як на підставу своїх вимог посилалося на те, що у період із

2013 року до 2017 року здійснювало орендні платежі у розмірі більшому, ніж це передбачено договором оренди землі, у зв`язку чим виникла переплата у розмірі 10 922,21 грн, яку, на його переконання, належить стягнути з ОСОБА_1 на підставі статті 1212 ЦК України.

На підтвердження зустрічних позовних вимог товариство надало суду розрахунок орендної плати по орендодавцю ОСОБА_1 та відомості на виплату орендної плати.

Згідно з пунктом 8 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 723,00 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Розмір оренди переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни нормативної грошової оцінки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, якщо вона перевищує 5 %; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; обставин, які є наслідком нездоланої сили, такими як стихійні лиха (засухи, повені, град, вибух, пожежа), воєнні дії; інших випадків, передбачених законом.

Відповідно до розрахунку орендної плати у 2012 році вартість земельної ділянки становила 106 154,12 грн, 1,5 % її вартості - 1 592,31 грн, виплачено -

2 706,93 грн; у 2014 році вартість земельної ділянки становила 106 154,12 грн,

1,5 % її вартості - 1 592,31 грн, виплачено - 4 511,55 грн; у 2015 році вартість земельної ділянки становила 132 056,04 грн, 1,5 % її вартості - 1 980,84 грн, виплачено - 5 513,34 грн; у 2016 році вартість земельної ділянки становила 158 467,25 грн, 1,5 % її вартості - 2 377,01 грн, виплачено - 6 378,31 грн;

у 2017 році вартість земельної ділянки становила 158 467,25 грн, 1,5 % її

вартості - 2 377,01 грн, виплата не здійснювалася.

Ураховуючи, що згідно з пунктом 8 договору оренди землі орендна плата є змінною, її розмір залежить від багатьох факторів (інфляції, зміни нормативної грошової оцінки та інше) і підлягає щорічному перегляду, а ПрАТ Миколаївське не довело, що виплата орендної плати за 2013-2017 роки у зазначених сумах не пов`язана з цими факторами і здійснена не на виконання вказаної умови договору, а у більшому, ніж належить, розмірі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову за недоведеністю цих вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки вказана у договорі, яка в подальшому індексувалася відповідно до вимог чинного законодавства, є необґрунтованими, оскільки наданий ПрАТ Миколаївське розрахунок орендних платежів не містить жодних відомостей про здійснення індексації будь-яких сум.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Миколаївське залишити без задоволення.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 травня

2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. М. Русинчук

Судді Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

М. Ю. Тітов