Постанова

від 30.06.2020 по справі 180/1488/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/980/20 Справа № 180/1488/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Марічка» про визнання права на одержання вартості майна колективного підприємства

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Колективного підприємства Марічка про визнання права на одержання вартості частини майна колективного підприємства. В подальшому уточнивши позовні вимоги, посилалась на те, що що у березні 1996 року членами трудового колективу перукарні №1, що знаходилася за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України Про приватизацію майна державних підприємств було укладено угоду про спільну діяльність. Відповідно до статті 1 зазначеної угоди створювалося товариство покупців членів трудового колективу перукарні №1, метою Товариства покупців встановлювалося здійснення діяльності, спрямованої на придбання нежитлового приміщення перукарні АДРЕСА_2 1 та створення товариства з обмеженою відповідальністю. Її було призначено головою Товариства покупців, що здійснює ведення справ товариства. Угоду про спільну діяльність було зареєстровано у Представництві Фонду державного майна України в м. Марганці 22.03.1996 року №27/9.

27.03.1996 року між Представництвом Фонду державного майна України та Товариством покупців у її особі було укладено договір купівлі-продажу державного майна, а саме - нежилого приміщення площею 177,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за 1458538000 крб.

Пунктом 2.3 вказаного договору було передбачено частковий розрахунок приватизаційними майновими сертифікатами, на суму 1450000000 крб. Відповідно до реєстру іменних приватизаційних майнових сертифікатів від 11.04.1996 року було проведено операцію з передачі останніх за договором купівлі-продажу державного майна від 27.03.1996 року у кількості 30 штук, загальною вартістю 1500000000 крб. Згідно з документами від 12.04.1996 року підтверджується її право власності на 8 сертифікатів.

26.04.1996 року Загальними зборами робітників КП Марічка її було обрано директором КП Марічка . У 2000 році окремими членами колективу КП Марічка було ініційовано дії, спрямовані на усунення її з посади. Протягом 2000-2002 років до правоохоронних органів було подано декілька заяв про нібито вчинення нею під час перебування на посаді голови КП Марічка кримінальних правопорушень, вини її не встановлено. 09.02.2000 року за однією із справ було вилучено 19 трудових книжок працівників КП Марічка , документи вони згодом зникли. У 2009 році нею до прокуратури Дніпропетровської області було подано заяву про рейдерське захоплення КП Марічка та підроблення документів, відповіді по суті звернення одержано не було.

27.10.2009 року та 25.05.2010 року нею було направлено до КП Марічка заяви про проведення позачергових загальних зборів учасників. Відповіді вона не одержала. 12.07.2016 року вона подала до КП Марічка заяву про вихід зі складу засновників підприємства, та було пред`явлено вимогу про здійснення з нею розрахунку відповідно до її частки у майні КП Марічка (12/30), шляхом передання відповідної частки в натурі.

Вважає, що одночасно із її виходом зі складу засновників їй має бути виплачена вартість 12/30 приміщення КП Марічка , бо їй належало 8 із 30 іменних приватизаційних сертифікатів, внесених у рахунок викупу приміщення, згодом нею було викуплено ще 4 іменні приватизаційні майнові сертифікати, загалом їй належить 12 іменних приватизаційних майнових сертифікатів, якими здійснювалася оплата вартості приміщення КП Марічка за договором купівлі-продажу державного майна від 27.03.1996 року.

Вартість приміщення, згідно Указу Президента України Про грошову реформу в Україні від 25.08.1996 року, станом на день укладення договору становила 14585,38 гривень. З урахуванням індексу інфляції станом на вересень 2016 року, вартість приміщення КП Марічка становить 182093,05 гривень. 12/30 - витребувана частка, складає 72837,22 гривень. Їй має бути виплачена вартість частини майна, пропорційна її частці в статутному фонді з урахуванням вартості всього майна підприємства на день подання заяви про вихід з числа учасників КП Марічка , або надана у володіння та користування відповідна частка майна.

Зважаючи на вище викладене, просила суд визнати її такою, що вийшла зі складу КП Марічка на підставі заяви від 12.07.2016 року. Визнати за нею право на одержання 12/30 вартості приміщення КП Марічка , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 72837гривень 22 коп.(том 1 а.с. 1-5,24-29).

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено (том 2 а.с. 72-78).

Додатковим рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року у задоволенні вимог представника КП «Марічка» - адвоката Левченко А.В. щодо компенсації судових витрат - відмовлено (том 2 а.с. 86-88).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального права та істотне порушення цивільного процесуального закону в частині визнання допустимості доказі, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (том 2 а.с. 123-127).

