Ухвала

від 05.03.2010 по справі 11-56/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-56/10 Головуючий у 1 інстанції Сівчук А.Є.

Ст. 222 ч.2, 27 ч.3; 190 ч.4 та ін. ст. КК України Доповідач Бешта Г.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 05 березня 2010 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бешти Г.Б.,

суддів Матвієнко Н.В., Пазюка О.С.,

з участю прокурора Старчука В.М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 07 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Красне Буського р-ну Львівської області, з вищою освітою, громадянин України, одружений, на утриманні має одну дитину, непрацюючий, проживає в АДРЕСА_1, раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду 29.03.2004 року за ст.ст. 165 ч.1, 172 ч.1, 186 ч.1, 70, 75 КК України до 2-х років обмеження волі, з позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади на строк 1 рік з іспитовим строком на 1 рік, засуджений

- за ст.ст. 27 ч. 3, 222 ч. 2 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ст. 358 ч.2 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі;

- за ст. 358 ч.3 КК України на 5 (пять) місяців арешту;

- за ст. 190 ч.4 КК України на 5 (пять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 призначено покарання у виді 5 (пять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього належного належного на праві приватної власності майна.

На підставі ст.ст. 71 ч.1, ч.3, 72 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 29.03.2004 року, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, та остаточно призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна та з позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади на строк 1 рік.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередній тримання під вартою. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 постановлено рахувати з часу його затримання, тобто з 8.01.2008 року.

За ст.ст.205 ч.2; 209 ч.2; 27 ч.3, 366 ч.2; 386 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю складу злочину.

Стягнуто з ОСОБА_1:

- в користь Акціонерного банку «Брокбізнесбанк» 5344 грн. 40 коп. /пять тисяч триста сорок чотири гривні сорок копійок/, решту позову залишити без розгляду;

- в доход держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 1760 грн. 10 коп. /тисячу сімсот шістдесят гривень десять копійок/.

Вироком вирішено долю речових доказів, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він в лютому-березні 2005 року для відкриття кредитної лінії та в подальшому заволодіння кредитними коштами, умисно, з метою подальшого використання, виготовив завідомо неправдиві документи, внісши завідомо неправдиву інформацію про наявність в якості застави побутової техніки на загальну суму 562500,00 грн., і, надав директору ПП “ЗМВ” ОСОБА_5., для підписання, які останній підписав під керуванням ОСОБА_1 подав у ВАТ КБ “Надра” Луцьке РУ, а саме:

- договір комісії на продаж продукції (договір про передачу продукції на реалізацію) від 29.03.2005 року, укладений між ПП „ЗМВ” та ПП ОСОБА_4, індефікаційний код НОМЕР_1;

- додаток №1 до договору про передачу продукції на реалізацію;

- договір про надання в тимчасове користування (оренду) приміщення від 01.03.2005 року, укладений між ПП „ЗМВ” та ТзОВ „Фортуна-плюс”;

- договір купівлі-продажу №34/2 від 14.02.2005 року між ПП «ЗМВ» та ТзОВ «ЄВРОМОДЕРН», код ЄДРПОУ 31056210;

- акт прийому-передачі простого векселя від 28.03.2005 року;

- накладні №63, 64, 65 від 14.02.2005 року, №78 від 15.02.2005 року;

- типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладений між директором ПП “ЗМВ” ОСОБА_5. та завскладом ПП “ЗМВ” ОСОБА_6;

- економічне обгрунтування отримання кредиту ПП “ЗМВ”.

В подальшому, директор ПП "ЗМВ" ОСОБА_5., за прямою вказівкою ОСОБА_1, подав вищезазначені завідомо підроблені документи у ВАТ КБ "Надра". На підставі поданих документів, 05.04.2005 року між філією ВАТ КБ «Надра» Луцького РУ, в особі директора філії Падалка О.Ю. та ПП „ЗМВ”, в особі директора ОСОБА_5. був укладений договір кредитної лінії № 120, згідно якого банк, для поповнення обігових коштів підприємства, відкрив кредитну лінію в сумі 47 350 доларів США терміном до 4 квітня 2007 року із сплатою 16 % річних від суми виданого кредиту. Одержані по договору кошти в сумі 47350 доларів США директор ПП "ЗМВ " ОСОБА_5. передав ОСОБА_1, які останній привласнив і використав на власні потреби. В результаті таких незаконних дій ОСОБА_1 одержані кредитні кошти ВАТ КБ «Надра» Луцького РУ в сумі 47350 (сорок сім тисяч триста пятдесят) доларів США в обумовлений договором строк не повернуто.

Одержавши на рахунок ПП «ЗМВ» внаслідок вчинення вказаних вище суспільно небезпечних протиправних діянь кошти в сумі 47350 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 5 квітня 2005 року становило 250003,27 грн., ОСОБА_1 шляхом обману директора ПП "ЗМВ" ОСОБА_5., якому не було відомо про намір ОСОБА_1 особисто заволодіти кредитними коштами, та який мав реальну можливість розпорядитися вказаними вище коштами, наказав ОСОБА_5. перерахувати їх на рахунок ОСОБА_8, з яким ОСОБА_1 сам вів усі домовленості щодо перерахунку коштів, і ОСОБА_5. на підставі платіжного доручення і меморіального ордеру № 1 від 7 квітня 2005 року та на підставі платіжного доручення і меморіального ордеру № 2 від 8 квітня 2005 року, перерахував їх з рахунку ПП "ЗМВ" на рахунок приватного підприємця ОСОБА_8 згідно договору купівлі продажу № 34/8 від 16 лютого 2005 року, укладеного між підприємцем ОСОБА_8 та директором ПП "ЗМВ" ОСОБА_5 Останньому на підпис вказаний документ надав ОСОБА_1. В подальшому, після зняття підприємцем ОСОБА_8 готівки зі свого банківського рахунку, договір купівлі продажу №34/8 від 16 лютого 2005 року з ініціативи ОСОБА_1 за його прямою вказівкою директору ПП "ЗМВ" ОСОБА_5. був розірваний останнім, а ОСОБА_1, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_5., обіцяючи йому в подальшому займатися бізнесом, заволодів вищевказаними коштами, отримавши їх у ОСОБА_8, взамін передавши останньому квитанцію до прибуткового касового ордеру на вказану суму, та в подальшому витратив ці кошти на власні потреби.

Крім того, в серпні 2005 року ОСОБА_1, повторно, для відкриття кредитної лінії та в подальшому заволодіння кредитними коштами, умисно, з метою подальшого використання, виготовив завідомо неправдиві документи, внісши завідомо неправдиву інформацію про наявність в якості застави побутової техніки на загальну суму 541666,66 грн., і, шляхом обману, надав для підписання директору ПП ОНВЦ “Співдружність” ОСОБА_9., які останній підписав через свою необізнаність, в деяких документах ОСОБА_1 сам проставив підписи за ОСОБА_9., а саме:

- акт прийому-передачі простого векселя від 18.09.2005 року;

- типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;

- економічне обгрунтування отримання кредиту по ПП ОНВЦ “Співдружність”

- договір комісії на продажу продукції (договір про передачу продукції на реалізацію) від 17.08.2005 року, укладений між ПП ОНВЦ «Співдружність» та ПП ОСОБА_4 ід. код. НОМЕР_1;

- додаток №1 до договору про передачу продукції на реалізацію;

- договір про надання в тимчасове користування (оренду) приміщення від 17.08.2005 року укладений між ПП ОНВЦ «Співдружність» та ТзОВ «Фортуна-Плюс» в особі Микитюка Л.М., який на момент укладення договору виконував обовязки генерального директора;

- договір купівлі-продажу між ПП ОНВЦ «Співдружність» та ТзОВ «ЄВРОМОДЕРН» код. ЄДРПОУ 31056210;

- накладні №273, 274 від 17.08.2005 року.

