Рішення

від 05.06.2019 по справі 524/679/19

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/679/19

Провадження №2/524/1269/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - судді Предоляк О.С.

при секретарі судового засідання - Яковлєвій К.В.,

за участю за участю позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідача - Татарчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво про зміну формулювання причин звільнення, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами, які зменшені відповідно до заяви від 07 травня 2019 року.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що згідно наказу №70 від 21 вересня 2017 року вона прийнята відповідачем на роботу на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення. 19.04.2018 року подала завідуючій сектором кадрів ОСОБА_3 заяву про звільнення за власним бажанням, попередивши про це власника за два тижні. У цей же день завідувач сектором кадрів видала їй обхідний лист, встановленого на підприємстві зразка. На заяві про звільнення за власним бажанням, яку подала у сектор кадрів, директор ОСОБА_4 20 квітня 2018 року проставила резолюцію: "Звільнити з 04.05.2018 року", однак наказ №12-ос від 04.05.2018 року про її звільнення директор ОСОБА_4 не підписала, а внизу наказу зробила запис: "У зв`язку із несвоєчасною здачею справ та посади перенести строк звільнення ОСОБА_1 на 11.05.2018р.".

Оскільки директор підприємства дав дозвіл на звільнення з 04.05.2018 року, вона, ОСОБА_1 , звернулася із заявою до директора про проведення повного розрахунку і просила переслати трудову книжку. Не отримавши позитивної відповіді позивач подала позов в Автозаводський районний суд м. Кременчука про видачу трудової книжки та зобов`язання про внесення необхідних записів в трудову книжку. На виконання ухвали суду про витребування документів відповідач надав їй наказ № 21-0с від 21.08.2018 року про звільнення її з роботи за прогул без поважних причин, тобто за п.4 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що вона звільнена з посади за прогул без поважних причин з порушенням трудового законодавства. Просить змінити формулювання причини звільнення, зобов`язати підприємство внести відповідні записи, стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату та відпускні у сумі 4460,92 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видати трудову книжку.

Ухвалою суду від 01.03.2019 року по справі відкрито спрощене провадження.

03 травня 2019 року відповідачем ПП Будівельний дім будівництво подано відзив на позов. Наголошують, що ОСОБА_1 , заяви про звільнення за власним бажанням не подавала, про що свідчить як журнал вхідної кореспонденції, так і результати проведеної перевірки від 21.05.2018 року Управління Держапраці у Полтавській області. Факт звільнення документально не підтверджений. Неодноразово звертались до ОСОБА_1 з проханням прийти та написати заяву про звільнення та отримати розрахунок, отримавши усно відмову звільнили у відповідності до ч. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул. Зазначають, що ОСОБА_1 , як матеріально відповідальна особа у порушення ст.. 139 КзпП не надала звіт про рух товарно - матеріальних цінностей.

Ухвалою від 05.04.2019 року витребувано від підприємства довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату ОСОБА_1 та копію положення Про прийом на роботу працівника, його переведення, переміщення та звільнення

На виконання вимог суду надано довідку щодо перебування в касі підприємства, як заробітної плати та компенсація відпустки ОСОБА_1 у сумі 4460, 92 грн. та витребувані документи.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року представнику відповідача відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року представнику відповідача відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі по справі третьої особи - управління держпраці у Полтавській області.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. 19.04.2018 року, у встановленому на підприємстві порядку, подала завідуючій сектором кадрів ОСОБА_3 заяву про звільнення за власним бажанням, попередивши про це за два тижні. У цей же день вона отримала обхідний лист. Виконавши процедуру звільнення та відпрацювавши два тижні, ОСОБА_1 написала заяву про проведення з нею повного розрахунку та видачу трудової книжки. Не отримавши розрахункових та трудової книжки, Шкутенко звернулася з позовом в суд про стягнення розрахункових та видачу трудової книжки. Під час підготовки справи до розгляду та витребування судом документів, дізналася, що вона звільнена за прогул без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримує з підстав, що зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача ПП Будівельний дім Будівництво Татарчук В.В. проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову, з підстав, що зазначені у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, оцінивши зібрані та надані докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно наказу №70-ос від 21.09.2017 року позивач ОСОБА_1 прийнята відповідачем Приватним підприємством Будівельний дім Будівництво на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення.

Допитана у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , пояснила, що отримавши її заяву про звільнення за власним бажанням відповідач - директор Приватного підприємства "Будівельний дім "Будівництво" ОСОБА_4 вчинила на заяві резолюцію: "Звільнити з 04.05.2018 року", однак наказ №12-ос від 04.05.2018 року про її звільнення директор ОСОБА_4 не підписала, а внизу наказу зробила запис: "У зв`язку із несвоєчасною здачею справ та посади перенести строк звільнення ОСОБА_1 на 11.05.2018р."

Відповідно до наказу № 21-ос від 21.08.2018 року ОСОБА_1 звільнена власником Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво ОСОБА_4 за прогул без поважних причин, тобто за п.4 ст. 40 КЗпП України, тобто через 1,5 місяці.

Згідно частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Пунктом четвертим статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено можливість розірвання трудового договору за прогул без поважних причин.

Відповідно до пункту два частини першої статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення - звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення(частина перша статті 148 КЗпП України).

Стаття 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника дисципліни письмові пояснення.

Частина третя статті 235 Кодексу законів про працю України - у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу(частина четверта ст. 235 КЗпП України).

Виходячи зі змісту частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України згідно якої працівник має право розірвати договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні позивач ОСОБА_1 , у відповідності до чинного трудового законодавства, використала своє право на вільний вибір професії або роботи і власник з цим погодився, зазначивши про це на заяві позивача.

Резолюція на заяві ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням стверджувала про те, що власник - уповноважений ним орган - дав згоду на звільнення позивача за власним бажанням.

Відпрацювавши два тижні, ОСОБА_1 на законних підставах вимагала у відповідача видачу розрахункових та трудової книжки.

Видавши наказ №12-ос від 04.05.2018 року про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням власник підприємства - директор ОСОБА_4 не підписала його, а навпаки внизу наказу власноруч зробила запис: "У зв`язку із несвоєчасною здачею справ та посади перенести строк звільнення ОСОБА_1 на 11.05.2018р."

Чинне трудове законодавство не передбачає такі маніпуляції із звільненням працівника. Стаття 38 Кодексу законів про працю України чітко передбачає умови звільнення працівника за власним бажанням і нею передбачена умова попередження власника або уповноваженого ним органу за два тижні. Позивач ОСОБА_1 цю умову виконала. Що ж до умови власника підприємства ОСОБА_4 , якою вона відстрочила термін звільнення ОСОБА_1 на 11.05.2018 року, то така умова суперечить чинному трудовому законодавству і є незаконною.

Наказ № 21-ос від 21.08.2018 року є незаконним, оскільки він виданий після звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням на законних підставах за наказом №12-ос від 04.05.2018 року.

Крім того, позивач звільнена за прогул без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України через 1,5 місяці після звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням. Такий порядок звільнення є незаконним, оскільки згідно частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Отже, наказ №21-ос від 21.08.2018 року прийнятий всупереч чинному трудовому законодавству і не несе в собі ніякого юридичного навантаження.

При звільненні працівника за прогули без поважних причин власник або уповноважений ним орган зобов`язаний дотримуватися вимог статті 149 Кодексу законів про працю України. Порушення зазначених вимог закону тягне за собою визнання звільнення працівника незаконним.

Згідно частини третьої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону.

Таким чином, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення ґрунтуються на законі і є такими, що їх слід задовольнити.

Із наданої відповідачем довідки № 26/01-19 від 15.05.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 при звільненні не отримала розрахункових, а саме: нараховану і не отриману заробітну плату, відпускні, незважаючи на те, що 05.04.2018 року звернулась до роботодавця з проханням перерахувати суми за реквізитами та вручене відповідачу 11.05.2018 року.

Таким чином, довідкою від 15.05.2019 року підтверджено та відповідачем не заперечується на час розгляду справи заборгованість по виплаті заробітної плати та компенсації відпустки при звільненні в сумі 4460,92 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахункових та видачі трудової книжки, за період з 04.05.2018 року по 01.02.2019 року у сумі 51 794 грн.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно статті 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст.235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Суд погоджується з розрахунком позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц зроблено висновок, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок) основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Ураховуючи, що звільнення позивача сталося 04 травня 2018 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за березень - квітень 2018 року.

Заробітна плата позивача за березень - квітень 2018 року становить 11020 грн. за 40 робочих днів.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача складає: 11020 / 40 = 275,50 грн.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахункових та видачі трудової книжки за період з 04.05.2018 року по 01.02.2019 року, що складає 188 робочих днів.

В зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки за період з 04.05.2018 року по 01.02.2019 року, що становить 51794 грн. 52 коп. (275,50 грн.*188 робочих днів = 51794,52 грн).

Крім того, у відповідності до п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір та в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2305,20 грн.

Керуючись ст. ст. 38, 47, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 2,4,5,10, 11,12,13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 189-200, 217-229, 241-246,256-257, 259, 263-265, 267, 273, 354, п.п. 1,4 ч. 1 ст. 430, п.п.9, 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, - суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво про зміну формулювання причин звільнення, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки - задовольнити.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво з за прогули без поважної причини (п.4 ст. 40 КЗпП України) на за власним бажанням ч.1 ст. 38 КЗпП України .

Зобов`язати Приватне підприємство Будівельний дім Будівництво внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1

Стягнути з Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво (Код ЄДРПОУ34987337) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі та компенсації відпустки при звільненні у розмірі 4460,92 грн.

Стягнути з Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво (Код ЄДРПОУ34987337) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки у розмірі 51 794 грн. з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво (Код ЄДРПОУ34987337) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у повернення сплаченого судового збору 2305,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Предоляк