Постанова

від 11.06.2019 по справі 917/69/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2019 р. Справа №917/69/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В. , суддя Терещенко О.І.,

при секретарі судового засідання Шило А.М.,

за участю учасників провадження у справі:

позивача - ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ., посв. адв. №759 від 03.07.2017, ордер серія ЧК №115012 від 10.06.2019,

відповідача - Борсук В.В., посв. адв. №2309 від 02.10.2018, свідоцтво серія НОМЕР_1 №2309 від 02.10.2018, дов. б/н від 01.06.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт (вх.№1665П/1 від 27.05.2019) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 у справі №917/69/18 (м. Полтава, суддя Білоусов С.М., повний текст ухвали складений 19.04.2019),

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт , м. Гадяч,

про відстрочення виконання судового рішення по справі №917/69/18,

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційна компанія Транзит , м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт , м. Гадяч,

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.05.2018 позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 2961422,40 грн. основного боргу, 36267,28 грн. 3 % річних, 89539,05 грн. інфляційних втрат, а також 46308,43 грн. витрат по сплаті судового збору.

09.08.2018 на виконання рішення виданий відповідний наказ.

08.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт звернулося до суду із заявою про відстрочення виконання вказаного рішення від 15.05.2018 у даній справі на 12 місяців.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт про відстрочення виконання рішення суду у справі № 917/69/18.

Відповідач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства та невірне встановлення обставин справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 у справі №917/69/18 та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ Агропродекспорт про відстрочення виконання рішення суду у справі задовольнити у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що станом на день звернення з даною заявою, кошти на рахунках заявника для повного виконання рішення суду й погашення заборгованості відсутні, що підтверджується довідками з банків по всіх відкритих заявником рахунках у відповідних банках; одномоментне виконання рішення може призвести до банкрутства останнього; підприємство зазнає збитків, що підтверджується копією звіту про фінансові результати; відмічається також значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів відповідача; відбулось укладення в третьому кварталі 2019 року нових зовнішньоекономічних контрактів, що дає підстави розраховувати на нові надходження коштів; також апелянт зазначає про відсутність стовідсоткової вини відповідача у виникнення заборгованості перед позивачем у даній справі та зважає на чинну судову практику по аналогічних з даною судових справ.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №917/69/18. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 07.06.2019. Призначено справу до розгляду на 11.06.2019.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 для розгляду справи №917/69/18 сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 11.06.2019 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача проти вимог скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як свідчать матеріали оскарження ухвали, рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.05.2018 позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 2961422,40 грн. основного боргу, 36267,28 грн. 3 % річних, 89539,05 грн. інфляційних втрат, а також 46308,43 грн. витрат по сплаті судового збору.

09.08.2018 на виконання рішення виданий відповідний наказ.

08.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт звернулося до суду із заявою про відстрочення виконання вказаного рішення від 15.05.2018 року у даній справі на 12 місяців.

Обґрунтовуючи надану заяву про відстрочення виконання рішення, відповідач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт вже протягом двадцяти років є провідним експортером молочної сировини українських товаровиробників, що протягом останніх 10 років здійснював постачання відповідних товарів переважно в Російську Федерацію (90% експорту) та Республіці Казахстан, що підтверджується копією довідки про обсяги продажів, в тому числі експорту, Товариством з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт молочної та молоковмісної продукції за 2012-2016 роки.

Однак, починаючи з 2014 року, Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та ввела всілякі обмеження та заборони на транзит української молочної продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки, що підтверджується загальновідомими указами, постановами уряду та президента.

Постачання ж молочної продукції українського виробництва в інші країни, в тому числі країни Єврозони, здійснювалось в обмежених кількостях у зв`язку з високими вимогами та обмеженими квотами, яких заявник не мав. Однак, заявник постійно шукає нові ринки збуту товарів, однак організація та пошук є процесом вкрай довготривалим та проблематичним, потребує вливання значних фінансових коштів та ресурсів. Входження української продукції на ринок Європейського союзу фактично розпочалося лише на початку 2016 року із запровадження тимчасового застосування Глави IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВ ЗВТ). До цього часу діяв режим лише автономних торговельних преференцій ЄС для України, започаткований в квітні 2014 року, в рамках якого в односторонньому порядку українському експорту надавався доступ до ринку ЄС на умовах ПВ ЗВТ. Такий режим дозволяв торгівлю лише окремим сертифікованим підприємствам та за вкрай обмеженими квотами.

