Постанова

від 10.06.2019 по справі 922/3057/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. Справа № 922/3057/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Гребенюк Н.В., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Панарін М.М., за довіреністю та свідоцтвом;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Антар 2 , с. Червоне, Харківська область вх. № 1151Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2019 р. у справі № 922/3057/18 (суддя - Кухар Н.М., повний текст складено та підписано 14.03.2019 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Пісчанська , с. Мартинівка, Харківська область

до

1) Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, м. Первомайський, Харківська область

2) Приватного підприємства Антар 2 , с. Червоне, Харківська область

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Пісчанська (далі - ТОВ Агрофірма Пісчанська , позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Первомайська РДА, відповідач-1) та Приватного підприємства Антар 2 (далі - ПП Антар 2 , відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 19,2065 га, що знаходиться в територіальних межах Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області, укладеного 14.05.2010 р. між Первомайською РДА та ПП Антар 2 .

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Агрофірма Пісчанська посилається на порушення відповідачами вимог чинного на момент укладення договору оренди земельного законодавства щодо необхідності проведення земельних торгів, а також на відсутність в договорі такої істотної умови як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2019 р. позов задоволено, зазначений договір визнано недійсним, стягнуто з кожного з відповідачів на користь позивача по 881,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що відповідач безпідставно посилається на абз. 3 п. 1 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, оскільки ця норма не була чинною на час прийняття розпорядження про надання в оренду спірної земельної ділянки та укладення договору між відповідачами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП Антар 2 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, а також клопоче про вирішення питання щодо розподілу судових витрат та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-2 стверджує, що позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження обставин про те, що ТОВ Агрофірма Пісчанська дізналося про порушення своїх прав лише у жовтні 2018 року з адвокатського запиту, чим обумовлюється неправомірна відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача-2 про застосування позовної давності.

На думку відповідача-2, з аналізу позовної заяви ТОВ Агрофірма Пісчанська не вбачається яким чином укладення оскаржуваного договору оренди порушує права позивача; позивачем до матеріалів справи не надано звернення до Первомайської РДА із заявою про виділення спірної земельної ділянки в оренду або будь якого іншого документу, який би свідчив про те, що позивач цікавився статусом даної земельної ділянки.

За доводами апеляційної скарги, надання ПП Антар 2 згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності з метою надання її в оренду в межах Красненської сільської ради відбулося на підставі розпорядження Первомайської РДА № 224 від 06.04.2007 р. (з внесеними змінами розпорядженням № 820 від 27.12.2007 р.), а не на підставі розпорядження Первомайської РДА № 367 від 02.06.2008 р.

До того ж, скаржник зазначає, що враховуючи виконання ПП Антар 2 всіх умов та положень Земельного кодексу України (в редакції чинній до змін у 2008 році) проведення земельних торгів у 2010 році було неможливо, адже в іншому разі порушувало б права та законні інтереси останнього.

Крім того, відповідач-2 посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 126, 129 ГПК України, яким не розглянуто питання розподілу судових витрат щодо витрат відповідача-2 на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн.

В апеляційній скарзі скаржник повідомив суд апеляційної інстанції про те, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу за написання апеляційної скарги та супроводження апеляційного розгляду складатиме 16 000,00 грн., проте на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідних доказів скаржником до матеріалів справи не надано.

16.05.2019 р. через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 20.05.2019 р. прийнятий до уваги.

Крім того, 07.06.2019 р. від позивача надійшли письмові доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Первомайської РДА № 224 від 06.04.2007 р. Про надання згоди ПП Антар 2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності з метою надання її в оренду в межах Красненської сільської ради... надано згоду ПП Антар 2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 16,00 га із земель державної власності (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення) з метою надання її в оренду терміном на 50 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Красненської сільської ради та проведення нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Даним розпорядженням ПП Антар 2 зобов`язано в 6-місячний термін розроблений та погоджений проект землеустрою надати на розгляд РДА для прийняття розпорядження про затвердження проекту відведення та передачі земельної ділянки в оренду, а технічну документацію з грошової оцінки земельної ділянки на затвердження в районну раду.

Розпорядженням Первомайської РДА № 820 від 27.12.2007 р. Про внесення змін до розпорядження голови РДА від 06.04.2007 р. № 224 до зазначеного розпорядження внесено зміни щодо площі земельної ділянки з 16,00 га на 19,2065 га, а також щодо терміну надання ПП Антар 2 проекту землеустрою з 6 місяців на 10-місячний термін.