В подальшому ОСОБА_1 з метою одержання кредиту подав у ВАТ КБ "Надра" вищезазначені завідомо підроблені документи. 19 серпня 2005 року між філією ВАТ КБ «Надра», в особі заступника директора філії Пассамана І.В. та ПП ОНВЦ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_9. укладений договір кредитної лінії №162, згідно якого банк, для поповнення обігових коштів підприємства, відкрив кредитну лінію в сумі 249000 гривень терміном до 18 серпня 2007 року із сплатою 19% річних від суми виданого кредиту.

Одержавши на рахунок ПП ОНВЦ «Співдружність» внаслідок вчинення вказаних вище дій, кошти в сумі 249000 гривень , ОСОБА_1 шляхом обману директора ПП ОНВЦ «Співдружність» ОСОБА_9., використавши його необізнаність, маючи реальну можливість розпорядитися вказаними вище коштами, на підставі платіжного доручення №1 від 19 серпня 2005 року перерахував їх з рахунку ПП ОНВЦ «Співдружність» на рахунок приватного підприємця ОСОБА_8 згідно договору купівлі продажу № 36 від 17 серпня 2005 року, укладеного між підприємцем ОСОБА_8 та директором ПП ОНВЦ «Співдружність» ОСОБА_9., який останній підписав на вимогу ОСОБА_1 не вчитуючись у його зміст. В подальшому, після зняття підприємцем ОСОБА_8 готівки зі свого банківського рахунку на підставі касових та меморіальних ордерів №04566740 від 19.08.05, № 0456741 від 22.08.05, № 0456742 від 23.08.05 та №0456743 від 25.08.05, договір купівлі продажу № 36 від 30 серпня 2007 року був розірваний з ініціативи ОСОБА_1 від імені директора ПП ОНВЦ «Співдружність» ОСОБА_9. , а коштами в сумі 249 тис. грн., на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру № 82, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_9., заволодів ОСОБА_1, та використав на власні потреби.

Крім того, ОСОБА_1, повторно, у листопаді 2006 року, з метою одержання кредиту, підробив офіційний документ - довідку про його доходи № 18 від 01.11.06 з СГПП «Ранет», внісши у неї завідомо неправдиві відомості про те, що протягом травня-жовтня 2006 року він працював на посаді комерційного директора СГПП «Ранет» із щомісячним посадовим окладом 1800 грн. Крім того, ОСОБА_1 вчинив у довідці підпис замість Гліба А.П. як директора СГПП «Ранет», хоч на посаді комерційного директора СГПП «Ранет» ніколи на працював, а Гліб А.П. такого документу не підписував, та на посаді директора СГПП «Ранет» також ніколи не перебував. На підставі поданого ОСОБА_1 у ВФ АБ «Брокбізнесбанк» вказаного завідомо неправдивого офіційного документу - довідки про його доходи № 18 від 01.11.06, між ОСОБА_1 та Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» в особі директора Волинській філії Сидорука В.С. 6 листопада 2006 року укладено кредитний договір № 543 згідно якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 8916 грн., зі сплатою 15% річних від суми кредиту з кінцевим терміном повернення 21 вересня 2007 року. Однак вказані кошти у ВФ АБ «Брокбізнесбанк» умисно ОСОБА_1 в повному обсязі не повернуто, а саме в сумі 5344,4 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 повторно, шляхом обману працівників ВФ АБ «Брокбізнесбанк», підробивши та подавши, з метою одержання кредиту у вказану установу завідомо неправдивий офіційний документ - довідку про його доходи № 18 від 01.11.06, заволодів грошовими коштами ВФ АБ «Брокбізнесбанк» у розмірі 5344,4 грн., які в обумовлений кредитним договором № 543 від 6.11.06 строк не повернув та використав їх на власні потереби.

