Рішення

від 24.05.2019 по справі 180/1488/16-ц

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/1488/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Тананайської Ю.А.

за участю секретаря Новоселецької К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Марганці цивільну справу № 180/1488/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Колективного підприємства Марічка про визнання права на одержання вартості частини майна колективного підприємства, -

ВСТАНОВИВ:

До Марганецького міського суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Колективного підприємства Марічка про визнання права на одержання вартості частини майна колективного підприємства.

22 вересня 2016 року ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що у березні 1996 року членами трудового колективу перукарні №1, що знаходилася за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України Про приватизацію майна державних підприємств було укладено угоду про спільну діяльність. Відповідно до статті 1 зазначеної угоди створювалося товариство покупців членів трудового колективу перукарні №1, метою Товариства покупців встановлювалося здійснення діяльності, спрямованої на придбання нежитлового приміщення перукарні №1 та створення товариства з обмеженою відповідальністю. Її було призначено головою Товариства покупців, що здійснює ведення справ товариства. Угоду про спільну діяльність було зареєстровано у Представництві Фонду державного майна України в м. Марганці 22.03.1996 року №27/9.

27.03.1996 року між Представництвом Фонду державного майна України та Товариством покупців у її особі було укладено договір купівлі-продажу державного майна, а саме - нежилого приміщення площею 177,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за 1458538000 крб.

Пунктом 2.3 вказаного договору було передбачено частковий розрахунок приватизаційними майновими сертифікатами, на суму 1450000000 крб. Відповідно до реєстру іменних приватизаційних майнових сертифікатів від 11.04.1996 року було проведено операцію з передачі останніх за договором купівлі-продажу державного майна від 27.03.1996 року у кількості 30 штук, загальною вартістю 1500000000 крб. Згідно з документами від 12.04.1996 року підтверджується її право власності на 8 сертифікатів.

26.04.1996 року Загальними зборами робітників КП Марічка її було обрано директором КП Марічка . У 2000 році окремими членами колективу КП Марічка було ініційовано дії, спрямовані на усунення її з посади. Протягом 2000-2002 років до правоохоронних органів було подано декілька заяв про нібито вчинення нею під час перебування на посаді голови КП Марічка кримінальних правопорушень, вини її не встановлено. 09.02.2000 року за однією із справ було вилучено 19 трудових книжок працівників КП Марічка , документи вони згодом зникли. У 2009 році нею до прокуратури Дніпропетровської області було подано заяву про рейдерське захоплення КП Марічка та підроблення документів, відповіді по суті звернення одержано не було.

27.10.2009 року та 25.05.2010 року нею було направлено до КП Марічка заяви про проведення позачергових загальних зборів учасників. Відповіді вона не одержала. 12.07.2016 року вона подала до КП Марічка заяву про вихід зі складу засновників підприємства, та було пред`явлено вимогу про здійснення з нею розрахунку відповідно до її частки у майні КП Марічка (12/30), шляхом передання відповідної частки в натурі.

Вважає, що одночасно із її виходом зі складу засновників їй має бути виплачена вартість 12/30 приміщення КП Марічка , бо їй належало 8 із 30 іменних приватизаційних сертифікатів, внесених у рахунок викупу приміщення, згодом нею було викуплено ще 4 іменні приватизаційні майнові сертифікати, загалом їй належить 12 іменних приватизаційних майнових сертифікатів, якими здійснювалася оплата вартості приміщення КП Марічка за договором купівлі-продажу державного майна від 27.03.1996 року.

Вартість приміщення, згідно Указу Президента України Про грошову реформу в Україні від 25.08.1996 року, станом на день укладення договору становила 14585,38 гривень. З урахуванням індексу інфляції станом на вересень 2016 року, вартість приміщення КП Марічка становить 182093,05 гривень. 12/30 - витребувана частка, складає 72837,22 гривень. Їй має бути виплачена вартість частини майна, пропорційна її частці в статутному фонді з урахуванням вартості всього майна підприємства на день подання заяви про вихід з числа учасників КП Марічка , або надана у володіння та користування відповідна частка майна.

Тому вона просить суд визнати її такою, що вийшла зі складу КП Марічка на підставі заяви від 12.07.2016 року. Визнати за нею право на одержання 12/30 вартості приміщення КП Марічка , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 72837гривень 22 коп.

Представник відповідача КП Марічка - Левченко А.В. надав суду заперечення до позовної заяви, в якій просив відмовити у задоволенні позову повністю. Своє заперечення обґрунтував тим, що в реєстрі іменних приватизаційних сертифікатів від 11.04.1996 року, які приймали участь у приватизації спірного майна і передані у фонд державного майна, прийняті особисто представником майна через Приватбанк, відсутній майновий сертифікат ОСОБА_1 , з чого випливає, що позивачка не була однією з 30 учасників приватизації. 12.04.1996 року власники 8 приватизаційних сертифікатів не могли продати чи передати їх кому-небудь. ОСОБА_1 не мала ніяких законних прав на іменні приватизаційні сертифікати, бо 11.04.1996 року учасники оплатили сертифікатами приватизацію спірного майна державному фонду майна. Колишні власники сертифікатів придбали на них по 1/30 частці спірного майна. ОСОБА_1 представила до реєстру заяву власників 8 сертифікатів про те, що вони доручають представляти їхні інтереси ОСОБА_1 і передали їй сертифікати. Даних щодо продажу сертифікатів, як і продажу своєї частки майна, немає. 20.04.1996 року завірено договір купівлі-продажу сертифікатів виконкомом, що вони не мали права вчиняти. Ці документи не можуть бути доказом належності часток у спірному майні. Щодо купівлі ОСОБА_1 ще 4 іменних сертифікатів, то вони не можуть бути переоформлені на ОСОБА_1 , бо учасники можуть передати чи продати частки через особисту заяву, рішенням загальних зборів, оскільки всі учасники підприємства мають рівні права на купівлю часки особи, що відчужує частку у колективному майні. Крім того, Колісниченко, яка нібито продала свій сертифікат Чуприні, написала у 1999 році завірену нотаріусом заяву, що вона продає свою частку колективному підприємству Марічка . У 2008 році позивачка у реєстрі вказує, що і її іменний сертифікат №0060878 має частку у майні підприємства, хоча його серед 30 сертифікатів, якими сплачено за спірне майно у 1996 році, не було. Також реєстр підписаний ОСОБА_1 як директором, і стоїть печатка, але вона у позові пише, що її у 2000 році звільнили з посади директора підприємства. Цих реєстрів на підприємстві немає, вони є лише у позивачки, це може говорити про підробку цих документів.

Крім того, Марганецьким, апеляційним та касаційним судом було визнано законність звільнення ОСОБА_1 з посади директора з березня 2000 року. 23.09.2002 року Марганецьким міським судом була закрита кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366 КК України по амністії, тобто визнано її вину у скоєнні злочину проти підприємства та його членів.

Бажаючи вийти із складу засновників КП Марічка , 12.07.2016 року вона подала до КП Марічка заяву про вихід зі складу засновників підприємства та пред`явила вимогу про здійснення розрахунку, шляхом передання 12/30 частки майна в натурі. Але протоколом трудового колективу Марічки №22 від 19.08.2008 року, де участь приймала і позивачка, її виключили із засновників та учасників КП Марічка , без виплати їй грошових коштів. Копія протоколу була вручена позивачці, від підпису в ньому вона відмовилася. Рішення загальних зборів від 19.08.2008 року ОСОБА_1 не оскаржила.

Крім того, позивачкою невірно розраховано рівень інфляції при визначенні вартості 12/30 майна, вказавши суму 72837,22 гривень, із загальної вартості приміщення у 182093,05 гривень. В 1998 році вона, як директор, продала частину майна за 3977 гривень та його вартість зменшилася. На кінець 2008 року вартість майна становила 62003,02 гривень.

Також, згідно п.5.5 Статуту колективного підприємства Марічка від 14.05.1996 року та статуту 2008 року, компенсація при виході зі складу засновників (оплата в сертифікатах), не виплачується, сертифікати не повертаються. Члени підприємства не мають право на отримання чи продаж частки свого майна.