Розпорядженням Первомайської РДА № 367 від 02.06.2008 р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виносу її в натуру та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку державної власності ПП Антар 2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Красненської сільської ради :

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки виносу її в натуру та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку державної власності терміном на 50 років ПП Антар 2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Красненської сільської ради, виготовлену СПД Пархоменко Р.В.;

- надано в оренду ПП Антар 2 , терміном на 50 років земельну ділянку державної власності площею 19,2065 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення), яка розташована в межах Красненської сільської ради;

- ПП Антар 2 протягом місяця з дня затвердження районною радою нормативної грошової оцінки земельної ділянки укласти договір оренди на земельну ділянку державної власності з Первомайською РДА.

14.05.2010 р. між Первомайською РДА, як орендодавцем, та ПП Антар 2 , як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в територіальних межах Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Згідно з п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 19,2065 га, в т.ч. ріллі 19,2065 га.

Відповідно до п. 7 договору, договір укладено на 50 років (з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, який орендар зобов`язується виконати в розумний термін).

Договір підписаний представниками сторін, підписи яких скріплено відповідними печатками, та зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2010 р. № 041068000005.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції станом на дату укладення договору), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Згідно з актом передачі та прийому земельної ділянки в натурі від 10.06.2010 р. Первомайська РДА передала, а ПП Антар 2 прийняло в натурі, на місцевості земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 19,2065 га, в т.ч. ріллі 19,2065 га.

Стверджуючи, що договір оренди укладений відповідачами з порушенням вимог чинного на той час земельного законодавства - без проведення аукціону, а також не містить всіх істотних умов, які передбачалися у 2010 році редакцією Закону України Про оренду землі , позивач 09.11.2018 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання цього договору недійсним.

В обґрунтування наявності порушеного права та законного інтересу позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив посилається на те, що допущені відповідачами порушення при укладенні договору оренди мали наслідком порушення прав позивача як претендента на оренду спірних земельних ділянок, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Посилаючись на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 6-605цс16, позивач стверджує, що ТОВ Агрофірма Пісчанська є товаровиробником сільськогосподарської продукції, яке зареєстроване як платник єдиного податку четвертої групи та платник податку на додану вартість, а також обробляє земельні ділянки на загальній площі, яка сягає понад 9400 га, тому зацікавленість позивача у спірній ділянці цілком виправдана, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.01.2019 р., довідку ГУ ДФС у Харківській області про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік та витяг № 1720164500003 з Реєстру платників податку на додану вартість.

Крім того, позивач стверджує, що відомості про порушення права зацікавленої особи стали відомі позивачеві восени 2018 року.

До позовної заяви позивачем додано засвідчену копію адвокатського запиту від 29.10.2018 р., адресованого голові Первомайської РДА, згідно з яким слідчим Первомайського відділу поліції ГУНП в Харківській області Пономаренко М.С. проводиться досудове слідство в кримінальному провадженні № 12018220400000841 від 26.10.2018 р. за ч. 1 ст. 364 КК України, в якому ТОВ Агрофірма Пісчанська має процесуальний статус потерпілої сторони з повним комплексом процесуальних прав, в тому числі по збиранню доказів.

У судовому засіданні 20.05.2019 р. представник позивача підтвердив, що позивач почав претендувати на спірну земельну ділянку лише у 2018 році, коли із зазначеного адвокатського запиту дізнався про укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки від 14.05.2010 р., тому позивачем не було вжито жодних заходів у 2010 році для участі у торгах відносно цієї земельної ділянки.

Згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25.05.2016 р. у справі № 6-605цс16, загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При цьому, згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до видів діяльності позивача віднесено: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорічних і дворічних культур; вирощування інших багаторічних культур; відтворення рослин; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; розведення інших тварин; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; післяурожайна діяльність; оброблення насіння для відтворення; лісозаготівлі; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; прісноводне рибальство; прісноводне рибництво (аквакультура); виробництво м`яса; виробництво м`ясних продуктів; перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; виробництво олії та тваринних жирів; перероблення молока, виробництво масла та сиру; виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво цукру; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; складське господарство; консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Жодного доказу звернення до Первомайської РДА у 2010 році або раніше, який свідчив би про намір позивача отримати у користування земельну ділянку, яка є предметом договору оренди земельної ділянки від 14.05.2010 р., та, відповідно, наявність певного інтересу в отриманні цієї ділянки, зокрема, в оренду позивачем до матеріалів справи не надано. Так само позивачем не надано доказів порушення його переважного права на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, тощо.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами наявності певного цивільного інтересу щодо користування даною земельною ділянкою у 2010 році, тому посилання позивача на те, що він лише у 2018 році дізнався про існування спірного договору відхиляються за необґрунтованістю через те, що про існування цієї землі сільськогосподарського призначення йому було відомо, що позивачем та матеріалами справи не спростовано.

