Постанова

від 21.10.2019 по справі 524/679/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/679/19 Номер провадження 22-ц/814/2120/19Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2019 року (час ухвалення судового рішення з 10:16:41 год. по 10:19:46 год., дата виготовлення повного тексту рішення - 10 червня 2019 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво про зміну формулювання причин звільнення, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво про зміну формулювання причин звільнення, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки.

Згодом, 07 травня 2019 року позивач зменшила позовні вимоги та остаточно просила суд змінити формулювання причин звільнення, зобов`язати підприємство внести відповідні записи, стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату та відпускні у сумі 4 460,92 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видати трудову книжку.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з вересня 2017 року працювала на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення в ПП Будівельний дім Будівництво . У квітні 2018 року позивач подала заяву про звільнення за власним бажанням. 20 квітня 2018 року на вказаній заяві поставлена резолюція Звільнити з 04.05.2018 року . Проте наказ №12-ос від 04.05.2018 року про її звільнення директор не підписала, а перенесла строк звільнення на 11.05.2018р. у зв`язку із несвоєчасною здачею справ.

Через те, що позивач не отримала дозвіл на звільнення з 04.05.2018 року, вона звернулася із заявою до директора про проведення повного розрахунку і просила переслати трудову книжку. Не отримавши позитивної відповіді позивач подала позов в Автозаводський районний суд м.Кременчука про видачу трудової книжки та зобов`язання про внесення необхідних записів в трудову книжку. На виконання ухвали суду про витребування документів відповідач надав наказ № 21-ос від 21.08.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає, що її звільнення за прогул без поважних причин проведено з порушенням трудового законодавства.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Будівельний дім Будівнцтво про зміну формулювання причин звільнення, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки задоволено.

Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво з за прогули без поважної причини (п.4 ст.40 КЗпП України) на за власним бажанням ч.1 ст.38 КЗпП України .

Зобов`язано Приватне підприємство Будівельний дім Будівництво внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 .

Стягнуто з Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації відпустки при звільненні у розмірі 4 460,92 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки у розмірі 51 794 грн. з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Стягнуто з Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво на користь ОСОБА_1 у повернення сплаченого судового збору 2 305,20грн.

В апеляційній скарзі ПП Будівельний дім Будівництво , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що в судовому засіданні 27.05.2019 року представник позивача погодився з тим, що на заяві ОСОБА_1 про звільнення від 19.04.2018 року резолюція Звільнити з 04.05.2018 року зроблена не директором ПП Будівельний дім Будівництво . Проте, вказані доводи судом першої інстанції враховано не було. При цьому, ухвалою суду від 27.05.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Також, відповідач зазначає, що заява ОСОБА_1 про звільнення не надходила до ПП Будівельний дім Будівництво , про що свідчить відсутність реєстрації заяви в журналі реєстрації заяв. На даний факт суд першої інстанції також не звернув уваги.

З посиланням на доведеність відсутності позивача на роботі з 05.05.2018 року без поважних причин в апеляційній скарзі стверджується, що звільнення позивача за п.4 ст.40 КЗпП України проведено без порушень трудового законодавства.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу ПП Будівельний дім Будівництво , в доводах якого просила суд апеляційну скаргу ПП Будівельний дім Будівництво залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 червня 2019 року - залишити без змін. У відзиві наведені заперечення по кожному з доводів апеляційної скарги, зокрема підкреслюється, що підтвердженням повідомлення роботодавця про намір звільнитися є отримання позивачем обхідного листа, у якому проставлені підписи відповідних посадових осіб.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст. 375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 70-ос від 21.09.2017 року прийнята на роботу в ПП Будівельний дім Будівництво на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення.

19.04.2018 року позивач подала завідуючій сектором кадрів ОСОБА_2 заяву про звільнення за власним бажанням, попередивши про це власника за два тижні. У цей же день завідувач сектором кадрів видала їй обхідний лист, встановленого на підприємстві зразка. На заяві про звільнення за власним бажанням, яку ОСОБА_1 подала у сектор кадрів, 20 квітня 2018 року мається резолюція: "Звільнити з 04.05.2018 року", проте наказ №12-ос від 04.05.2018 року про звільнення ОСОБА_1 директор ПП Будівельний дім Будівництво не підписала, та зробила запис: "У зв`язку із несвоєчасною здачею справ та посади перенести строк звільнення ОСОБА_1 на 11.05.2018р.".

В суді першої інстанції позивач пояснила, що після подачі заяви про звільнення за власним бажанням, вона відпрацювала два тижні, як це передбачено трудовим законодавством, написала заяву про проведення з нею повного розрахунку та видачу трудової книжки, проте на вказану заяву відповіді вона не отримала.

Відповідно до наказу № 21-ос від 21.08.2018 року ОСОБА_1 звільнена за прогул без поважних причин.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що, наклавши резолюцію на заяві ОСОБА_1 від 19.04.2018 року, власник погодив її звільнення, а тому наказ № 21-ос від 21.08.2018 року є незаконним, та виданим через півтора місяця після подання ОСОБА_1 заяви про звільнення за власним бажанням. При цьому суд вказав, що відстрочка строку звільнення працівника не передбачена діючим трудовим законодавством.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду та, перевіряючи доводи апеляційної скарги, зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З матеріалів справи слідує, що позивачем ОСОБА_1 виконано вимоги ст.38 КЗпП України, а саме 19.04.2018 року вона надала письмову заяву про звільнення за власним бажанням, тобто повідомила роботодавця про намір звільнитися.

Заява про звільнення доведена до відома керівництва підприємства, про що свідчить резолюція Звільнити з 04.05.2018 року , а також номер реєстрації Реєстр.№4 від 19.04.2019 р. . (а.с.6).

На підставі зазначеної заяви видано наказ про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, проте він не підписаний уповноваженою особою - директором (а.с.7).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем не виконано вимоги ст.38 КЗпП, оскільки вона не повідомляла відповідача про намір звільнитися за власним бажанням. На підтвердження зазначених доводів відповідач вказує на те, що резолюція на заяві написана не директором ПП Будівельний дім Будівництво та зазначає, що в журналі реєстрації заяв відсутній запис про реєстрацію заяви ОСОБА_1 про звільнення.

Наведені доводи є неспроможними і спростовуються наявними у справі доказами.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача погодився з тим, що резолюція на заяві про звільнення ОСОБА_1 виконана не директором. Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, стаття 38 Кодексу законів про працю України передбачає умови звільнення працівника за власним бажанням за умови попередження власника або уповноваженого ним органу за два тижні. Чинне трудове законодавство не ставить право працівника на звільнення у залежність від згоди на це роботодавця, а також не надає право роботодавцю відтермінувати дату звільнення працівника у такому випадку.

Отже, наявність чи відсутність резолюції директора на заяві про звільнення за власним бажанням не має істотного значення для правильного вирішення цього спору.

Крім того, факт повідомлення працівником ( ОСОБА_1 ) роботодавця про намір звільнитися підтверджується видачею ОСОБА_1 обхідного листа (а.с.8), на якому маються підписи уповноважених працівників підприємства, у тому числі головного бухгалтера та начальника юридичного відділу про відсутність у працівника, який звільняється, заборгованості перед підприємством, датовані 23.04.2018 року, тобто у межах двотижневого строку після подачі ОСОБА_1 заяви про звільнення.

Відсутність запису про реєстрацію заяви ОСОБА_1 у відповідних журналах підприємства з урахуванням встановлених обставин може свідчити про недоліки в організації роботи самого підприємства.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 як матеріально відповідальна особа за станом на кінець квітня 2018 року не склала акту здавання товарно-матеріальних цінностей, не надала директору звіт про рух товарно-матеріальних цінностей також не приймаються до уваги, так як зазначені факти можуть слугувати підставою для притягнення працівника до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності, проте не можуть бути перешкодою для звільнення працівника.

У підтвердження доведеності прогулу відповідач посилається на проведення перевірки цього факту Управлінням Держпраці у Полтавській області (лист Управління Держпраці у Полтавській області від 21.05.2018 року; а.с.40-41).

Проведеною перевіркою табелів обліку робочого часу та актів про відсутність на роботі, які ведуться та складені ПП Будівельний дім Будівництво , лише встановлено факт відсутності ОСОБА_1 на роботі з 05.05.2018 року, тобто після закінчення двотижневого строку з дня подання заяви про звільнення. Сама ОСОБА_1 не заперечує того, що зі сплином строку попередження вона не виходила на роботу.

Щодо строку звернення до суду з позовом.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач жодних заперечень щодо дотримання строку звернення з позовом не висував, відсутні відповідні доводи і в апеляційній скарзі.

Разом з тим, зважаючи на твердження адвоката Савченка О.В., представника ПП Будівельний дім Будівництво , висловлені у судовому засіданні апеляційного суду, слід зауважити таке.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він або повинен бути дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким часом.

З матеріалів справи слідує, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, предметом якого є три вимоги: зміна формулювання причин звільнення; стягнення заборгованості по заробітній платі і стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Перша вимога є спором про звільнення - правомірність зазначених роботодавцем підстав для звільнення, отже на цю вимогу розповсюджується місячний строк для звернення до суду, але з дня вручення працівнику копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні і достатні докази (ст.77 - ст.80 ЦПК України) про вручення та\або ознайомлення ОСОБА_1 з наказом №21-ос від 21 серпня 2018 року (а.с.13), та\або вручення їй трудової книжки, та\або про її ухилення від ознайомлення з наказом чи від отримання трудової книжки. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Савченко О.В. лише усно повідомив про телефонні дзвінки на адресу ОСОБА_1

Лист-запрошення (а.с.38), на який посилався адвокат Савченко О.В., стверджуючи, що ОСОБА_1 отримала його 07 вересня 2018 року (а.с.39), не може бути прийнятий до уваги, оскільки у ньому не повідомляється про причини звільнення.

На вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі строк давності не розповсюджується (ч.2 ст.233 КЗпП України).

По вимогам щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним (див. Постанова ВСУ №6-116цс15 від 24 червня 2015 року).

Оскільки відповідач не заперечує факт не проведення розрахунку з позивачкою за станом на час ухвалення рішення по справі судом першої інстанції, то відсутні підстави для висновку про пропуск строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку з час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, на переконання апеляційного суду суд першої інстанції виконав вимоги ст.89 ЦПК України - дав правильну оцінку наданим у справу доказам і зробив правильний висновок про незаконність звільнення позивача за прогул (п.4 ст. 40 КЗпП України ).

В апеляційній скарзі відсутні обґрунтовані доводи щодо правильності обрахунку стягнутих з відповідача на користь позивача грошових коштів.

Інші доводи апеляційної скарги, зважаючи на предмет спору, не мають істотного значення та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі також відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Будівельний дім Будівництво - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов

Згідно з оригіналом

Суддя О.А.Лобов