Позивачка ОСОБА_1 надала суду пояснення, що між нею та колишніми власниками майнових сертифікатів фактично було укладено угоду на передачу їй їхніх майнових прав на майно КП Марічка , які мали виникнути у них після приватизації цього підприємства. Воля учасників даної угоди була спрямована на передачу їй права власності на спірне майно, вони склали заяви про доручення на представництво інтересів від 12.04.1996 року. За 20 років її користування і володіння 8/30 частками майна КП Марічка жодним з них оспорено не було. Крім того, на зборах трудового колективу КП Марічка 19.08.2008 року, де нібито її виключили зі складу засновників та учасників КП Марічка і їй було надано копію протоколу та вона відмовилася від підпису, вона не була присутня. Крім того, вартість майна повинна бути розрахована станом на 2016 рік з огляду на подання нею заяви про вихід зі складу засновників та учасників КП Марічка та індекс інфляції нею розрахований вірно.

Ухвалою судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року відкрито провадження у справі.

21 квітня 2017 року представник відповідача ОСОБА_2 надав суду клопотання, у якому просив направити запит до Дніпропетровського регіонального фонду державного майна України, щодо питань: чиї іменні сертифікати приймали участь в приватизації приміщення перукарні, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №27/12 від 27 березня 1996 року між Представництвом Фонду державного майна України в м.Марганець і товариством покупців (реєстр іменних приватизаційних сертифікатів №7 від 11.04.1996 року). На підтвердження наданих відомостей витребувати завірені належним чином підтверджуючі документи.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до колективного підприємства Марічка про визнання права на одержання вартості частини майна колективного підприємства.

15 вересня 2017 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області ухвалено додаткове рішення, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3000 гривень витрат на правову допомогу.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року скасовано, матеріали справи повернуто до суду для продовження розгляду по суті.

04.01.2018 року представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, текст ідентичний з запереченнями, крім того, що вказано суму судових витрат.

31.01.2018 року позивачка подала до суду відповідь на відзив, згідно якої текст ідентичний із поясненнями просить задовольнити позов про визнання права на одержання вартості частини майна колективного підприємства у повному обсязі.

19 лютого 2018 року представником відповідача надано суду клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до колективного підприємства Марічка про визнання права на одержання вартості частини майна колективного підприємства, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а також відшкодування відповідачу в особі директора КП Марічка ОСОБА_3 судові витрати.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства Марічка про визнання права на одержання вартості частини майна колективного підприємства закрито.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року доповнено резолютивну частину ухвали Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства Марічка про визнання права на одержання вартості частини майна колективного підприємства, стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4019 гривень, понесені відповідачем в особі директора КП Марічка ОСОБА_4 .

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2018 року ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Марганецького міського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року цивільну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Колективного підприємства Марічка про визнання права на одержання вартості частини майна колективного підприємства прийнято до провадження.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів. Витребувано від Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області належним чином завірені копії документів про іменні сертифікати осіб, які приймали участь в приватизації приміщення перукарні, яка розташована в будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №27/12 від 27 березня 1996 року між представництвом Фонду державного майна України в м.Марганець і товариством покупців (реєстр іменних приватизаційних сертифікатів №7 від 11.04.1996 року).

08 листопада 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 надано заяву про стягнення з позивача судових витрат, згідно якої він просить вирішити питання про стягнення з позивача судових витрат, понесених відповідачем в особі директора КП Марічка - ОСОБА_3 в сумі 4019 гривень.

15 листопада 2018 року від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області надійшов лист, згідно якого вони не мають можливості надати до Марганецького міського суду Дніпропетровської області належним чином завірені копії документів про іменні сертифікати осіб, які приймали участь у приватизації приміщення перукарні, розташованої по вул. Радянській, 76 у м.Марганець Дніпропетровської області. Згідно бази даних Інформаційно-пошукової системи Етап , яка ведеться у Регіональному відділенні, вбудоване приміщення перукарні №1, розташоване по АДРЕСА_1 76 в м.Марганець Дніпропетровської області належить до комунальної власності. Наказом Регіонального відділення від 21.01.1998 року №2 ліквідовано представництво Фонду державного майна України в Марганець. Відповідно п.п.2.6 п.2 Наказу до дня ліквідації необхідно здати приватизаційні справи по об`єктам комунальної власності до міських та районних архіві, приватизаційні справи по об`єктах державної власності до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

2 травня 2019 року надійшла відповідь від міського голови м.Марганець згідно якої в архівному секторі виконавчого комітету Марганецької міської ради відсутня приватизаційна справа нежилого приміщення перукарні № 1, яке знаходиться м.Марганець вул.Єдності (Радянська) 76.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та наведені у позовній заяві доводи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 27 березня 1996 року товариство покупців - членів трудового колективу перукарні № 1 в особі голови ОСОБА_1 , діючої на підставі Угоди про спільну діяльність, викупили у Фонду державного майна України - нежиле приміщення загальною площею 177,2 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно п.2.3 Договору розрахунки за об`єкт здійснюються : кошти покупця 8538000 крб. та приватизаційні майнові сертифікати в сумі 1450000000 крб.

Відповідно до реєстру іменних приватизаційних майнових сертифікатів № 7 від 11 квітня 1996 року представник ОСОБА_1 передала Промінвестбанк м.Марганець 30 майнових сертифікатів на суму один мільярд п`ятсот мільйонів карбованців, отримувач Представництво Фонду державного майна України в м.Марганець , назва об`єкту приватизації - перукарня № 1 структурного підрозділу ГКП Завиток . Власниками майнових сертифікатів є : 0061604 ОСОБА_5 , 3589375 ОСОБА_6 , 0021080 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , 0060877 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 0060268 ОСОБА_9 , 0061878 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 , 0061545 ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 , 0087482 ІНФОРМАЦІЯ_6 Тетяна Юріївна, 3586786 ОСОБА_12 Оксана Володимирівна, 3586245 ОСОБА_13 Валентина ОСОБА_14 , 0061850 ОСОБА_15 , 0059160 ОСОБА_16 , 1277132 ОСОБА_17 , 3588372 ОСОБА_18 , 0061597 ОСОБА_19 , 0061907 Кондратюк ОСОБА_20 , 0062032 ОСОБА_21 , 0061603 ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_22 , 0085457 ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_23 , 0062330 Шаповалова Тетяна Іванівна, 3589991 Мєліхов Геннадій Миколайович, 0061868 Ланчковська Ніна ОСОБА_24 , 0021971 ОСОБА_25 Володимирівна, 0062045 ОСОБА_26 , 3586909 ОСОБА_27 , 0061941 ОСОБА_28 Алла Іванівна, 0060799 ОСОБА_29 , 0060693 ОСОБА_30 , 0085280 ОСОБА_31 .

25 серпня 1998 року визнано право власності на нежиле вбудоване приміщення площею 177,2 м2 по вул.Радянська 76, перукарня №1 за колективним підприємством Марічка , перереєстровано перукарню № 1 із товариства покупців членів трудового колективу на колективне підприємтво Марічка .

На час виникнення спірних правовідносин між колишнім працівником - ОСОБА_1 та КП Марічка були чинними Закон України Про підприємства в Україні та Закон України Про власність , якими регулювались спірні правовідносини, у тому числі стосовно участі у викупу державного майна - цілісного майнового комплексу.

Статтею 9 Закону України „Про підприємства в Україні , який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником (власниками) майна.

Згідно п.3.5 Статуту КП Марічка в редакції 1996 року, п.5.5 Статуту КП Марічка в редакції 2008 року, член колективного підприємства може бути виключений із складу засновників тільки за рішенням загальних зборів. У випадку виходу з колективного підприємства за рішенням зборів чи за власним бажанням кожен член має право на отримання компенсації пропорційної внесеним ним грошовим коштам при приватизації об`єкту. Компенсація при виході із складу засновників, у випадку оплати за об`єкт приватизації іменними приватизаційними сертифікатами - не виплачується, сертифікати не повертаються. Члени колективного підприємства при виході із складу засновників не мають право на отримання чи продаж частини свого майна.

