Постанова

від 28.05.2019 по справі 909/891/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Справа №909/891/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Кишенюк Н.

за участю представників):

від позивача Біян Б.Р. - представник;

від відповідача не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" №438/03 від 25.03.2019

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 (суддя М.А. Шіляк, повний текст рішення складено 21.12.2018, м. Івано-Франківськ)

у справі № 909/891/18

за позовом Комунального підприємства "Полігон ТПВ", м.Івано-Франківськ

до відповідача Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод", м.Івано-Франківськ

про стягнення збитків в сумі 500 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Комунальним підприємством "Полігон ТПВ" до Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення збитків в сумі 500 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 у справі №909/891/18 (суддя М.А. Шіляк) задоволено позовні вимоги в повному обсязі, стягнено з АТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" на користь КП "Полігон ТПВ" збитки в сумі 500 000, 00 грн. та 7 500, 00 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано наявністю всіх елементів складу правопорушення та обгрунтованістю вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 500 000,00грн. Матеріалами справи підтверджується вина відповідача, наявність шкоди, яка виникла внаслідок невиконання умов договору, що свідчить про протиправність поведінки відповідача.

АТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" подано апеляційну скаргу №438/03 від 25.03.2019, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 у даній справі, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення прийнято на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, судом при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права та неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Зокрема, скаржник зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про застосування до договірних правовідносин матеріальних норм, що регулюють стягнення збитків, оскільки вимоги про повернення передоплати чи авансу за майбутні роботи позивачем не заявлялось, а тому позовні вимоги є передчасними.

Окрім того, скаржник зазначає, що сторонами в договорі не визначена дата закінчення виконання чи строк виконання в межах певного проміжку часу, а також не зазначили про строк повернення передоплати. Закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов`язання між сторонами та не є підставою для повернення коштів, тим більше не спричиняє збитків для іншої сторони договору.

Також, на думку скаржника, відповідач вважає, що докази не є належними та допустимими, а позовні вимоги за таких умов є необгрунтованими та безпідставними.

КП Полігон ТПВ у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що в спірних правовідносинах наявний склад господарського правопорушення (невиконання боржником свого господарсько-правового обов`язку, наявність збитків, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина боржника).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення щодо вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2017 між ПАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" (підрядником) та КП "Полігон ТПВ" (замовником) укладено договір підряду № 15/12/17.

07.05.2018 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості (запис № 11191050029002319) про зміну повного та скороченого найменування з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" на Акціонерне товариство "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" та АТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" відповідно, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1004507926 від 07.10.2018.

Відповідно до п. 1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник (відповідач) зобов`язується на свій ризик за завданням замовника (позивача) виконати виготовлення, доставку та встановлення (монтаж) модульного приміщення арочного типу шестигранної форми (ангару), а замовник (позивач) зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Підрядні роботи виконуються за цим договором у відповідності до технічного завдання, яке є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що вартість робіт (сума договору) становить 1 450 000,00 (один мільйон чотириста п`ятдесят тисяч) грн 00 коп., в тому числі ПДВ 241 666,67 грн.

На виконання п. 4.1 договору позивач сплатив відповідачу авансовий платіж за роботи в сумі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 595 від 18.12.2017.

За умовами п. 5.2 договору, термін виконання робіт по виготовленню та встановленню ангару визначено до 31.05.2018, а строк дії договору до 01.09.2018 (п. 11.1 договору).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу досудову вимогу № 78/78-1.16/17в від 18.09.2018 з вимогою про відшкодування завданих збитків в сумі 500 000,00 грн до 25.09.2018 шляхом сплати грошових коштів. Відповіді на відправлену позивачем досудову вимогу не отримано, збитки не сплачено.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача із позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку збитків в сумі 500 000,00 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України сб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що за умовами п. 5.2 договору відповідач зобов`язувався виконати роботи по виготовленню та встановленню ангару до 31.05.2018.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 20 та ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання, різновидом господарської санкції та способом захисту прав суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ГК України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як передбачено ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні господарського зобов`язання щодо невиконання робіт по виготовленню та встановленню ангару до 31.05.2018.

Оскільки на виконання умов договору позивач сплатив відповідачу аванс у сумі 500 000грн., який є витратами позивача у зобов`язальних правовідносинах, що виникли при укладенні договору підряду, відповідно до ч.2 ст.224 ГК України та ч.2 ст.22 ЦК України зазначена сума є збитками замовника.

Наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і понесеними збитками підтверджується тим, що позивач звертався до відповідача з вимогою №78/78-1.16/17в від 18.09.2018 про відшкодування збитків у добровільному порядку, посилаючись на те, що позивач сплатив відповідачу авансовий платіж за роботи, що мали бути виконані в сумі 500 000грн до 31.05.2018, відповідачем не виконані, а строк дії договору закінчився 01.09.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується вина відповідача, наявність шкоди, яка виникла внаслідок невиконання умов договору, що свідчить про протиправність поведінки відповідача та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

Отже, беручи до уваги матеріали справи, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 500 000,00 грн., оскільки наявні всі елементи складу правопорушення.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позовні вимоги є передчасними, а зобов`язання продовжують тривати та виконуватись судова колегія до уваги не приймає, оскільки строк дії договору підряду № 15/12/17 від 15.12.2017 з якого виникли зобов`язальні правовідносини закінчився 01.09.2018, однак закінчення строку дії договору підряду не припинило зобов`язальних правовідносин між сторонами і в силу їх існування відповідач несе відповідальність у вигляді відшкодування завданих позивачу збитків відповідно до ст.224 ГК України, ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано факту належного виконання договірних зобов`язань.

Посилання скаржника на те, що докази не є належними та допустимими, а позовні вимоги за таких умов є необгрунтованими та безпідставними судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки вимоги ДСТУ 4163-2003 не застосуються в обов`язковому порядку до засвідчення копій документів, які стороною додаються як докази у справі. Як вбачається із матеріалів справи докази, подані позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції належно завірені підписом головного бухгалтера та печаткою підприємства.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275,276, 282 - 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 у справі №909/891/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" №438/03 від 25.03.2019 без задоволення.

2.Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2019

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.