Як зазначає відповідач, суд повинен при вирішенні заяви врахувати той факт, що сума, присуджена до стягнення з заявника за рішенням суду є надто великою, і її сплата протягом короткого строку об`єктивно неможлива найближчим часом в силу недостатності грошових резервів товариства.

Також заявник вказує на те, що на день звернення з даною заявою, кошти на його рахунках для повного погашення заборгованості відсутні, що підтверджується довідками з банків по відкритих рахунках заявника в усіх банках.

Крім того, вище вказана ситуація ускладнюється арештом коштів на рахунках та майна, що паралізувало господарську діяльність товариства - позбавляє останнього можливості сплачувати відсотки за кредитами, що викликає накопичення заборгованості перед банком, у якого майно товариства перебуває у заставі, а також розраховуватися за готову продукцію для її подальшої реалізації, відповідно отримувати прибуток для погашення заборгованості.

Своє скрутне економічне та фінансове становище заявник підтверджує звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2018 рік. Так, за результатами господарської діяльності протягом 2018 року у заявника прибуток відсутній та обліковуються збитки в розмірі 262 мільйони 551 тисяча грн.

Також заявник зазначає про збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт за взятими на себе господарськими зобов`язаннями. В даний час позивачем ведеться активна робота по стягненню дебіторської заборгованості, в тому числі, з боржників-нерезидентів.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт вживає активних дій, зокрема, намагається здійснити вихід із своєю продукцією на ринок Європейського союзу, країн Африки та Азії.

Починаючи вже з третього кварталу 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт розраховує на значні надходження коштів у зв`язку з укладенням нових зовнішньоекономічних контрактів.

Враховуючи вищевикладені факти та докази, стягнення з відповідача суми боргу за рішенням суду від 15.05.2018 без відстрочення його виконання, не лише призведе до банкрутства провідного експортера вітчизняної продукції, а й зумовить неможливість своєчасної виплати заробітної плати його працівникам, своєчасної сплати податків та зборів, спричинить масове звільнення працівників, що в підсумку призведе лише до збільшення обсягу загальної заборгованості Відповідача, яку він не матиме змоги погасати.

Отже, заявник при подачі заяви про відстрочку виконання рішення суду від 15.05.2018 по справі № 917/69/18 посилається на: наявність ряду об`єктивних причин погіршення фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт через незалежні від заявника причини (торгове ембарго Російської Федерації та заборона транзиту, що призвели до втрати основного ринку збуту товарів заявника; збільшення порушень платіжної дисципліни боржниками заявника - контрагентами за зовнішньоекономічними контрактами); об`єктивних неможливостей Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт забезпечити одномоментне, без оголошення банкрутства, виконання рішення суду через фактичне блокування господарської діяльності заявника накладеними арештами на кошти та майно; наявністю зовнішньоекономічних контрактів та договорів, разом з відповідними додатками та додатковими угодами до них, що були укладені Товариством з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт з відповідними контрагентами, прибуток від виконання яких дозволить повністю покрити заборгованість Відповідача за Рішенням суду вже в другому кварталі 2020 року, що підтверджується Техніко-економічним обґрунтуванням операційної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт за період з 1-го кварталу 2019 року по 3 квартал 2020 року; неможливістю відновлення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт без відстрочки виконання рішення суду; відсутністю стовідсоткової вини відповідача у виникненні заборгованості перед позивачем по даній справі; чинну судову практику по аналогічних з даною судових справах.

Таким чином, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарським судом Полтавської області від 15.05.2018 у справі №917/69/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційна компанія Транзит до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт про стягнення 2961422,40 грн. основного боргу, 36267,28 грн. 3% річних, 89539,05 грн. інфляційних втрат, а також 46308,43 грн. витрат по сплаті судового збору на 12 (дванадцять) місяців.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені заяви про відстрочення виконання рішення суду послався на те, що відповідачем не подано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об`єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частина 2 вказаної статті визначає, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду боржник посилається на тяжке фінансове становище, що спричинене відсутністю ринку збуту продукції через введення Російською Федерацією продуктового ембарго.

Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки (відстрочки) його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, відповідач зазначає, що є провідним виробником та експортером молочної продукції.

Як зазначає відповідач, основним ринком збуту продукції товариства був ринок Російської Федерації, куди експортувалася основна маса продукції підприємства (90%) та Республіка Казахстан. Однак починаючи з 2014 року Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та ввела всілякі обмеження та заборони на транзит української молочної продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки.

