Рішення

від 10.06.2019 по справі 180/1488/16-ц

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/1488/16-ц

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Тананайської Ю.А., при секретарі Новоселецькій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець , без виклику учасників процесу, питання про судові витрати по цивільній справі № 180/1488/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Колективного підприємства Марічка про визнання права на одержання вартості частини майна колективного підприємства

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

24 травня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6019 гривень ( 1000 гривень надання послуг по консультації, збір та вивчення інформації, написання заперечення; 19 гривень - відправлення рекомендованого листа, участь в 10 судових засідання по 500 гривень за кожне).

Перевіривши матеріали справи та заяви про відшкодування судових витрат, суд вважає, що судові витрати не підлягають відшкодуванню за наступних підстав.

Судом встановлено, що представник відповідача - адвокат Левченко А.В. ставить питання про стягнення з позивача ОСОБА_1 на директора КП Марічка ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6019 гривень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

В обґрунтування вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявник надав Договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 13 лютого 2017 року. (т.1 ар.с. 52) та розписки адвоката про отримання коштів від ОСОБА_3 ( т. 1 ар.с. 90-94, т.2 ар.с.80-83)

У відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

В наданому договорі від 13 лютого 2017 року відсутні будь які узгоджені сторонами умови щодо порядку обчислення адвокатського гонорару.

Згідно наданих адвокатом розписок про отримання коштів, за кожне судове засідання ним отримано 500 гривень, незважаючи на те, що судове засідання 30.10.2018 року - 36 хвилин, 11.01.2019 року тривало 2 хвилини, 3 квітня 2019 року - 54 хвилини, 24 травня 2019 року - 33 хвилини, 22.05.2017 року 13 хвилин, 17.08.2017 року 1 година, 4.01.2018 року 17 хвилин, 6.03.2018 року - 48 хвилин.

4.04.2017 року згідно довідки секретаря справа не слухалась в звязку з зайнятітю судді, а на 25 липня 2017 року - справа не призначалась, виклики учасників в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідачем не надано суду документів, які свідчать про оплату адвокату гонорару, пов`язаного із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, оскільки особиста квитанція особи, яка надає правову допомогу, не є належним та допустимим доказом такої оплати, отже відсутні підстави для стягнення витрат на користь відповідача за договором про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки були зроблені у постановах Верховного Суду №826/1216/16 від 27 червня 2018 року, № 922/1163/18 від 6 березня 2019 року.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в звязку з її необгрунтованістю та недоведеністю належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. 133, ст. 141, ст. 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог представника КП Марічка - адвоката Левченко А.В. щодо компенсації судових витрат - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Текст рішення складено 10 червня 2019 року.

Суддя: Ю. А. Тананайська