Як встановлено в судовому засіданні Позивач при приватизації перукарні № 1 не надавала іменного майнового сертифікату, виданого на її ім`я, що підтверджується реєстром.

Відповідно ст.4 Закону України Про приватизаційні папери приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.

До пояснень Позивачки, що вона була власником 12 сертифікатів, тому її частка в майні підприємства складає 12/30, суд відноситься критично, оскільки згідно ст.5 Закону України Про приватизаційні папери приватизаційні папери вільному обігу не підлягають, а їх продаж або відчуження іншим способом є недійсним, тому набути право власності на зазначенні цінні папери ОСОБА_1 не могла.

Доказів того , що позивач вносила грошові кошти, суду не надано.

Свідок ОСОБА_30 суду показала, що працює в перукарні з 1994 року, кожен працівник при приватизації здавав ОСОБА_32 І. майновий сертифікат та 7800000 карбованців. ОСОБА_1 робила запис про це та ставила печатку, але дані не зберіглися за сплином часу. В подальшому стало відомо, що 8 млн.карбованців необхідно було з усіх 30 працівників, а не з кожного, як повідомила ОСОБА_1 . В 2000 році ОСОБА_33 .І звільнили. В 2008 році відбулись загальні збори колективу учасником яких була ОСОБА_1 та весь трудовий колектив. Копію протоколу вручили ОСОБА_1 . При виключені керувались тим, що було декілька кримінальних справ відносно ОСОБА_1 , будучи директором продала частину приміщення перукарні, зібрала кошти при приватизації та звіту не надала.

Свідок ОСОБА_34 суду пояснила, що працює в перукарні з 1995 року, була учасником приватизації, здавала гроші 8 млн.крб. та сертифікат, здавали кожен з працюючих. ОСОБА_1 була директором, правоохоронними органами виявлені порушення, порушенні кримінальні справи та звільнили позивачку. В 2008 році виключили ОСОБА_1 , з членів колективу, видали їй копію протоколу зборів, вона отримала, а чи розписувалась - не пам`ятає.

До наданого позивачкою Витягу з реєстру іменних приватизаційних майнових сертифікатів від 19.09.2008 року (ар.с.17) суд відноситься критично, оскільки на них містяться печатки Регіонального відділення по Дніпропетровській області - представництво в м.Марганець, яке ліквідоване 21 січня 1998 року та підпис позивачки та печатка КП Марічка , яка звільнена з посади директора КП Марічка в березні 2000 року.

Частина 3 ст. 358 ЦК України, на яку посилається позивачка в обґрунтування заявлених позовних вимог передбачає, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Право колективної власності та його здійснення врегульовані Законом "Про власність" ( 697-12 ), згідно з яким суб`єктом цього права є колективне підприємство (ст. 20), а не члени його колективу. Виникає воно, зокрема, на підставі передачі державних підприємств в оренду, викупу трудовими колективами державного майна (ст. 21). Встановлюючи, що у власності колективного підприємства є вироблена продукція, одержані доходи, а також майно, придбане на підставах, не

заборонених законодавством, ст. 23 передбачає, що в цьому майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників.

Розмір вкладу працівника визначається залежно від його трудової

участі у діяльності державного або орендного підприємства, а також

участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

Отже, відповідно до законодавства член колективного підприємства (працівник), який припинив трудові відносини з ним, має право на одержання вартості визначеного вкладу, а не частки в майні підприємства.

Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме визначення її вкладу в майні колективного підприємства.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках(ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст.80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оригінали документів суду для огляду не надані, місцезнаходження їх не відоме.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задовленні позову ОСОБА_1 необхідно вимовити за необґгрунтованістю вимог.

Керуючись ст. ст.83,141,258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Колективного підприємства Марічка про визнання права на одержання вартості частини майна колективного підприємства - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суд через Марганецький міський суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 3 червня 2019 року.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

Представник позивача - АДРЕСА_3

Відповідач - Колективне підприємство Марічка , адреса: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності (Радянська), 76, код ЄДРПОУ 19151954.

Представник відповідача - адвокат Левченко Анатолій Васильович, Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 72-а.

Суддя: Ю. А. Тананайська