Крім того, 19.02.2007 року ОСОБА_1 повторно, зловживаючи довірою ОСОБА_14, пропонуючи в подальшому влаштувати його на роботу, попросив останнього оформити в АТ «Індустріально-експортний банк» кредит на себе, в якому ОСОБА_1 виступить поручителем та віддати отримані по кредитному договору грошові кошти йому, а він буде його погашати. Причину, чому ОСОБА_1 не хотів оформити кредитний договір на себе, останній мотивував ОСОБА_14 тим, що у нього вже є оформлені кредити у вказаному банку. ОСОБА_14 погодився та 19.02.2007 року між ним та АТ «Індустріально-експортний банк» в особі заступника директора Волинської дирекції АТ «Індекс-банк» укладено кредитний договір № 700499/559, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 4000 доларів США строком на 36 місяців зі щомісячною сплатою 11 % річних за користування кредитом строком до 18.02.2010 року. Крім того, до кредитного договору № 700499/559 між АТ «Індустріально-експортний банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_14 19 лютого 2007 року було укладено договір поруки, згідно якого поручитель ОСОБА_1 на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед банком відповідати за зобовязаннями позичальника ОСОБА_14, які виникають з умов Кредитного договору № 700499/559 від 19 лютого 2007 року. Кошти отримані в АТ «Індустріально-експортний банк» у розмірі 4000 доларів США ОСОБА_14 19.02.2007 року передав ОСОБА_1 при умові, що останній буде сплачувати кошти у банк згідно вказаного кредитного договору. Однак, ОСОБА_1 кошти за кредитним договором № 700499/559 в АТ «Індустріально-експортний банк» та відсотки за користування кредитом не погасив.

Таким чином, ОСОБА_1 повторно, шляхом обману ОСОБА_14 та зловживаючи його довірою, обіцяючи в подальшому влаштувати його на роботу, 19.02.2007 року заволодів грошовими коштами ОСОБА_14, які той отримав у АТ «Індустріально-експортний банк» за кредитним договором № 700499/559 від 19 лютого 2007 року, у розмірі 4000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 19 лютого 2007 року становило 20200 грн. та спричинило значну шкоду потерпілому ОСОБА_14

В своїх апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає вирок таким, що підлягає скасуванню з-за істотного порушення кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Посилається на те, що ОСОБА_1 безпідставно виправдано у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ст. 386 КК України, оскільки його вина підтверджується матеріалами кримінальної справи та показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 Крім того, суд призначаючи покарання засудженому за ч. 2 ст. 222 КК України не призначив йому покарання у виді позбавлення права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно господарські посади. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;

- засуджений ОСОБА_1 вважає вирок в частині його засудження незаконним та таким, що підлягає скасуванню в звязку з невідповідностю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однобічності і неповноти досудового та судового слідства, істотних порушень кримінально-процесуального законодавства. Вказує на те, що свідок ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності оговорив його та звинуватив у вчиненні злочинів, які ОСОБА_1 не вчиняв, але за які його засуджено. Зазначає, що суд не дав належної оцінки документам, що є у справі та які виключають його причетність до інкримінованих йому злочинів. Зокрема, поясненням ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6, які теж оговорили його з метою уникнення відповідальності.

Разом з тим, засуджений вказує на грубе порушення кримінально-процесуального законодавства при засудженні його за ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки ОСОБА_5, відносно якого нібито вчинялось шахрайство, до ОСОБА_1 ніяких претензій не має, потерпілим по справі не визнаний. Вчинення даного злочину не підтверджується і матеріалами справи.

Посилається на те, що в матеріалах справи є достатньо доказів, які стверджують, що кредитні кошти привласнили ОСОБА_8 з ОСОБА_6, які зареєстрували фіктивне підприємство на ОСОБА_9 Всі документи, на які посилається суд як на доказ доведення вини ОСОБА_1 підписані ОСОБА_5 та ОСОБА_9

Крім того, апелянт вказує на неправильне призначення йому на підставі ст. 71 ч. 1, ч. 3, ст. 72 КК України покарання, оскільки він злочину під час іспитового строку не вчиняв.

Просить скасувати постанову судді Луцького міськрайонного суду від 18.08.2008 року щодо нього, скасувати вирок цього ж суду від 07.12.2009 року та виправдати його за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 222, ч. 4 ст. 190 КК України;

- адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 вказує, що обвинувачення останнього за ч. 4 ст. 190 КК України не знайшло свого підтвердження, оскільки за деякими епізодами відсутня подія злочину, а по інших відсутні будь-які дії ОСОБА_1, які містять ознаки злочину. Крім того, незаконним є і засудження за ч. 2 ст. 358 КК України, оскільки було встановлено, що довідка про заробіток та копія виписки з трудової книжки була виготовлена не ОСОБА_1, а іншою особою.

Просить вирок суду скасувати, виключивши зайве обвинувачення, та призначити покарання, не повязане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, міркування прокурора, який підтримав свою апеляцію та заперечив проти інших апеляцій, засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляції засудженого та захисника, заперечивши апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 323, 324, 334 КПК України, рекомендацій, які містяться у п.п. 15-17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 (зі змінами, внесеними постановами від 04.06.1993 року №3 та від 03.12.1994 року №12) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

В мотивувальній частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного та по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням мотивів, з яких суд бере до уваги одні докази і відкидає інші.

Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням та переліком досліджених доказів.

Висновок суду щодо оцінки доказів слід викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

Суд першої інстанції цих вимог закону та рекомендацій не дотримався, у вироку відсутні оцінка та аналіз зібраних по справі доказів.

Так, виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ст. 386 КК України, суд в мотивувальній частині вироку зазначив, що ОСОБА_1 особисто не створював та не придбавав субєктів підприємницької діяльності, особисто не вчиняв фінансових операцій та не укладав інших угод з коштами чи майном.

При цьому судом не наведено формулювання обвинувачення, яке було інкриміноване ОСОБА_1 органами досудового слідства і визнаного судом недоведеним, як не вказано і підстав для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Прийшовши до висновку про невинуватість підсудного, суд будь-якої оцінки доказам, якими органи досудового слідства обґрунтовували обвинувачення ОСОБА_1 за вищезазначеними статтями КК України, не дав, аналізу цих доказів не провів.

Виправдовуючи підсудного за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України суд лише зазначив, що він на час вчинення злочинів службовою особою не був. Поза увагною суду залишилось те, що ОСОБА_1 інкримінувалась співучасть у вчиненні злочину як організатора.

Крім того, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України , суд, формулюючи обвинувачення засудженому та кваліфікуючи його дії вказав, що він вчинив ці злочини за попередньою змовою групою осіб, хоча ці обставини судом не перевірялись і не зясовувались. Не встановлено, що це за особи і чи їх діям дана юридична оцінка.

Також судом залишено поза увагою те, що по епізоду шахрайських дій щодо ОСОБА_14 кримінальну справу порушено щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (т.1, а.с. 61-62). У вироку суд, формулюючи обвинувачення, вказав кваліфікуючі ознаки цього злочину, а засудив підсудного за ч. 4 ст. 190 КК України.

Враховуючи те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи допущено істотне порушення норм кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту дослідження обставин справи, а також те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що істотно вплинуло на законність і обґрунтованість вироку, тому відповідно до ст. ст. 367-369 КПК України вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи слід усунути порушення норм процесуального закону, належним чином зясувати всі обставини по справі, перевірити доводи ОСОБА_1 та захисника щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення злочинів, за які він засуджений і, в залежності від встановленого, кваліфікувати його дії та постановити вирок з дотриманням вимог ст. ст. 323, 333-335 КПК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляції помічника прокурора м. Луцька, який приймав участь в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 07 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній тримання під вартою.

Головуючий: /підпис/ Бешта Г.Б.

Судді: /підписи/ Матвієнко Н.В., Пазюк О.С.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Волинської області Г.Б.Бешта