Ухвала

від 27.05.2019 по справі 466/10464/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/10464/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/811/884/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Куцика І.Б.

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 12 лютого 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа ТзОВ Віденська кава про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, зобов`язання до вчинення дій.

В квітні 2018 року представник позивача звернувся з клопотанням про призначення судової експертизи об`єкта інтелектуальної власності, на вирішення якої поставити питання : чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 190201 Кава Старого Львова тотожним або схожим зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 135904 Кава зі Львова настільки, що їх можна сплутати; чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 Кава Старого Львова таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи (ТОВ Кава зі Львова ), яка виробляє товар 30-го класу МКТП. Проведення експертизи просили доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 12 лютого 2019 року клопотання представників позивача Кордонець М.Г. та Пристай А.Б. про призначення судової експертизи об`єкта інтелектуальної власності відхилено.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необгрунтованою, а висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що висновок Львівського НДІСЕ за №7151 судової експертизи об`єкта інтелектуальної власності був виконаний саме за заявою ОСОБА_1 , однак ні сама позивачка, ні її представники вказаного висновку до суду не подавали, а тому він не може розглядатись судом в якості доказу та йому не може надаватись жодна оцінка. Вказує, що в період з 09.02.2018 року по 27.02.2018 року в експертній установі Львівському НДІСЕ на виконанні у тих самих експертів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходилось дві заяви про проведення експертизи об`єкта інтелектуальної власності від протилежних сторін в одній справі, а відтак вказані експерти після отримання заяви ОСОБА_3 мали б заявити собі самовідвід, а матеріали справи мали б бути передані для виконання іншим експертам за наявності таких у експертній установі. Також апелянт звертає увагу на те, що об`єкт дослідження за заявою ОСОБА_3 від 07.02.2018 року наданий експертній установі не був, а матеріали для проведення експертизи збирались експертами самостійно і з власної ініціативи, що свідчить про грубе порушення ними чинного законодавства. Вказує, що навіть самостійно зібрані експертами матеріали не відповідають дійсності, а саме, в частині права власності на знак для товарів і послуг Кава зі Львова за свідоцтвом 135904 від 10.03.2011 року експертами невірно зазначено такого власника. При цьому дана помилка зазначена в двох висновках експертів №7151 від 27.02.2018 року та №762 від 06.03.2018 року, а тому такі висновки не можуть вважатись належними доказами у справі.

З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову, якою клопотання про призначення експертизи задовольнити.

Заслухавши представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження у справі слід закрити з огляду на таке.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, зокрема щодо призначення експертизи.

Зазначений перелік є вичерпним.

Системне тлумачення положень частини першої статті 353 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець використав різні конструкції, визначаючи перелік ухвал, зокрема, в одних випадках вживається слово: відмови (пункти 1, 4, 7, 10 та ін.), а в інших - вказується на сутність процесуального рішення (пункти 3, 6, 11 та ін.).

Законодавець передбачив право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи (пункт 12 частини першої статті 352 ЦПК України).

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотань про призначення експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову в призначенні експертизи, у наведеній вище статті 353 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право апеляційного оскарження ухвал місцевого суду окремо від рішення суду, не передбачено.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов`язків цивільного характеру буде остаточно вирішено (справа Балатський проти України (BALATSKYYv. UKRAINE), рішення від 25 жовтня 2007 року). Також Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа Шульга проти України (SHULGA v. UKRAINE), рішення від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа Мусієнко проти України (MUSIYENKO v. UKRAINE), рішення від 20 січня 2011 року).

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 61-19138сво18 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц.

Колегія суддів виходить з того, що заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для проведення експертизи мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору. У зв`язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження ухвали про відмову у проведенні експертизи, підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

З огляду на зазначене, ухвала про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи від 12 лютого 2019 року підлягає оскарженню в апеляційному порядку одночасно з оскарженням рішення суду першої інстанції, ухваленого по суті спору.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження відкрито помилково, отже таке підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 352, п.12, ч.1 ст. 353, 362, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2019 року - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали складено 06.06.2019 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

Цяцяк Р.П.

з оригіналом згідно.

Судове рішення набрало законної сили: 27.05.2019

Суддя Н.О. Шеремета

Дата оформлення копії: 06.06.2019

Помічник судді: О.З. Березюк