Таким чином, позивачем не доведено наявності порушеного права та законного інтересу у зв`язку з укладенням відповідачами спірного договору оренди земельної ділянки від 14.05.2010 р., внаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 126, 129 ГПК України, яким не розглянуто питання розподілу судових витрат щодо витрат відповідача-2 на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн., враховується наступне.

У відзиві на позов, наданому відповідачем-2 у строк, встановлений ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2018 р., зазначено, що орієнтовна вартість витрат на правову допомогу складатиме 14 000,00 грн.

21.01.2019 р., на стадії підготовчого провадження, місцевим господарським судом отримано клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, згідно з яким відповідач-2 просив суд вирішити питання розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн. у відповідності до вимог ст.ст. 126, 129 ГПК України шляхом покладення витрат у повному обсязі на позивача.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідачем-2 надано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 24/05/2017-02 від 24.05.2017 р., укладеного між Адвокатським бюро Віталія Гордейчука та ПП Антар 2 , акт наданих послуг № 3 від 16.01.2019 р. до договору, платіжне доручення № 3 від 17.01.2019 р. на суму 11 000,00 грн.

Предметом договору про надання правової допомоги № 24/05/2017-02 від 24.05.2017 р. є правова допомога, що надається Адвокатським бюро, в особі адвоката Гордейчук Віталія Вікторовича, клієнту шляхом, зокрема, надання усної та/або письмової консультації, телефонної консультації, складання юридичних висновків, довідок, адвокатських запитів, складання процесуальних та інших документів, представництва в органах судової влади та інше.

Відповідно до акту наданих послуг № 3 від 16.01.2019 р. до договору на суму 11 000,00 грн., на виконання умов договору виконавець надав наступну професійну правничу допомогу:

- ознайомлення з матеріалами справи № 922/3057/18 та консультування клієнта щодо збирання документів (надіслання запитів та подання відповідних заяв для видачі копій документів) необхідних для повного і всебічного розгляду справи; загальна тривалість витраченого часу - 1 година;

- написання та подання відзиву на позовну заяву у справі № 922/3057/18; загальна тривалість витраченого часу - 4 години;

- участь у судовому засідання господарського суду Харківської області від 18.12.2018 р. о 11 год. 00 хв.; загальна тривалість витраченого часу - 30 хв.

Договір та акт № 3 від 16.01.2019 р. підписані сторонами без зауважень чи заперечень.

Адвокатським бюро Віталія Гордейчука виставлено відповідачеві-2 рахунок на оплату № 3 від 16.01.2019 р. на суму 11 000,00 грн.

Платіжним дорученням № 3 від 17.01.2019 р. на суму відповідач-2 оплатив надані йому послуги щодо надання йому професійної правничої допомоги Адвокатським бюро Віталія Гордейчука , про що свідчить призначення платежу: оплата послуг адвоката зг. рахунку № 3 від 16.01.2019 р.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч. 4, 5, 8 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Наразі, пропорційність є складовим елементом закріпленого ст.8 Конституції України принципом верховенства права, якому за змістом ч.1 ст.11, ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України має відповідати будь-яке судове рішення, тоді як покладання на сторону тягарю компенсації неспівмірного розміру понесених іншою стороною витрат на оплату послуг адвоката є несумісним із визначеним ч.1 ст.2 цього Кодексу завданням господарського судочинства, адже матиме фактичний наслідок, тотожний до накладання штрафу.

Заперечень позивача відносно обґрунтованості розміру заявленої до компенсації суми судових витрат матеріали справи не містять, проте сама по собі відсутність цих заперечень не звільняє суд від обов`язку із забезпечення дотримання вимог щодо пропорційності.

Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн., понесені відповідачем-2 у суді першої інстанції, відповідають зазначеним вимогам пропорційності, що є підставою для задоволення згаданого клопотання відповідача-2 та віднесення цих витрат на позивача.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн., понесені відповідачем-2 під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також витрати зі сплати судового збору за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Антар 2 на рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2019 р. у справі № 922/3057/18 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2019 р. у справі № 922/3057/18 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Пісчанська (63350, Харківська область, Красноградський район, с. Мартинівка, вул. Центральна, код ЄДРПОУ 30767795) на користь Приватного підприємства Антар 2 (64132, Харківська область, Первомайський район, с. Червоне, вул. Польова, 1-А, код ЄДРПОУ 33011014) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн. та судовий збір за апеляційною скаргою в розмірі 2 643,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 12.06.2019 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.В. Стойка