У підтвердження тяжкого фінансового становища відповідачем надано копію звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2018 рік.

Одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з відповідача призведе до повної його неплатоспроможності та банкрутству.

Колегією суддів враховано надані відповідачем докази вжиття заходів зі стабілізації об`ємів виробництва, а саме: міжнародні договори та контракти з поставки продукції, що може сприяти продовженню господарської діяльності та зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем.

Судом апеляційної інстанції досліджено:

- укладений договір поставки від 19.01.2019 між ТОВ Агропродекспорт та ПП Транзитекспо ; додаткова угода №1;

- контракт №39/16 від 13.06.2016, укладений між ТОВ Агропродекспорт та G.M. Group ; додаткова угода від 14.03.2019 до контракту №39/16 від 13.06.2016;

- контракт №43/16 від 24.06.2016, укладений між ТОВ Агропродекспорт та Limited Liability Company; додаткова угода №13/02 до контракту від 24.06.2016 №43/16;

- договір поставки від 10.01.2019, укладений між Агропродекспорт та ТОВ Астра-Мілк , додаткова угода до договору №1.

Отже, зазначені договори, в тому числі міжнародні, постачання продукції, з урахуванням їх загальної вартості та строків поставки, можуть вважатися підтвердженням реальної можливості виконання відповідачем рішення суду через певний проміжок часу, тим самим спростовуючи висновок місцевого господарського суду щодо ненадання відповідачем доказів неможливості виконання ним судового рішення та доказів реальної можливості виконання відповідачем рішення суду через певний проміжок часу.

Одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до виникнення у відповідача заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету, заробітної плати, і як наслідок припинення господарської діяльності боржника, повної його неплатоспроможності та банкрутства, що унеможливить виконання рішення суду взагалі.

Відтак, заходи примусового стягнення з відповідача заборгованості зможуть не тільки не надати очікуваного результату, а й можуть мати своїм наслідком зупинення діяльності ТОВ Агропродекспорт та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.

Разом з тим, ТОВ Агропродекспорт має заборгованість перед АТ Укрексімбанком за укладеними кредитними договорами, а саме: кредитним договором від 12.12.2013 №151213К20, від 30.10.2014 №151214V5.

Крім того, на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №53241157, в межах якого накладено арешт на грошові кошти та рахунки відповідача постановою від 08.02.2017 та від 31.01.2017.

Так, надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії , заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ( Корнілов та інші проти України , заява N36575/02); І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (справа Крапивницький та інші проти України , заява N60858/00).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення, на який просить відстрочити його виконання апелянт надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Колегія суддів, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та, беручи до уваги докази, надані відповідачем, зазначає про те, що строк на який просить відстрочити виконання судового рішення у даній справі апелянт не є надто тривалим та надмірним з огляду на конкретні обставини даної справи та розмір заборгованості, яку відповідач не спроможний сплатити на користь позивача одномоментно єдиним платежем.

Відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

У даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника.

Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі в разі надання відстрочки буде дотриманий.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16, у постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі №917/747/16 та від 16.11.2016 у справі №921/830/15-г/16.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 Чижів проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не тільки доводів боржника, а й заперечення кредитора.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

У ч.5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Оцінивши як доводи боржника, так і доводи кредитора, враховуючи фінансовий стан обох сторін, колегія суддів дійшла висновку, що надання відстрочки виконання рішення на 12 місяців не порушить принципу збалансованості інтересів сторін.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

А отже, приймаючи до уваги ситуацію, що склалася на міжнародному ринку збуту продукції відповідача, надані відповідачем документальні докази на підтвердження існування тяжкого фінансового стану ТОВ Агропродекспорт , з урахуванням дотримання балансу матеріальних інтересів та наявності інфляційних процесів у економіці держави та зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення на 12 місяців не суперечить ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.05.2018 у справі №917/69/18 на 12 місяців.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт слід задовольнити.

Отже, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 у справі №917/69/18 слід скасувати, задовольнивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.05.2018 у справі №917/69/18 на 12 місяців.

Також, колегією суддів враховуються положення пункту 2 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та ухвала Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №917/99/16.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 1, 4 ч.1 статті 277, 282, 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 у справі №917/69/18 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродекспорт про відстрочення виконання судового рішення по справі №917/69/18 задовольнити.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.05.2018 у справі №917/69/18 на 12 місяців.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 12.06.2019

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Терещенко