Рішення

від 10.06.2019 по справі 394/119/19

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

2 6100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

10.06.19 394/119/19

2/394/155/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого- судді Краснопольської Л.П.

при секретарі судового засідання Владовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в в залі суду в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ Агрофірма Кочубій про визнання додаткового договору №1 до договору оренди землі №555 від 19 грудня 2005 року недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до Новоархангельського районного суду з позовною заявою про визнання додаткового договору №1 до договору оренди землі №555 від 19 грудня 2005 року недійсним посилаючись на те, що 19 грудня 2005 року ОСОБА_3 , власник земельної длянки Орендодавець з одного боку, і ТОВ Агрофірма Кочубій уклали договір оренди землі загальною площею 5,08 га. згідно державного акту НОМЕР_1 терміном на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області. 13 вересня 2007 року, якоби ОСОБА_3 , власник земельної длянки Орендодавець з одного боку, і ТОВ Агрофірма Кочубій уклали щей додатковий договір до договору оренди землі за №555 від 19 грудня 2005 року. ОСОБА_3 , 1952 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли Ѕ спадщину за законом, земельну ділянку площею 5,08 га., яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданого Кальниболотською сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області від 03 липня 2001року. 06 квітня 2016 року закінчився термін дії договору оренди земельної ділянки, який був укладений терміном на 10 років. В липні 2018 року позивачі взнали випадково про те, що існує ще якась додаткова угода, яку якоби її уклав орендодавець ОСОБА_3 Витребуваши копію додаткової угоди в бухгалтерії товариства Кочубій вони звернули увагу, що вона підписана ОСОБА_3 вже після його смерті і звернулись в бухгалтерю ТОВ Агрофірма Кочубій з питанням про те, що закінчився термін дії договору оренди земельної ділянки і виявили бажання в подальшому обробляти свій пай власними силами. Додаткой договір №1 до договору оренди земельної ділянки знаходився увесь час у орендатора поки, вони не розпочали процедуру виходу із оренди і де змушені були витребувати свій екземпляр договору, де їм було повідомлено про те, що договір оренди земельної ділянки продовжений ще на 15 років. Отримавши на руки додатковий договір вони виявили, що підпис ОСОБА_3 є недійсним, так як на момент підпису ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, і підписати додатковий договір землі від 13 вересня 2007 року він не міг. Тому вважають, що додатковий договір №1 до договору оренди земельної ділянки №555 від 19.12.2005 року є недійсним і підпис був виконаний іншою особою.

Оскільки вирішити спір в добровільному порядку неможливо позивачі вимушені звертатись до суду з даним позовом.

Просять суд визнати додатковий договір №1 від 13 вересня 2007 року до договору оренди землі 555 від 19 грудня 2005 року укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Кочубій в особі директора Бакова О. Ш. , терміном на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва недійсним та покласти на відповідача всі судові витрати по справі.

В судове засідання позивачі- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - не з`явились, надали суду заяви щодо розгляду справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але направив на електронну адресу суду письмове клопотання, про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із перебуванням представника ТОВ в Черкаському окружному адміністративному суді.

Що стосується вказаного клопотання, суд виходить з наступного:

Згідно ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному,всебічному,повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом,не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідачем не підтверджено належним чином поважність причини його неявки у судове засідання, оскільки не надано жодного офіційного документа, який підтверджує той факт, що він є задіяним в іншому судовому засіданні ( копій судової повістки, договору, доручення на надання безоплатної правової допомоги, ордера тощо), а інформація щодо розгляду справ Черкаським окружним адміністративним судом, яка розміщена на офіційному сайті цього суду, не містить посилання щодо участі такого учасника провадження. На думку суду встановлені обставини свідчать про неналежне виконання процесуальних обов`язків відповідачем та зловживання процесуальними правами. Також суд звертає увагу на те, що відповідач є юридичною особою, та будучи завчасно повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, добросовісно користуючись наданими йому ст.ст. 43, 49 ЦПК України правами, направити іншого представника для розгляду справи в суді або надати належні докази неможливості забезпечення явки представників.

Тому, суд вважає повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи безпідставним, необґрунтованим та таким, що свідчить про намаганням відповідача затягнути судовий розгляд цивільної справи з надуманих підстав. За наявності належного повідомлення відповідача про судовий розгляд та визнання судом причин неявки представника відповідача в судове засідання неповажними, а також з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд прийшов до висновку, що підстави для відкладання розгляду справи відсутні.

Нормою п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України констатовано, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу

за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що дії представників відповідача при розгляді справи свідчать про відсутність у них зацікавленості у розгляді справи в строки, встановленні ЦПК України, суд вважає за правомірне скористатись своїм правом про залишення такого клопотання без розгляду.

При цьому, суд вважає, що справу можливо слухати у відсутності учасників за наявними доказами в сукупності з іншими матеріалами справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що предметом спору в даному провадженні є договірні правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, ЗК України та Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 14, 18, 20 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і набуває чинності після його державної реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст. 6 та ст. 627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3 ст. 203 ЦК України, що визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Ч.3 ст. 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 717/2250/15-ц, що відповідає положенню ч.4 ст.263 ЦПК України.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що за життя покійний мав у приватній власності земельну ділянку площею 5,08 га, яка розташована на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, що підтверджено відповідним Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 ( а.с. 15-16)

19.12.2005 року, він уклав з ТОВ Агрофірма Кочубій договір оренди вказаної земельної ділянки, 13.09.2007 року від його імені було укладено додатковий договір №1 до договору оренди землі №555 від 19.12.2005 року, зареєстрованого у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агенстві земельних ресурсів України , про що у Державному реєстру земель вчинено запис від 26.09.2007року за № 522.

Згідно умов цього додаткового договору пункти 9 та 41 викладено в новій редакції, зокрема збільшено строк дії договору до 15 років та розмір орендної плати до 1,5% від нормативної грошової оцінки землі.

Власники цієї земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_3 , оспорють додатковий договір з підстав відсутності його волевиявлення, оскільки на момент підписання додаткової угоди він вже помер і не міг його підписати.

Отже, враховуючи те, що оспорюваний додатковий договір власник земельної ділянки не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, суд приходить до висновку, що відсутність волевиявлення власника та підписання договору особою, яка немає на те повноважень, є підставою для визнання договору недійсним (ст.ст.203, 215, 21 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність, розумність (ст. 3 ЦК України).

Враховуючи вищевикладені обставини справи щодо достовірності встановлення факту непідписання орендодавцем ОСОБА_3 додаткового договору до договору оренди землі, так як на момент підписання він вже помер і підписати додатковий договір не міг, суд приходить до висновку, що відповідач діяв недобросовісно, тому позовні вимоги щодо визнання цієї угоди недійсною є законним і справедливим, направленим на ефективний захист порушених прав позивачів.

Суд, аналізуючи матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовіність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги доведені, є таким, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів, сплачений ними при подачі позову судовий збір.

На підставі вищевикладеног та керуючись ст. ст. 14, 16, 18, 20 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 6, 15, 203, 207, 215, 627, 638, 641, 642 ЦК України, ст. 93 ЗК України, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ Агрофірма Кочубій про визнання додаткового договору №1 до договору оренди землі №555 від 19 грудня 2005 року недійсним - задовольнити в повному обсзі.

Визнати недійсним додатковий договір №1 від 13 вересня 2007 року до договору оренди землі №555 від 19 грудня 2005 року укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Кочубій в особі директора Бакова О. Ш. , зареєстрованого у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агенстві земельних ресурсів України , про що у Державному реєстру земель вчинено запис від 26.09.2007року за № 522.

Стягнути з ТОВ Агрофірма Кочубій сплачений позивачами судовий збір на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . р по 704 грн. 80 коп. кожному, в сумі 1409 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено через Новоархангельський районний суд до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 ( тридцяти) днів з дня його проголошення.У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Катеринопільським РС УДМС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: ТОВ Агрофірма Кочубій , місце знаходження с. Кальниболота вул. Центральна, 82, Новоархангельського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 33708245.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя Краснопольська Л.П.