У відзиві на апеляційну скаргу представник КП «Марічка» - адвоката Левченко А.В. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки вона є безпідставна, надумана і бездоказова.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Судом 1 інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 27 березня 1996 року товариство покупців - членів трудового колективу перукарні № 1 в особі голови ОСОБА_1 , діючої на підставі Угоди про спільну діяльність, викупили у Фонду державного майна України - нежиле приміщення загальною площею 177,2 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно п.2.3 Договору розрахунки за об`єкт здійснюються : кошти покупця 8538000 крб. та приватизаційні майнові сертифікати в сумі 1450000000 крб.

Відповідно до реєстру іменних приватизаційних майнових сертифікатів № 7 від 11 квітня 1996 року представник ОСОБА_1 передала Промінвестбанк м АДРЕСА_3 майнових сертифікатів на суму один мільярд п`ятсот мільйонів карбованців, отримувач Представництво Фонду державного майна України в м.Марганець , назва об`єкту приватизації - перукарня № 1 структурного підрозділу ГКП Завиток . Власниками майнових сертифікатів є : 0061604 ОСОБА_2 , НОМЕР_1 ОСОБА_3 , НОМЕР_2 ОСОБА_4 , НОМЕР_3 ОСОБА_5 , НОМЕР_4 ОСОБА_6 , НОМЕР_5 ОСОБА_7 , НОМЕР_6 ОСОБА_8 , НОМЕР_7 ОСОБА_9 , НОМЕР_8 ОСОБА_10 , НОМЕР_9 ОСОБА_11 , НОМЕР_10 ОСОБА_12 , 0061850 ОСОБА_13 , НОМЕР_11 ОСОБА_14 , НОМЕР_12 ОСОБА_15 , НОМЕР_13 ОСОБА_16 , НОМЕР_14 ОСОБА_17 , НОМЕР_15 ОСОБА_18 , НОМЕР_16 ОСОБА_19 , НОМЕР_17 ОСОБА_20 , 0085457 ОСОБА_21 , НОМЕР_18 ОСОБА_22 , 3589991 ОСОБА_23 , НОМЕР_19 ОСОБА_24 , НОМЕР_20 ОСОБА_25 , 0062045 ОСОБА_26 , НОМЕР_21 ОСОБА_27 , НОМЕР_22 ОСОБА_28 , НОМЕР_23 ОСОБА_29 , НОМЕР_24 ОСОБА_30 , 0085280 ОСОБА_31 .

25 серпня 1998 року визнано право власності на нежиле вбудоване приміщення площею 177,2 м2 по АДРЕСА_4 за колективним підприємством Марічка , перереєстровано перукарню № 1 із товариства покупців членів трудового колективу на колективне підприємтво Марічка .

На час виникнення спірних правовідносин між колишнім працівником - ОСОБА_1 та КП Марічка були чинними Закон України Про підприємства в Україні та Закон України Про власність , якими регулювались спірні правовідносини, у тому числі стосовно участі у викупу державного майна - цілісного майнового комплексу.

Статтею 9 Закону України „Про підприємства в Україні , який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником (власниками) майна.

Згідно п.3.5 Статуту КП Марічка в редакції 1996 року, п.5.5 Статуту КП Марічка в редакції 2008 року, член колективного підприємства може бути виключений із складу засновників тільки за рішенням загальних зборів. У випадку виходу з колективного підприємства за рішенням зборів чи за власним бажанням кожен член має право на отримання компенсації пропорційної внесеним ним грошовим коштам при приватизації об`єкту. Компенсація при виході із складу засновників, у випадку оплати за об`єкт приватизації іменними приватизаційними сертифікатами - не виплачується, сертифікати не повертаються. Члени колективного підприємства при виході із складу засновників не мають право на отримання чи продаж частини свого майна.

Судом 1 інстанції також встановлено, що позивач при приватизації перукарні № 1 не надавала іменного майнового сертифікату, виданого на її ім`я, що підтверджується реєстром.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції зазначив, що член колективного підприємства (працівник), який припинив трудові відносини з ним, має право на одержання вартості визначеного вкладу, а не частки в майні підприємства, та виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме визначення її владу в майні колективного підприємства.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції погоджується й колегія суддів, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про підприємства в Україні та Законом України Про власність .

Право колективної власності та його здійснення врегульовані Законом "Про власність" ( 697-12 ), згідно з яким суб`єктом цього права є колективне підприємство (ст. 20), а не члени його колективу. Виникає воно, зокрема, на підставі передачі державних підприємств в оренду, викупу трудовими колективами державного майна (ст. 21). Встановлюючи, що у власності колективного підприємства є вироблена продукція, одержані доходи, а також майно, придбане на підставах, не заборонених законодавством, ст. 23 передбачає, що в цьому майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників.

Розмір вкладу працівника визначається залежно від його трудової участі у діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

Відповідно до ст. 21 ЗУ Про власність право колективної власності виникає на підставі: добровільного об`єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об`єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Згідно ст.23 цього Закону у власності колективного підприємства є вироблена продукція, одержані доходи, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

У майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення.

На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства.

Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

З матеріалів справи вбачається, що підставі договору купівлі-продажу державного майна від 27 березня 1996 року товариство покупців - членів трудового колективу перукарні № 1 в особі голови ОСОБА_1 , діючої на підставі Угоди про спільну діяльність, викупили у Фонду державного майна України - нежиле приміщення загальною площею 177,2 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно п.2.3 Договору розрахунки за об`єкт здійснюються : кошти покупця 8538000 крб. та приватизаційні майнові сертифікати в сумі 1450000000 крб.

Відповідно до реєстру іменних приватизаційних майнових сертифікатів № 7 від 11 квітня 1996 року представник ОСОБА_1 передала Промінвестбанк м АДРЕСА_3 майнових сертифікатів на суму один мільярд п`ятсот мільйонів карбованців, отримувач Представництво Фонду державного майна України в м.Марганець , назва об`єкту приватизації - перукарня № 1 структурного підрозділу ГКП Завиток . Власниками майнових сертифікатів є : 0061604 ОСОБА_2 , НОМЕР_1 ОСОБА_3 , НОМЕР_2 ОСОБА_4 , НОМЕР_3 ОСОБА_5 , НОМЕР_4 ОСОБА_6 , НОМЕР_5 ОСОБА_7 , НОМЕР_6 ОСОБА_8 , НОМЕР_7 ОСОБА_9 , НОМЕР_8 ОСОБА_10 , НОМЕР_9 ОСОБА_11 , НОМЕР_10 ОСОБА_12 , 0061850 ОСОБА_13 , НОМЕР_11 ОСОБА_14 , НОМЕР_12 ОСОБА_15 , НОМЕР_13 ОСОБА_16 , НОМЕР_14 ОСОБА_17 , НОМЕР_15 ОСОБА_18 , НОМЕР_16 ОСОБА_19 , НОМЕР_17 ОСОБА_20 , 0085457 ОСОБА_21 , НОМЕР_18 ОСОБА_22 , 3589991 ОСОБА_23 , НОМЕР_19 ОСОБА_24 , НОМЕР_20 ОСОБА_25 , 0062045 ОСОБА_26 , НОМЕР_21 ОСОБА_27 , НОМЕР_22 ОСОБА_28 , НОМЕР_23 ОСОБА_29 , НОМЕР_24 ОСОБА_30 , 0085280 ОСОБА_31 .

25 серпня 1998 року визнано право власності на нежиле вбудоване приміщення площею 177,2 м2 по АДРЕСА_4 за колективним підприємством Марічка , перереєстровано перукарню № 1 із товариства покупців членів трудового колективу на колективне підприємтво Марічка .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на заяву учасників підприємства «Завиток» від 12.04.1996 року, яка на думку апелянта є угодою про передачу майнових прав на майно КП «Марічка» .

Так із заяви учасників підприємства «Завиток» від 12.04.1996 року (том 1 а.с. 6) вбачається, що заявники заявляють про те, що доручають представлять їх інтереси з усіма правами та обов`язками згідно з Розділом ІІІ Статуту/ засновнику/учаснику підприємства «Завиток» ОСОБА_1 так як свої сертифікати передали та претензій не мають.

Однак вище зазначена заява не підтверджує того заявники передали свої майнові права на майно КП «Марічка» більш того не свідчать про продаж іменних приватизаційних сертифікатів на користь ОСОБА_1 , а відтак доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що трактуються апелянтом на власний розсуд.

Що стосується витягу з реєстру іменних приватизаційних майнових сертифікатів проданих і переоформлених на ОСОБА_1 від 19.09.2008 р. (том 1 а.с. 17) на який апелянт посилається, колегія суддів зазначає наступне, що вказаний витяг не дає право на частку у майні, крім того іменні сертифікати не можуть бути переоформлені чи продані на користь ОСОБА_1 так як являються «іменними» .

Більш того, згідно протоколу Загальних зборів трудового колективу №22 від 19.08.2008 р. прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 з засновників та учасників колективного підприємства «Марічка» (том 1 а.с. 68-70-зворот).

Згідно п.3.5 Статуту КП Марічка в редакції 1996 року, п.5.5 Статуту КП Марічка в редакції 2008 року, член колективного підприємства може бути виключений із складу засновників тільки за рішенням загальних зборів. У випадку виходу з колективного підприємства за рішенням зборів чи за власним бажанням кожен член має право на отримання компенсації пропорційної внесеним ним грошовим коштам при приватизації об`єкту. Компенсація при виході із складу засновників, у випадку оплати за об`єкт приватизації іменними приватизаційними сертифікатами - не виплачується, сертифікати не повертаються. Члени колективного підприємства при виході із складу засновників не мають право на отримання чи продаж частини свого майна (том 1 а.с.63-зворот, а.с. 64-65).

Аналізуючи вище викладене та норми законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Отже, висновки суду 1 інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову обгрунтовані, а доводи апеляційної скарги - безпідставні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку .

Судді: