Постанова

від 29.01.2020 по справі 524/679/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 524/679/19

провадження № 61-20798св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Будівельний дім Будівництво ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2019 року у складі судді Предоляк О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства (далі - ПП) Будівельний дім Будівництво про зміну формулювання причин звільнення, внесення змін до трудової книжки стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з наказом від 21 вересня 2017 року № 70 вона прийнята на роботу на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення.

Вказувала, що 19 квітня 2018 року подала завідуючій сектором кадрів ОСОБА_2 заяву про звільнення за власним бажанням, попередивши про це власника за два тижні. У цей же день завідувач сектором кадрів видала їй обхідний лист, встановленого на підприємстві зразка. На заяві про звільнення за власним бажанням, яку подала у сектор кадрів, директор ОСОБА_3 . 20 квітня 2018 року проставила резолюцію: "звільнити з 04 травня 2018 року", однак наказ від 04 травня 2018 року № 12-ос про її звільнення директор ОСОБА_3 не підписала, а внизу наказу зробила запис: "у зв`язку із несвоєчасною здачею справ та посади перенести строк звільнення ОСОБА_1 на 11 травня 2018 року".

Зазначала, що оскільки директор підприємства дав дозвіл на її звільнення з 04 травня 2018 року, вона звернулася із заявою до директора про проведення повного розрахунку і просила переслати трудову книжку. Не отримавши позитивної відповіді вона подала позов до Автозаводського районного суду м. Кременчука про видачу трудової книжки та зобов`язання про внесення необхідних записів в трудову книжку.

Посилалася на те, що на виконання ухвали суду про витребування документів відповідач надав їй наказ від 21 серпня 2018 року № 21-ос про звільнення її з роботи за прогул без поважних причин, тобто за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважала, що звільнена з посади за прогул без поважних причин з порушенням трудового законодавства.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: змінити формулювання причини звільнення з за прогули без поважної причини (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України) на за власним бажанням (частина перша статті 38 КЗпП України) , зобов`язати підприємство внести відповідні записи до трудової книжки, стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату та відпускні у сумі 4 460,92 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки при звільненні та видати трудову книжку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до ПП Будівельний дім Будівництво про зміну формулювання причин звільнення, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки задоволено.

Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ПП Будівельний дім Будівництво з за прогули без поважної причини (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України) на за власним бажанням (частина перша статті 38 КЗпП України) .

Зобов`язано ПП Будівельний дім Будівництво внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 .

Стягнуто з ПП Будівельний дім Будівництво на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації відпустки при звільненні у розмірі 4 460,92 грн.

Стягнуто з ПП Будівельний дім Будівництво на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки у розмірі 51 794 грн з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що наклавши резолюцію на заяві ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від 19 квітня 2018 року, власник погодив її звільнення, а тому наказ від 21 серпня 2018 року № 21-ос про її звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним. При цьому районний суд вказав, що відстрочка строку звільнення працівника не передбачена діючим трудовим законодавством.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПП Будівельний дім Будівництво залишено без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивоване тим, що висновки районного суду про незаконність наказу від 21 серпня 2018 року № 21-ос є правильними та такими, що відповідають положенням трудового законодавства.

Апеляційний суд зазначив, що оскільки відповідач не заперечує факт не проведення розрахунку з позивачем станом на час ухвалення рішення у справі судом першої інстанції, отже, відсутні підстави для висновку про пропуск строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку з час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПП Будівельний дім Будівництво , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині зміни формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , внесення змін до трудової книжки ОСОБА_1 , стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПП Будівельний дім Будівництво мотивована тим, що факт подання ОСОБА_1 заяви про звільнення документально не підтверджено. Крім того, вважає, що судами попередніх інстанцій помилково не взято до уваги документи перевірки управління Держпраці у Полтавській області від 21 травня 2018 року, у яких зазначено про відсутність заяви про звільнення позивача та її відсутність на роботі.

Зазначає, що висновки судів про незаконність наказу від 21 серпня 2018 року № 21-ос є неправильними, оскільки ОСОБА_1 не надала підприємству документів, які свідчили б про поважність причин відсутності на роботі.

Посилається на те, що з моменту отримання повідомлення про звільнення, тобто з 07 вересня 2018 року, позивач мала всі можливості отримати належні їй до виплати кошти. При цьому вказує, що визнає обов`язок зі сплати позивачеві заборгованості по заробітній платі та компенсації відпустки при звільненні у розмірі 4 460,92 грн, яка не була їй виплачена.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 27 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з наказом від 21 вересня 2017 року № 70-ос ОСОБА_1 прийнята ПП Будівельний дім Будівництво на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення.

19 квітня 2018 року ОСОБА_1 надала письмову заяву про звільнення за власним бажанням (а. с. 6).

Заява про звільнення доведена до відома керівництва підприємства, про що свідчить резолюція звільнити з 04.05.2018 року , а також номер реєстрації Реєстр. № 4 від 19.04.2019 р. . (а. с. 6).

На підставі зазначеної заяви видано наказ від 04 травня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України, проте він не підписаний уповноваженою особою підприємства - директором (а. с. 7).

Обхідним листом підтверджується намір ОСОБА_1 на звільнення. При цьому у зазначеному обхідному листі присутні підписи уповноважених працівників підприємства, у тому числі головного бухгалтера та начальника юридичного відділу про відсутність у працівника, який звільняється, заборгованості перед підприємством, датовані 23 квітням 2018 року (а. с. 8).

Відповідно до наказу від 21 серпня 2018 року № 21-ос ОСОБА_1 звільнена з ПП Будівельний дім Будівництво за прогул без поважних причин, тобто за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПП Будівельний дім Будівництво підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути

законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

Відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Судами встановлено, що згідно з наказом від 21 вересня 2017 року № 70-ос ОСОБА_1 прийнята ПП Будівельний дім Будівництво на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення, а 19 квітня 2018 року вона подала письмову заяву про звільнення за власним бажанням.

Задовольняючи позовні вимоги про зміну формулювання причин звільнення, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки районний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що положення статті 38 КЗпП України регулюють право працівника на розірвання трудового договору та не ставлять таке право працівника на звільнення у залежність від згоди на це роботодавця. Відтак, наявність чи відсутність резолюції директора на заяві про звільнення за власним бажанням не має істотного значення для правильного вирішення справи.

При цьому задовольняючи вимогу про зміну формулювання причин звільнення ОСОБА_1 суди зазначили про зміну формулювання причин звільнення за прогули без поважної причини (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України) на за власним бажанням (частина перша статті 38 КЗпП України) .

З такими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Отже, суд не має права змінювати формулювання причин звільнення з тих підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення.

Змінюючи формулювання причини звільнення, суди не звернули уваги на те, що роботодавець не пов`язував звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням і відсутні докази, що він помилився у формулюванні підстав звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Вищезазначені положення матеріального закону апеляційним судом залишено поза увагою, вирішуючи спір, суд на порушення вимог статті 235 КЗпП України змінив не формулювання причини звільнення відповідачів, а його підстави: із звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул без поважної причини) на звільнення на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, за власним бажанням .

Отже, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою наведені норми матеріального права та не врахували, що у випадку зазначення працівником та роботодавцем різних обставин звільнення: власне бажання та прогул, суд не може приймати рішення про зміну формулювання причин звільнення. Належним способом захисту прав позивача у такому випадку є визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування.

У зв`язку з наведеним оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення та зобов`язання внести відповідні записи до трудової книжки не можна вважати законними й обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПП Будівельний дім Будівництво на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки у розмірі 51 794 грн, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій у цій частині ухвалили судові рішення, що відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки ПП Будівельний дім Будівництво не заперечувало факт не проведення розрахунку з позивачем станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції, а наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахункових та видачі трудової книжки проведений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, отже, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням наведених положень КЗпП України.

Відтак, доводи касаційної скарги про відсутність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки у розмірі 51 794 грн є необґрунтованими.

Судові рішення в частині позовних вимог щодо стягнення з ПП Будівельний дім Будівництво на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та компенсації відпустки при звільненні у розмірі 4 460,92 грн заявником не оскаржувалося, відтак, у цій частині рішення не переглядаються.

Крім того, ПП Будівельний дім Будівництво у цій частині позовні вимоги визнало.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені повністю та немає необхідності для встановлення нових, проте судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, було ухвалено рішення щодо позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення та зобов`язання внести відповідні записи до трудової книжки з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні апеляційної та касаційної скарг ПП Будівельний дім Будівництво сплачено судовий збір у розмірі 3 475,81 грн та 4 610 грн відповідно.

Оскільки касаційним судом скасовуються судові рішення в частині задоволення однієї позовної вимоги немайнового характеру, за яку при поданні позовної заяви сплаті підлягали кошти у сумі 768,40 грн, відтак витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 689,40 грн за подання апеляційної та касаційної скарг за цією вимогою підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року в частині зміни формулювання причин звільнення та зобов`язання внести відповідні записи до трудової книжки скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво в частині позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення та зобов`язання внести відповідні записи до трудової книжки відмовити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2019 року постанову Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року в частині стягнення з Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки у розмірі 51 794 гривень залишити без змін.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 2 689,40 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 40 (сорок) копійки.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк